ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2025 року
м. Київ
справа № 127/2115/13-ц
провадження № 61-15948св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелоп Фінанс",
боржники: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у складі колегії суддів Ковальчука О. В., Стадника І. М., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелоп Фінанс" (далі - ТОВ "Девелоп Фінанс") повторно звернулося із заявою про заміну стягувача у виконавчих документах.
Заяву мотивовано тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2013 року у справі № 127/2115/13-ц у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") за кредитним договором від 01 листопада 2005 року № 014/035-43/30644 звернуто стягнення на предмет іпотеки, який передано банку згідно з договором іпотеки від 01 листопада 2005 року, - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції судовий збір у розмірі 2 974,43 грн. Вказане рішення суду першої інстанції набрало законної сили.
17 вересня 2013 року Вінницький міський суд Вінницької області на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2013 року у справі № 127/2115/13-ц видав виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки, а 19 вересня 2013 року - виконавчий лист про стягнення судового збору.
18 вересня 2019 року головний державний виконавець Центрального відділу ДВС міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Міщук Т. А. (далі - державний виконавець) прийняв дві постанови про повернення вказаних вище виконавчих документів стягувачу.
28 жовтня 2021 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та АТ "Оксі Банк" укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-45, за яким право вимоги до осіб,
які були боржниками ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", перейшло до АТ "Оксі Банк",
в тому числі щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 01 листопада 2005 року № 014/035-43/30644.
Заявник зазначав, що надалі відбулося ще кілька відступлень прав вимоги, внаслідок яких правонаступником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" стало ТОВ "Девелоп Фінанс".
У зв`язку із встановленою Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який набрав чинності 07 червня 2014 року та був чинний до 23 вересня 2021 року, забороною звертати стягнення на іпотечне майно боржника, що є забезпеченням виконання зобов`язання в іноземній валюті, строк пред`явлення виконавчого листа від 17 вересня 2013 року про стягнення звернення на предмет іпотеки переривався на час дії цієї заборони та мав встановлюватися з дня закінчення строку дії відповідної заборони, тобто з 23 вересня 2021 року.
Відповідно до постанови державного виконавця від 18 вересня 2019 року виконавчий лист від 19 вересня 2013 року про стягнення судового збору повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, беручи до уваги пункт 4 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, строк його пред`явлення також не сплив.
З урахуванням викладеного ТОВ "Девелоп Фінанс" просило суд замінити стягувача
з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції на його правонаступника ТОВ "Девелоп Фінанс" у виконавчих листах з примусового виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня
2013 року у цій справі, а саме у виконавчому листі від 17 вересня 2013 року та у виконавчому листі від 19 вересня 2013 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року
у задоволенні заяви ТОВ "Девелоп Фінанс" про заміну стягувача у виконавчих документах, виданих у справі № 127/2115/13-ц, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні вимог заяви про заміну стягувача у виконавчому листі від 17 вересня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції зазначив, що під час вирішення вимог заяви в цій частині суд пов`язаний обставинами, які встановлені ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2023 року (справа 127/2115/13-ц), що набрала законної сили, згідно з якою суд встановив, що заявник пропустив строк пред`явлення цього виконавчого документа до виконання, та дійшов висновку про те, що заявник пропустив такий строк, оскільки існування двох протилежних за змістом рішень одного й того ж суду, якими надано протилежну оцінку одним і тим же обставинам, за аналогічних обставин є неприпустимим та суперечить принципу правової визначеності.
Відмовляючи у задоволенні вимог заяви про заміну стягувача у виконавчому листі від 19 вересня 2013 року про стягнення судового збору, суд першої інстанції керувався тим, що строк для пред`явлення цього виконавчого документа закінчився, а з клопотанням про поновлення строку для пред`явлення цього виконавчого документа до примусового виконання заявник до суду не звертався.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погодившись з ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року, ТОВ "Девелоп Фінанс" оскаржило її в апеляційному порядку в частині заміни стягувача на його правонаступника у виконавчому листі від 17 вересня
2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області у частині заміни стягувача на його правонаступника у виконавчому листі від 17 вересня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано.
Заяву ТОВ "Девелоп Фінанс" про заміну стягувача у виконавчих документах задоволено частково. Замінено стягувача з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції на його правонаступника ТОВ "Девелоп Фінанс" у виконавчому листі № 127/2115/13-ц від 17 вересня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Девелоп Фінанс" судовий збір у розмірі
2 684,00 грн, сплачений за подання апеляційної скарги.
Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року в частині заміни сторони виконавчого провадження у виконавчому листі від 19 вересня 2013 року про стягнення судового збору в апеляційному порядку не переглядалася.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що постанову від 18 вересня 2019 року про повернення виконавчого листа про звернення стягнення на предмет іпотеки державний виконавець прийняв з тих підстав, що Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який набув чинності 07 червня 2014 року, була встановлена заборона на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, однак цей Закон втратив чинність 23 вересня 2021 року.
Отже, строк дії відповідної заборони у розумінні пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" закінчився 23 вересня 2021 року також, а строк пред`явлення цього виконавчого документа до виконання згідно із частиною першою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" на час постановлення судом оскаржуваної ухвали не сплив, а тривав до 23 вересня 2023 року. Крім того, Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, доповнено пункт 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, а тому строк пред`явлення виконавчого листа від 17 вересня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки не сплив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
04 листопада 2023 року ОСОБА_1, засобами поштового зв`язку, звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року та направити заяву на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, та зазнає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22.
Вказує, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив заявника про час та місце розгляду справи та розглянув справу без участі сторони заявника. Тобто апеляційний суд, на думку заявника, ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, позбавив права заявника на самопредставництво та залучення іншої особи для здійснення представництва інтересів заявника в суді.
Провадження у суді касаційної інстанції
20 листопада 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою відкриття касаційного провадження є частина друга статті 389 ЦПК України.
У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, 05 червня 2013 року Вінницький міський суд Вінницької області ухвалив рішення, яким у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції за кредитним договором від 01 листопада 2005 року № 014/035-43/30644 в загальній сумі 43 905,41 доларів США, що еквівалентно 350 935,94 грн, звернув стягнення на предмет іпотеки, який передано банку згідно з договором іпотеки від 01 листопада 2005 року - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01 листопада 2005 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В. та зареєстрованим за реєстровим № 5327, шляхом продажу з прилюдних торгів за вказаною в договорі іпотеки початковою ціною 193 228,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції судовий збір у розмірі 2 974,43 грн. Рішення суду набрало законної сили.
17 вересня 2013 року на виконання зазначеного рішення Вінницький міський суд Вінницької області видав виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки, а 19 вересня 2013 року - виконавчий лист про стягнення судового збору.
18 вересня 2019 року державний виконавець прийняв постанови про повернення вказаних виконавчих документів стягувачу, зокрема виконавчого листа від 17 вересня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, який повернуто на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", та виконавчого листа від 19 вересня 2013 року про стягнення судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
28 жовтня 2021 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та АТ "Оксі Банк" укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-45, відповідно до якого до АТ "Оксі Банк" перейшли права вимоги до осіб, які були боржниками ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", зокрема право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 01 листопада 2005 року № 014/035-43/30644.
29 жовтня 2021 року між АТ "Оксі Банк" та ТОВ "Девелоп Фінанс" укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-45-1, відповідно до якого до ТОВ "Девелоп Фінанс" перейшли права вимоги до осіб, які були боржниками АТ "Оксі Банк", зокрема право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 01 листопада 2005 року № 014/035-43/30644.
12 листопада 2021 року згідно з договором про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1693, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відступило АТ "Оксі Банк" право вимоги за іпотечними договорами.
24 листопада 2021 року між АТ "Оксі Банк" та ТОВ "Девелоп Фінанс" укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В., зареєстрований у реєстрі за № 1754, за яким АТ "Оксі Банк" відступило
ТОВ "Девелоп Фінанс" право вимоги за іпотечними договорами.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2023 року у задоволенні заяви ТОВ "Девелоп Фінанс" про заміну стягувача у виконавчому документі від 17 вересня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Постановляючи ухвалу, суд керувався тим, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, а вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні, виконавчий документ в якому повернуто без виконання, є неможливим без вирішення питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. ТОВ "Девелоп Фінанс" під час звернення до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому документі не порушило питання щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, тому за відсутності підстав для поновлення строків для виконання виконавчого листа правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється, або у виконавчому документі, строк пред`явлення до виконання якого закінчився. Таким чином відсутні підстави для задоволення заяви ТОВ "Девелоп Фінанс" про заміну стягувача у виконавчому документі від 17 вересня 2013 року до вирішення питання про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України
і судове рішення є обов`язковим до виконання.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з частиною першою статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідними правами у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.
Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі, до відкриття виконавчого провадження.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) та Верховний Суд, зокрема, у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 2-190/12
(провадження № 61-1684св22).
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 73-75), оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.
Таким чином, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.
У наведених постановах Великої Палати Верховного Суду акцентовано увагу на встановленні дійсної процесуальної мети правонаступництва.
Частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Отже після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання
у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново
з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку,
до нового строку не зараховується.
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року
у справі № 240/10258/19 (провадження № К/9901/20374/21).
Відповідно до Закону України Про внесення змін до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", який прийнятий 15 березня 2022 року та набрав чинності 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким
у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено дотепер.
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що 18 вересня 2019 року постановою державного виконавця повернуто виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався, а тому правильно виснував про задоволення вимог заяви ТОВ "Дивелоп Фінанс" про заміну сторони у виконавчому документі про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 16 серпня 2023 року у справі № 2-5029/11 (провадження № 61-998св23) та від 15 березня 2023 року
у справі № 260/2595/22 (провадження № К/990/383/23).
У касаційній скарзі заявник вказує, що ТОВ "Девелоп Фінанс" вже зверталося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2023 року у задоволенні заяви ТОВ "Девелоп Фінанс" про заміну стягувача у виконавчому провадженні за позовом
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було відмовлено.
Тому, на думку заявника, встановлені обставини в ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2023 року мають преюдиційне значення під час розгляду даної заяви.
Вирішуючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції в ухвалі від 08 червня 2023 року керувався тим, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, а вирішення питання заміни сторони у виконавчому провадженні, виконавчий документ в якому повернуто без виконання, неможливе без вирішення питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Однак заявник ТОВ "Девелоп Фінанс" під час звернення до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому документі не порушував питання щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
При цьому Вінницький міський суд Вінницької області в ухвалі від 08 липня 2023 року не взяв до уваги те, що відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", доповненого Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
З огляду на викладене, обставини встановлені в ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2023 року, а саме те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, не є преюдиційними фактами, оскільки регулюються спеціальним законом, який суд першої інстанції не врахував.
Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справі № 990/115/22 (провадження 11-107заі22), то колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у цій справі досліджувала питання поважності причин пропуску строків із зверненням з адміністративним позовом до суду через введення в Україні воєнного стану, натомість у справі, яка переглядається, строки пред`явлення виконавчого листа до виконання були зупинені відповідним законом (постанова від 10 листопада 2022 року).
Таким чином, порівнювані правовідносини є різними, що вказує на відмінність правових норм, відповідно до яких вирішується спір. Тому посилання на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження 11-107заі22), є нерелевантним.
Щодо доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).
Відповідно до статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого
цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості
про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;
5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача
для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
З матеріалів справи відомо, що 07 вересня 2023 року Вінницький апеляційний суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження у цій справі
та ухвалою від 22 вересня 2023 року призначив справу до розгляду на 03 жовтня 2023 року о 09 год. 45 хв.
25 вересня 2023 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1, що свідчить про його обізнаність про дату, місце і час судового засідання апеляційного суду.
З протоколу судового засідання Вінницького апеляційного суду від 03 жовтня
2023 року відомо, що колегія суддів відмовила у допуску представника ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у нього повноважень на представництво. Таке рішення апеляційного суду обґрунтоване тим, що під час перевірки повноважень представника відповідно до частини четвертої статті 217 ЦПК України суд виявив, що особа, яка назвалася представником ОСОБА_1, не мала повноважень на представництво ОСОБА_1 в суді, оскільки не є адвокатом, а діяла на підставі довіреності від 23 листопада 2020 року.
До такого висновку апеляційний суд дійшов на підставі того, що ціна позову становить 43 905, 41 доларів США, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений у пункті 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для малозначних справ, ця справа не є малозначною в силу процесуального закону, тому представництво в судах у такій категорії справ має здійснюватися адвокатом.
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що ОСОБА_1 скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, був належним чином повідомлений
про дату, місце і час судового засідання в апеляційному суді, не звертався до суду апеляційної інстанції з будь-якими клопотаннями про відкладення розгляду справи, а тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.
У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли
під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника іншої точки зору
на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів
не спростовує законності та обґрунтованості прийнятого апеляційним судом рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх
відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення від 09 грудня 1994 року у справі "Ruiz Toriya v. Spaine", заява № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, § 2).
Враховуючи вимоги статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, у Верховного Суду відсутні підстави для перегляду оскаржених судових рішень.
Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "DIYA 97 v. UKRAINE", заява № 19164/04, пункт 47).