У Х В А Л А
16 січня 2025 року
м. Київ
Справа № 990/371/24
Провадження № 11-3заі25
Суддя Великої Палати Верховного Суду Губська О. А. перевірила матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 990/371/24 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Верховної Ради України, Президента України про визнання неконституційним прожиткового мінімуму та його перерахунок, зобов`язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) 06 грудня 2024 року звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до держави Україна в особі Верховної Ради України, Президента України про визнання неконституційним прожиткового мінімуму та його перерахунок, зобов`язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про порушення державою Україна в особі органів державної влади його конституційних прав в частині встановленого розміру прожиткового мінімуму. У контексті наведеного вказував на необхідність визнання ряду законів та підзаконних нормативно-правових актів такими, що не відповідають Конституції України.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2024 року на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у відкритті провадження у справі № 990/371/24 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Верховної Ради України, Президента України про визнання неконституційним прожиткового мінімуму та його перерахунок, зобов`язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди було відмовлено.
На виконання положень частини шостої статті 170 КАС України Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду в оскаржуваній ухвалі роз`яснив заявнику до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Не погодившись із цим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Відповідно до частини третьої статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Статтею 296 КАС України встановлено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.
Перевіряючи апеляційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції.
Статтею 315 КАС України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;
2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;
3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;
4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;
5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;
6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.
ОСОБА_1 у прохальній частині апеляційної скарги не зазначив вимог до суду апеляційної інстанції відповідно до приписів статті 315 КАС України.
Пунктом 6 частини другої статті 296 КАС України встановлено, що в апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Всупереч зазначеній нормі апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить обґрунтування вимог із зазначенням того, у чому ж полягає незаконність оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті провадження та які норми права застосовано судом неправильно під час її постановлення.
Згідно із частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Оскільки апеляційна скарга не відповідає вимогам статей 296, 298 КАС України і виявлені судом недоліки перешкоджають її прийняттю до провадження, то така скарга підлягає залишенню без руху.
Недоліки апеляційної скарги потрібно усунути протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання:
- доповнень до апеляційної скарги або викладення її в новій редакції із зазначенням:
1) у чому саме, на думку скаржника, полягають порушення норм процесуального права судом першої інстанції та яким чином вони вплинули на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, а також чому ці порушення можуть бути підставою для скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції;
2) вимог до суду апеляційної інстанції відповідно до положень статті 315 КАС України.
Також суд вважає за доцільне роз`яснити скаржнику, що у випадку, якщо він є суб`єктом права на безоплатну вторинну правничу допомогу, він може реалізувати це право в порядку, визначеному Законом України від 02 червня 2011 року № 3460-VI "Про безоплатну правничу допомогу" (далі - Закон № 3460-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 3460-VI безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Правнича допомога - надання правничих послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення. Правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правничої допомоги та медіації.
Статтею 3 Закону № 3460-VI визначено, що право на безоплатну правничу допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правничу допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правничу допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Так, зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 Закону № 3460-VI право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно із цим Законом та іншими законами України мають повнолітні особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід, розрахований відповідно до методики, затвердженої Міністерством юстиції України, не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або державну соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" і "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатної особи, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 13 Закону № 3460-VI безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правових послуг, як захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру.
Відповідно до статті 15 Закону № 3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є: центри з надання безоплатної правничої допомоги; адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.
Порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги встановлений у статті 18 Закону № 3460-VI.
Таким чином, на законодавчому рівні закріплені державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги, і за наявності відповідних підстав ОСОБА_1 може звернутися до суб`єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги, зокрема, з метою отримання такої допомоги шляхом складення процесуального документа на виконання вимог цієї ухвали суду.
У випадку неусунення недоліків апеляційної скарги її буде повернуто особі, яка її подала, відповідно до частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 295, 296, 298 КАС України, суддя