ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/16728/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючої, Булгакової І. В., Колос І. Б.,
за участю секретаря судового засідання - Іщука В. В.,
представників:
позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" - Бондаря О. М.,
відповідача: Антимонопольного комітету України - Пащенка М. В.,
третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 (колегія суддів: Скрипка І. М. (головуюча), Хрипун О. О., Гончаров С. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 (суддя Босий В. П.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35"
до Антимонопольного комітету України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс",
про визнання недійсним рішення,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" (далі - позивач, ТОВ "ППЛ 33-35") подало до господарського суду позов до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, АМКУ), в якому просило визнати недійсним рішення від 12.09.2019 № 625-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - оспорюване рішення), згідно з яким позивача визнано таким, що вчинив порушення, передбачене п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи і які визнано встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні АМКУ, обставинам справи.
Господарський суд міста Києва в ухвалі від 21.02.2020, зокрема, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" (далі - ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс", третя особа).
Справу суди розглядали неодноразово.
Господарський суд міста Києва у рішенні від 17.01.2024, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом згідно з постановою від 07.10.2024, у задоволенні позову відмовив.
Висновки судів мотивовані відсутністю підстав для визнання оспорюваного рішення АМКУ недійсним.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "ППЛ 33-35", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на наявність підстав касаційного оскарження за пп. 1, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постановлені у справі рішення, прийняти нове рішення про задоволення позову.
За доводами касаційної скарги суди попередніх інстанцій, -
порушивши ч. 5 ст. 310, ч. 1 ст. 316 ГПК України, не врахували висновків та не виконали вказівок Верховного Суду у постанові від 04.02.2021;
неправильно застосували:
ст. 1 Закону № 2210-ІІІ та не дослідили первинних документів у справі, в результаті чого не звернули уваги, що АМКУ може досліджувати товар (послугу) за умови відображення його згідно з первинними документами, а визначений АМКУ в оспорюваному рішенні товар - послуга з технічної підтримки та обслуговування інформаційної системи портового співтовариства (далі - ІСПС) не відповідає визначенню поняттю "товар" у названому Законі та суперечить первинним документам - рахункам на оплату, актам виконаних робіт, податковим накладним, за якими третій особі надавалась інформаційна послуга при оформленні товарів у контейнерах (в електронній формі);
ч. 4 ст. 75 ГПК України та, як наслідок, не зважили на преюдиційні обставини у справі № 916/4612/15 щодо визначення послуг (товару), які надаються позивачем, ототожнюючи реальну послугу з господарського обороту з послугами з технічної підтримки та обслуговування ІСПС, що є невід`ємною частиною її діяльності для забезпечення функціонування, при цьому не звертаючи уваги, що АМКУ на власний розсуд змінив зміст вже здійснених господарських операцій;
не дослідили: висновку комплексного експертного економічного дослідження від 03.06.2016 № 16/6, наданого під час нового розгляду справи, який підтверджує законність ціноутворення послуг та спростовує доводи АМКУ про завищення їх вартості, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано визнав подання позивачем цього висновку з порушенням приписів процесуального законодавства; розрахунок вартості послуг, здійснений АМКУ в оспорюваному рішенні, на предмет врахування ставки роялті, адже ІСПС є об`єктом інтелектуальної власності та об`єктом авторського права у розумінні спеціального законодавства, яке суди не застосували при вирішенні спору.
Верховний Суд в ухвалі від 29.11.2024 відкрив касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пп. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Заперечень щодо відкриття касаційного оскарження від будь-якого з учасників справи не надходило.
04.12.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
07.01.2025 до Верховного Суду позивач надав додаткові пояснення у справі, в яких навів заперечення щодо тверджень відповідача у відзиві на касаційну скаргу та висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи позивача, врахувавши заперечення відповідача у відзиві на касаційну скаргу та письмові пояснення позивача, Верховний Суд дійшов таких висновків.
У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 12.09.2019 АМКУ прийняв рішення № 625-р, яким визнав, що ТОВ "ППЛ 33-35" протягом 2014 року - 5 місяців 2019 року займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС.
Дії ТОВ "ППЛ 33-35", які полягають у встановленні в період з 01.01.2014 до 31.08.2015 таких цін реалізації послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, визнано порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону № 2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, за що на Товариство накладено штраф у розмірі 550 000,00 грн.
Дії ТОВ "ППЛ 33-35", які полягають у встановленні з 01.09.2015 до 30.09.2018 таких цін реалізації послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, визнано порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону № 2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, за що на Товариство накладено штраф у розмірі 1 050 000,00 грн.
З огляду на встановлене порушення АМКУ зобов`язав ТОВ "ППЛ 33-35" припинити порушення у двомісячний строк з дня одержання рішення АМКУ.
Не погодившись з такими висновками АМКУ, позивач звернувся до суду із цим позовом, посилаючись, зокрема, на те що відповідач дійшов помилкових висновків щодо товарних меж ринку (неправильно встановив ринок послуг), наявності ознак монопольного (домінуючого) становища у позивача та зловживання ним цим становищем, неправильно визначив бар`єри для вступу на ринок, а трактування АМКУ судових рішень у справі № 916/4312/15 не відповідає їх змісту.
Господарський суд міста Києва у рішенні від 10.07.2020, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом згідно з постановою від 22.09.2020, позов задовольнив повністю; визнав недійсним оспорюване рішення АМКУ.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того що:
- операційна діяльність з виконання вимог законодавства у сфері функціонування інформаційно-телекомунікаційних систем та електронного документообігу (діяльності провайдера [оператора] системи), що не є предметом господарського обороту, не має окремої споживчої цінності, не передбачає проведення будь-яких господарських операцій з купівлі-продажу (надання) та проведення оплати, хибно визначена АМКУ як окрема унікальна платна послуга з господарського обороту;
- технічна підтримка та обслуговування здійснюється відносно всіх учасників портового співтовариства, а не виключно для замовника;
- відсутність іншого суб`єкта господарювання, який би мав можливість забезпечити розробку і функціонування на всій території України відповідної системи, яка була б альтернативою системі, розробленій позивачем, не може вважатися бар`єром для вступу на ринок, а тому АМКУ під час розгляду антимонопольної справи дійшов неправильних висновків, у зв`язку з чим прийняв неправомірне рішення щодо позивача.
Верховний Суд, скасовуючи судові рішення у справі про задоволення позову та направляючи справу на новий розгляд, у постанові від 04.02.2021 виснував, що:
- відповідно до ст. 1 Закону № 2210-ІІІ товар - це будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема, цінні папери); ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція. Норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. У кожному випадку АМКУ, здійснюючи контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, проводить дослідження ринку та визначає межі товарного ринку. Господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМКУ, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зробили зазначені органи, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку. При цьому господарські суди мають перевіряти правильність застосування органами АМКУ відповідних правових норм, зокрема, Методики № 49-р;
- зміст ст. 901 Цивільного кодексу України, яка визначає предмет договору про надання послуг, в контексті цих правовідносин слід розуміти як такий, що передбачає зобов`язання замовника з оплати виконавцеві послуг, за винятком лише тих випадків безоплатного надання послуг, що були прямо встановлені договором;
- за приписами ст. 12 Закону № 2210-ІІІ суб`єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції. Під час вирішення спорів про скасування рішень АМКУ щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ст.ст. 12, 13 Закону № 2210-ІІІ, та накладення штрафу за відповідне порушення господарським судам необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі не лише щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку, а й наявності чи відсутності факту зловживання ним таким становищем.
Враховуючи наведене, Верховний Суд вказав, що судам попередніх інстанцій під час нового розгляду справи необхідно:
- з`ясувати, чи передбачено безпосередньо за умовами проформи договору про надання послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС безоплатне надання послуг та в якій саме частині, враховуючи що у визначенні товарного ринку / товару в антимонопольній справі АМКУ виходив, зокрема, з умов проформи такого договору, предметом якого є надання визначеного переліку восьми послуг з боку ТОВ "ППЛ 33-35" замовнику з технічної підтримки та обслуговування ІСПС на платній основі та за встановленими тарифами;
- проаналізувати питання ціноутворення (вартості послуг) та надати оцінку оспорюваному рішенню у частині, що стосується оцінки АМКУ формування вартості (ціни) послуг, які надаються Товариством, зокрема, впливу на неї (ціну) інших послуг, що надаються Товариством при використанні ІСПС за іншими договорами, у тому числі й безоплатними;
- дослідити покладені в основу оспорюваного рішення висновки про: унікальність визначеного АМКУ ринку послугу з технічної підтримки та обслуговування ІСПС; відсутність подібного (аналогічного) товару (товарної групи), у тому числі у вигляді безкоштовних послуг, які надаються Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" заявникам щодо внесення поданих останніми паперових документів та інформації до ІСПС;
- надати оцінку суттєвим доводам АМКУ та третьої особи, що:
оспорюване рішення містить інформацію щодо калькуляцій ТОВ "ППЛ 33-35", якими затверджувалася вартість відповідних послуг (товару); наказів, якими затверджувалися такі калькуляції; розрахунки витрат, а позивач фактично намагається підмінити поняття товару, визначеного в рішенні АМКУ, з метою уникнення відповідальності (тобто послуги з технічної підтримки та обслуговування ІСПС підмінити поняттям інформаційної послуги при здійсненні оформлення товарів у контейнерах [в електронній формі]), тоді як ніде в договорі не зазначається про будь-які відмінності між характером та змістом цих термінів (за твердженням третьої особи послуги з технічної підтримки та обслуговування ІСПС та інформаційні послуги при здійсненні оформлення товарів у контейнерах [в електронній формі] є різною назвою однієї і тієї ж послуги згідно з умовами договору);
послуги для замовника не є взаємозамінними з послугами для інших категорій споживачів, зокрема, з огляду на встановлені АМКУ обставини надання замовникам платних послуг, розмір оплати яких встановлюється у договорі, а також з огляду на встановлені обставини, згідно з якими ефективне (швидке) оформлення вантажів без використання ІСПС не вбачається за можливе, у зв`язку з чим суб`єкти господарювання, що не обрали статусу замовника, з метою отримання рівних умов, зокрема, щодо строків зі здійснення зазначеного оформлення порівняно з тими, що мають договірні відносини з ТОВ "ППЛ 33-35", все ж мають укладати договори з останнім та сплачувати названому Товариству за надані послуги щодо технічної підтримки та обслуговування ІСПС;
- здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам сторін щодо наявності чи відсутності факту зловживання суб`єктом господарювання монопольним становищем, враховуючи зміст ст. 12 Закону № 2210-ІІІ.
За змістом ч. 5 ст. 310, ч. 1 ст. 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, та вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Під час нового розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили такі обставини та дійшли висновків.
Приймаючи оспорюване рішення, АМКУ на підставі наданих ТОВ "ППЛ 33-35" документів та додатково зібраних доказів встановив, зокрема, що:
ТОВ "ППЛ 33-35" є спеціалізованим підприємством, заснованим ПАТ "Пласке" з метою впровадження пілотного проєкту "Єдине інформаційне портове співтовариство" та для створення програмно-апаратного комплексу, завданням якого було проводити дослідження та проєктування планування портової логістики;
доступ до ІСПС здійснюється шляхом укладання з ДП "Адміністрація морських портів України" публічної угоди про інформаційне співробітництво, в якій детально викладено умови та порядок застосування ІСПС учасниками (користувачами, замовниками, заявниками) договору приєднання, який є невід`ємною частиною угоди, договору про надання послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС з ЦОД - ТОВ "ППЛ 33-35";
учасники ІСПС, які приєдналися до публічної угоди та обрали для себе статус замовника, у встановленому чинним законодавством порядку укладають з ЦОД господарський договір про надання послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС. Укладання договору передбачає надання замовникам платних послуг. Розмір оплати таких послуг встановлюється договором (лист ТОВ "ППЛ 33-35" від 16.01.2017 № ППЛ-В/12.2-160117-1);
якщо суб`єкт господарювання обрав статус заявника, то він має можливість без укладення договору з ЦОД подати адміністрації порту документи у паперовій формі. Цю інформацію адміністрація порту вносить в ІСПС безкоштовно, ІСПС побудована за принципом добровільності обрання виду послуг ЦОД (лист ДП "Адміністрація морських портів України" листом від 10.01.2017 № 148);
суб`єкти господарювання, які не мають доступу до ІСПС (заявники), можуть здійснювати всі операції, які здійснюють суб`єкти господарювання з доступом до ІСПС (замовники), з тією різницею, що заявники подають документи адміністрації порту у паперовій формі, а замовники подають інформацію до ІСПС самостійно в електронній формі.
Визначення монопольного (домінуючого) становища (п. 6 оспорюваного рішення)
Суб`єктом господарювання, який становить об`єкт аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища в антимонопольній справі, є ТОВ "ППЛ 33-35", послуги з технічної підтримки та обслуговування ІСПС є товаром у розумінні Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Згідно з копією проформи договору про надання послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС, наданого ТОВ "ППЛ 33-35", предметом названого договору є надання послуг з боку ЦОД замовнику з технічної підтримки та обслуговування ІСПС.
Під технічною підтримкою та обслуговуванням ІСПС розуміється: (1) забезпечення ТОВ "ППЛ 33-35" (ЦОД) надання пароля доступу замовнику до ІСПС; (2) забезпечення видання та надання необхідної кількості примірників програмного забезпечення ІСПС для користувача - замовника; (3) надання супровідної документації (інструкцій), що передбачена цим договором, а також вимогами ІСПС; (4) забезпечення безперешкодної можливості замовнику створювати електронні документи в ІСПС, передавати з використанням ІСПС електронні документи та документи в електронній формі та отримувати з використанням ІСПС інформацію за результатами розгляду та/або оформлення зазначених документів із застосуванням наданого ТОВ "ППЛ 33-35" (ЦОД) програмного забезпечення, за умови виконання інструкцій замовником; (5) забезпечення доступу до інформації в ІСПС замовником згідно з наданими правами доступу, чинними технологічними схемами (порядками) ДП "Адміністрація морських портів України", в яких використовується ІСПС, та відповідно до вимог чинного законодавства України; (6) забезпечення надання необхідних консультацій замовнику; (7) узагальнення зауважень та пропозицій замовника для вдосконалення роботи ІСПС; (8) у випадку потреби впровадження змін (доповнень) до елементів ІСПС з метою забезпечення більш ефективної роботи ІСПС.
Перелічені послуги за умовами договору є платними, а тарифи на них наведені в додатку № 5 до договору - інформаційні послуги при здійсненні оформлення товарів у контейнерах (в електронній формі).
У розумінні Методики № 49-р споживачами вказаних послуг є будь-які особи, які є вантажовласниками (особисто чи уповноважені ними особи) та/або суб`єкти господарювання, що здійснюють у встановленому законодавством порядку транспортно-експедиторську діяльність та діють за дорученням клієнта - вантажовласника в морському порту, що заявили за встановленою формою (наряд, доручення тощо) про намір відвантаження товарів з морського порту.
Визначення товарних меж ринку
ІСПС не має аналогів в Україні стосовно своєї технічної організації, архітектури та функцій, які захищені відповідно до атестата відповідності (інформаційний бюлетень від 18.12.2013 № 1 на сайті ТОВ "ППЛ 33-35").
За умови неукладення договору з ТОВ "ППЛ 33-35" щодо надання послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС суб`єкти господарювання не будуть мати безпосереднього доступу до ІСПС, можливості безпосередньо користуватися ІСПС, у тому числі створювати електронні документи в ІСПС, передавати з використанням ІСПС електронні документи та документи в електронній формі, отримувати з використанням ІСПС інформацію за результатами розгляду та/або оформлення зазначених документів із застосуванням наданого ТОВ "ППЛ 33-35" (ЦОД) програмного забезпечення.
Ті суб`єкти господарювання, що мають безпосередній доступ до ІСПС, витрачають менше часу на реєстрацію (подання) наряду в ІСПС ніж ті, що не мають безпосереднього доступу та для вчинення зазначених дій повинні передати (направити / надіслати / подати) документи в паперовій формі в ДП "Адміністрація морських портів України", співробітник якого вже від свого імені вчиняє відповідні дії в ІСПС.
Не вбачається за можливе ефективне (швидке) оформлення вантажів без використання ІСПС, тому суб`єкти господарювання, що не обрали статусу замовника, з метою отримання рівних умов, зокрема, щодо строків зі здійснення зазначеного оформлення порівняно з тими, що мають договірні відносини з ТОВ "ППЛ 33-35", все ж мають укладати договори з останнім та сплачувати названому Товариству за надані послуги щодо технічної підтримки та обслуговування ІСПС.
Щодо можливості невикористання ІСПС та/або використання на зміну / одночасно альтернативного паперового документообігу передбачено один випадок можливості такого переходу при виконанні технологічних операцій у морському порту - якщо ІСПС не працює більше чотирьох годин поспіль через помилку.
Отже, товарними межами ринку є ринок послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС, які по своїй суті є унікальними.
Безкоштовні послуги, що за наявною інформацією надаються ДП "Адміністрація морських портів України" заявникам щодо внесення поданих останніми паперових документів та інформації до ІСПС, не мають ознак одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи) за такими показниками взаємозамінності, як: споживчі властивості, умови використання, подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо.
Зокрема, з огляду на територіальні та часові межі, в яких може бути отримана така послуга, оскільки платні послуги ТОВ "ППЛ 33-35" з технічної підтримки та обслуговування ІСПС є менш часовитратними порівняно з безкоштовними послугами ДП "Адміністрація морських портів України".
Визначення територіальних (географічних) меж ринку
Враховуючи той факт, що надання ТОВ "ППЛ 33-35" послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС відбувається в електронній формі та споживачі таких послуг мають можливість самостійно та цілодобово направляти до ІСПС електронні документи (наряди і документи в електронній формі [коносаменти, інвойси тощо]) безпосередньо зі свого офісу (будь-якого робочого місця, яке має доступ до ІСПС), територіальними (географічними) межами ринку послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС є територія України (ринок є загальнодержавним).
Часові межі ринку
Часовими межами досліджуваного ринку визначено 2014 рік - 5 місяців 2019 року з огляду на відомості в інформаційному бюлетені від 18.12.2013 № 1 щодо початку промислової експлуатації ІСПС з 2014 року.
Визначення бар`єрів для вступу на ринок
Наявні суттєві бар`єри вступу на ринок надання послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС (насамперед, через вимоги до потенційних партнерів для реалізації проєкту "Єдине інформаційне портове співтовариство" та з огляду на те, що програмні складові ІСПС є об`єктами авторського права), можливість подолання яких є сумнівною.
Беручи до уваги відсутність у Товариства конкурентів на визначеному ринку, ТОВ "ППЛ 33-35" займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС.
При цьому на заперечення Товариства в цій частині АМКУ, врахувавши ст. 12 Закону № 2210-ІІІ, за змістом якої монопольним становищем вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого перевищує 35 %, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції, вказав, що Товариство в будь-якому випадку мало б структурні ознаки монопольного (домінуючого) становища на ринку та не могло зазнавати значної конкуренції від ДП "Адміністрація морських портів України", оскільки відсоткове співвідношення контейнерів, інформація щодо яких вноситься самостійно замовниками до ІСПС та безпосередньо ДП "Адміністрація морських портів України", становить 98 % проти 2 %, відповідно, у 2014- 2015 рр. та 99 % проти 1 % у період з 2016 року - 9 місяців 2018 року, чого Товариство не спростувало (п. 149 оспорюваного рішення).
Також за висновками АМКУ у п. 157 оспорюваного рішення не є конкурентом позивача й ТОВ "Чорноморський рибний порт", враховуючи, зокрема, що останнє не має доступу до ІСПС, не вносить інформації до цієї системи та не надає послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС, а інформація щодо контейнерів, які прибули в порти, де функціонує ІСПС, не може бути оброблена в інших портах (ТОВ "Чорноморський рибний порт"); за твердженням самого Товариства, системи, створені в інших портах, не є аналогами ІСПС, а послуги, які надаються ТОВ "ППЛ 33-35", не є взаємозамінними з послугами ТОВ "Чорноморський рибний порт" (лист від 24.07.2019 № 240719-78).
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку
Учасники ІСПС, які приєдналися до публічної угоди та обрали для себе статус замовника у встановленому чинним законодавством порядку, укладають з ТОВ "ППЛ 33-35" (ЦОД) господарський договір про надання послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС. Укладання договору передбачає надання замовникам платних послуг. Розмір оплати таких послуг встановлюється у договорі. Держава, у тому числі в особі ДП "Адміністрація морських портів України", не бере участі в регулюванні плати за надання послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС.
ІСПС використовується замовниками як альтернатива паперовому документообігу, що покликана прискорити, автоматизувати процедуру оформлення вантажів, основною функцією якої для замовника є внесення через систему документів в електронній формі.
Разом з тим Товариство не надало належного обґрунтування щодо встановлення плати за використання ІСПС із розрахунку - за контейнер.
Визначення вартості послуги у 2014- 2015 рр.
Відповідно до наданої Товариством інформації, вартість послуг технічної підтримки та обслуговування ІСПС встановлюється на підставі планових калькуляцій із врахуванням операційних витрат, що необхідно для забезпечення функціонування програмно-апаратного комплексу, базується на самоокупності, достатньої для його сталого розвитку.
Планові калькуляції вартості інформаційних послуг при здійсненні оформлення товарів у контейнерах: (1) складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін; планових норм витрат у розрахунку на плановий обсяг продукції (робіт, послуг); (2) визначають максимально допустимий рівень витрат на надання певної послуги, виходячи з досягнутого рівня організації праці й управління, рівня техніки і технології виробництва, масштабів підприємства, їх складу і структури; (3) не є сталими та можуть вільно змінюватись (перераховуватись) (лист ТОВ "ППЛ 33-35" від 08.12.2017 № ППЛ-В/12.2-081217-1).
За плановою калькуляцією № 1, яка діяла у період з 01.01.2014 до 31.08.2015, вартість інформаційних послуг при здійсненні оформлення товарів у контейнерах становила 40,00 грн/од. без ПДВ; за плановою калькуляцією № 2, яка введена в дію з 01.09.2015, - 75,53 грн/од. без ПДВ.
На конкурентному ринку суб`єкти господарювання намагатимуться мінімізувати всі свої витрати з метою боротьби за споживача, зокрема, за рахунок зменшення ціни.
Натомість ТОВ "ППЛ 33-35", скориставшись своїм монопольним становищем на ринку послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС, завищив свої планові витрати за плановою калькуляцією № 1 (планові витрати Товариство визначило у розмірі 3 959 849,00 грн і такі витрати є на 850 409,00 грн більше фактичних) та занизив обсяг обслуговування контейнерів, на який зазначені витрати мали б бути розподілені (згідно з розрахунком очікуваних витрат і доходів у 2014 році прогнозована кількість обслуговування - 130 000 контейнерів протягом 2014 року, тобто приблизно 10 833 контейнерів у місяць, тоді як згідно з калькуляцією № 1 передбачено обслуговування 10 302 контейнерів у місяць, що на 531 од. менше, ніж зазначено у розрахунку очікуваних витрат і доходів), що призвело до збільшення вартості послуги з технічної підтримки та обслуговування ІСПС, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.
Згідно з плановою калькуляцією № 2 при визначенні вартості послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС на відповідний проєкт були покладені всі витрати Товариства на оренду офісу, заробітну плату персоналу, матеріальні, накладні та телекомунікаційні витрати, і лише адміністративно-господарські витрати та амортизація враховують здійснення Товариством й іншої господарської діяльності.
Однак за умов існування значної конкуренції на ринку суб`єкт господарювання намагається запропонувати конкурентну ціну, мінімізуючи свої витрати та не перекладаючи витрати, яких він зазнає від здійснення всієї господарської діяльності, на один вид діяльності, у цьому випадку - на послуги з технічної підтримки та обслуговування ІСПС.
Перекладання витрат, понесених від інших видів діяльності, є можливим у випадку наявності монопольного (домінуючого) становища та зловживання ним.
Товариство завищило свої планові витрати на 2015 рік на 7,5 %, що, як результат, призвело до підвищення вартості послуги. Порівняно з попередньою калькуляцією № 1 Товариство у калькуляції № 2 суттєво зменшило (на 2 367) кількість контейнерів, інформація щодо яких вноситься замовниками до ІСПС. Такі дії Товариства зумовили збільшення вартості послуги з технічної підтримки та обслуговування ІСПС.
При цьому оновлення калькуляції вартості послуг за період з 2016 року до першого півріччя 2019 року з метою встановлення обґрунтованої вартості послуги проведено не було. Так, ні щорічне збільшення загальногосподарських витрат Товариства, ні суттєве збільшення кількості контейнерів, інформація щодо яких вноситься замовниками до ІСПС, не спонукало ТОВ "ППЛ 33-35" переглянути калькуляцію № 2 і вартість послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС до першого півріччя 2019 року залишалася такою, яка вказана у калькуляції № 2 - 75,53 грн/од. без ПДВ.
Отже, за висновками АМКУ в цій частині ТОВ "ППЛ 33-35", скориставшись своїм монопольним становищем на ринку послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС, завищивши свої планові витрати, а також, занизивши кількість контейнерів, інформація щодо яких вноситься замовниками до ІСПС за калькуляцією № 2, вчинило такі дії, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Підсумовуючи про зловживання ТОВ "ППЛ 33-35" монопольним (домінуючим) становищем, АМКУ вказав, що дії позивача стосовно встановлення вантажовласникам (безпосередньо чи уповноваженим ними особам) та/або суб`єктам господарювання, що здійснюють у встановленому законодавством порядку транспортно-експедиторську діяльність та діють за дорученням клієнта - вантажовласника в морському порту, необґрунтованих цін на послуги з технічної підтримки та обслуговування ІСПС, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону № 2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Крім того, у п. 157 оспорюваного рішення АМКУ дійшов висновку, що ТОВ "ППЛ 33-35" намагається підмінити поняття товару, визначеного у рішенні згідно з предметом договору - послуги з надання технічної підтримки та обслуговування ІСПС з поняттям інформаційній послуги при здійсненні оформлення товарів у контейнерах (в електронній формі), визначені у додатку № 5 до договору.
Адже такі послуги з технічної підтримки та обслуговування ІСПС, як: забезпечення ЦОД надання пароля доступу замовнику до ІСПС; забезпечення видання та надання необхідної кількості примірників програмного забезпечення ІСПС для користувача - замовника; надання супровідної документації (інструкцій), що передбачена цим договором, а також вимогами ІСПС; забезпечення безперешкодної можливості замовнику створювати електронні документи в ІСПС, передавати з використанням ІСПС електронні документи та документи в електронній формі та отримувати з використанням ІСПС інформацію за результатами розгляду та/або оформлення зазначених документів із застосуванням наданого ТОВ "ППЛ 33-35" (ЦОД) програмного забезпечення, за умови виконання інструкцій замовником; забезпечення доступу до інформації в ІСПС замовником згідно з наданими правами доступу, чинними технологічними схемами (порядками) ДП "Адміністрація морських портів України", в яких використовується ІСПС, та відповідно до вимог чинного законодавства України - є складовими інформаційної послуги при оформленні товарів у контейнерах, вартість яких визначається у додатку № 5, та без них неможливо оформити контейнери в ІСПС.
Посилання позивача у запереченнях на судові рішення у справі № 916/4612/15 АМКУ відхилив, коли встановив, що предметом спору у цій справі було питання правомірності внесення в односторонньому порядку змін до договору про надання послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС між ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" до ТОВ "ППЛ 33-35", у тому числі стосовно зміни тарифів, а не обґрунтованості ціни, яку встановлювало Товариство у такому договорі, і не монопольне (домінуюче) становище його на ринку (п. 147 оспорюваного рішення).
Дослідивши наведені висновки АМКУ в оспорюваному рішенні з урахуванням висновків та вказівок Верховного Суду у постанові від 04.02.2021, суди попередніх інстанцій виснували, що:
- у визначенні товарного ринку (товару в розумінні ст. 1 Закону № 2210-ІІІ) в антимонопольній справі АМКУ виходив з умов проформи договору про надання послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС, предметом якого є надання наведених вище по тексту послуг ЦОД замовнику. І відповідно до умов проформи договору послуги з технічної підтримки та обслуговування ІСПС є платними, а тарифи на них встановлені у додатку № 5 до договору - інформаційні послуги при здійсненні оформлення товарів у контейнерах (в електронній формі).
Тобто суди з`ясували, що у договорі не розмежовано надання платних та безоплатних послуг в будь-якій окремій частині з восьми послуг, які в цілому іменуються як послуги з надання технічної підтримки та обслуговування ІСПС, однак визначено, що надання таких послуг є платним в цілому і складовою їх частиною є інформаційній послуги при здійсненні оформлення товарів у контейнерах, зазначені у додатку № 5 до договору, на що звернув увагу АМКУ в оспорюваному рішенні (п. 157 оспорюваного рішення).
Покликання позивача на судові рішення у справі № 916/4612/15 в порядку ч. 4 ст. 75 ГПК України як на преюдицію висновків у них щодо визначення товару (послуги) суд апеляційної інстанції відхилив, вказавши що оспорюване рішення АМКУ у справі, яка розглядається, прийняте на підставі доказів, зібраних відповідачем під час розслідування справи про порушення Товариством законодавства про захист економічної конкуренції, які не були предметом дослідження судів під час вирішення справи № 916/4612/15 (за позовом ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" до ТОВ "ППЛ 33-35" про визнання недійсними пп. 5.4.3, 6.3 договору, які надають право ЦОД в односторонньому порядку вносити зміни в ціну послуг, визнання недійсними змін до додатку № 5 до договору в частині визначення вартості послуги, стягнення надмірно сплачених коштів, за результатами вирішення якого суди відмовили у задоволенні вимог з посиланням на врегулювання порядку зміни тарифів сторонами на власний розсуд у договорі, що відповідає чинному законодавству);
- Товариство фактично намагається підмінити поняття товару, визначеного у рішенні АМКУ, поняттям інформаційної послуги при здійсненні оформлення товарів у контейнерах (в електронній формі) з метою уникнення від відповідальності, оскільки з договору не вбачається відмінностей між характером та змістом цих термінів, а оформлення контейнера може бути кінцевою метою споживача від надання послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС, проте зазначене саме собою не робить послуги з технічної підтримки та обслуговування ІСПС такими, що не є предметом договору, відповідно, такими, за які не стягується плата згідно з умовами договору;
- АМКУ чітко визначив об`єкти аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища: суб`єкт господарювання - ТОВ "ППЛ 33-35", конкретний товар - послуги названого Товариства з технічної підтримки та обслуговування ІСПС, та встановив, що названі послуги по своїй суті є унікальними.
Безкоштовні ж послуги, які надаються ДП "Адміністрація морських портів України" заявникам щодо внесення поданих останніми паперових документів та інформації до ІСПС, не мають ознак одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи) за такими показниками взаємозамінності, як споживчі властивості, умови використання, подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо, зокрема з огляду на територіальні та часові межі, в яких може бути отримана така послуга, оскільки платні послуги ТОВ "ППЛ 33-35" з технічної підтримки та обслуговування ІСПС є менш часовитратними порівняно з безкоштовними послугами державного підприємства;
- в оспорюваному рішенні наявне обґрунтування суттєвих бар`єрів вступу на ринок надання послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС, можливість подолання яких є сумнівною, та встановлено відсутність конкурентів у позивача на досліджуваному ринку послуг, що вказує на правильність висновків АМКУ щодо монопольного (домінуючого) положення Товариства на ринку надання послуг з технічної підтримки та обслуговування ІСПС;
- оспорюване рішення містить інформацію щодо планових калькуляцій ТОВ "ППЛ 33-35", якими затверджувалася вартість відповідних послуг (товару), наказів, якими затверджувалися такі калькуляції, розрахунки витрат.
Вбачається, що під час нового розгляду справи суд першої інстанції з метою виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 04.06.2021, зокрема, щодо необхідності аналізу питання ціноутворення вартості послуг, ухвалою від 21.04.2021 призначав у справі, зокрема, економічну судову експертизу, задовольнивши таким чином клопотання ТОВ "ППЛ 33-35", оплату вартості проведення якої поклав на позивача. Водночас з матеріалів справи випливає, що названа ухвала суду залишилася без виконання експертною установою у зв`язку із тим, що Товариство не сплатило за проведення економічної судової експертизи, призначеної за його клопотанням, натомість після цього надало висновок комплексного експертного економічного дослідження від 03.06.2016 № 16/6 щодо ціни одиниці виміру послуги та формули ціни одиниці виміру послуги з врахуванням ставки роялті (станом на 01.09.2015).
Разом з тим суди встановили, що АМКУ доводило обставини зловживання позивачем своїм монопольним (домінуючим) положенням на досліджуваному ринку послуг шляхом встановлення вантажовласникам (безпосередньо чи уповноваженим ними особам) та/або суб`єктам господарювання, що здійснюють у встановленому законодавством порядку транспортно-експедиторську діяльність та діють за дорученням клієнта - вантажовласника в морському порту, необґрунтованих цін на послуги з технічної підтримки та обслуговування ІСПС, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку з урахуванням саме даних з наданих Товариством калькуляцій та пояснень, що ціни встановлюються саме на їх підставі.
При цьому суд апеляційної інстанції з`ясував, що АМКУ неодноразово з початку розгляду антимонопольної справи у 2017 році пропонував позивачу надати обґрунтування вартості послуг технічної підтримки та обслуговування ІСПС.
Втім, будь-яких інших документів, окрім планових калькуляцій № 1, № 2, позивач не надав, зокрема й висновку комплексного експертного економічного дослідження від 03.06.2016 № 16/6, який, на думку позивача, під час нового розгляду справи підтверджує законність ціноутворення послуг та спростовує доводи АМКУ про завищення їх вартості, як і не здійснив посилання на цей документ у запереченнях на попередні висновки АМКУ, відповідно, під час дослідження порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції відповідач аналізував саме планові калькуляції, які за встановлених апеляційним судом обставин не містять відомостей про врахування позивачем для ціноутворення послуг розміру роялті правовласника об`єкта інтелектуальної власності.
Натомість висновки АМКУ про необґрунтованість ціни послуг базуються саме на з`ясованих фактах завищення позивачем планових витрат та заниження кількості контейнерів у спірні періоди, що у сукупності зі встановленими обставинами існування у позивача монопольного (домінуючого) становища на досліджуваному ринку послуг стало підставою для висновку про його зловживання цим становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону № 2210-ІІІ.
Отже, суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи встановили виконання АМКУ обов`язку з доведення факту зайняття Товариством монопольного (домінуючого) становища на досліджуваному ринку в розумінні ст. 12 Закону № 2210-ІІІ та в порядку Методики № 49-р, та його зловживання цим становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що мало наслідком прийняття стосовно позивача саме такого оспорюваного рішення із подальшим застосуванням законодавчо визначених санкцій.
Разом з тим суди не встановили і в матеріалах справи відсутні докази позивача на підтвердження фактів як наявності у нього конкурентів на досліджуваному ринку послуг, що вказували б на те, що Товариство зазнає значної конкуренції, відповідно, не має статусу монополіста на досліджуваному ринку, так і задля доведення відсутності обставин зловживання ним монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що з огляду на зміст інкримінованого позивачу порушення в оспорюваному рішенні має вирішальне значення для висновків про недійсність рішення АМКУ з визначених у позові підстав.
З огляду на викладене вбачається, що саме відповідно до вказівок Верховного Суду у постанові від 04.02.2021 та приписів ст. 59 Закону № 2210-ІІІ суди попередніх інстанцій, не перебираючи на себе непритаманні судам функції АМКУ, при новому розгляді справи проаналізували зміст оспорюваного рішення АМКУ, перевірили дотримання відповідачем вимог законодавства, дослідили і оцінили наведені сторонами аргументи та наявні у матеріалах справи докази, і дійшли висновку про повноту дослідження відповідачем дійсних обставин справи, можливість встановити мотиви прийняття оспорюваного рішення АМКУ, які можуть бути достатніми для викладених у ньому висновків і не встановили підстав, передбачених ст. 59 Закону № 2210-ІІІ, для визнання цього рішення недійсним, що не підтверджує протилежних доводів касаційної скарги про порушення судами приписів ч. 5 ст. 310, ч. 1 ст. 316 ГПК України.
У ч. 1 ст. 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень про відмову у задоволенні позову за результатами нового розгляду справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
У розгляді доводів та вимог касаційної скарги ТОВ "ППЛ 33-35" Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
З огляду на принцип диспозитивності, підстава, вимоги та межі касаційного оскарження визначаються самим скаржником у касаційній скарзі, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пп. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.
У касаційній скарзі зазначається про неправильне застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору норм законодавства - положень ст. 1 Закону № 2210-ІІІ та ч. 4 ст. 75 ГПК України, як наслідок, ненадання оцінки зібраним у справі доказам (первинним документам до договору; висновку комплексного експертного економічного дослідження від 03.06.2016 № 16/6, поданого під час нового розгляду справи; розрахунку відповідача вартості послуг; судовим рішенням у справі № 916/4612/15).
Касаційний господарський суд зазначає, що питання права касаційного оскарження регулює ст. 287 ГПК України, у ч. 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.
Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.
Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив неправильне застосування судом норм ст. 1 Закону № 2210-ІІІ та ч. 4 ст. 75 ГПК України, що за своїм змістом відповідає приписам п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Тобто за змістом наведеної норми процесуального закону у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований судом в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, відповідно до положень названої норми касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Коректне обґрунтування підстави касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Разом з тим скаржник, заперечуючи проти рішень судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування ст. 1 Закону № 2210-ІІІ, ч. 4 ст. 75 ГПК України, не наводить постанов Верховного Суду, правові висновки у яких щодо питання застосування норми матеріального чи процесуального права суди не врахували при вирішенні цієї справи або застосували правові норми по-іншому (інакше витлумачили), не так як в оскаржених ним судових рішеннях.
За відсутності посилань ТОВ "ППЛ 33-35" в касаційній скарзі на висновки Верховного Суду щодо питання застосування ст. 1 Закону № 2210-ІІІ, ч. 4 ст. 75 ГПК України для мотивування підстави касаційного оскарження судових рішень за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України Суд не наділений повноваженнями зазначати замість скаржника постанови суду касаційної інстанції, в яких наявні висновки щодо застосування визначеної в касаційній скарзі норми права, доповнювати касаційну скаргу відповідними міркуваннями, яких саме висновків Верховного Суду, до того ж у подібних правовідносинах, не врахували суди під час прийняття оскаржуваних рішень, оскільки вказане порушувало б принципи диспозитивності та змагальності учасників справи.
Фактично доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до викладення обставин справи та цитування змісту судових рішень з наведенням обґрунтування в чому, на його думку, полягає неправильне застосування судами визначених норм права під час ухвалення оскаржуваних рішень, що не є тотожним застосуванню судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, що відповідно до положень ГПК України є підставою для оскарження судового рішення за п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.
За таких обставин колегія суддів позбавлена можливості перевірити доводи ТОВ "ППЛ 33-35" про неправильне застосування та/або тлумачення судами попередніх інстанцій ст. 1 Закону № 2210-ІІІ, ч. 4 ст. 75 ГПК України при відмові у задоволенні позовних вимог та скасування рішень судів з підстави касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки в силу ч. 1 ст. 300 ГПК України не може виходити за межі підстав касаційного оскарження, відповідно до яких було відкрито касаційне провадження, а обставин, передбачених ч. 4 ст. 300 цього Кодексу, які б свідчили про необхідність виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів не встановила.
Отже, підстава, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, за підтвердження наявності якої Верховний Суд здійснює перегляд рішень судів попередніх інстанцій, відсутня, адже не обґрунтована скаржником відповідно до вимог процесуального закону.
Аргументуючи наявність підстави касаційного оскарження за п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди під час нового розгляду справи не дослідили зібраних у справі доказів, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 цього Кодексу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що наявність порушення норм процесуального права як підстави касаційного оскарження за п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України у сукупності з п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України скаржник пов`язує з неправильним застосуванням судами ст. 1 Закону № 2210-ІІІ, ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Верховний Суд вказує, що посилання скаржника на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України у сукупності з п. 1 ч. 3 ст. 310 цього Кодексу не є самостійною підставою для касаційного оскарження. За змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення є не саме собою порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.
Однак, враховуючи положення п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України та те, що Суд заявлену у скарзі підставу касаційного оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України визнав необґрунтованою, доводи скаржника про недослідження судами зібраних у цій справі доказів є недостатніми і відхиляються судом касаційної інстанції, отже, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України немає.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому, діючи у межах повноважень та порядку, визначених ст. 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку. Відповідно, ураховуючи приписи ст.ст. 300, 310 ГПК України, Суд звертає увагу на логічну несумісність доводів касаційної скарги про недослідження судами зібраних у справі доказів та ненадання їм оцінки з бажаними підсумками касаційного перегляду (вимогами касаційної скарги) - скасування оскаржуваних судових рішень про відмову у задоволенні позову, в тому числі з підстави касаційного оскарження за п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, з прийняттям нового рішення про його задоволення.
Наведене вказує на відсутність підстав для скасування судових рішень, прийнятих за результатами нового розгляду цієї справи, з підстав касаційного оскарження за пп. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач у касаційній скарзі не визначає.
Зазначене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги ТОВ "ППЛ 33-35".
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги ТОВ "ППЛ 33-35", дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постановлених у справі судових рішень - без змін, у зв`язку з чим судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд