ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2025 року
м. Київ
справа № 160/4973/24
адміністративне провадження № К/990/22595/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року (головуючий суддя Ясенова Т.І., судді: Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі №160/4973/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Курс" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Курс", в якій просило надати дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 435 532,24 грн за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІНА ФІРМА "КУРС"", що перебуває у податковій заставі.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 березня 2024 року позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Курс" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу повернув позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач (Головне управління ДПС у Дніпропетровській області) подав апеляційну скаргу.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 квітня 2024 року залишив апеляційну скаргу без руху, встановивши апелянту десятиденний строк з дня вручення йому цієї ухвали для надання до суду документа про сплату судового збору.
На адресу апеляційного суду надійшло клопотання позивача про прийняття апеляційної скарги до розгляду, мотивувавши його тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив його апеляційну скаргу без руху з мотивів несплати судового збору, оскільки в межах справи про стягнення сум податкового боргу позивач звільнений від сплати судового збору.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року повернув заявнику.
Ухвала апеляційного суду вмотивована тим, що податковий орган звільняється від сплати судового збору лише у тих справах, предметом судового розгляду у яких є, зокрема, стягнення податкового боргу. Натомість, предметом заявлених вимог у цій справі є надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. У зв`язку з цим, апеляційний суд виснував, що ГУ ДПС не може бути звільненим від сплати судового збору.
Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року, контролюючий орган подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зауважив на те, що в силу пункту 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в межах справи про стягнення сум податкового боргу.
Відповідач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Верховний Суд ухвалою від 19 червня 2024 року відкрив провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, в тому числі і в частині сплати судового збору.
Так, згідно пункту 1 частини п`ятої, частини шостої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Приписами частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо сплати судового збору, - апеляційна скарга залишається без руху.
Колегія суддів зазначає, що залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.
Ухвала суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху не може бути оскаржена окремо у касаційному порядку, оскільки не включена до переліку ухвал, визначеного частиною третьою статті 328 КАС України.
Разом з тим суд апеляційної інстанції не повинен тлумачити положення цієї статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, а також, застосовуючи положення статей 169, 298 КАС України, формально підходити до цих норм, у зв`язку з чим апеляційні скарги безпідставно залишати без руху та повертати їх.
Колегія суддів зазначає, що правомірність застосування до апеляційної скарги судом апеляційної інстанції статей 169, 298 КАС України та залишенні її без руху перевіряється судом касаційної інстанції під час перегляду ухвали, зокрема, про повернення апеляційної скарги.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної чи касаційної скарги на відповідне рішення суду.
Враховуючи, що оскаржувана ухвала про повернення апеляційної скарги постановлена судом апеляційної інстанції за наслідками оцінки усунення позивачем недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі Третього апеляційно