ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2025 року
м. Київ
справа № 994/5845/22
провадження № 51-2292км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141350000628, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше судимої за вироком Яворівського районного суду Львівської області від 12 травня 2021 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 186, ч 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці, на підставі ст. 75 КК звільненої від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, ухвалою суду від 14 червня 2022 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено ОСОБА_6 в місця відбування покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Яворівського районного суду Львівської області від 12 грудня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі частин 1, 4 ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Яворівського районного суду Львівської області від 12 травня 2021 року та визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці. Початок строку відбування покарання визначено рахувати з 19 квітня 2023 року.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд своєю ухвалою частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок районного суду змінив та визначив вважати ОСОБА_6 засудженою за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Яворівського районного суду Львівської області від 12 травня 2021 року та визначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці. Початок строку відбування покарання суд визначив рахувати з 12 грудня 2023 року. В решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції правильно визначив вважати початком строку відбування покарання ОСОБА_6 - 12 грудня 2023 року, тобто час постановлення останнього за часом вироку, однак визнавши безпідставним зарахування засудженій відбутого строку покарання з 19 квітня 2023 року (час фактичного затримання) за вироком суду від 12 травня 2021 року та змінивши рішення у цій частині, він фактично погіршив становище засудженої, що згідно з вимогами ст. 420 КПК є підставою для ухвалення вироку, а не ухвали. Про необхідність ухвалення саме нового вироку прокурор наголошував в апеляційній скарзі, проте ці доводи залишились поза увагою апеляційного суду. Крім того, змінюючи вирок апеляційний суд в ухвалі точно не встановив і не зазначив невідбуту частину покарання.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та правильність кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 190 КК в касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.
При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК однією з підстав для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
При цьому істотними є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
З матеріалів кримінального провадження убачається, що вироком Яворівського районного суду Львівської області від 12 травня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці, та на підставі ст. 75 КК останню звільнено від відбування вказаного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 14 червня 2022 року задоволено подання інспектора Яворівського районного відділу філії ДУ "Центр пробації" у Львівській області про скасування випробувального терміну, скасовано звільнення засудженої ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням та направлено останню для відбування призначеного покарання за вироком Яворівського районного суду Львівської області від 12 травня 2021 року в місця відбування покарання у виді позбавлення волі. Визначено рахувати строк покарання засудженій з моменту їїфактичного затримання.
У даному кримінальному провадженні судом встановлено, що 14 серпня 2022 року ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК. Запобіжний захід у рамках даного провадження ОСОБА_6 не обирався, а затримано її було 19 квітня 2023 року, на виконання ухвали суду від 14 червня 2022 року.
Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 12 грудня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі частин 1, 4 ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Яворівського районного суду Львівської області від 12 травня 2021 року та визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці. Початок строку відбування покарання визначено рахувати з 19 квітня 2023 року (з моменту фактичного затримання).
Проте, не погодившись з таким рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок місцевого суду та постановити новий, яким призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 190 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК до цього покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Яворівського районного суду Львівської області від 12 травня 2021 року та визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці. Прокурор просив виключити з вироку положення щодо обчислення початку строку відбування покарання ОСОБА_6 з 19 квітня 2023 року, та строк покарання за цим вироком рахувати з моменту його ухвалення - 12 грудня 2023 року.
В обґрунтування своєї позиції прокурор зазначав, що положеннями ст. 71 КК не передбачено можливості зарахування в строк відбуття покарання за новим вироком відбутого строку покарання за попереднім вироком, з яким призначається остаточне покарання за сукупністю вироків, а приєднується повністю чи частково лише покарання, невідбуте за попереднім вироком. Відтак, суд безпідставно зарахував ОСОБА_6 в строк відбуття покарання строк покарання, фактично відбутого нею за вироком суду від 12 травня 2021 року.
Апеляційний суд частково погодився з доводами прокурора, своєю ухвалою змінив вирок суду та визначив вважати ОСОБА_6 засудженою за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Яворівського районного суду Львівської області від 12 травня 2021 року та визначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці. Початок строку відбування покарання суд визначив рахувати з 12 грудня 2023 року. В решті вирок залишив без зміни.
Разом з тим, доводи наведені в касаційній скарзі прокурора, про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, на думку Суду, є слушними.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 408 КПК апеляційний суд змінює вирок місцевого суду лише у передбачених цією нормою випадках, коли при цьому не погіршується становище обвинуваченого, та скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках, передбачених ч. 1 ст. 420 КПК.
Водночас положеннями ст. 421 КПК передбачено, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Таким чином, системний аналіз статей 408, 420 та 421 КПК вказує на те, що апеляційний суд ухвалює рішення, яким погіршується становище обвинуваченого, у формі вироку, а в решті випадків - у формі ухвали.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що суд першої інстанції у вироку безпідставно зарахував ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк покарання, фактично відбутого нею за вироком Яворівського районного суду Львівської області від 12 травня 2021 року, починаючи з 19 квітня 2023 року.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції правильно визначив вважати початком строку відбування покарання 12 грудня 2023 року (час постановлення останнього вироку), проте, визнавши безпідставним зарахування ОСОБА_6 відбутого строку покарання з 19 квітня 2023 року (за вироком Яворівського районного суду Львівської області від 12 травня 2021 року) та змінивши судове рішення у цій частині, він фактично погіршив становище засудженої, що згідно з вимогами ст. 420 КПК є підставою для ухвалення апеляційним судом вироку, а не ухвали.
Про необхідність ухвалення нового вироку прокурор зазначав в апеляційній скарзі, однак вказані доводи залишились поза увагою апеляційного суду.
Водночас, доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, через те, що точно не встановив і не зазначив в ухвалі невідбуту частину покарання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки рішення в цій частині є зрозумілим.
Таким чином, у цьому кримінальному провадженні апеляційний суд, змінюючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6, не дотримався форми судового рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, усунути вказані недоліки, належним чином виконати всі вимоги КПК та постановити законне й обґрунтоване судове рішення. Враховуючи доводи касаційної скарги прокурора, то вона підлягає до часткового задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд