ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2025 року
м. Київ
справа № 580/6975/24
адміністративне провадження № К/990/41050/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року, постановлену суддею Бабич А. М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Файдюка В. В. (суддя-доповідач), Карпушової О. В., Мєзєнцева Є. І., у справі № 580/6975/24 за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У липні 2024 року Головне управління ДПС у Черкаській області (далі - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, скаржник), у якому просило стягнути податковий борг в сумі 12193,80 грн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
09 серпня 2024 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у якому вона просила прийняти його до розгляду в одному провадженні зі справою, що розглядається.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року зустрічну позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до положень статті 178 КАС України до зустрічного позову застосовуються ті ж самі вимоги щодо форми та змісту, що й до позовних заяв, які подаються у загальному порядку. Іншими словами, зустрічний позов, як і позов, поданий у загальному порядку, має відповідати вимогам статей 160, 161, 172 КАС України. При цьому до зустрічного позову, який подано з порушенням вимог цих статей, застосовуються аналогічні наслідки, що й для позовів, поданих у загальному порядку, а саме - залишення позовної заяви без руху та/або повернення позовної заяви на підставі положень статті 169 КАС України.
У цьому випадку місцевий суд встановив, що у зустрічному позові, в порушення вимог статей 160, 161 КАС України, відсутні позовні вимоги та виклад обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, що перешкоджає з`ясуванню конкретного змісту порушеного права та способу його відновлення, прийнятного для позивача.
На виконання вказаної ухвали 22 серпня 2024 року відповідач повторно направила зустрічну позовну заяву, в якій просила визнати протиправними та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області від 02 листопада 2023 року № 0008761-1304-2300, а також податкові повідомлення-рішення від 15 травня 2023 року № 106087-2407-2301, № 106088-2407-2301.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року, зустрічну позовну заяву повернуто особі, яка її подала.
Повертаючи зустрічний позов, місцевий суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що недоліки зустрічної позовної заяви, вказані в ухвалі від 14 серпня 2024 року, не були повністю усунені. Зокрема, позивачка не виклала у зустрічному позові обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а саме зміст правовідносин, що виникли щодо оскаржуваних рішень, та обґрунтування з посиланням на докази, які підтверджують порушення її прав такими рішеннями.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року.
Відповідач акцентує увагу, що вказані недоліки зустрічної позовної заяви, про які вказав суд в ухвалі від 14 серпня 2024 року, не відповідають дійсності, адже у зустрічній позовній заяві зазначено позовні вимоги та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а докази, що підтверджують вказані обставини було додано до зустрічної позовної заяви.
Позивач правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористався. Про відкриття касаційного провадження у справі повідомлений належним чином.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно зі статтею 177 КАС України відповідач, який не є суб`єктом владних повноважень, має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до статті 178 КАС України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Отже, при оформленні та пред`явленні зустрічної позовної заяви діють загальні правила, регламентовані для подання позовних заяв у загальному порядку, а саме статей 160, 161, 172 КАС України. При цьому при встановленні порушень заявниками вимог зазначених статей щодо форми та змісту зустрічного позову застосовуються аналогічні наслідки, передбачені для первісних позовних заяв - залишення позовної заяви без руху та, у подальшому, повернення зустрічного позову.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
У цьому випадку суд першої інстанції встановив, що зустрічна позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 КАС України, а тому залишив зустрічний позов без руху та надав заявникові можливість та час для усунення недоліків, як це передбачено статтею 169 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши зміст зустрічної позовної заяви від 08 серпня 2024 року, зазначає, що у ній дійсно відсутня прохальна частина, у зв`язку з чим відсутня можливість встановити предмет позову, а також визначити спосіб захисту порушеного права, про який просить заявник.
Натомість, на виконання вимог ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала уточнену зустрічну позовну заяву, в якій чітко визначила предмет позову. Зокрема, у прохальній частині зустрічного позову зазначено, що заявник просить визнати протиправними та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області від 02 листопада 2023 року № 0008761-1304-2300, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 15 травня 2023 року № 106087-2407-2301, № 106088-2407-2301.
Окрім того, у тексті зустрічного позову викладено обставини справи, якими обґрунтовує заявник свої зустрічні вимоги, а саме зазначено про отримання відповідних податкових повідомлень-рішень, якими визначено грошове зобов`язання із земельного податку. Зазначено також і про звернення заявника до контролюючого органу з проханням провести звірку, а також про безпідставне ігнорування податкового органу такої заяви.
Далі за текстом заявник також зазначає, оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога є протиправними, оскільки ухвалені без урахування підпункту 281.1.1 пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу України, який передбачає пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб, які є особами з інвалідністю.
На підтвердження зазначених обставин заявник додала до зустрічного позову заяву від 22 лютого 2024 року, подану до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій викладено прохання про проведення звірки, а також посвідчення особи з інвалідністю другої групи.
Із згаданих вище законодавчих положень пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 169 КАС України в поєднанні з вимогами статей 5, 77 цього Кодексу випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси і яка у зв`язку з цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: - хто, котрий саме суб`єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси; - яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, - які саме права були порушені, чи належать вони позивачу; - які обставини про це свідчать.
Колегія суддів звертає увагу, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
Зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми для того, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у своїй зустрічній позовній заяві виклала зміст оскаржуваних нею індивідуальних актів та додала їх копії до заяви, описала, у чому полягало порушення її прав з посиланням на відповідні нормативні положення (визначення грошового зобов`язання з земельного податку всупереч підпункту 281.1.1 пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу України, який передбачає пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб, які є особами з інвалідністю), сформулювала наслідки, які, з її погляду, настали внаслідок дій відповідача, та пояснила, яким чином і чому дії відповідача зачіпають її права.
Зміст зустрічної позовної заяви, хоча і не містить широкого викладення доводів, проте викладений в обсязі, достатньому для визначення характеру спірних правовідносин, предмету та підстав оскарження, а саме з тексту уточненого зустрічного позову чітко зрозуміло, які саме індивідуальні акти є предметом оскарження (заявник конкретно визначила у прохальній частині номер та дату прийняття оскаржуваних рішень), а також які обставини є підставою позову (незастосування пільги для осіб з інвалідність).
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що залишення зустрічного позову без руху у зв`язку із відсутністю прохальної частини та надання часу для усунення таких недоліків є цілком обґрунтованим. Надалі, коли заявник виправила недоліки та чітко визначила предмет спору і спосіб захисту, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мав достатні підстави для прийняття зустрічного позову до розгляду, проте внаслідок неправильного застосування норм процесуального права дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд