ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2025 року
м. Київ
справа № 522/13795/22
провадження № 51-2595 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, а також касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022162510000898 від 20 серпня 2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Арциз Одеської області, без реєстрації та фактичного місця проживання на території України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів.
За обставин, детально викладених у вироку цього суду, 20 серпня 2022 року приблизно о 14:00 ОСОБА_7 самовільно відкрив вхідні двері квартири АДРЕСА_1, дістав із кишені штанів кухонний ніж, наблизився до ОСОБА_8 та умисно завдав їй один удар лезом ножа в життєво важливу частину тіла, заподіявши колото-різану рану передньої черевної стінки праворуч, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, після чого ОСОБА_7 втік із місця скоєння кримінального правопорушення.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2023 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· винуватість ОСОБА_7 не доведена поза розумним сумнівом, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які підтверджують винуватість останнього;
· місцевий суд не відобразив у вироку достовірних показань свідка ОСОБА_9, не оцінив їх належним чином. Зазначає, що цей свідок не володіє українською мовою, надавав показання російською мовою та не є очевидцем подій;
· поза увагою судів залишилось те, що потерпіла перебувала в стані алкогольного сп`яніння та відмовилась від госпіталізації. Зазначає, що свідок ОСОБА_9 викликав правоохоронні органи лише о 22:15, коли засуджений вже був затриманий;
· суди неправильно відобразили показання свідків. Зауважує, що суд першої інстанції в обґрунтування обвинувального вироку поклав показання свідків, які не були очевидцями подій. Свідок ОСОБА_10 приймав участь також в якості понятого під час проведення слідчого експерименту 21 вересня 2022 року;
· відсутні докази обтяжуючої обставини - перебування засудженого у стані алкогольного сп`яніння;
· судова медична експертиза № 935 від 25 вересня 2022 року (яка не виключає, що потові виділення на ножі належать засудженому) не підтверджує винуватість засудженого, оскільки останній мешкав разом із потерпілою, а отже користувався усіма речами в побуті;
· судами безпідставно відхилені докази сторони захисту щодо наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_7, які підтверджують незаконний вплив на нього з боку органів досудового розслідування. Суд також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження вказаних доказів;
· апеляційний суд залишив поза увагою доводи засудженого про застосування до нього недозволених методів ведення досудового розслідування та медичну довідку, яка підтверджує вказані обставини;
· рішення ухвалені з порушенням ст. 94 КПК України та суперечать практиці Верховного Суду, а ухвала апеляційного суду не відповідає приписам ст. 419 КПК України.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· його винуватість не доведена поза розумним сумнівом. Вказує, що потерпіла самостійно наткнулась на ніж, який ОСОБА_11 тримав у лівій руці. Засуджений обробляв рану потерпілої та саме він ініціював виклик швидкої допомоги. Поза увагою правоохоронних органів залишився факт бійки між ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_11 ;
· суди розглянули кримінальне провадження односторонньо та упереджено;
· засудженому відмовлено в задоволенні клопотання щодо ознайомлення з матеріалами справи в повному обсязі, зокрема з відео та аудіозаписами судових засідань, що позбавило його можливості захищати себе в апеляційному суді. У матеріалах справи відсутня низка клопотань засудженого, які останній направляв із СІЗО;
· суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про проведення слідчого експерименту за його участю з потерпілою та свідком, що позбавило його можливості задавати їм запитання;
· слідчі дії з учасниками кримінального провадження проводились російською мовою;
· свідок ОСОБА_11, будучи умовно-достроково звільненим, знаходився з 18 липня 2022 року у розшуку, у зв`язку з чим надавав неправдиві показання. Також вказує, що цей свідок не володіє українською мовою;
· показання свідка ОСОБА_11 є недостовірними, оскільки слідчі дії проводились без перекладача та на нього був застосовний психологічний тиск з боку правоохоронних органів та понятих, які є родичами потерпілої. Наразі цей свідок звернувся до касаційного суду із заявою, в якій повідомляє про те, що оговорив засудженого. Показання цього свідка не оцінені належним чином;
· місцевий суд викривив показання потерпілої. Зауважує, що цим судом не взято до уваги, що 20 серпня 2022 року потерпіла перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Наразі потерпіла також не заперечує, що сама наткнулась на ніж коли розбороняла засудженого та свідка. Зауважує, що остання не була повідомлена про дату та час апеляційного розгляду, проте вона бажала надати інші (правдиві) показання;
· поза увагою судів залишилось те, що свідок викликав правоохоронні органи о 22:15, проте у той час ОСОБА_7 вже було затримано в порядку ст. 208 КК України;
· в основу обвинувального вироку були покладені показання свідків, які не були безпосередніми очевидцями події. Крім того, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування відомостей у психіатричного закладу на підтвердження того, що свідок ОСОБА_10 знаходиться на обліку лікаря-психіатра. Крім того, цей свідок також був понятим в ході проведення слідчого експерименту. Зауважує, що цей свідок підтвердив наявність конфліктних відносин із засудженим;
· свідок ОСОБА_12, який є працівником правоохоронного органу, також надав неправдиві показання щодо стану сп`яніння засудженого. Стверджує, що в ході затримання перебував у тверезому стані;
· суди не взяли до уваги медичну довідку, яка підтверджує, що у засудженого не працюють три фаланги пальців, що унеможливлює вчинення інкримінованого злочину;
· судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про виклик та допит медексперта, двоюрідної сестри та сина засудженого. Вказував на невідоме походження футболки, ножа без відбитків пальців та без крові;
· суди не з`ясували за якими ознаками відбулося пред`явлення потерпілій для впізнання засудженого;
· проголошення вироку відбулося за відсутності прокурора, потерпілої та захисника;
· ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Заперечень від учасників кримінального провадження на касаційні скарги сторони захисту до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційних скарг, просила судові рішення залишити без зміни.
Засуджений та його захисник підтримали подані касаційні скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За правилами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
З огляду на приписи статей 370, 374, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції має надати вмотивовані відповіді на всі доводи скарги і постановити законне та обґрунтоване рішення.
Зі змісту положень ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368 - 380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Оскільки сторона захисту, оскаржуючи вирок місцевого суду, в апеляційній скарзі посилалася на невідповідність висновків суду обставинам справи і неповноту розгляду справи місцевим судом, а також на те, що суд надав неправильну оцінку доказам за наслідком судового розгляду, та, враховуючи, що вказані порушення, за умови їх підтвердження, могли вплинути на законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7, відповідні доводи апеляційної скарги потребували ретельної перевірки.
Так, згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема викладеною в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 03 квітня 2023 року в справі № 537/984/20, суду апеляційної інстанції, необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення обставин кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і стороною захисту.
Апеляційний суд покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити й оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування судом норм матеріального і процесуального закону, безпомилковість вирішення тих питань, що підлягають з`ясуванню під час ухвалення судового рішення.
Процесуальні вимоги, засновані на вмотивованій незгоді та обґрунтованому запереченні правильності висновків місцевого суду щодо встановлених обставин, зобов`язують апеляційний суд надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення заявлених вимог без задоволення в судовому рішенні має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
За результатами перевірки доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має обов`язок усунути (у разі встановлення) допущені місцевим судом недоліки та суперечності, вжити заходів для дотримання процесуальних прав усіх учасників провадження і постановити законне та обґрунтоване судове рішення. Жодна норма кримінального процесуального закону, як установлений імперативний припис, не звільняє апеляційний суд від указаного вище обов`язку.
Крім того, як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Водночас це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватись прав сторони захисту (Ruiz Torija v. Spain, 09 December 1994, §29, SeriesA, no.303-A). Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання (Van de Hurk v. the Netherlands, 19 April 1994, §61, Series A, no.288), проте з рішення має бути зрозуміло, що головні проблеми, порушені у справі, було вивчено (Boldea v. Romania, 15 February 2007, §30, no.19997/02).
Втім суд апеляційної інстанції в ході розгляду цього кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 таких вимог не дотримався.
Так, зміст доводів касаційних скарг сторони захисту фактично зводиться до того, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не доведена, про що також було зазначено і в апеляційній скарзі останнього.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, проаналізувавши показання обвинуваченого, свідків і письмові докази, визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Так, суди обґрунтували свої рішення в частині доведення винуватості ОСОБА_7 показаннями потерпілої ОСОБА_8, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, фактичними даними протоколів огляду місця події від 20 серпня 2022 року, протоколу проведення слідчого експерименту від 03 вересня 2022 року, протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03 вересня 2022 року, протоколу медичного огляду за №001015 від 21 серпня 2022 року, протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 20 вересня 2022 року, протоколу огляду від 21 вересня 2022 року, протоколів тимчасового доступу до речей і документів від 12 вересня та 20 вересня 2022 року, протоколу огляду предметів від 22 вересня 2022 року, медичними довідками КНП "Міська клінічна лікарня №1" ОМР за №2661 від 06 вересня 2022 року та НП "Одеського обласного медичного центру психічного здоров`я Одеської обласної ради" №223 від 07 вересня 2022 року, довідки КНП МКЛ №1 ОМР за №13532 від 20 серпня 2022 року, медичною карткою №11390 від 21 серпня 2022 року амбулаторного хворого ОСОБА_8, висновками судово-медичних експертиз за №1176 від 21 вересня 2022 року, №935 від 29 вересня 2022 року та №368 від 30 вересня 2022 року, №315 від 30 вересня 2022 року.
