РІШЕННЯ
Іменем України
15 січня 2025 року
м. Київ
справа №9901/529/19
адміністративне провадження № П/9901/529/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: : Юрченко В.П., Гімона М.М., Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Кліменко Д.І.,
учасників справи:
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Леошка Д.Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви і клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі:
1. 04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 квітня 2019 року №69/ко-19 в частині абзацу 3 резолютивної частини щодо визначення порядку набрання чинності;
- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення Комісії від 10 квітня 2019 року про прийняття висновку Громадської ради доброчесності до розгляду Вищою кваліфікаційною комісією України.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 квітня 2019 року №69/ко-19, яким його як суддю Господарського суду міста Києва визнано таким, що відповідає займаній посаді, в частині щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням (абзац 3 резолютивної частини) прийнято з порушенням частини другої статті 19 Конституції України, статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
3. Так, ОСОБА_1 указав, що при проведенні кваліфікаційного оцінювання ВККС прийнято до розгляду висновок Громадської ради доброчесності щодо нього від 09 квітня 2019 року, який надійшов після початку співбесіди, що розпочалася 11 липня 2018 року. У такий спосіб, на думку позивача, Комісія порушила принцип правової визначеності, належного урядування та передбачуваності дій державного органу, оскільки не дотримано частини п`ятої статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також абзацу шостого пункту 4.10.1 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яким передбачено, що висновок, який надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, Комісією не розглядається. Відтак правомірною поведінкою Комісії було б постановлення протокольного рішення про залишення без розгляду висновку Громадської ради доброчесності. Натомість узяття його до уваги зумовило визначення Комісією порядку набрання чинності оскаржуваним рішенням з посиланням на підпункт 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту, й суть якого зводиться до того, що рішення Комісії про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, ухвалене у складі колегії, за наявності негативного висновку Громадської ради доброчесності, набирає чинності з дня його ухвалення у разі, якщо воно буде підтримано не менш ніж одинадцятьма членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на пленарному засіданні.
4. Водночас, мотивуючи позовні вимоги, позивач указав, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 квітня 2019 року №69/ко-19 в оскаржуваній частині є немотивованим та таким, що не відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частині першій статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки не містить вказівок та жодних мотивів щодо прийняття до розгляду висновків Громадської ради доброчесності щодо судді ОСОБА_1, а також щодо визначення порядку набрання рішенням чинності.
5. Також позивач наголосив на тому, що рішення в оскаржуваній частині має вплив на отримання ним всіх передбачених Конституцією України гарантій незалежності суддів, зокрема на належне матеріальне забезпечення, оскільки постановлене за наслідками оцінювання рішення про відповідність займаній посаді не набрало чинності. Таким чином, у зв`язку з неправомірним висновком Комісії про необхідність проходження позивачем оцінювання, прийняття до розгляду висновку Громадської ради доброчесності та неправомірним визначенням порядку набрання чинності оскаржуваним рішенням він, відправляючи правосуддя протягом 2018-2019 років, позбавлений можливості отримувати винагороду у розмірі посадового окладу судді місцевого суду, який пройшов кваліфікаційне оцінювання. Отже, ураховуючи непослідовність дій та рішень Комісії, а також у зв`язку з неможливістю передбачити, коли саме набере чинності рішення від 22 травня 2019 року №274/ко-19, має місце втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
6. Крім того, на обґрунтування права на звернення до суду позивач покликався на практику Європейського суду з прав людини та вказав, що цей публічно-правовий спір може призвести до застосування цивільного аспекту, а також зазначив про підхід до судового контролю Європейського суду справедливості. Також ОСОБА_1 зазначив, що правомірність пункту 4.10.1 Регламенту Комісії щодо строків подання висновку Громадською радою доброчесності та наслідків пропущення таких строків підтверджено судовим рішенням Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №9901/460/18, а також свій позов аргументував тим, що ситуація, яка склалася навколо Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ставить його у стан правової невизначеності, оскільки момент початку роботи Комісії у пленарному складі є непередбачуваним.
7. За наведеного вище, ОСОБА_1 також уважає і протиправним протокольне рішення Комісії від 10.04.2019 про прийняття висновку Громадської ради доброчесності до розгляду Вищою кваліфікаційною комісією України.
8. Відповідач у наданому до суду відзиві проти задоволення позову заперечував, вказуючи на його безпідставність, необґрунтованість. При цьому зазначав, що процедура оцінювання відповідності позивача займаній посаді відповідає вимогам Закону та визначеним відповідно до нього регламентним процедурам. До того ж Комісія не порушила визначених законом повноважень та у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У свою чергу позивач не зазначив, які саме порушення, з покликанням на норми закону, були допущені Комісією у межах процедури кваліфікаційного оцінювання та в чому саме полягають порушення.
9. У відповіді на відзив ОСОБА_1 виклав доводи, аналогічні доводам позовної заяви. Щодо покликання відповідача на дату початку співбесіди із позивачем - 10.04.2019, позивач зазначає, що Комісія призначила співбесіду на 11.07.2018, у цей же день і була розпочата співбесіда, у якій оголошувались перерва та яка зупинялась. При цьому зміна складу колегії Комісії не зумовлює того, що співбесіда розпочинається спочатку. Більше того, позивач наголошував на тому, що Комісія сама визначила в своєму рішенні від 04.04.2019 № 47/зп-19, що співбесіда та дослідження досьє відносно ОСОБА_1 розпочато та не завершено станом на 04.04.2019, оскільки пунктом 2 резолютивної частини цього рішення встановлено, що Комісія, визначена пунктом 1 цього рішення, може здійснювати дослідження досьє та проведення співбесіди з суддями місцевих та апеляційних судів у межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за умов, що матеріали справ суддів автоматизованою системою розподілено між членами Комісіі, які входять до складу цієї колегії Комісії, та дослідження досьє і проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання суддів розпочато, однак на дату ухвалення рішення не завершено.
10. У поясненнях ОСОБА_1, покликаючись на положення нормативно-правових актів, указує, що порядок, встановлений щодо прийняття рішень ВККС у разі наявності негативного висновку ГРД (підпункт 4.10.5 пункту 4.10 Регламенту ВККС та абзац другий частини першої статті 88 Закону), стосується виключно кваліфікаційного оцінювання, яке проводиться для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді (проведення конкурсу на зайняття вакантної посади та у випадку дисциплінарного стягнення) та за результатами якого ухвалюється рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Разом із цим, під час проведення кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді відсутні підстави для застосування норм підпункту 4.10.5 пункту 4.10 Регламенту ВККС та абзацу другого частини першої статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки таке оцінювання може здійснюватись виключно колегіями Комісії.
11. У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.
Клопотання сторін та інші процесуальні дії у справі.
12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів Верховного Суду: Дашутін І.В. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Жук А.В., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
13. Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2019 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на звернення з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень.
Відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 11:30 год. 11 грудня 2019 року.
14. Крім того, вказаною ухвалою витребувано у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України всі протокольні рішення (витяги з протоколу), які стосуються кваліфікаційного оцінювання судді Господарського ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді.
15. Розгляд справи неодноразового відкладали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА:
Обставини, встановлені судом з посиланням на докази:
16. ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України №740/2009 від 14 вересня 2009 року призначений строком на п`ять років на посаду судді Окружного адміністративного суду м. Києва.
17. Указом Президента України №194/2012 від 12 березня 2012 року ОСОБА_1 переведено у межах п`ятирічного строку на роботу на посаді судді Господарського суду міста Києва.
18. Згідно з Указом Президента України № 296/2017 від 28.09.2017 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Господарського суду міста Києва.
19. 01 лютого 2018 року Вища кваліфікаційна комісія України прийняла рішення №8/зп-18 про призначення кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді ОСОБА_1
20. ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 87, 75 бала. За результатами виконання практичного завдання ОСОБА_1 набрав 93, 5 бала. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 181, 25 бала.
21. Позивач пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
22. Рішенням Комісії від 26 червня 2018 року № 152/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді "Іспит", складеного 19 квітня 2018 року, зокрема, судді господарського суду міста Києва ОСОБА_1 та допущено його до другого кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
23. Відповідно до витягу із протоколу № 341 засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у складі колегії від 11 липня 2018 року (початок засідання о 09 год. 20 хв.) затверджено порядок денний: про проведення співбесіди за результатами дослідження досьє судді у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, призначеного рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року №8/зп-18 (а. с. 58-59).
24. Згідно з указаним вище протоколом до зали засідання запрошено суддю ОСОБА_1, члени Комісії поставили йому запитання з метою уточнення інформації, наявної у матеріалах досьє та отриманої за результатами перевірки; ОСОБА_1 відповів на поставлені запитання та надав роз`яснення стосовно відомостей, наявних у матеріалах досьє; головуючий оголосив про завершення співбесіди з суддею Господарського суду міста Києва ОСОБА_1.
25. Протокольним рішенням оголошено перерву у співбесіді із суддею Господарського суду міста Києва ОСОБА_1.
26. 09 квітня 2019 року о 18 год. 59 хв. до Комісії надійшов висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 09 квітня 2019 року.
27. Згідно з витягом із протоколу № 144 засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у складі колегії від 10 квітня 2019 року (початок засідання о 9:40) Комісією затверджено порядок денний: про проведення співбесіди за результатами дослідження досьє судді у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, призначеного рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року №8/зп-18 (а. с. 60-62).
28. Відповідно до указаного протоколу, засідання проведено за участі судді ОСОБА_1, представник Громадської ради доброчесності на засідання Комісії не з`явився. До Комісії надійшов висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики із порушенням норм Регламенту Комісії. Доповідач вніс пропозицію про залишення без розгляду висновку Громадської ради доброчесності. За результатом обговорення Комісією ухвалено рішення про прийняття до розгляду указаного висновку Громадської ради доброчесності. Після відповіді ОСОБА_1 на поставлені запитання та надання роз`яснення стосовно відомостей, наявних у матеріалах досьє, співбесіда із суддею ОСОБА_1. завершена і прийнято рішення. Головуючий оголосив про закриття засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України о 13 год. 50 хв.
29. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 квітня 2019 року №69/ко-19 визначено, що суддя Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 758,25 бала. Визнано суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді. Крім того, в абзаці 3 резолютивної частини вказаного рішення зазначено, що рішення набирає чинності в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії України (а. с. 24-29).
30. Не погоджуючись із абзацом 3 резолютивної частини рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 квітня 2019 року №69/ко-19 щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням, а також уважаючи протиправним протокольне рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 квітня 2019 року про прийняття висновку до розгляду Комісії, позивач звернувся до Верховного Суду із даним позовом.
Норми права, мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи та висновки суду за наслідками розгляду справи:
31. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. На підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом № 1401-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок і вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
33. Зазначені норми є обмеженими у часі, оскільки після одноразового проведення оцінювання щодо таких суддів, вони не застосовуватимуться в майбутньому (включно з визначеною у них підставою).
34. Тобто, підпункт 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України вичерпає свою дію тоді, коли щодо умовно "останнього" судді, призначеного на посаду строком на п`ять років або обраного безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, буде прийнято рішення щодо відповідності / невідповідності його займаній посаді або цей суддя відмовиться від такого оцінювання.
35. Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом.
36. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії ВККС.
37. Зазначена норма відтворює положення, закріплене у підпункті 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України та наділяє виключно колегії ВККС повноваженнями оцінювати суддів, про яких ідеться у цьому підпункті, на відповідність займаній посаді.
38. Відмінною від процедури оцінювання судді на відповідність займаній посаді є процедура кваліфікаційного оцінювання, передбаченого главою 1 розділу V Закону № 1402-VIII.
39. Так, статтею 83 Закону № 1402-VIII визначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
40. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність (частина друга статті 83 Закону № 1402-VIII).
41. Кваліфікаційне оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді передбачено, зокрема, для зайняття посад судді: апеляційного суду (частина перша статті 28 Закону № 1402-VIII), вищого спеціалізованого суду (частина перша статті 33 Закону № 1402-VIII), Верховного Суду (частина перша статті 38 Закону № 1402-VIII).
42. Зазначене оцінювання також проводиться щодо судді, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 4 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII.
43. На відміну від обмежених у часі приписів підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України та пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII положення щодо кваліфікаційного оцінювання суддів, передбачені главою 1 розділу V Закону № 1402-VIII, розраховані на постійне застосування.
