ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2025 року
м. Київ
справа № 308/12144/15
провадження № 51-2957 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
виправданого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та ОСОБА_8 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 липня 2018 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 21 березня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ужгорода, який проживає в АДРЕСА_1,
виправданого у пред`явленому обвинуваченні за ст. 116 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 липня 2018 рокуОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ст. 116 КК.
Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 21 березня 2024 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно зі зміненим обвинувальним актом орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_7 у тому, що він в один із днів другої половини березня 2015 року приблизно о 22:00 внаслідок словесної образи з боку ОСОБА_9 наніс їй один удар в обличчя, а потім низку ударів руками та ногами по різних частинах тіла, стрибаючи одночасно обома ногами по її голові та тулубу, від чого остання померла на місці. Надалі ОСОБА_7 загорнув тіло потерпілої у ковдру та вивіз з місця скоєння злочину.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор та ОСОБА_8 (матір потерпілої) посилаються на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Касаційні скарги прокурора та ОСОБА_8 обґрунтовані твердженнями про те, що:
- всі докази відповідають вимогам статей 85, 86 КПК щодо них, а суд фактично констатував наявність у діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, однак визнав його невинуватим за ст. 116 КК;
- додаткова необхідність дослідження психіатричного стану виправданого випливала з нових даних, встановлених під час судового розгляду;
- місцевий суд дійшов передчасного висновку про те, що перебування ОСОБА_7 у стані фізіологічного афекту не підтверджено;
- у ОСОБА_7 були індивідуальні особливості, які викликали у нього фізіологічний афект, оскільки він проходив лікування у наркологічному диспансері;
- відсутні відомості щодо виконання головуючим вимог ч. 3 ст. 338 КПК, що є істотним порушенням вимог КПК;
- судові засідання 22 грудня 2017 року, 13 квітня, 10 та 29 травня 2018 року проводились за відсутності належним чином повідомленого потерпілого;
- ухвала апеляційного суду не відповідає ст. 419 КПК.
Також ОСОБА_8 вказує, що повідомлення про апеляційний розгляд справи на адресу проживання потерпілого ОСОБА_10 не надходили.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- прокурор підтримав вимоги касаційних скарг частково, просив скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, оскільки потерпілий не був належним чином повідомленим про судові розгляди у судах попередніх інстанцій та йому не було роз`яснено положення ч. 3 ст. 338 КПК;
- сторона захисту заперечила касаційні скарги та просила відмовити у їх задоволенні.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи і дійшла висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У цьому кримінальному провадженні дії ОСОБА_7 первинно були кваліфіковані як умисне вбивство за ч. 1 ст. 115 КК. Далі прокурором було змінено обвинувачення із наданням кримінально - правової оцінки діям ОСОБА_7 за ст. 116 КК (умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання).
Кримінальний процесуальний закон передбачає можливість зміни обвинувачення прокурором у суді у разі, якщо сторона обвинувачення вбачає підстави для цього. Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 338 КПК якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, прокурор має право змінити обвинувачення.
Проте водночас кримінальний процесуальний закон містить положення, які забезпечують можливість потерпілого підтримувати обвинувачення у попередньому обсязі, тобто за статтею кримінального закону, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин.
Так відповідно до ч. 3 ст. 338 КПК, якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов`язаний роз`яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі.
Таким чином, кримінальний процесуальний закон уповноважує суд роз`яснити потерпілому можливість підтримання ним обвинувачення у попередньому обсязі.
У матеріалах цього кримінального провадження міститься заява від 20 грудня 2017 року, в якій вказано, що потерпілий підтримує позицію прокурора, та міститься підпис потерпілого.
Водночас з матеріалів провадження вбачається, що після зміни обвинувачення прокурором жодне судове засідання з участю потерпілого не відбулося.
Також у матеріалах справи є заява з проханням від потерпілого здійснювати судові розгляди без його участі.
Колегія суддів звертає увагу, що кримінальний процесуальний закон покладає саме на суд функцію роз`яснення потерпілому права на підтримання обвинувачення у первинному обсязі. Таке роз`яснення є гарантією забезпечення прав потерпілого у кримінальному провадженні і забезпечення того, щоб останній був почутий судом. У разі якщо потерпілий прийме рішення підтримувати обвинувачення у первинному обсязі, тобто наполягатиме на притягненні особи до кримінальної відповідальності за вчинення більш тяжкого злочину, вочевидь матиме місце різниця у позиції прокурора та потерпілого щодо кримінально-правової оцінки вчиненого.
Саме з тих міркувань, що позиція потерпілого, який може висловити бажання про необхідність підтримання обвинувачення у більшому обсязі, порівняно зі зміненою кваліфікацією, яку підтримує прокурор, може не співпадати, закон покладає саме на суд, а не на прокурора обов`язок роз`яснити потерпілому його право, передбачене ч. 3 ст. 338 КПК.
У цьому провадженні суд не вжив достатніх заходів для роз`яснення потерпілому положень ч. 3 ст. 338 КПК, і це призвело до неналежного забезпечення дотримання прав потерпілого, які визначені кримінальним процесуальним законом.
Водночас суд звертає увагу на те, що й прокурор у цьому провадженні повинен був усвідомлювати те, що при зміні ним кримінально - правової оцінки вчиненого з ч. 1 ст. 115 КК на ст. 116 КК має місце перекваліфікація з умисного вбивства на привілейований вид вбивства.
Відібрання стороною обвинувачення заяви від потерпілого поза судовим розглядом, перед судовим розглядом чи у іншому позасудовому порядку не є належним виконанням вимог ч. 3 ст. 338 КПК і не може замінювати необхідність роз`яснення неупередженим суб`єктом, тобто судом, права потерпілого підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі. Так саме не є належним виконанням вимог цієї статті роз`яснення будь - ким іншим, окрім суду, прав потерпілого на підтримання обвинувачення у первісному обсязі після його зміни прокурором.
Положення ч. 3 ст. 338 КПК спрямовані на те, щоб забезпечити роз`яснення прав потерпілому незалежним арбітром, яким є суд, оскільки позиція сторони обвинувачення може відрізнятися від позиції потерпілого і останньому процесуальний закон гарантує можливість дотримання і реалізації своїх прав.
Таким чином колегія суддів констатує недотримання судом першої інстанції у цьому провадженні вимог ч. 3 ст. 338 КПК, що є істотним порушенням вимог КПК і безумовною підставою для скасування судових рішень.
Щодо інших доводів касаційних скарг, в тому числі доводів щодо кримінально-правової оцінки вчиненого, суд не висловлюється, оскільки з урахуванням констатованого порушення ч. 3 ст. 338 КПК це є передчасним.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження має місце істотне порушення вимог процесуального закону, а тому судові рішення у цьому провадженні треба скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Під час нового розгляду суду першої інстанції потрібно врахувати наведене у цій постанові та постановити законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 436 - 438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд