ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2025 року
м. Київ
справа № 755/8966/23
провадження № 51 - 2117 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу зі змінами прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040002020, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше судимої, останнього разу за вироком Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, 15 листопада 2022 року звільнена умовно-достроково з місць позбавлення волі на 1 рік 2 місяці 26 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києвавід 14 вересня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду-без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставив питання про скасування ухвали суду апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення на особі засудженої через м`якість.
Разом з тим, до початку касаційного розгляду прокурор подав зміни до раніше поданої ним касаційної скарги, у яких ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та з огляду на вимоги положень ст. 5 КК закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримав змінену касаційну скаргу та просив закрити кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК на підставі п. 4-1 ч. 1ст. 284 КПК. Захисник не заперечував щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1ст. 284 КПК.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, та правильність кваліфікації її дій за ч. 4 ст. 185 КК у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.
Доводи касаційної скарги прокурора зі змінами щодо відсутності підстав для притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 185 КК з урахуванням змін до ст. 51 КУпАП, внесених Законом № 3886-ІХ, є слушними.
Так, 9 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП.
Зокрема, у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 7 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21, провадження 51- 2555кмо24) дійшла висновку про те, що Закон № 3886-IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі. У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Зі змісту судових рішень убачається, що ОСОБА_7 31 травня 2023 року о 19:00 та 21:30, а також 3 червня 2023 року повторно, в умовах воєнного стану, вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжки) в гіпермаркеті "Епіцентр" (м. Київ, вул. Братиславська, 11) на суми 2 020,63 грн, 1 509,04 грн та 2 166,02 грн.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК у 2023 році становила 2 684 грн.
З урахуванням положень Закону № 3886-IX та висновків об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21, провадження № 51-2555кмо24), вчинені ОСОБА_7 вищезазначені діяння не підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених відповідними частинами ст. 185 КК.
За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
За приписами ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Враховуючи позицію засудженої, яка, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень визнала в повному обсязі, колегія суддів вважає, що наявні підстави для закриття кримінального провадження відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Крім того, згідно зі ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Зважаючи на те, що в касаційній скарзі прокурор просив скасувати лише ухвалу апеляційного суду, а за результатами касаційного розгляду встановлено підстави для закриття кримінального провадження відповідно до п. 4-1 ч. 1ст. 284 КПК, ст. 440 КПК, крім ухвали апеляційного суду скасуванню в порядку ч. 2 ст. 433 КПК підлягає також і вирок місцевого суду, а тому касаційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково.
Суд не вирішує питання про звільнення ОСОБА_7 з-під варти під час закриття кримінального провадження щодо неї, оскільки з листа ДУ "Київський слідчий ізолятор" від 5 грудня 2024 року № 08/27119 вбачається, що ОСОБА_7 22 жовтня 2024 року була звільнена з-під варти.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд