ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2025 року
м. Київ
справа № 646/2782/23
провадження № 51 - 2141 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Харківського апеляційного суду від 1 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221100000005, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 4 серпня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану, за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора. Вирок скасував в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Строк відбування покарання ОСОБА_7 вказав рахувати з дня фактичного його затримання на виконання вироку апеляційного суду. В решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Зазначає, що ОСОБА_7 як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційному суді, фактично не погоджувався із висунутим йому обвинуваченням та зазначав, що діяв із метою захисту майна музичної школи, оскільки музичні інструменти знаходились просто неба, він в денний період часу, не приховуючи свої дії, переніс їх до свого гаража, про що вподальшому повідомив правоохоронні органи. За таких обставин, на думку сторони захисту, неможливо було зробити однозначний висновок про те, що засуджений усвідомлює та повністю визнає вину у пред`явленому обвинуваченні, проте місцевий суд, в порушення ч. 3 ст. 349 КПК, розглянув справу у скороченому порядку. Вказує, що апеляційний суд також проігнорував повідомлення про те, що обвинувачений фактично не визнав своєї вини та повідомив про намір збереження музичних інструментів. Вважає, що право на захист ОСОБА_7 було грубо порушено на всіх стадіях кримінального провадження, оскільки він не був обізнаний щодо існування можливості залучення захисника з безоплатної правової допомоги та не скористався послугами захисника за угодою через відсутність грошових коштів, адже тривалий час провів у окупації. Зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення конституційних гарантій ОСОБА_7 та вимог кримінального процесуального закону щодо роз`яснення права на захист, можливості отримання безоплатної правничої допомоги, та проігнорував повідомлення обвинуваченого про те, що він не мав наміру вчиняти злочин, а також те, що він є опікуном матері, яка має першу групу інвалідності.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор підтримала касаційну скаргу захисника.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Положенням ч. 3 ст. 349 КПК визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Повне визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.
Однак суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження та ухвалення вироку стосовно ОСОБА_7 не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7, за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, судом першої інстанції проведено в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.
Прослуховуванням звукозапису судового засідання від 4 серпня 2023 року встановлено, що суд, з`ясувавши позицію учасників судового провадження, та роз`яснивши їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники провадження не заперечували проти такого порядку судового розгляду кримінального провадження.
Оскільки, суд прийняв рішення обмежитись лише допитом обвинуваченого, тому у зв`язку з цим особливе значення має якість цього допиту, підтвердження фактичних обставин обвинуваченим, відсутність будь-яких сумнівів, що він визнає всі фактичні обставини, які мають значення для висновку про винуватість особи та правильність кваліфікації його дій. При цьому, будь-яких спрощень, поверховості в допиті, не вияснення істотних фактичних обставин не допускається.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема із звукозапису судового засідання від 4 серпня 2023 року, ОСОБА_7 під час надання пояснень в суді першої інстанції зазначив, що в 2022 році (точної дати не пам`ятає) коли він йшов до гаража, проходячи біля будівлі музичної школи, побачив, що двері до школи відкриті, і біля входу складені музичні інструменти. З метою недопущення їх розкрадання та за для збереження, вирішив перевести їх до гаража. Через деякий час, коли до нього прийшли працівники СБУ для перевірки документів, він їм розповів про знаходження у нього на зберіганні музичних інструментів, які є власністю музичної школи.
Відтак, ще під час судового розгляду ОСОБА_7 фактично оспорив викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального провадження.
Обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.
Якщо ж принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.
Крім того, згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 521/11693/16-к (провадження 51-380км17), відповідно до ч 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
За таких обставин суду першої інстанції належало повернутись до обговорення питання про визначення обсягу доказів та встановлення порядку їх дослідження й розглянути кримінальне провадження в загальному порядку. Тому колегія суддів вважає слушними доводи сторони захисту про допущені судом першої інстанції порушення при застосуванні ч. 3 ст. 349 КПК.
Вказані порушення суду першої інстанції не були усунуті в процесі перегляду вироку місцевого суду в порядку апеляційної процедури.
З огляду на встановлене вище істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, допущене судом першої інстанції при визначені обсягу та порядку дослідження доказів, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок суду апеляційної інстанції та, в порядку ч. 2 ст. 433 КПК, вирок місцевого суду підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, під час якого слід врахувати викладене й ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Крім того, оскільки під час судового провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 не обирався, а судові рішення скасовуються, враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини про неприпустимість тримання особи під вартою без відповідного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне звільнити ОСОБА_7 з ДУ "Холодногірська виправна колонія (№18)", який відповідно до матеріалів провадження наразі на виконання вироку Харківського апеляційного суду від 1 лютого 2024 року відбуває покарання.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд