ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2025 року
м. Київ
справа № 754/15599/19
провадження № 61- 6636св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу
за касаційною скаргою адвоката Бордаченка Олександра Володимировича як представника ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Гарщенко Д. Р., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 1 782 475,00 грн боргу за розпискою від 06 липня 2010 року.
Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 06 липня 2010 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 власноруч написану розписку про отримання у борг 40 000,00 грн. Загальний борг становить 70 000,00 дол. США та 40 000,00 грн. Суму в розмірі 40 000,00 грн відповідач зобов`язувався повернути першочергово. Дата повернення позики в розписці не вказана.
11 вересня 2019 року позивач направив відповідачу три листи з письмовими вимогами (зі зворотним повідомленням, з описом вкладення) про необхідність повернення боргу на три відомі адреси місяця його попереднього проживання чи перебування. Оскільки відповідач не виконує своїх зобов`язань, борг на вимогу не повертає, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Солом`янський районний суд м. Києва рішенням від 15 червня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю позовних вимог, однак при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 пропустив позовну давність, про застосування якої просив відповідач.
Солом`янський районний суд м. Києва додатковим рішенням від 05 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на правничу допомогу задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн витрат за надання правничої допомоги.
Додаткове рішення мотивоване наявністю правових підстав для стягнення витрат на правничу допомогу з урахуванням критеріїв співмірності та розумності таких витрат.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Мохнюка Д. М., який діє в інтересах ОСОБА_1, задовольнив.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 червня 2023 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року скасував і ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за борговою розпискою від 06 липня 2010 року в розмірі 1 782 475,00 грн.
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована доведеністю заявлених вимог і дотриманням позовної давності: оскільки у розписці не зазначено строку повернення грошових коштів, вони мають бути повернені протягом тридцяти днів від дня пред`явлення вимоги, що і було зроблено позивачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Бордаченко О. В. як представник ОСОБА_2 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року і залишити в силі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 червня 2023 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2020 року у справі № 642/8193/16-ц, від 19 липня 2023 року у справі № 753/2971/19, від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Суди встановили, що текст розписки написаний під диктовку позивача, що визнається сторонами, а тому всі неясності й неточності правочину мають тлумачитись проти позивача. Умови розписки "Переоформлення прав на ПП "Берегиня" з 01.08.10" слід тлумачити як дату повернення грошових коштів. Позивач пропустив трирічний строк позовної давності, оскільки перебіг строку розпочався 01 серпня 2010 року, а з позовом ОСОБА_1 звернувся у 2019 році. Свідки у нотаріально завірених заявах підтвердили факт повернення відповідачем коштів. Відповідач повернув усю суму боргу позивачу, однак ОСОБА_1 відмовився повернути оригінал розписки та продовжував вимагати кошти, у зв`язку з чим у 2016 році відповідач звернувся до поліції. Законодавство не містить заборони доводити показами свідків факт повернення позичальником коштів позикодавцю.
У червні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Мохнюка Д. М. як представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Посилання відповідача на те, що розписка написана під диктовку позивача, що встановили суди, не відповідає дійсності. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що підстав для застосування принципу "contra preferentem" немає, оскільки правила тлумачення дають можливість встановити, що фраза "переоформлення документів на ПП "Берегиня" з 01.08.10" не є строком повернення позики. Розписка не містить строку повернення позики.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою адвоката Бордаченка О. В. як представника ОСОБА_2 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року до закінчення касаційного провадження у справі.
30 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Розписка від 06 липня 2010 року за підписом ОСОБА_2 має ткий зміст (мовою оригіналу):
"Я ОСОБА_3 одалживаю у ОСОБА_4 суму в 40 000 грн на ремонт кабинета.
Общий долг 70 000 $ + 40 000 грн.
Суму в 40 000 грн обв`язуюсь возвратить в первую очередь.
Переоформление документов на ПП "Берегиня" с 01.08.10"
Позивач направив ОСОБА_2 вимогу від 11 вересня 2019 року про повернення позики за борговою розпискою на адресу реєстрації відповідача ( АДРЕСА_1 ) та адресу роботи ( АДРЕСА_2 ).
Співвласниками ПП "Берегиня" є: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (копія статуту ПП "Берегиня").
Згідно з витягом від 04 серпня 2022 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань перелік засновників (учасників) ПП "Берегиня":
- ОСОБА_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, розмір частки засновника (учасника): 290500,00;
- ОСОБА_2, місцезнаходження: АДРЕСА_3, розмір частки засновника (учасника): 290500,00.
В матеріалах справи є нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_5 від 15 листопада 2021 року та ОСОБА_6 від 01 грудня 2021 року, в яких вказано, що вони були свідками повернення відповідачем коштів позивачу.
ОСОБА_2 звертався до органів та підрозділів Національної поліції України щодо конфлікту з ОСОБА_1 . Звернення зареєстровано в Солом`янському управлінні поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - Солом`янське УП ГУНП у м. Києві) в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події від 01 вересня 2016 року за № 66064 (довідка Солом`янського УП ГУНП).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.