ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2025 року
м. Київ
справа № 620/4223/24
адміністративне провадження № К/990/45749/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №620/4223/24
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України щодо незастосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 01 жовтня 2020 року по 10 грудня 2020 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов`язати Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України перерахувати грошове забезпечення та доплатити ОСОБА_1 :
- грошове забезпечення за період з 01 жовтня 2020 року по 10 грудня 2020 року включно з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- грошове забезпечення з урахуванням проведеної раніше виплати суми грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та розміру окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- грошове забезпечення з урахуванням проведеної раніше виплати суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та розміру окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- грошове забезпечення з урахуванням проведеної раніше виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільненням, передбаченої розділом XXXI наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 "Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", нараховану із грошового забезпечення, обчисленого із розміру посадового окладу та розміру окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- грошове забезпечення з урахуванням проведених раніше виплат одноразової грошової допомоги, передбаченої розділом XXXII наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 "Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", у зв`язку зі звільненням в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, обчисленого із розміру посадового окладу та розміру окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України щодо незастосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні ОСОБА_1 у період з 01 жовтня 2020 року по 10 грудня 2020 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.
Зобов`язано Міністерство оборони України перерахувати грошове забезпечення та доплатити ОСОБА_1 :
- грошове забезпечення за період з 01 жовтня 2020 року по 10 грудня 2020 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- грошове забезпечення з урахуванням проведеної раніше виплати суми грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та розміру окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- грошове забезпечення з урахуванням проведеної раніше виплати суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та-розміру окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- грошове забезпечення з урахуванням проведеної раніше виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільненням, передбаченої розділом XXXI наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 "Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", нараховану із грошового забезпечення, обчисленого із розміру посадового окладу та розміру окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14 липня 2019 року №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- грошове забезпечення з урахуванням проведених раніше виплат одноразової грошової допомоги, передбаченої розділом XXXII наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 "Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", у зв`язку зі звільненням в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, обчисленого із розміру посадового окладу та розміру окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
3. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, у якій, зокрема, посилалося на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців. Відповідач вказував на те, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України, оскільки звільнений із служби 10 грудня 2020 року, а з позовною заявою звернувся до суду лише 21 березня 2024 року.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
5. Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений 27.11.2020, в той же час, останній звернувся до суду з даним позовом у 22.03.2024. Отже, суд апеляційної інстанції уважав, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даними позовними вимогами.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року.
7. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8. Касатор посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 233 Кодексу законів про працю України без урахування висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №990/156/23 та постановах Верховного Суду від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23, від 18.10.2023 у справі №380/14605/22, від 28.03.2024 у справі №480/1364/23, від 24.04.2024 у справі №580/4684/22, від 08 серпня 2024 року у справі №380/29686/23, від 12.09.2024 у справі № 380/6701/24, відповідно до яких дія статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ХІ, поширюється на ті відносини, які виникли після набуття цією правовою нормою закону чинності. Оскільки частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній на момент звільнення позивача, не передбачала будь-яких строкових обмежень для звернення до суду із позовом про стягнення заробітної плати, то право позивача, звільненого із служби 27.11.2020 на звернення до суду із цим позовом не обмежене будь-яким строком.