1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 688/455/22

провадження № 51-5011км24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

засуджених ОСОБА_8,

ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),

представника потерпілої ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 та засудженого

ОСОБА_8 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 07 серпня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше засудженого, останній раз вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 08 травня

2023 року за ч. 2 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК),

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2023 рокуОСОБА_11 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК, і призначено покарання:

- за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців з конфіскацією майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК покарання ОСОБА_11 визначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 08 травня 2023 року та визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.

Зараховано ОСОБА_8 у строк покарання строк попереднього ув`язнення на підставі ч.5 ст. 72 КК із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 1360 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 300 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто із ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення експертиз в розмірі 514, 86 грн.

Вирішено питання щодо долі речових доказів.

У цьому кримінальному провадженні також засуджено ОСОБА_9, судові рішення стосовно якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 07 серпня 2024 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_8 остаточного покарання змінив.

Постановив вважати ОСОБА_8 засудженим за пунктами 6, 12 ч.2 ст.115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців конфіскацією майна, яке є власністю засудженого, за ч. 4 ст. 187 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК покарання ОСОБА_11 визначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 08 травня 2023 року, остаточно ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Виключено із резолютивної частини вироку суду першої інстанції посилання на призначення ОСОБА_8 покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК.

В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.

Згідно з вироком суду 16 листопада 2021 року близько 16:00 ОСОБА_9 та ОСОБА_8, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та у стані викликаному вживанням наркотичних засобів, в квартирі

АДРЕСА_1, домовилися вчинити розбійний напад на потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_14, які проживали в квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку та у такий спосіб заволодіти їхніми грошовими коштами та майном.

Того ж дня, близько 16:30 ОСОБА_9 та ОСОБА_8, за попередньою змовою, перебуваючи в під`їзді будинку АДРЕСА_3, піднялись бетонним сходами на другий поверх до квартири АДРЕСА_2, із прикладанням фізичної сили, відчинили вхідні двері, незаконно проникли всередину квартири, зайшли у спальню кімнату та, з метою заволодіння чужим майном, здійснили напад на потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які в той час перебували на ліжку.

Реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння чужими грошовими коштами та майном, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, за попередньою змовою під час вчинення розбійного нападу вирішили позбавити життя ОСОБА_13 .

Переслідуючи мету заподіяння ОСОБА_13 смерті, ОСОБА_9 та

ОСОБА_8, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та у стані викликаному вживанням наркотичних засобів, діючи з єдиним умислом, спрямованим на позбавлення життя, за попередньою змовою групою осіб, в спальні вищевказаної квартири, розуміючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і, бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, застосовуючи до потерпілого насильство, яке є небезпечним для його життя та здоров`я в момент заподіяння, для подальшого заволодіння його майном, кулаками та ногами, спільно нанесли дванадцять ударів по голові, шиї та грудній клітці ОСОБА_13, з них сім ударів по голові, два по шиї справа та три по грудній клітці справа. Після цього, ОСОБА_8, взявши зі столу ніж, наніс два удари в передню поверхню лівого стегна ОСОБА_13 .

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_8 що діяли з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, потерпілий

ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді: двох ран на передній поверхні лівого стегна, які відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, як такі, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я; тупої закритої травми голови з крововиливами під м`які оболонки головного мозку, трьох крововиливів в м`які покриви голови, синців навколо обох очей, крововиливів під кон`юнктиви обох очей, двох саден на поверхні обличчя, синця та рани на поверхні носа, перелому хряща носа, синця на слизовій оболонці верхньої губи, травматичної ампутації зуба на верхній щелепі; тупої закритої травми шиї з подвійним переломом правого великого рогу під`язикової кістки, перелому правого верхнього ріжка щитовидного хряща гортані з крововиливом в м`язи шиї справа; тупої закритої травми грудної клітки з множинними переломами восьми ребер правої половини грудної клітки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення, що призвели до смерті ОСОБА_13 .

Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_13 через короткий проміжок часу помер на місці вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, в цей же час, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, діючи з єдиним умислом, спрямованим на незаконне заволодіння чужим майном, за попередньою змовою, групою осіб, в приміщенні спальні вищевказаної квартири, розуміючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого незаконного збагачення, умисно, з метою подолання опору потерпілої ОСОБА_14, супроводжуючи свої дії погрозами вбивством та, вимагаючи грошові кошти, застосовуючи до потерпілої насильство, небезпечне для здоров`я спільно нанесли їй тринадцять ударів кулаками та ногами по голові та нижніх кінцівках, внаслідок чого ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток спинки носа із синцем на поверхні носа, які відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; синця в правій потилично-тім`яній ділянці голови, синця навколо лівого ока, синця на поверхні лівої лопатки, синця в лівій поперековій ділянці, синця в правій надздухвинній ділянці, п`яти синців на зовнішній поверхні лівого стегна, синця на зовнішній поверхні лівої гомілки, синця на поверхні правої сідниці, які відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.

Крім того, під час вказаного розбійного нападу в спальню вищевказаної квартири зайшла матір ОСОБА_13 - ОСОБА_15, яка є особою похилого віку і перебувала у безпорадному стані у зв`язку з відсутністю зору, після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_8, діючи з єдиним умислом спрямованим на заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого незаконного збагачення, умисно нанесли один удар кулаком в обличчя ОСОБА_12 та, погрожуючи позбавити життя, приклали ножа до шиї потерпілої, висловлюючи вимогу надати грошові кошти, ювелірні вироби та банківську карту потерпілої.

Внаслідок вказаних неправомірних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_8 потерпіла ОСОБА_12 отримала тілесне ушкодження у вигляді садна в ділянці спинки носа, яке відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.

Одразу після цього, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, за попередньою змовою між собою, розуміючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого незаконного збагачення, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, у присутності потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_12, протиправно заволоділи майном останньої на загальну суму 1360 грн, після чого із викраденим майном покинули квартиру.

Вимоги й доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційних скаргах захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_8 не погоджуються з рішенням суду апеляційної інстанцій, вважають, що воно прийнято з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і просять його скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Вказують на те, що приймаючи рішення у цьому провадженні, апеляційний суд не дотримався приписів статей 94, 370, Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Апеляційний суд не звернув увагу на порушення допущені місцевим судом, про які було вказано в апеляційних скаргах, чим не дотримався приписів статей 404, 405, 419 КПК.

Не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, захисник та засуджений не погоджуються із кваліфікацією дій засудженого за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 цього Кодексу, водночас, акцентують увагу на тому, що апеляційний суд проігнорував їх доводи про відсутність умислу у ОСОБА_8 та попередньої змови із ОСОБА_16 на вбивство ОСОБА_13 . Крім того, суд не перевірив належним чином доводи про те, що показання потерпілої ОСОБА_14 дані нею в судовому засіданні, не відповідають показанням викладеним у рішенні, а саме те, що потерпіла вказала, коли вони вийшли із кімнати потерпілий ОСОБА_13 був живий та подавав ознаки життя. Вважають, що при таких обставинах в діях ОСОБА_8 наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого

ст. 121 КК.

Апеляційний суд безпідставно додатково не допитав потерпілих, свідків та працівників швидкої допомоги. Також під час апеляційного розгляду не були перевірені доводи сторони захисту про недотримання місцевим судом приписів ст. 91 КПК.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні

Захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_8 підтримали доводи поданих касаційних скарг, просили їх задовольнити та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_9 погодилися з доводами касаційних скарг та просили їх задовольнити.

Прокурор та представник потерпілої не підтримали касаційних скарг захисника та засудженого. Вважали, що доводи наведені у скаргах є необґрунтованими, просили суд відмовити у їх задоволенні та залишити без зміни рішення апеляційного суду.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисникаОСОБА_6, засудженого ОСОБА_8, вислухавши позицію захисника ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_9, представника потерпілої, прокурора та перевіривши доводи касаційних скарг і матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. За частиною 2 цієї статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК зокрема визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно зі ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення; 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить із установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційних скаргах, в частині установлених судом фактичних обставин кримінального провадження, у тому числі отримувати нові докази та досліджувати їх.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК у кримінальному провадженні, наряду з іншими, підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 та кваліфікація його дій за ч. 4

ст. 187 КК у касаційних скаргах захисника та засудженого не оскаржуються, однак касатори вважають, що апеляційний суд розглядаючи кримінальне провадження залишив поза увагою на ряд обставин, які впливають на кваліфікацію дій засудженого за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що такі доводи сторони захисту є безпідставними.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, зокрема за апеляційними скаргами сторони захисту, обґрунтовано дійшов висновку, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. 370 КПК розглянув кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8, його винуватість зокрема, в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, установлена на підставі об`єктивно з`ясованих фактичних обставин кримінального правопорушення, які підтверджено сукупністю досліджених та перевірених доказів, зокрема показаннями обвинувачених, потерпілих, свідків та іншими письмовими матеріалами справи.

Суд констатував, що свій висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 6, 12 ч. 2

ст. 115 КК місцевий суд належним чином вмотивував безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами, які були детально оцінені за критеріями, що визначені положеннями ст. 94 цього Кодексу і в сукупності правильно визнані достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку.

Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Аргументи захисника про те, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводи сторони захисту в частині недотримання місцевим судом приписів ст. 91 КПК, не заслуговують на увагу, оскільки з викладу фактичних обставин кримінального провадження встановлених судом, вбачається, що вони підтверджуються сукупністю досліджених безпосередньо місцевим судом доказів. Обсяг цих обставин було викладено в тій мірі, як вони були встановлені, з достатньою конкретизацією для розуміння суті обвинувачення

Перевіряючи дотримання вимог ст. 419 КПК Колегія суддів встановила, що спростовуючи доводи апеляційних скарг сторони захисту в частині необґрунтованості засудження ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку злочинним діям засудженого. Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_8, дотримався вимог статей 404, 405, 407, 419 КПК.

Колегія суддів дійшла до висновку, що розгляд кримінального провадження апеляційним судом в цілому був проведений справедливо, на засадах змагальності із дотриманням процесуальних норм.

Аналізуючи доводи поданих касаційних скарг захисника та засудженого, їх суть здебільшого зводиться до того, що ОСОБА_8 не мав умислу позбавлення життя потерпілого ОСОБА_13 та відсутня попередня змова із

ОСОБА_9 вчиняти такі дії.

Вказані обставини були предметом перевірки та оцінки суду апеляційної інстанції.

Оцінюючи дії ОСОБА_8 і ОСОБА_9, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який проаналізовав обставини повідомлені ОСОБА_8 і іншим засудженим, потерпілими, свідками та фактичними даними протоколів слідчих дій і дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії обвинувачених були узгодженими і направленими на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_17 .

Так, суди зважили на показання потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_14, які повідомили, що ОСОБА_8 спільно із іншим засудженим незаконно проникли до квартири, шляхом вибивання закритих на замок дверей, зайшли в кімнату, повалили на підлогу потерпілого ОСОБА_13, наносили йому численні удари руками та ногами по тулубу й голові і в цей час вимагали у нього гроші та погрожували вбивством. На прохання потерпілих припинити свої дії не реагували, а у відповідь завдали удари по голові потерпілій ОСОБА_14 . В свою чергу,

ОСОБА_8 взяв зі столу ніж та приклав його до горла ОСОБА_18 з погрозою "Мовчи, бо будеш наступна". В цей час, потерпілий ОСОБА_13 лежав на підлозі без свідомості та хрипів. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 бачили закривавлене обличчя потерпілого і чули його хрипи. Далі вони втекли з місця події, забравши з собою мобільні телефони потерпілого ОСОБА_13 .

Потерпіла ОСОБА_12 зауважила, що коли приїхала швидка допомога її син був вже мертвий, тобто смерть потерпілого настала через незначний проміжок часу після його побиття, через заподіянні тілесні ушкодження, які були небезпечними для життя в момент їх спричинення.

Показання потерпілої ОСОБА_14 підтверджуються фактичними даними протоколу слідчого експерименту 24 січня 2022 року за її участю, під час якого вона послідовно і детально відтворила події та показала механізм спричинення потерпілому ОСОБА_13 тілесних ушкоджень.

Згідно фактичних даних судово-медичної експертизи від 31 грудня 2021 року

№ 246, смерть ОСОБА_13 настала внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень, серед яких травма голови, грудної клітки, переломами під`язикової кістки та хряща гортані.

Механізм, кількість, локалізація й сила завдання тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13 у життєво-важливі органи без припинення протиправних дій і подальшого надання допомоги, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку між спільними діями ОСОБА_8 з іншим засудженим і настанням смерті потерпілого.

Слушним є посилання апеляційного суду на судову практику викладену у рішеннях Верховного Суду, зокрема в постановах від 09 вересня 2021 року у справі №361/2548/18, 21 травня 2020 року у справі № 604/546/16-к, 08 лютого 2022 року у справі № 635/1396/20, згідно якої питання про наявність умислу вирішується з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховується кількість, характер і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінка винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.

Обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій, що поведінка

ОСОБА_8 та іншого засудженого до і після вчинення злочину, механізм, характер, спосіб завдання, локалізація та кількість ударів, безумовно вказують на спрямованість їх дій саме на позбавлення життя потерпілого.

Слушними є висновки апеляційного суду про те, що на узгодженість дій

ОСОБА_8 та іншого засудженого вказують показання обвинувачених і потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_14, згідно яких засуджені разом зламали двері до квартири де проживали потерпілі, спільно наносили удари потерпілому, вимагали грошові кошти у ОСОБА_13 та ОСОБА_12 і в результаті заволоділи чужим майном та з місця вчинення злочину втекли.

Співставленням викладеного у вироку суду та повідомлених потерпілою

ОСОБА_14 фактичних даних у судовому засіданні, не встановлено таких істотних протиріч у її показаннях, які свідчать про необґрунтованість судових рішень і ставлять під сумнів їх законність. Висновки судів попередніх інстанцій про винуватість ОСОБА_8 не ґрунтуються виключно на показаннях потерпілої ОСОБА_19, а є результатом оцінки сукупності досліджених доказів. Суб`єктивне сприйняття потерпілою, що на час, коли вона вийшла з кімнати ОСОБА_13 міг бути ще живий, не впливають на кваліфікацію дій ОСОБА_8 .

Щодо доводів сторони захисту про безпідставну відмову апеляційного суду у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, то Суд звертає увагу на таке.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання учасників судового провадження допускається лише за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.

Сама лише незгода сторони кримінального провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов`язкового повторного дослідження.

Крім того, згідно з сталою судовою практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати від 16 жовтня 2019 року (справа

№ 640/6847/15-к, провадження № 13-43кс19), повторне дослідження доказів під час апеляційного провадження є правом, а не обов`язком суду.

Відмова в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження всіх доказів у справі не свідчить про порушення апеляційним судом кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши заявлене стороною захисту клопотання, не знайшов обґрунтованих підстав для повторного дослідження доказів.

Також у цьому кримінальному провадженні, суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою досліджених судом першої інстанції доказів та не надавав їм іншої оцінки.

Таким чином, за обставин цього кримінального провадження, суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що вплинули чи могли вплинути на законність прийнятих судами попередніх інстанцій рішень та справедливість судового процесу в цілому.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, в цьому кримінальному провадженні не встановлено.

Інші доводи касаційних скарг, що стосуються переоцінки фактичних обставин подій, дослідження доказів та їх достовірності, Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК.

У касаційних скаргах містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що касаційні скарги захисника та засудженого задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд


................
Перейти до повного тексту