ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2025 року
м. Київ
Справа № 473/1381/22
Провадження № 51 - 4048 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_6,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022152190000195
від 29 березня 2022 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має постійного місця проживання, відповідно до вимог ст. 89 КК України раніше не судимого,
за ст. 115 ч. 2 п. 6, ст. 187 ч. 4 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката
ОСОБА_7 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2024 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду
від 28 травня 2024 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2024 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ст. 115 ч. 2 п. 6 КК України на строк 14 років з конфіскацією майна;
- за ст. 187 ч. 4 КК України на строк 11 років з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14років
з конфіскацією майна.
В строк покарання ОСОБА_6 зараховано попереднє ув`язнення з 01 квітня
2022 року по 24 січня 2024 року.
Прийнято рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
25 березня 2022 року близько 19 години 00 хвилин ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння в квартирі
АДРЕСА_2, знаючи про отримання пенсії
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, вимагав у останнього
3 000 грн. Отримавши відмову, ОСОБА_6 з корисливих мотивів, усвідомлюючи,
що ОСОБА_8 є особою похилого віку та має інвалідність, з метою заволодіння його грошима напав на останнього, наніс не менше трьох ударів руками по обличчю ОСОБА_8, потім дерев`яною палицею завдав йому не менше десяти ударів по різним частинам тіла, спричинивши легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження. Після чого ОСОБА_6, бажаючи настання смерті ОСОБА_8, задушив його руками.
Умисно вбивши ОСОБА_8, ОСОБА_6 забрав з його гаманця 3 000 грн
та зник з місця вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 28 травня 2024 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2024 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7,посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вищезазначені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Зазначає, що в цьому кримінальному провадженні відсутні докази, які
б підтверджували факт вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а обвинувачення обґрунтовано припущеннями. Зокрема,
не встановлено, що саме ОСОБА_6 убив потерпілого та викрав у нього 3 000 грн. Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 задушив ОСОБА_8 на підлозі, однак згідно з дослідженими судом доказами тіло останнього виявили на ліжку.
Суд не звернув увагу на те, що на коліщатах крісла колісного було виявлено сліди, схожі на кров, і це також вказує на протиріччя в пред`явленому ОСОБА_6 обвинуваченні. Водночас сліди пальців рук та ДНК останнього, виявлені на дерев`яній палиці, яка знаходилася в кімнаті, а також на светрі загиблого, підтверджують тільки те, що вони разом тривалий час проживали в одній квартирі та мали спільний побут. Крім того, викладені в обвинувальному акті обставини спростовуються даними протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9, показаннями інших свідків та експерта ОСОБА_10 .
Вказує, що всупереч вимогам статей 233, 234, 237 КПК України огляд квартири загиблого проведено на підставі згоди його колишньої дружини ОСОБА_11, яка не є близькою родичкою чи членом сім`ї ОСОБА_8 в розумінні
ст. 3 ч. 1 п. 1 КПК України та яка не була визнана потерпілою у кримінальному провадженні відповідно до положень ст. 55, 110 цього Кодексу. При цьому
ОСОБА_6, який тимчасово проживав в квартирі ОСОБА_8,
а також останній згоди на огляд вказаного житла не надавали і дозволу
на це відповідно до вимог ст. 233 ч. 3 КПК України орган досудового розслідування не отримував, у зв`язку із чим суд першої інстанції мав визнати протокол огляду квартири та похідні від нього докази недопустимими. Крім того, цей процесуальний документ складений з порушенням положень ст. 104 КПК України, в ньому
не вказано анкетних даних та процесуальний статус ОСОБА_11, не зазначено про експерта ОСОБА_10 .
На думку захисника суди першої та апеляційної інстанції повинні були закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 через відсутність складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень, однак не зробили цього.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження
не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений у судовому засіданні підтримали касаційну скаргу, вважали її обґрунтованою та просили задовольнити.
В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою
і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України
та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1
КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6
у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, в умовах воєнного стану, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та у вчиненні умисного вбивства
з корисливих мотивів підтверджуються безпосередньо дослідженими і оціненими судом доказами.
Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 за пред`явленим
йому обвинуваченням, суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку всім доказам у кримінальному провадженні, ретельно з`ясував обставини кримінальних правопорушень, врахував позицію і доводи сторони захисту
про невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. У вироку суд навів мотиви, з яких визнав зазначені доводи необґрунтованими,
і на підтвердження винуватості ОСОБА_6 увчиненні злочинів, передбачених
ст. 115 ч. 2 п. 6, ст. 187 ч. 4 КК України, послався на такі докази.
В суді обвинувачений ОСОБА_6 вину не визнав, однак показав суду, що він жив із ОСОБА_8 у квартирі, вони вели спільний побут, а одного дня, коли саме
не пам`ятає, ОСОБА_6 поїхав до сина, а ОСОБА_8 залишився у квартирі живий.
Свідок ОСОБА_12 надав суду показання про те, що він декілька разів бачив
ОСОБА_6 в квартирі у ОСОБА_8 . ОСОБА_6 там проживав, був неспокійною людиною, нецензурно висловлювався як на адресу ОСОБА_8, так і свідка.
Свідок ОСОБА_13 показав суду, що він надає послуги перевезення на таксі. В один з днів березня 2022 року до обіду він забрав із центру двох чоловіків - ОСОБА_6
та іншого чоловіка віком 25-30 років, яких відвіз на залізничний вокзал,
оскільки їм потрібно було дізнатися інформацію про час відправлення потягів до м. Кривий Ріг та м. Помічна. Потім поїхали на третій район, де молодший чоловік купив горілку. Наступного дня свідок ОСОБА_13 знову приїхав на АДРЕСА_3 за викликом ОСОБА_6, коли чоловіки сіли в машину, від них відчувався запах алкоголю.
Потерпіла ОСОБА_11 надала суду показання про те, що 29 березня 2022 року вона прийшла до квартири свого колишнього чоловіка ОСОБА_8 зняти показники лічильників та виявила його мертвим на ліжку, після чого одразу зателефонувала до поліції. Повідомила, що разом із ОСОБА_8 проживав ОСОБА_6, який їй погрожував, у зв`язку із чим вона перестала ходити в квартиру до колишнього чоловіка. Зазначила, що їхня дочка купила цю квартиру для ОСОБА_8 та виганяла з неї ОСОБА_6 . Потерпіла вказала, що 17 березня 2022 року вона принесла ОСОБА_8 3 500 грн пенсії, які останній поклав
у кишеню, що бачив ОСОБА_6 .
Судово-медичний експерт ОСОБА_10 пояснив суду, що смерть
ОСОБА_8 була насильницька. На місці події для зручності проведення огляду він стягнув тіло ОСОБА_8 з ліжка на підлогу. На тілі останнього було виявлено багато садин та ран. Смерть ОСОБА_8 настала від механічної асфіксії через перекриття рукою дихальних шляхів.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 29 березня 2022 року було оглянуто квартиру АДРЕСА_2, де виявлено труп ОСОБА_8 .
Згідно з протоколом огляду трупа від 30 березня 2022 року в приміщенні моргу Вознесенського міжрайонного бюро судово-медичної експертизи оглянуто тіло ОСОБА_8 .
Відповідно до протоколів огляду предметів від 01 квітня 2022 року слідчим оглянуто светр, сорочку, дві подушки зі слідами речовини бурого кольору.
Згідно з протоколом огляду предметів від 06 квітня 2022 року слідчим оглянуто біологічні зразки трупа ОСОБА_8 (зрізи нігтів, зразки крові), його футболку
і сорочку.
Відповідно до протоколу відібрання біологічних зразків для експертизи
від 01 квітня 2022 року у підозрюваного ОСОБА_6 було відібрано зразки букального епітелію, зрізи нігтів та відбитків пальців.
Згідно з протоколом проведення освідування від 01 квітня 2022 року
у ОСОБА_6 на правому зап`ясті виявлено рану.
Відповідно до висновків судово-медичних експертиз від 25 травня 2022 року № 157, від 16 червня 2022 року № 133 встановлено причину смерті ОСОБА_8 -
від механічної асфіксії внаслідок перекриття дихальних шляхів. Також встановлено приблизний час смерті, локалізацію, характер, ступінь тяжкості, час та механізм утворення виявлених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.
Згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 15 червня
2022 року № СЕ-19/115-22/2570-БД на наданому на дослідження светрі виявлено клітини з ядрами, кров людини та встановлено їх генетичні ознаки, які збігаються між собою та генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_6 . Генетичні ознаки клітин з ядрами та домішкою крові, виявлені на светрі,
є змішаними, вони збігаються між собою, містять генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_8 та букального епітелію ОСОБА_6 .
Відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 09 червня 2022 року № СЕ-19/115-22/2571-БД у піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластин
з рук ОСОБА_8 виявлено клітини з ядрами та кров людини. У піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластин з рук ОСОБА_6 виявлено клітини з ядрами
без домішку крові та встановлено їх генетичні ознаки. Генетичні ознаки клітин
з ядрами без домішку крові, виявлені у піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластин з правої руки ОСОБА_6, є змішаними, містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_8 та зразка букального епітелію ОСОБА_6 .
Згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 08 червня
2022 року № КСЕ-19/115-22/2572 на дерев`яній палиці виявлено клітини з ядрами
та кров людини, встановлено їх генетичні ознаки. Генетичні ознаки клітин
з ядрами з домішкою крові, виявлені на дерев`яній палиці, є змішаними, збігаються між собою, містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_8
та зразка букального епітелію ОСОБА_6 .
Відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 07 червня 2022 року № СЕ-19/115-22/2547-БД встановлено генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_8 та зразка букального епітелію ОСОБА_6 .
Згідно з протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів,
що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 31 березня 2022 року, за добровільною згодою ОСОБА_14
на видачу інформації з технічного приладу/засобу - відеореєстратора "Hikvision" проведено копіювання відеозапису на оптичний диск, який долучено до матеріалів кримінального провадження.
Відповідно до протоколу огляду відеозапису від 31 грудня 2022 року оглянуто відеофайл № 1 із записом з камери відеоспостереження за 25 березня 2022 року
з 14 години 06 хвилин 44 секунди по 14 годину 07 хвилин 43 секунд, на ньому зафіксовано, що з під`їзду двоповерхової будівлі виходить особа чоловічої статі,
на якій одягнута темна одежа та темна кепка (особа № 1). Вказана особа рухається в напрямку асфальтної доріжки, зупиняється, розводить руками ніби з кимось спілкується, при цьому об`єктив не фіксує співрозмовника. Після чого вказана особа рухається в бік вул. Шевченка в м. Вознесенську. На відеофайлі № 2 із записом
з камери відеоспостереження за 25 березня 2022 року з 17 години 40 хвилин
58 секунд по 17 годину 41 хвилину 17 секунд зафіксовано, що в напрямку
вул. Шевченка в м. Вознесенську в бік двоповерхової будівлі по доріжці між будівлями рухаються особи чоловічої статі № 1 та № 2. Останній одягнутий у светр світлого кольору, жилетку, темні штани. Особи заходять в під`їзд двоповерхової будівлі. На відеофайлі № 3 із записом з камери відеоспостереження за 26 березня 2022 року з 06 години 37 хвилин 00 секунд по 06 годину 37 хвилину 33 секунд зафіксовано, що з під`їзду двоповерхової будівлі виходить особа № 1
з поліетиленовим пакетом жовтого кольору в лівій руці, одразу за яким виходить особа № 2, та вони разом рухаються асфальтною доріжкою в напрямку
вул. Шевченка в м. Вознесенську.
Згідно з протоколом слідчого експерименту від 07 квітня 2022 року свідок
ОСОБА_9 розповів, показав місце та продемонстрував обставини, зокрема,
як він разом з ОСОБА_6 на таксі приїхали на
АДРЕСА_4 та пішли в квартиру № 3 вказаного будинку. Квартиру відкрив ОСОБА_6, там був чоловік, який дивився новини. Свідок залишився в кухні,
а ОСОБА_6 пішов до кімнати, звідки було чути слова "мовчи, мовчи"
та нецензурну лексику. Через 5-10 хвилин ОСОБА_6 повернувся до кухні
та вони допили з останнім горілку. Потім ОСОБА_9 пішов до кімнати, де чоловік накритий ковдрою, дивився новини. В цій кімнаті ОСОБА_6 з ОСОБА_9 протягом 20-30 хвилин допивали спиртні напої, а згодом останній ліг спати на підлозі. О 6 годині ранку ОСОБА_9 прокинувся від двох глухих ударів, після чого ОСОБА_6 сказав йому: "уходимо, ти тут не ночував, тебе тут не було, нікому нічого не кажи, навіть матері". ОСОБА_8 лежав на лівому боці, спиною до свідка, накритий ковдрою з головою, верхньою частиною тулубу на ліжку, ноги звисали та впирались у підлогу. ОСОБА_9 спитав у ОСОБА_6, чи ОСОБА_8 погано, на що ОСОБА_6 сказав, що все добре, однак їм треба терміново йти з квартири, і вони пішли. При цьому ОСОБА_6 зачинив квартиру на ключ. ОСОБА_6 взяв таксі і вони разом поїхали до ОСОБА_9 . На третьому мікрорайоні ОСОБА_6 купив горілку, сигарети та їжу. 27 березня 2022 року ОСОБА_6 пішов від ОСОБА_9, сказавши йому, щоб той більше не приходив, повідомив, що він у м. Дніпрі та вимкнув телефон. Крім того, ОСОБА_9 бачив у ОСОБА_6 на зап`ясті тілесне ушкодження, останній повідомив, що то дід ОСОБА_15 порізав його ножем.
Крім того, суд першої інстанції дослідив інші докази, зокрема і речові, та процесуальні документи, які підтверджують законність проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, з урахуванням яких обґрунтував свої висновки.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази
у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов
до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 інкримінованих
йому кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії
за ст. 115 ч. 2 п. 6, ст. 187 ч. 4 КК України. При цьому всім наявним доказам,
суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Місцевий суд також ретельно перевірив і доводи сторони захисту, які аналогічні доводам апеляційної та касаційної скарг захисника, про те, що ОСОБА_6 не вчиняв розбійного нападу та не вбивав ОСОБА_8, визнавши вказані доводи необґрунтованими й такими, що спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
При цьому суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_6 офіційно не працював, був обізнаний щодо матеріального становища загиблого ОСОБА_8, зокрема знав, що він щомісячно отримує пенсію, бачив як потерпіла ОСОБА_11
17 березня 2022 року передавала її ОСОБА_8 . У суді обвинувачений надав показання, що на прохання та за гроші ОСОБА_8 купляв продукти,
вони мали спільний побут, оскільки проживали разом.
Спростовуючи вищезазначені доводи сторони захисту, суд вказав, що висновки судових молекулярно-генетичних експертиз, відеозаписи з камер відеоспостереження, на яких зафіксовано ОСОБА_6 у відповідні дату і час біля будинку ОСОБА_8 та інші досліджені докази поза розумним сумнівом підтверджують факт вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень та корисливі мотиви цих злочинів.
Доводи та міркування в касаційній скарзі захисника щодо походження слідів пальців рук та ДНК ОСОБА_6, виявлених на предметах, які були вилучені
з квартири ОСОБА_8, походження крові на кріслі колісному, положення тіла загиблого після вчинення злочинів, трактування даних протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9, власна інтерпретація показань інших свідків та експерта зводяться до незгоди захисника з встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами кримінального провадження
та посилань на неповноту судового розгляду, що не може бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції.
Суд першої інстанції перевірив та визнав необґрунтованими доводи сторони захисту щодо необхідності визнання недопустимим доказом і протоколу огляду місця події - квартири АДРЕСА_2, проведеного
29 березня 2022 року, де виявлено труп ОСОБА_8 .
При цьому суд виходив з того, що для проведення огляду квартири ОСОБА_8 органу досудового розслідування не потрібно було отримувати дозвіл слідчого судді, оскільки такий огляд проведено на підставі письмової заяви ОСОБА_11 (т. 1, а.к.п. 111), яка, хоч і була колишньою дружиною загиблого, однак була пов`язана з ним спільним побутом, зокрема мала взаємні права та обов`язки
з ОСОБА_8, який мав інвалідність, допомагала йому, приносила пенсію. Також суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_11 користувалась вищезазначеною квартирою, мала власний ключ, знімала показники лічильників, сплачувала комунальні послуги, тобто фактично квартира перебувала у її користуванні та володінні. За таких обставин місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що для проведення огляду квартири АДРЕСА_2 було достатньо добровільної згоди
на проникнення до вказаного житла від ОСОБА_11 і порушень вимог
ст. 233 ч. 1, ст. 234 ч. 2 та ст. 237 ч. 2 КПК України під час проведення вказаної слідчої дії не допущено.
За результатами проведення огляду місця події складено протокол, зміст якого відповідає положенням статей 104, 105 цього Кодексу. Зокрема в ньому зазначено анкетні дані ОСОБА_11, яка приймала участь у слідчій дії як користувач приміщення. Її анкетні дані - адреса проживання зазначена у заяві про надання згоди на проведення огляду квартири. Крім того, цей огляд проводився за участі судово-медичного експерта ОСОБА_10 і про це вказано в протоколі огляду, на його останній сторінці є підпис цього експерта, а також підпис ОСОБА_11
(т. 1, а.к.п. 142-163). З відеозапису вказаної слідчої дії вбачається,
що експерт ОСОБА_10 приймав участь в огляді місця події, зокрема оглядав тіло ОСОБА_8 (т. 1, а.к.п. 164).
Суд першої інстанції спростував доводи захисника про безпідставне залучення
ОСОБА_11 до кримінального провадження в процесуальному статусі потерпілої, врахувавши при цьому конкретні обставини справи, її стосунки з колишнім чоловіком - ОСОБА_8, якого вона у квартирі виявила мертвим, про що невідкладно повідомила в поліцію.
Відповідно до положень ст. 55 частин 1, 2 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Кримінальний процесуальний закон не містить вимоги до органу досудового розслідування виносити окрему постанову про залучення особи до провадження
як потерпілого, водночас положеннями ст. 55 ч. 5 КПК України встановлено,
що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження
як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову
у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
У цьому кримінальному провадженні орган досудового розслідування, врахувавши обставини кримінального провадження відповідно до вимог ст. 55 частин 1, 2 КПК України, допитав ОСОБА_11 як потерпілу, зазначив її як потерпілу і в обвинувальному акті. При цьому підставдля відмови їй у визнанні потерпілою згідно ч. 5 вказаної статті органом досудового розслідування не встановлено і відповідних рішень не приймалося.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок суду щодо ОСОБА_6 належним чином умотивований і відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7
на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в ній доводи
про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув подану апеляційну скаргу з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим.
За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі надав обґрунтовані відповіді на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_7, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував своє рішення.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів
не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених
ст. 115 ч. 2 п. 6, ст. 187 ч. 4 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог
Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений
винний у його вчинені.
Покарання, призначене ОСОБА_6, за своїм видом і розміром є необхідним
та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України,
та є справедливим.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги захисника
ОСОБА_7, скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції за результатом касаційного розгляду
не встановлено.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд