ПОСТАНОВА
Іменем України
13 січня 2025 року
м. Київ
справа № 401/268/21
провадження № 51-6716км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Кропивницького апеляційного суду від 2 липня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Диківка Знам`янського району Кіровоградської області, громадянина України, раніше судимого, засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 травня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі:
за ч. 2 ст. 121 КК на строк 8 років;
за ч. 2 ст. 186 КК на строк 4 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Вирішено питання, які стосуються: запобіжного заходу; зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання; початку строку відбування покарання (з дня його затримання - 07 грудня 2020 року); речових доказів у кримінальному провадженні.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 20 вересня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 28 лютого 2024 року скасував ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 20 вересня 2023 року та призначив новий розгляд у цьому суді.
Кропивницький апеляційний суд вироком від 02 липня 2024 року скасував вирок місцевого суду від 10 травня 2023 року в частині кваліфікації дій ОСОБА_7 та призначеного йому покарання з ухваленням у цій частині нового вироку, яким визнав ОСОБА_7 винуватим та призначив йому покарання у виді позбавлення волі:
за ч. 1 ст. 115 КК на строк 8 років 6 місяців;
за ч. 2 ст. 186 КК на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим суд призначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили, тобто з 02 липня 2024 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_7 у строк відбування призначеного покарання зараховано строк тримання його під вартою в цьому кримінальному провадженні (із 07 грудня 2020 року по 02 липня 2024 року) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Відповідно до вироку суду апеляційної інстанції, ОСОБА_7 08 жовтня 2020 року близько 17:00 біля будинку АДРЕСА_1, діючи з корисливих мотивів, скориставшись тим, що ОСОБА_8 під час бійки з ОСОБА_9 перебував на землі і тримав останнього за руки, а тому не міг чинити опір, відкрито викрав із кишені куртки ОСОБА_8 мобільний телефон моделі "Nокіа 2690" вартістю 415 грн та гроші в сумі 1200 грн, спричинивши потерпілому майнову шкоду в розмірі 1615 грн.
07 грудня 2020 року у вечірній час, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 вживали спиртні напої разом із ОСОБА_12 у його квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_11, співмешканка ОСОБА_12, почала скаржитися присутнім на поведінку останнього і повідомила, що він постійно принижує її та вчиняє сімейні сварки.
Почувши скарги ОСОБА_11, у ОСОБА_7, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з мотивів образи та агресії, які підсилювалися алкогольним сп`янінням, виник злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_12 . Для реалізації свого злочинного задуму до кінця ОСОБА_7, чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_12 підійшов до нього та умисно наніс йому не менше 20 потужних цілеспрямованих ударів руками й ногами в життєво важливий орган - голову та численних ударів руками і ногами по тулубу.
У результаті умисних протиправних дій, згідно з висновком судово - медичного експерта від 08 грудня 2020 року № 232, ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді ран, саден, переломів та численних крововиливів. Унаслідок одержаних травм, травматичного шоку, викликаного сукупністю всіх ушкоджень (велику роль відіграли переломи ребер та грудини) ОСОБА_12 помер.
Дії ОСОБА_7 апеляційний суд кваліфікував за ч. 1 ст. 115 КК як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Вимоги та доводи особи, яка подали касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильність застосування норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, унаслідок чого було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційногосуду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Касатор уважає, що суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не вмотивував, чому відкидає зазначені у висновках експертів № 4, 5 важливі фактичні дані, що можуть свідчити про причетність до вчиненого кримінального правопорушення інших осіб, які перебували з потерпілим в одному приміщенні, та бере до уваги інші, не надав їм належної оцінки.
Стверджує, що указане вище негативно вплинуло на об`єктивність встановлення обставин та їх оцінку судом відповідно до вимог ст. 94 КПК.
На думку захисника, допущені порушення, зазначені в касаційній скарзі вплинули на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам провадження і дає підстави сумніватися у законності, обґрунтованості та вмотивованості його рішення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник підтримав свою касаційну скаргу.
Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися, клопотань або заяв про відкладення розгляду кримінального провадження не подавали.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи наведені в касаційній скарзі, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є, зокрема, порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як визначено ст. 413 КПК, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є в тому числі незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, установлених судами, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень в цій частині ніким не оскаржується.
Приписами ч. 2 ст. 433 КПК установлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи захисника, зводяться до оспорювання обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК, щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду обставинам справи, невмотивованості вироку суду апеляційної інстанції, і на думку колегії суддів Верховного Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить з установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачено.
Касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, як про це порушує питання в касаційній скарзі захисник.
Натомість зазначені стороною захисту доводи були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який встановив доведеним винуватість засудженого у вчиненні злочину та юридичну кваліфікацією його дій.
За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Водночас положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів, як визначено ст. 94 КПК, є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.
Згідно з положеннями ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його скоєння.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження, касаційний суд установив, що апеляційний суд свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, зробив із дотриманням вимог Гл. 2 КПК, а також статей 94, 370, 374 цього кодексу.
Так, суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення ОСОБА_7, його захисника, частково дослідивши письмові докази кримінального провадження, заслухавши останнє слово обвинуваченого, зваживши на доводи, зокрема, апеляційної скарги сторони захисту, зробив висновок, що доводи захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого - ч. 1 ст. 115 КК, є безпідставними, а докази на підтвердження його винуватості є достатніми для визнання останнього винуватим у вчиненні вказаного злочину.
Захисник у касаційній скарзі вказує про недоведеність суб`єктивної сторони вчинення злочину (мотив, мета), оскільки ОСОБА_7 до події не був знайомий з потерпілим та його співмешканкою, свідки мали власний мотив на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому і надавали показання відповідно на власну користь, що підтверджується висновками експерта № 4, 5, отже винуватість ОСОБА_7 в умисному вбивстві ОСОБА_12 сумнівна.
На спростування цих доводів, обґрунтовуючи винуватість засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, апеляційний суд зважив на висновок судово-медичного експерта від 08 грудня 2020 року № 232, відповідно до якого смерть ОСОБА_12 настала від травматичного шоку, викликаного сукупністю всіх наявних ушкоджень, де велику роль зіграли переломи ребер та грудини (т. 1, а. к. п. 204 - 209).
Також суд апеляційної інстанції взяв до уваги протоколи слідчих експериментів від 08 грудня 2020 року за участю свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які на місці події відтворили обставини завдання ударів ОСОБА_7 в ділянку грудної клітки потерпілому, а свідок ОСОБА_10, серед іншого, вказав і на те, що відтягував засудженого від потерпілого, який лежав на підлозі, щоб ОСОБА_7 припинив наносити удари ОСОБА_12, і саме він ( ОСОБА_10 ) викликав швидку допомогу. ОСОБА_7, коли дізнався, що потерпілий помер, утік з квартири. (т. 1, а. к. п. 183-188, 190 - 195).
Апеляційний суд, вирішуючи питання стосовно винуватості ОСОБА_7, обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про те, що тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого, заподіяні саме ОСОБА_7 .
Так, відповідно до судових рішень, ОСОБА_7 сам указував, що завдав декількох ударів потерпілому в ділянку грудної клітки та голову, свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10, показали, що ОСОБА_7 наніс ОСОБА_12 ногою декілька ударів у грудну клітку, що у свою чергу підтверджує показання засудженого стосовно цього, судово-медичний експерт ОСОБА_13, пояснив, що від двох-трьох ударів підошвою ноги в область грудини могли виникнути всі переломи ребер та грудини, від яких настав шок і, як наслідок, смерть потерпілого. Інші ушкодження не перебувають в причинному зв`язку зі смертю.
Крім того, суди взяли до уваги висновок експерта від 08 грудня 2020 року № 232 у якому зазначено, що від моменту спричинення ушкоджень минув відносно короткий проміжок часу до настання смерті потерпілого, від кількох хвилин до кількох десятків хвилин, а смерть потерпілого констатовано 07 грудня 2020 року о 18:09, зі слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 видно, що смертельні удари потерпілому завдано близько 17-18 години, що в свою чергу спростовує позицію засудженого про те, що після заподіяння ударів потерпілому він пішов спати в іншу кімнату при цьому потерпілий залишався живим і лише через декілька годин його розбудив ОСОБА_10, повідомивши про прибуття швидкої допомоги, отже він не спричиняв смертельних ударів ОСОБА_12 .
Показовим є і поведінка засудженого після вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_7 в судовому засіданні в суді першої інстанції пояснив, що присутні в квартирі особи викликали швидку допомогу потерпілому, при цьому не заперечував показань свідка ОСОБА_10 про те, що він сам відмовився допомогти перенести потерпілого в автомобіль швидкої допомоги, отже свідомо не вживав будь-яких заходів для потенційної можливості врятувати потерпілому життя за умови втручання медичних працівників із наданням відповідної допомоги чи можливості відвернення тяжких наслідків у виді смерті людини.
Необхідно звернути увагу й на висновок експерта від 18 січня 2021 року № 3/830, відповідно до якого на фрагментах одягу, а саме: на лівій полі куртки із бавовняної тканини камуфляжного забарвлення (об`єкти № 14, 18); на верхній частині правого та лівого черевиків (об`єкти № 31, 32), в які був взутий ОСОБА_7 07 грудня 2020 року під час вчинення кримінального правопорушення, знайдено кров, яка могла бути утворена від змішування крові ОСОБА_12 та ОСОБА_7 (т. 2, а. к. п. 21 - 26).
Надані суду першої інстанції показання свідків апеляційний суд визнав логічними, послідовними й такими, що узгоджуються між собою і письмовими доказами у справі й у своїй сукупності підтверджують винуватість саме ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства. З таким висновком погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Щодо висновків експертів від 15 січня 2021 року № 4 та 5 потрібно зазначити таке.
Висновки експертів є одним із джерел доказів, фактичні дані яких не мають переваги над іншими доказами, а оцінюються на їх належність, достатність, допустимість у сукупності з іншими доказами.
Апеляційний суд за клопотанням сторони захисту дослідив вказані вище висновки експертів та, оцінюючи їх у сукупності з іншими доказами, обґрунтовано дійшов переконання, що вони не спростовують висновків суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства.
Тож суд апеляційної інстанції правильно погодився із висновками місцевого суду про те, що наявність крові потерпілого на речах ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтверджує лише пояснення як вказаних свідків так і ОСОБА_7 стосовно того, що свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_9 заподіювали удари ОСОБА_12 в ділянку обличчя, після чого у потерпілого була кровотеча з ран на обличчі. ОСОБА_10, ОСОБА_9, потерпілий ОСОБА_12 та ОСОБА_7 тривалий час розпивали спиртні напої в приміщенні кухні, яка має малу площу і простір. Отже, кров ОСОБА_12 могла попасти на одяг усіх присутніх осіб на кухні. При цьому спричинені ОСОБА_12 ОСОБА_10 і ОСОБА_9 тілесні ушкодження не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_12, оскільки смерть ОСОБА_12 настала від завданих тілесних ушкоджень в ділянку грудної клітки. Як встановлено сукупністю досліджених доказів, та підтвердив в судовому засіданні сам ОСОБА_7, удари ОСОБА_12 в ділянку грудної клітки завдав лише він.
Зазначені вище висновки експертів від 15 січня 2021 року № 4 та 5 суд дослідив у встановленому законом порядку і проаналізував у сукупності з іншими доказами.
Тому, Суд не бачить порушень, у цій частині допущених судом.
Отже, сукупністю досліджених доказів підтверджується, що саме внаслідок умисно спричинених ОСОБА_7 ударів в ділянку грудної клітки настала смерть ОСОБА_12 .
Підсумовуючи, колегія суддів Верхоного Суду встановила, що в основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній його частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б вказували на неповноту чи суперечливість наданих учасниками провадження показань, чи розбіжностей у висновках експертів.
Рішення апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності та обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Воно повинно відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За статтею 420 КПК вирок апеляційного судуповинен відповідати загальним вимогам до вироків (вимоги щодо змісту вироку викладено у ст. 374 КПК). Крім того, у вироку має бути зазначено: зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Під час дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд, дотримуючись положень статей 370, 374, 420 КПК, переглянув вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 за апеляційними скаргами як захисника, так і прокурора, перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на всі доводи відповіді, зазначивши в вироку обґрунтування своїх висновків.
Висновки апеляційного суду про те, що дії ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК, є правильними, оскільки суд слушно врахував характер заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, їх локалізацію, кількість, спрямованість у життєво важливі органи, силу ураження, послідовність дій, обставини їх закінчення, поведінку після завдання ушкоджень, що безумовно свідчить про навмисне заподіяння ним смерті ОСОБА_12 .
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків суду апеляційної інстанції, касаційна скарга захисника не містить.
Підстав уважати вирок суду апеляційної інстанції незаконним чи необґрунтованим Суд касаційної інстанції не має.
У касаційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи сторони захисту не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду. Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено, а призначене судом покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд