ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2025 року
м. Київ
справа № 160/17955/23
касаційне провадження № К/990/6327/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 (головуючий суддя - Головко О.В., судді: Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач 1, Управління, контролюючий орган), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2, ДПС України), в якому просив:
визнати протиправними дії Управління та ДПС України щодо неприйняття Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, поданого позивачем 14.11.2022;
зобов`язати Управління та ДПС України прийняти Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, поданого позивачем 14.11.2022, датою його фактичного подання - 14.11.2022.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 26.09.2023 позов задовольнив частково: визнав протиправними дії Управління та ДПС України щодо неприйняття Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, поданого позивачем 14.11.2022; зобов`язав Управління прийняти Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, поданого позивачем 14.11.2022, датою його фактичного подання - 14.11.2022. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 06.02.2024 задовольнив частково апеляційну скаргу Управління, задовольнив апеляційну скаргу ДПС України, скасував рішення суду першої інстанції, позовну заяву залишив без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник, посикаючись на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права з питань поновлення строку у подібних правовідносинах, сформульованих у постановах від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, від 14.07.2022 у справі №380/10649/21, від 28.08.2023 у справі №400/11304/21.
У касаційній скарзі позивач посилається на неврахування судом апеляційної інстанції того, що суд першої інстанції розглянув клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом і визнав причини, зазначені позивачем у клопотанні про поновлення строку, поважними. Скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції не з`ясував причини пропущення позивачем строку звернення до суду, не надав оцінку і не перевірив доводи позивача, на які він посилався в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, поданого позивачем разом із позовом. Позивач зауважує, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, не звернув увагу на те, що відповідачі, звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційними скаргами, не порушували питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та залишення позову без розгляду. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, розглянувши справу в порядку письмового провадження, вийшовши за межі вимог апеляційної скарги, фактично повторно розглянув клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, не надав при цьому можливості обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду та їх поважність.
Позивач в обґрунтування своїх доводів посилається на неврахування судом апеляційної інстанції та не дослідження причин, на які він посилався в підтвердження поважності пропуску ним строку звернення до суду, зокрема, що повідомлення контролюючого органу та квитанцію №2 він отримав в особистому кабінеті лише у липні 2023 року з причин неможливості раніше зайти до особистого кабінету платника з підстав військової агресії російської федерації, введення військового стану, догляду за похилими батьками, відсутності фізичної можливості і доступу до електронного кабінету платника.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.03.2024 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ДФС України у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги та залишити буз змін постанову суду апеляційної інстанції. Вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно залишено позов без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.01.2025 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 15.01.2025.
Переглядаючи оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, визначений статтею 122 КАС України, оскільки суд першої інстанції під час вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі не вирішив питання про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду, а причини пропуску строку звернення до суду, наведені позивачем під час подання позову, є необґрунтованими та недоведеними. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано належних доказів, що він був єдиною особою, яка здійснювала догляд за хворими родичами і саме на нього ліг тягар оформлення спадщини за померлою свекрухою. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що позивач мав можливість своєчасно отримати повідомлення від контролюючого органу (квитанцію №2) в особистому електронному кабінеті платника.
Надаючи оцінку правомірності залишення позову без розгляду у даній справі за спірними правовідносинами, Верховний Суд виходить із такого.
Спірним питанням у цій справі є дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, в якому предметом оскарження є дії контролюючих органів щодо неприйняття повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, поданого позивачем 14.11.2022, та зобов`язання контролюючих органів прийняти це Повідомлення датою його фактичного подання.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з тим, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Частинами першою, другою та третьою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зас