44. Отже, Законом № 1402-VIII встановлено дві різні процедури оцінювання:
1) оцінювання судді на відповідність займаній посаді;
2) кваліфікаційне оцінювання з метою визначення судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
45. За приписами частин третьої та четвертої статті 94 Закону № 1402-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, організаційними формами діяльності ВККС є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі Комісії - залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Комісії. Колегія ВККС формується не менше ніж з трьох членів Комісії.
46. Відповідно до вимог частини четвертої статті 101 Закону № 1402-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, палати та колегії ВККС ухвалюють свої рішення від імені ВККС, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу.
47. Згідно з підпунктом 4 пункту 1.3 розділу І Регламенту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII віднесено до повноважень колегії ВККС, що узгоджується з пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII.
48. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що виключно колегії ВККС були наділені повноваженнями ухвалювати від імені Комісії рішення про відповідність чи невідповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII.
49. Оскільки ОСОБА_1 призначений на посаду судді Окружного адміністративного суду м. Києва указом Президента України №740/2009 від 14 вересня 2009 року строком на п`ять років та указом Президента України №194/2012 від 12 березня 2012 року переведений у межах п`ятирічного строку на роботу на посаді судді Господарського суду міста Києва, тобто до набрання чинності Законом № 1401-VIII, остаточне рішення про відповідність чи невідповідність його займаній посаді повинна була ухвалювати саме колегія ВККС.
50. Стосовно поданого до Комісії висновку ГРД щодо ОСОБА_1 та дослідження цього висновку колегією ВККС варто зазначити таке.
51. Згідно із частиною першою статті 87 Закону № 1402-VIII ГРД утворюється з метою сприяння ВККС у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
52. Частиною шостою статті 87 Закону № 1402-VIII передбачено, що ГРД: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає ВККС інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, ВККС висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.
53. Пунктом 16 частини четвертої статті 85 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддівське досьє має містити висновок ГРД (у разі його наявності).
54. Згідно з пунктом 4.8 Порядку формування і ведення досьє кандидата на посаду судді та пунктом 4.20 Порядку формування і ведення суддівського досьє, затверджених рішенням ВККС від 15 листопада 2016 року № 150/зп-16, висновок ГРД включається до відповідного досьє без проведення жодної перевірки, а тому як складова частина досьє, відповідно до положень пункту 16 частини четвертої, пункту 4 частини п`ятої, частини дев`ятої статті 85 Закону № 1402-VІІІ, підлягає обов`язковому дослідженню, тобто розгляду разом з іншими документами, які містяться в досьє кандидата на посаду судді (суддівському досьє).
55. 29 грудня 2017 року ВККС прийняла рішення № 140/зп-17, яким внесла зміни до Регламенту. Цим рішенням Регламент, зокрема, доповнено пунктом 4.10 під назвою "Порядок розгляду Комісією інформації щодо судді (кандидата на посаду судді), висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, наданих Громадською радою доброчесності".
56. Згідно з підпунктом 4.10.1 Регламенту інформація щодо судді (кандидата на посаду судді) (далі - інформація) або висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності (далі - висновок) надається Комісії ГРД не пізніше ніж за 10 днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно такого судді (кандидата на посаду судді).
57. Підпунктом 4.10.3 пункту 4.10 передбачалося, що інформація або висновок має містити: 1) прізвище, ім`я, по батькові судді (кандидата на посаду судді), щодо якого надається інформація; 2) назву посади, на яку претендує або яку займає суддя (кандидат на посаду судді), та процедури, в межах якої надано інформацію або висновок; 3) дату затвердження; 4) обґрунтовану достатніми доказами інформацію, яка може свідчити про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики з посиланням на надійні та достовірні джерела, які її підтверджують (у разі надання висновку); 5) позитивну або негативну інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді) з посиланням на джерела, які її підтверджують (у разі надання інформації); 6) інформацію щодо пояснень судді (кандидата на посаду судді), відмови від їх надання, мотиви та підстави їх врахування або відхилення, відомості щодо можливості судді (кандидата на посаду судді) ознайомитися з інформацією або висновком (у разі надання висновку або інформації негативного характеру); 7) узагальнювальний висновок; 8) додатки, які містять матеріали, що підтверджують викладену інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), та пояснення судді (кандидата на посаду судді). Інформація, зазначена в пунктах 4, 5 абзацу першого цього підпункту, має бути персоніфікованою та містити інформацію про особу, яка надала таку інформацію (джерело походження інформації). У разі недотримання зазначених вимог така інформація вважається анонімною і не підлягає розгляду. Інформація або висновок мають бути підписані усіма членами ГРД, які брали участь в ухваленні рішення про надання Комісії інформації або висновку. До інформації або висновку додається витяг з протоколу із зазначенням результатів голосування щодо їх надання Комісії. У разі недотримання ГРД зазначених вимог Комісія у складі колегії може ухвалити рішення про залишення без розгляду такої інформації або висновку.
58. Що стосується повноважень ВККС ухвалити рішення про залишення без розгляду інформації або висновку, то Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 червня 2019 року у справі № 9901/460/18 висловила правову позицію відносно того, що згідно з підпунктом 4.10.3 пункту 4.10 Регламенту відповідач фактично наділяє себе повноваженням, яке не передбачено Законом № 1402-VІІІ, зокрема надає собі право залишати без розгляду інформацію або висновок, які були надані ГРД. Указаним Законом не передбачено право ВККС приймати рішення про залишення без розгляду інформації або висновку, які були надані ГРД, як і не передбачено право не досліджувати відповідні документи.
59. У цьому рішенні Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 29 грудня 2017 року № 140/зп-17 щодо внесення змін, зокрема, до підпункту 4.10.3 пункту 4.10 Регламенту.
60. Верховний Суд наголошує, що в межах процедури оцінювання судді на відповідність займаній посаді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов`язком (повноваженням) ВККС є з`ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності такого судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного.
61. За приписами підпунктів 4.10.4 та 4.10.5 пункту 4.10 Регламенту Комісія під час розгляду інформації або висновку надає оцінку лише тим обставинам, які стосуються відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності. Висновок або інформація розглядаються Комісією під час співбесіди на відповідному засіданні в порядку, визначеному цим Регламентом та Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженим рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16.
62. ВККС з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому рішенням ХІ (чергового) з`їзду суддів України від 22 лютого 2013 року.
63. З контексту наведеного нормативно-правового регулювання випливає, що ГРД збирає, оцінює інформацію щодо судді та у строк не пізніше 10 днів до дня проведення співбесіди із суддею надсилає інформацію щодо нього або ж висновок про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності.
64. Відповідно до пункту 16 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16, дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.
65. У пункті 19 цього ж Положення передбачено, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію. Послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.
66. Правилам цього пункту кореспондують положення Регламенту про строк надсилання висновку ГРД, який має бути достатнім та необхідним для того, щоб суддя, який проходить оцінювання, мав можливість ознайомитися з такою інформацією та бути готовим до надання пояснень щодо обставин і фактів, викладених у висновку. За результатами співбесіди ВККС у складі колегії надає оцінку інформації або висновку щодо судді та приймає рішення про відповідність чи невідповідність судді займаній посаді.
67. Отже, якщо виходити із системного аналізу підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, положень статей 83, 85, 87 цього Закону в поєднанні з положеннями підпункту 4 пункту 1.3 та пункту 4.10 Регламенту, то можна дійти таких висновків.
68. Оцінювання судді на відповідність займаній посаді, як і кваліфікаційне оцінювання судді для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, проводяться ВККС за одними і тими ж критеріями, а саме компетентності, професійної етики і доброчесності.
69. Оскільки метою утворення ГРД є сприяння ВККС у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, то цей орган уповноважений, зокрема, надавати ВККС за наявності відповідних підстав висновок про невідповідність зазначеним критеріям як суддів, щодо яких проводиться оцінювання на відповідність займаній посаді, так і суддів, щодо яких проводиться кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
70. Якщо ГРД надала ВККС висновок про невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності судді, щодо якого проводиться оцінювання на відповідність займаній посаді, оцінку обставинам, викладеним у такому висновку, надає колегія ВККС, яка ухвалює остаточне рішення про відповідність чи невідповідність такого судді займаній посаді. Розгляд зазначеного питання у пленарному складі ВККС ні положення Закону № 1402-VIII, ні норми Регламенту не передбачають.
71. Як убачається з матеріалів справи, обставини, які стосуються відповідності судді ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності, викладені у висновку ГРД, були предметом розгляду на засіданні колегії ВККС під час проведення з ним співбесіди, за результатами якої ухвалено рішення про відповідність цього судді займаній посаді. Приписами пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено будь-якого перегляду, підтвердження чи підтримки зазначеного рішення ВККС у пленарному у складі.
72. Водночас статтею 88 Закону № 1402-VIII та підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано порядок ухвалення ВККС рішення в межах іншої процедури оцінювання, а саме кваліфікаційного оцінювання, яке проводиться з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. За наявності висновку ГРД під час проведення такого оцінювання остаточне рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді ВККС може ухвалити лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
73. Таким чином, колегія ВККС, ухвалюючи рішення щодо відповідності ОСОБА_1 займаній посаді, помилково ототожнила дві відмінні за своєю природою та правовим регулюванням процедури оцінювання судді та застосувала до процедури оцінювання позивача на відповідність займаній посаді наслідки за результатами проведення з ним співбесіди, передбачені для процедури кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя.
74. Верховний Суд зазначає, що 19 жовтня 2023 року, тобто після ухвалення рішення колегії ВККС щодо відповідності судді ОСОБА_1 займаній посаді, рішенням Комісії № 119/зп-23 було внесено зміни до Регламенту та викладено його в новій редакції, яка суттєво відрізняється від попередньої, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, в частині, що стосується оцінювання судді на відповідність займаній посаді.
75. Так, згідно з підпунктом 58.17 пункту 58 зазначеної редакції Регламенту Комісія у пленарному складі ухвалює рішення про підтримку рішення колегії, зокрема, про відповідність судді займаній посаді, якщо ГРД у своєму висновку встановила, що такий суддя не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності. Підпунктом 60.3 пункту 60 передбачено ухвалення Комісією у складі колегії рішення про відповідність судді займаній посаді, крім випадків, коли інший порядок ухвалення (прийняття) рішення визначено Законом, Регламентом або окремим рішенням Комісії.
76. Необхідно зауважити, що законодавче регулювання на час внесення Комісією зазначених змін до Регламенту в частині оцінювання суддів на відповідність займаній посаді змінено не було.
77. Верховний Суд також звертає увагу і на таке.
04 червня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Закон України № 679-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо відрядження суддів та врегулювання інших питань забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України".
Відповідно до пункту 3 частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону Вища рада правосуддя у період відсутності повноважного складу ВККС ухвалює без рекомендації чи подання ВККС рішення про внесення Президенту України подання про призначення на посаду судді, повноваження якого припинилися у зв`язку із закінченням строку, на який його було призначено, якщо до набрання чинності цим Законом колегією ВККС було визнано суддю таким, що відповідає займаній посаді.
78. Зазначена норма повністю узгоджується з приписами пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно з якими відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється саме колегіями ВККС.
79. Водночас, колегія суддів ураховує і те, що у пункті 2.4 Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016 йдеться про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність положень законів та інших нормативно-правових актів.
За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.
80. У пункті 127 рішення Європейського суду з прав людини від 14 червня 2007 року у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" Суд нагадав, що закон має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість у розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії. Ступінь передбачуваності значною мірою залежить від змісту акта, який розглядається, сфери, яку він має охопити, кількості та статусу тих, кому його адресовано.
До того ж у національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади у сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці права необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання.
81. Верховний Суд звертає увагу, що лише через сім років після внесення змін до Конституції України в частині правосуддя Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри" (далі - Закон № 3511-ІХ), який набрав чинності 30 грудня 2023 року, було змінено процедуру оцінювання судді на відповідність займаній посаді, передбачену пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII.
82. Так, внесеними змінами до цього пункту передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом № 3511-ІХ, та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
За результатами такого оцінювання колегія ВККС, а у випадках, передбачених цим Законом, - пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу ВККС. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.
Факт відмови судді від проходження оцінювання на відповідність займаній посаді встановлюється рішенням Комісії у пленарному складі. Під час ухвалення такого рішення у засіданні Комісії може брати участь представник ГРД.
У разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання на відповідність займаній посаді Комісія може розглянути питання щодо відповідності такого судді займаній посаді за його відсутності.
83. Після набрання чинності Законом № 3511-ІХ рішенням ВККС від 11 січня 2024 року № 4/зп-24 у новій редакції були викладені і підпункт 58.17 пункту 58 та підпункт 60.3 пункту 60 Регламенту.
84. Так, відповідно до підпункту 58.17 Регламенту в зазначеній редакції Комісія у пленарному складі ухвалює, зокрема, рішення про відповідність судді займаній посаді, якщо ГРД у своєму висновку встановила, що такий суддя не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності. Підпункт 60.3 пункту 60 Регламенту доповнено реченням такого змісту: "У разі ухвалення Колегією рішення про невідповідність судді займаній посаді одночасно ухвалюється рішення щодо внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення судді з посади".
85. Системний аналіз положень Закону № 1402-VIII, зокрема пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону як до так і після внесення до нього змін, Регламенту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та після внесення до нього змін відповідними рішеннями Комісії, переконують Верховний Суд в тому, що до набрання чинності Законом № 3511-ІХ оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККС. Вирішення зазначеного питання ВККС у пленарному складі суперечить пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, приписи якого мають імперативний характер і не підлягають розширеному тлумаченню.
86. Водночас, якщо після 30 грудня 2023 року (дня, коли набрали чинності зміни до пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, внесені Законом № 3511-ІХ) колегія ВККС ухвалила рішення про відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, то за наявності щодо такого судді негативного висновку ГРД саме пленарний склад Комісії за правилами, передбаченими статтею 88 Закону № 1402-VIII, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді.
87. За таких обставин рішення ВККС № 69/ко-19 від 10 квітня 2019 року в частині абзацу третього його резолютивної частини має бути визнане протиправним і підлягає скасуванню.
88. Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнати протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 квітня 2019 року №69/ко-19 в частині абзацу 3 резолютивної частини щодо визначення порядку набрання чинності
89. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі №9901/198/20.
90. Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування протокольного рішення Комісії від 10.04.2019 про прийняття висновку Громадської ради доброчесності до розгляду Вищою кваліфікаційною комісією України, Верховний Суд виходить з того, що зазначене рішення є процедурним, яке передує прийняттю Комісією рішення про підтвердження/непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
91. Разом із цим, з матеріалів справи вбачається, ВККС 10 квітня 2019 року прийняла рішення №69/ко-19, яким визначено, що суддя Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 758,25 бала. Визнано суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді. Крім того, в абзаці 3 резолютивної частини вказаного рішення зазначено, що рішення набирає чинності в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії України.
92. Позивач же, мотивуючи свою вимогу про визнання протиправним та скасування зазначеного вище протокольного рішення, указує, що прийняття цим рішенням до розгляду висновку Громадської ради доброчесності зумовило визначення Комісією порядку набрання чинності оскаржуваним рішенням Комісії від 10 квітня 2019 року №69/ко-19 з покликанням на підпункт 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту й суть якого зводиться до того, що рішення Комісії про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, ухвалене у складі колегії, за наявності негативного висновку Громадської ради доброчесності, набирає чинності з дня його ухвалення у разі, якщо воно буде підтримано не менш ніж одинадцятьма членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на пленарному засіданні.
93. Отже, беручи до уваги встановлену Верховним Судом у цій справі протиправність рішення ВККС № 69/ко-19 від 10 квітня 2019 року в частині саме абзацу третього його резолютивної частини, яким і було визначено указаний вище порядок набрання чинності, оскаржуване протокольне рішення не породжує правових наслідків для позивача. Це рішення з урахуванням його змісту, вирішених питань, та висновку до якого дійшов Верховний Суд про незаконність рішення ВККС, не має впливу на права, обов`язки та інтереси позивача як судді, не припиняє таких його повноважень і не є обставиною, з якою закон пов`язує можливість його звільнення з цієї посади, не звужує і не скасовує його прав, а отже, не породжує й правовідносин, у яких виникає публічно-правовий спір, за результатом вирішення якого може бути ухвалене судове рішення, яке б відповідало завданню адміністративного судочинства.
94. За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування протокольного рішення Комісії від 10.04.2019 про прийняття висновку Громадської ради доброчесності до розгляду Вищою кваліфікаційною комісією України
95. Керуючись статтями 241-246, 255, 257, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -