ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2025 року
м. Київ
справа № 336/1448/22
провадження № 61-7275св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Запорізька обласна прокуратура, Міністерство фінансів України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Плецькою Юлією Вікторівною, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Міністерства фінансів України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Позовна заява мотивована тим, що 18 січня 2010 року у справі за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_1 за частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України) затверджено обвинувальний акт за правилами Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) 1960 року. У вказаній кримінальній справі 18 листопада 2009 року він був затриманий у порядку статті 115 КПК України 1960 року за підозрою у вчиненні злочину, а 23 листопада 2009 року щодо нього обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вказував, що 23 листопада 2009 року Шевченківським РВ ЗГУ УМВД України в Запорізькій області йому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України за матеріалами у кримінальній справі № 08004-2-1-2009/001638 від 04 листопада 2009 року.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2011 року у справі № 0827/1-61/11 кримінальну справу було направлено до прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя на додаткове розслідування. Застосований до нього запобіжний захід змінено на підписку про невиїзд та звільнено його в залі суду.
Зазначав, що Шевченківський районний суд м. Запоріжжя листом від 02 травня 2019 року № 01-18/182/2019 повідомив його, що 25 січня 2011 року судом було винесено постанову про направлення даної кримінальної справи прокурору для організації додаткового розслідування, постанова суду набрала законної сили 02 лютого 2011 року. 07 лютого 2011 року кримінальна справа щодо нього, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, була направлена прокурору Шевченківського району м. Запоріжжя та згідно журналів реєстрації кримінальних справ (проваджень) за 2011-2019 роки до суду не поверталася.
На теперішній час місце перебування вказаної кримінальної справи невідомо, відомості про вказану кримінальну справу до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися, запобіжні заходи йому не обиралися, про підозру не повідомлялося, що підтверджується відповіддю Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області від 18 квітня 2022 року № 57-1031вих-22 на запит Запорізької обласної прокуратури.
Вказував, що отримав від Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України довідку серії ААА № 0420543 про наявність/відсутність судимості, в якій вказано, що він станом на 21 вересня 2018 року на підставі статтей 88-90 КК України не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Разом з тим, є особою, якій 23 листопада 2009 року Шевченківським РВ У МВС м. Запоріжжя пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, кримінальна справа № 08004-2-1-2009/001638 від 04 листопада 2009 року. Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2011 року кримінальну справу направлено на додатковий розгляд. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили.
Крім того, 22 липня 2020 року його адвокат звернулася до Управління інформаційно-аналітичного забезпечення із запитом та листом від 23 липня 2020 року за № 1637/2/01-2020, та Управлінням відмовлено у видаленні інформації із автоматизованих обліків МВС, повідомлено, що за автоматизованими обліками МВС позивач є особою, якій 18 листопада 2009 року обрано запобіжний захід у вигляді арешту, 23 листопада 2009 року Шевченківським РВ пред`явлено звинувачення в скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, за матеріалами кримінальної справи № 08004-2-1-2009/001638 від 04 листопада 2009 року, постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 25 січня 2011 року кримінальну справу направлено прокурору Шевченківського району м. Запоріжжя на додаткове розслідування, запобіжний захід змінено на підписку про невиїзд та звільнено в залі суду, станом на 23 липня 2020 року відомості про результати судового розгляду МВС не надходили.
Позивач зазначав, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 280/5583/20 його апеляційну скаргу задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в особі Управління інформаційно-аналітичного забезпечення, Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання виключити з оперативно-довідкових картотек недостовірну інформацію задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в особі Управління інформаційно-аналітичного забезпечення та Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України щодо не видалення з оперативно-довідкових картотек (бази даних оперативно-довідкового обліку) недостовірної інформації про пред`явлення ОСОБА_1 звинувачення в скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, обрання міри запобіжною заходу у вигляді тримання під вартою, кримінальна справа № 08004-2-1-2009/001638 від 04 листопада 2009 року, про проведення прокурором Шевченківського району додаткового розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Запорізькій області в особі Управління інформаційно-аналітичного забезпечення та Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України виключити з оперативно-довідкових картотек (бази даних оперативно-довідкового обліку) недостовірну інформацію про пред`явлення ОСОБА_1 звинувачення в скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, обрання міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, кримінальна справа № 08004-2-1-2009/001638 від 04 листопада 2009 року, про проведення прокурором Шевченківського району додаткового розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_1 .
Так, за наслідками виконання вказаного судового рішення він отримав довідку МВС України відповідно до якої станом на 26 травня 2021 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Разом з тим, протягом тривалого часу, а саме, з 25 листопада 2011 року до 26 травня 2021 року (майже 10 років), в базі даних МВС України містилась недостовірна інформація про наявність висунутого проти нього обвинувачення, кримінальної справи та застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилався на те, що внаслідок незаконного переслідування, чисельних викликів до правоохоронних органів, незаконного перебування під вартою більш ніж два роки його емоційний стан був пригніченим у зв`язку із безперервними хвилюваннями з приводу незаконного переслідування, порушення звичних життєвих зв`язків, відносин з близькими та знайомими, значна кількість яких через ганебне обвинувачення припинила спілкування з ним.
Глибину моральних страждань, спричинених незаконними діями правоохоронних органів щодо незаконного статусу обвинуваченого протягом існування цього статусу, починаючи з початку кримінального переслідування, а саме - 18 листопада 2009 року по день виконання рішення адміністративного суду у справі № 280/5583/20 та отримання довідки про відсутність судимостей у новій редакції - 26 травня 2021 року, а загалом незаконне перебування під кримінальним переслідуванням тривало 11 років та 6 місяців, він оцінює у 897 000 грн, із розрахунку - один розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування шкоди, помноженої на кількість місяців такого переслідування. Крім того, моральну шкоду за незаконне застосування запобіжного заходу позивач оцінює у розмірі 156 000 грн, які кратні 24 місяцям 7 дням перебування під вартою та одному розміру мінімальної заробітної плати станом на момент вирішення справи.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив судстягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку на його користь 1 053 000 грн компенсації на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та витрати на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної інстанцій та касаційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2023 року у складі судді Щасливої О. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідному рахунку на користь ОСОБА_1 92 677 грн у відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що перелічених у частині другій статті 1176 ЦК України та в Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підстав, які дають право на відшкодування шкоди не настало, оскільки розгляд справи за обвинуваченням ОСОБА_1 не закінчився ухваленням виправдувального вироку, або встановленням в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, або закриттям кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Суд першої інстанції вказав, що факт перебування позивача в умовах застосування найбільш суворого запобіжного заходу за умови, що ці обставини не потягли ухвалення обвинувального вироку та визнання особи винуватою у вчиненні злочинного посягання, свідчить про незаконність застосування найбільш суворого заходу забезпечення кримінального провадження та є підставою для покладення на державу відповідальності за спричинену позивачу шкоду фактом незаконного затримання та тримання під вартою.
Районний суд вважав, що ОСОБА_1 доведено, що незаконне притягнення до кримінальної відповідальності відбилося на його емоційному благополуччі, за якого він перебував у стані тривоги, невпевненості в майбутньому, вказане змінило звичний спосіб життя, погіршило його стосунки з членами родини, друзями, зумовило необхідність пояснювати оточенню зміст подій і процесів, учасником яких він став.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що сума на відшкодування моральної шкоди на рівні мінімального встановленого законом розміру буде співмірною глибині емоційних переживань позивача та відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості, ураховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом лише у січні 2022 року, що за вказаних обставин свідчить про не досить високий рівень страждань та їх логічне послаблення за спливом більш ніж десяти років.
Визначаючи розмір відшкодування шкоди, суд виходив із того, що строк перебування позивача під вартою тривав 14 місяців та 8 днів, а саме: з 18 листопада 2009 року до 25 січня 2011 року та становить 92 677 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 лютого 2024 року апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині постанову такого змісту.
Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи рішення районного суду, суд апеляційної інстанції вказав, що встановлені факти свідчать про надзвичайну тривалість досудового розслідування у справі, яке триває з жовтня 2009 року (згідно постанови Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 25 січня 2011 року у справі № 0827/1-61/11), на теперішній час процесуального рішення за результатами розслідування кримінального провадження не прийнято, місце перебування кримінального провадження не відомо, що підтвердили представники Запорізької обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Запорізькій області. За такий строк орган досудового розслідування мав би або закрити провадження, або звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Факт протиправної бездіяльності Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в особі Управління інформаційно-аналітичного забезпечення та Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України щодо не видалення з оперативно-довідкових картотек (бази даних оперативно-довідкового обліку) недостовірної інформації про пред`явлення ОСОБА_1 звинувачення в скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, обрання міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, кримінальна справа № 08004-2-1-2009/001638 від 04 листопада 2009 року, про проведення прокурором Шевченківського району додаткового розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_1 встановлено постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.04.2021 року у справі № 280/5583/20.
Суд апеляційної інстанції, ураховуючи фактичні обставини справи, а саме факт тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 грн.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Запорізької обласної прокуратури на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 08 листопада 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 лютого 2024 року відмовлено з підстав, передбачених пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України (касаційне провадження № 61-4282ск24).
Суд касаційної інстанції, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, зазначив, щосуд апеляційної інстанції, встановивши факт тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача, зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 грн.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
04 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Плецька Ю. В. звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просила стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн, понесені останнім у судах першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 квітня 2024 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Плецької Ю. В. про ухвалення додаткової постанови щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ні в позовній заяві, поданій до суду першої інстанції, ні в апеляційній скарзі, ні у будь-якому іншому документі до закінчення судових дебатів позивач усупереч вимогам частини першої статті 134 ЦПК України не зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, які очікував понести у зв`язку із розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Апеляційний суд вказав, що зазначення у прохальній частині апеляційної скарги узагальненої вимоги про розподіл судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (у тому числі, на професійну правничу допомогу), оскільки за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань, суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Плецька Ю. В., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.