У свою чергу ОСОБА_7 заперечував свою причетність до вказаного кримінального правопорушення, вказував на суперечливі показання свідків та наполягав на власній версії події, відповідно до якої, як зокрема зазначав засуджений, він прийшов до потерпілої ОСОБА_8, двері від цієї квартири він відкривав своїм ключем. В ході сварки та бійки з ОСОБА_11, саме останній взяв ніж та мав намір завдати ударів ОСОБА_7 . Потерпіла ОСОБА_8, розбороняючи останніх, похитнулась та натрапила на ніж, який був у лівій руці ОСОБА_11 .
Водночас апеляційний суд, спростовуючи доводи сторони захисту в цій частині зазначив, що за висновком судово-медичної експертизи за №1176 від 29 вересня 2022 року виявлені тілесні ушкодження не характерні для самоспричинення, та дійшов висновку, що версія та доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про незгоду з висунутим обвинуваченням, а також щодо суперечливості та відсутності достовірних доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні інкримінованого діяння мають суб`єктивний і безпідставний характер, пов`язаний з обраним способом захисту, що обумовлює необхідність відхилення судом його версії подій.
Проте така відповідь є формальною та немотивованою, оскільки версія сторони захисту, яка наполягала на спричиненні тілесних ушкоджень потерпілій іншою особою за інших обставин, є відмінною від самоспричинення потерпілою тілесних ушкоджень. Тобто без належної відповіді залишились доводи сторони захисту про причетність іншої особи до нанесення тілесних ушкоджень потерпілій. Тож апеляційний суд не проаналізував версію засудженого, а також належним чином не оцінив його доводів щодо наявності у нього тілесних ушкоджень.
Варто зауважити, що до касаційного суду надійшла заява свідка ОСОБА_11, в якій останній повідомляє, що він омовив ОСОБА_7 . Водночас зазначає, що в суді першої інстанції надавав неправдиві показання.
Зважаючи, що суд касаційної інстанції в силу своїх повноважень позбавлений можливості встановлювати відповідні обставини, апеляційному суду необхідно перевірити доводи сторони захисту в цій частині, дати оцінку наданим доказам та мотивувати своє рішення в цій частині належним чином.
Також поза увагою апеляційного суду залишились доводи сторони захисту щодо відмови місцевого суду приєднати до матеріалів справи медичну документацію стосовно нефункціонування певних фалангів пальців лівої руки ОСОБА_7, яка, на думку сторони захисту, спростовує версію обвинуваченого.
Крім цього, без достатньої уваги залишились доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що журнал судового засідання від 30 березня 2023 року містить неправдиві відомості щодо участі прокурора та захисника, що підтверджується відеозаписом цього засідання, наявного у матеріалах справи.
Тож, залишаючи без ефективної відповіді вищевикладені доводи сторони захисту, апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що могло вплинути на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На думку колегії суддів, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, що суперечить положенням статей 370, 419 КПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення касаційних скарг сторони захисту та скасування ухвали апеляційного суду на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України.
Під час нового розгляду апеляційному суду належить з урахуванням заяви свідка ОСОБА_9 про надання ним неправдивих показань, яка була Верховним Судом направлена до правоохоронних органів, безпосередньо, за наявності для цього передбачених у законі підстав, дослідити необхідні докази, проаналізувати й оцінити їх у сукупності, а також перевірити доводи касаційної скарги щодо застосування до ОСОБА_7 незаконних методів досудового розслідування, і, дотримуючись приписів кримінального та кримінального процесуального законів, постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, навівши докладні, послідовні мотиви його ухвалення.
Отже касаційні скарги сторони захисту підлягають частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Водночас, згідно з приписами ч. 3 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції.
Ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, зокрема можливого переховування від суду, та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у справі, Верховний Суд вважає, що ОСОБА_7 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд