ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2025 року
м. Київ
справа № 420/37130/23
адміністративне провадження № К/990/44018/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 420/37130/23
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВСК" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Федусик А. Г., Бойко А. В., Шевчук О. А.) від 21 жовтня 2024 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВСК" (далі - ТОВ "АВСК") звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 07 вересня 2023 року № 9486718/35990988 про відмову в реєстрації податкової накладної № 6 від 01 серпня 2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 6 від 01 серпня 2023 року, подану ТОВ "АВСК", код ЄДРПОУ 35990988, за датою її фактичного подання.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року позов задоволено.
3. Згідно довідки про доставку електронного листа, копію зазначеного рішення було надіслано до Головного управління ДПС в Одеській області в електронний кабінет 30 липня 2024 року в 21:38.
4. Головне управління ДПС в Одеській області не погодившись із прийнятим судовим рішенням подало 26 серпня 2024 року за допомогою системи "Електронний суд", апеляційну скаргу, яку ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року залишено без руху у зв`язку з порушенням пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, та надано п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
5. Згідно довідки про доставку електронного листа, копію зазначеної ухвали було надіслано до Головного управління ДПС в Одеській області в електронний кабінет 29 серпня 2024 року в 19:03.
6. 03 вересня 2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
7. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року вказане клопотання задоволено. Продовжено Головному управлінню ДПС в Одеській області строк на усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом надання десятиденного строку з дня отримання копії даної ухвали.
8. Згідно довідки про доставку електронного листа, копію зазначеної ухвали було надіслано до Головного управління ДПС в Одеській області в електронний кабінет 05 вересня 2024 року в 22:41.
9. 13 вересня 2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області повторно подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
10. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року відмовлено в задоволенні вказаного клопотання. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року повернуто скаржнику.
11. Згідно довідки про доставку електронного листа, копію зазначеної ухвали було надіслано до Головного управління ДПС в Одеській області в електронний кабінет 17 вересня 2024 року в 19:26.
12. 02 жовтня 2024 року Головне управління ДПС в Одеській області через систему "Електронний суд" вдруге звернулося до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 420/37130/23, клопотанням про поновлення строку на його оскарження, та квитанцією про сплату судового збору.
13. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 420/37130/23 залишено без руху. Надано десятиденний строк із дня отримання копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надіслання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 420/37130/23 із зазначенням інших поважних причин пропуску строку та доказів на підтвердження цих обставин.
14. 16 жовтня 2024 року на виконання вимог вказаної ухвали від Головного управління ДПС в Одеській області через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків, в якій зазначено, що строк на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року пропущено з поважних причин. Зокрема скаржник зазначав, що не мав можливості виконати вимоги ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, оскільки до 20 вересня 2024 року залишок коштів на реєстраційному рахунку по КЕКВ 2800 був недостатній для сплати судового збору по даній справі. В той же час, 20 вересня 2024 року Головним управління ДПС в Одеській області сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 3490 від 20 вересня 2024 року.
15. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 420/37130/23.
16. Не погодившись із ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року, Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просило її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
17. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
18. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
19. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
20. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд керувався пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, та указав, що підстави наведені скаржником для поновлення строку апеляційного оскарження на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху є неповажними.
21. При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що неможливість своєчасного подання апеляційної скарги з підстав відсутності фінансування та вчинення заходів для сплати судового збору, є безпідставними, оскільки відсутність коштів у суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, як і посилання апелянта на неможливість виконання норми КАС України в частині дотримання строків на апеляційне оскарження.
22. Водночас зауважено, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою. Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
24. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що оскільки первинну апеляційну скаргу подано з дотриманням строку апеляційного оскарження, а повторне звернення до суду відбулося в найкоротші строки без зволікань, пропущення процесуального строку має бути визнано судом таким, що відбулось з поважних причин.
25. Втім, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, вищезазначені обставини не врахував.
26. Звертає увагу, що факт пропуску строку на апеляційне оскарження та необхідність поновлення такого строку є необхідною умовою для реалізації права на звернення до адміністративного суду з апеляційною скаргою. Указує, що судом безпідставно не враховано ту обставину, що у апелянта існувала об`єктивна неможливість сплати судового збору, що не залежала від його волевиявлення та пов`язана із дійсними істотними перешкодами і труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії - сплати судового збору.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
28. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
29. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.
30. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
31. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
32. Статтею 295 КАС України встановлено порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень.
33. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
34. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
35. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
36. Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
37. Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
38. З аналізу вищевикладеного вбачається, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку (поважність пропуску повинен доводити скаржник).
39. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
40. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
41. Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
42. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
43. Також, слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.
44. Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
45. Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
46. Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.
47. Суд апеляційної інстанції відмовляючи у відкритті апеляційного провадження посилався на те, що наведенні скаржником підстави для поновлення строку апеляційного оскарження є неповажними.
48. Верховний Суд зазначає, що передумовою повторного подання позивачем апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 420/37130/23 поза межами строку на апеляційне оскарження було повернення первинної апеляційної скарги з підстав не виконання скаржником вимог ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року, якою відповідачу був наданий строк для сплати судового збору.
49. Колегія суддів ураховує, що повернення вперше поданої апеляційної скарги не позбавляло права скаржника відповідно до вимог статті 169 КАС України на повторне звернення до суду в порядку, встановленому законом, чим скористувався скаржник звернувшись вдруге з апеляційною скаргою в найкоротший термін після повернення апеляційної скарги.
50. Вдруге апеляційна скарга подана відповідачем у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги, до якої було додано копію платіжного доручення про повну сплату судового збору, що є свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.
51. Таким чином, Суд звертає увагу на те, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою і вдруге, в діях відповідача убачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього до прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.
52. Отже висновок суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку звернення скаржника з апеляційною скаргою вдруге (до якої ним додана квитанція про сплату судового збору) є передчасним, що свідчить про відсутність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
53. У цьому випадку апелянт не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.
54. У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
55. Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд мав враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
56. Ураховуючи повторне подання відповідачем апеляційної скарги у стислі строки після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, добросовісну процесуальну поведінку відповідача, а також враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій конкретній справі не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпеченням належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.
57. Указані обставини та докази у їх сукупності свідчать, що в цьому випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками.
58. У зв`язку з викладеним, колегія суддів уважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.
59. Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
60. Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд