ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12411/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Случа О.В.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" - Шамкій В.М.,
Приватного акціонерного товариства
"Національна енергетична компанія "Укренерго" - Остапенка С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 (у складі колегії суддів: Скрипка І.М. (головуючий), Гончаров С.А., Хрипун О.О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 (суддя Трофименко Т.Ю.)
у справі № 910/12411/21
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про визнання незаконними дій та бездіяльності,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2021 Акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (далі - АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО") звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") про визнання незаконними дій та бездіяльності відповідача стосовно надання/скасування/ненадання диспетчерських команд, визнання незаконними дій щодо розрахунків небалансів електричної енергії позивачу, здійснених за відповідні розрахункові періоди (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 25.11.2021).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" на підставі договору про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019 № 0424-0413 протягом періоду з 01.07.2021 по 10.07.2021 надавало диспетчерські команди виробничим підрозділам АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" на розвантаження енергоблоків поза межами часових нормативів, які передбачені технічними умовами для прямої або запланованої активації, а в подальшому взагалі припинило їх надавати, що призвело до виникнення небалансів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано незаконними дії та бездіяльність ПрАТ "НЕК "Укренерго" стосовно надання/скасування/ненадання зазначених в резолютивній частині диспетчерських команд, визнано незаконними дії ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо розрахунків небалансів електричної енергії АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО", здійснених за зазначені в резолютивній частині розрахункові години.
Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 касаційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі № 910/12411/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 клопотання ПрАТ "НЕК "Укренерго" про зупинення провадження у справі № 910/12411/21 задоволено, зупинено провадження у справі № 910/12411/21 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі № 910/12832/21. Зобов`язано учасників справи сповістити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 910/12411/21.
19.01.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 910/12411/21 з посиланням на прийняття об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, якою постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 у вказаній справі скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд установив, що 30.01.2024 Північним апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі № 910/12832/21, якою апеляційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі № 910/12832/21 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 провадження у справі № 910/12411/21 поновлено.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024, позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2024 року ПрАТ "НЕК "Укренерго" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить: - направити справу №910/12411/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, постановах Касаційного господарського суду від 11.04.2023 у справі № 910/12405/21 та від 30.04.2024 у справі № 910/12404/21; -касаційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у справі № 910/12411/21 задовольнити; - рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у справі № 910/12411/21 скасувати; - ухвалити постанову, якою в задоволені позовних вимог АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" відмовити повністю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/12411/21 за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.12.2024.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні спору судами попередніх інстанцій установлено, що АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (далі - постачальник послуг з балансування або ППБ) є виробником електричної енергії відповідно до ліцензії, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.06.2019 № 1074.
ПрАТ "НЕК "Укренерго" (далі - оператор системи передачі або ОСП) виконує функції ОСП - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній передач, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до повідомлення про приєднання до договору про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019 № 01/18933 ПрАТ "НЕК "Укренерго" повідомило АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" про акцептування заяви позивача про приєднання до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування (ідентифікатор договору № 0424-04013).
Таким чином, між сторонами укладено договір про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019 № 0424-04013 (далі - договір від 27.05.2019), за умовами якого цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України (далі -ЦК), за умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому (пункт 1.1).
АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" зобов`язалося надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ПрАТ "НЕК "Укренерго" балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку (пункт 1.2 Договору від 27.05.2019).
04.05.2019 АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (користувач) та ПрАТ "НЕК "Укренерго" (виконавець) уклали договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0424-03013 (далі - Договір від 04.05.2019), який регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України.
За цим договором виконавець зобов`язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єктами користувача у складі об`єднаної енергетичної системи України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема, безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі - послуги) (пункт 1.1. Договору від 04.05.2019).
Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі оперативного планування, експлуатації обладнання, диспетчерського управління та балансування енергосистеми в реальному часі та її захисту в надзвичайних ситуаціях, а також формування, обробки, передачі та відображення даних під час регламентованого обміну інформацією (пункт 1.4. Договору від 04.05.2019).
За Договором від 04.05.2019 до обов`язків виконавця, серед інших, відносяться такі: своєчасно і професійно надавати послугу (пункт 3.1.1); здійснювати оперативно-технологічне управління режимом роботи об`єктів диспетчеризації у складі ОЕС України в реальному часі відповідно до структури управління цими системами відповідно до вимог Кодексу системи передачі, інших нормативно-технічних документів та вимог технічної документації заводів-виробників (пункт 3.1.2); попереджувати та сприяти ліквідації технологічних порушень роботи електростанцій та ОЕС України (пункт 3.1.6); розробляти та узгоджувати з користувачем перелік електротехнічного обладнання, турбогенераторів, котлів, основного та допоміжного обладнання енергоблоків (включно з системами управління та регулювання) тощо, зупинка (вимкнення) якого знижує наявну потужність електростанцій, перелік енергоблоків (генераторів), підключених до автоматики регулювання перетоків активної потужності, автоматики виділення блоків на власні потреби, об`єктів диспетчеризації, які знаходяться в оперативному управлінні чи віданні виконавця (пункт 3.1.8); здійснювати обмін інформацією у відповідності з вимогами щодо планування координації виведення з роботи обладнання та планування введення в роботу обладнання, передбаченими Кодексом системи передачі (пункт 3.1.9); здійснювати річне, сезонне, місячне, тижневе, добове прогнозування споживання та виробництва електричної енергії в ОЕС України з метою планування забезпечення балансової надійності енергосистеми та забезпечення планового виведення з роботи (введення в роботу) обладнання (пункт 3.1.10); визначати прогнозовані, річні, квартальні, місячні обсяги виробництва електроенергії і потужності на годину максимального навантаження на електростанціях (пункт 3.1.11); розробляти та доводити до відома користувача комплект необхідних інструкцій і положень щодо оперативно-диспетчерського управління роботою об`єктів диспетчеризації Користувачів у складі ОЕС України і забезпечувати їх своєчасний перегляд та коригування (пункт 3.1.12.).
За Договором від 04.05.2019 до обов`язків користувача, серед інших, відносяться такі: підтримувати в належному стані технічні та технологічні системи експлуатації своїх електроустановок, а також структуру управління цими системами відповідно до вимог Кодексу системи передачі, інших нормативно-технічних документів та вимог технічної документації заводів-виробників (пункт 3.2.2); невідкладно виконувати розпорядження оперативного персоналу виконавця, якщо вони не становлять загрози для життя людей, обладнання та не можуть призвести до втрати живлення власних потреб об`єкта диспетчеризації (пункт 3.2.5); підтверджувати виконання оперативних команд після їх виконання (пункт 3.2.6); невідкладно повідомляти оперативний персонал виконавця, якщо отримані розпорядження суперечать вимогам технологічного регламенту експлуатації обладнання електростанції (пнкт 3.2.7); робити обґрунтовані заперечення, якщо розпорядження виконавця розтлумачене як помилкове, із поясненням причин відмови і відображенням запису в оперативному журналі, але у випадку підтвердження розпорядження виконавця - виконати його (пункт 3.2.8); діяти відповідно до вимог чинних інструкцій та положень, оформлених та доведених виконавцем відповідно до вимог цього договору (пункт 3.2.9); невідкладно повідомляти виконавця про вимкнення повітряних ліній та обладнання, спрацювання релейного захисту, лінійної автоматики та протиаварійної автоматики, параметри аварійного режиму для визначення місць пошкодження на повітряних лініях, порушення нормальної роботи обладнання та пристроїв, які знаходяться в оперативному управлінні чи віданні виконавця, а також про порушення режиму роботи основного і допоміжного генеруючого обладнання електростанції, які призвели або можуть призвести до зниження її навантаження або порушення вимог безпечної експлуатації обладнання (пункт 3.2.13); з урахуванням переліку, отриманого від виконавця, згідно з підпунктом 3.1.8 затверджувати перелік електротехнічного обладнання із доповненнями як єдиний документ - додатком 2 до цього договору. Здійснювати обмін інформацією відповідно до Порядку планування зміни стану обладнання системи передачі та користувачів, Порядку координації виведення з роботи обладнання та Порядку введення в роботу обладнання, передбачених главами 2, 3 та 4 розділу VI Кодексу системи передачі відповідно (пункт 3.2.16). надавати постійні дані та дані, що надаються на періодичній основі виконавцю згідно з вимогами Кодексу системи передачі (пункт 3.2.18); надавати виконавцю свої прогнози споживання та виробництва електричної енергії згідно з вимогами Кодексу системи передачі (пункт 3.2.19); у частині планування та ведення режиму роботи електростанцій: забезпечити виконання заходів, необхідних для надійної паралельної роботи своїх електричних станцій у складі ОЕС України; забезпечити надання інформації, необхідної для ведення режимів ОЕС України в осінньо-зимовий та весняно-літній періоди; забезпечити електростанції паливом у кількості, необхідній для виробництва електроенергії у прогнозованих та затверджених обсягах (пункт 3.2.21).
Пунктом 8.4. Договору від 04.05.2019 визначено, що виробники, які мають у власності та/або експлуатують енергогенеруюче обладнання встановленою потужністю понад 200 МВт включно, мають зберігати впродовж п`яти років інформацію, необхідну для перевірки оперативно-диспетчерських рішень та поведінки під час подання заявок (пропозицій) на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку, балансуючому ринку, ринку допоміжних послуг та при розподілі пропускної спроможності, яка включає, зокрема, погодинні дані по кожній електростанції щодо доступних генеруючих потужностей та обов`язкових резервів, включаючи постанційний розподіл таких резервів на момент подачі заявок/пропозицій, та фактичні дані.
ПрАТ "НЕК "Укренерго" за період з 01.07.2021 по 10.07.2021 надавало диспетчерські команди АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО".
АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в обґрунтування позовних вимоги зазначало, що відповідач за період з 01.07.2021 по 10.07.2021 надавав диспетчерські команди на розвантаження енергоблоків поза межами часових нормативів, які передбачені технічними умовами для прямої або запланованої активації, а в подальшому взагалі припинило їх надавати, що призвело до виникнення небалансів; диспетчерські команди на розвантаження енергоблоків та в подальшому їх відсутність відповідач здійснював поза межами технічних можливостей енергоблоків.
Позивач вказав, що на платформі MMS відповідачем були розміщені розрахунки небалансів електричної енергії за спірний період у позивача, які виникли у зв`язку з навантаженням/розвантаженням блоків з порушенням часових меж за рахунок команд та/або відсутністю команд відповідача. На підставі цих розрахунків виставлені рахунки на оплату спірних обсягів небалансів електроенергії, які позивачем підписано з розбіжностями, оскільки такі небаланси останнім не були визнані у зв`язку з протиправними діями та/або бездіяльністю відповідача, що виникли внаслідок відповідних його команд або їх відсутністю. Таким чином, позивач стверджує, що у випадку визнання протиправними дій/бездіяльності відповідача щодо диспетчерських команд необхідним є визнання незаконними дій щодо розрахунків небалансів електричної енергії, здійснених останнім, які є наслідком таких дій.
З урахуванням заяви про зміну предмета позову від 25.11.2021, позивач просить суд визнати незаконними дії та бездіяльність ПрАТ "НЕК "Укренерго" стосовно надання/скасування/ненадання диспетчерських команд, визначених у прохальній частині цієї заяви, та визнати незаконними дії ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо розрахунків небалансів електричної енергії АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО", здійснених за перелічені у заяві про зміну предмета позову від 25.11.2021 розрахункові години.
ПрАТ "НЕК "Укренерго" проти позову заперечило з підстав необґрунтованості заявлених позовних вимог та обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, який не призведе до реального захисту чи поновлення порушення права чи інтересу.
Господарський суд міста Києва рішенням від 10.02.2022 у справі № 910/12411/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022, позовні вимоги АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" задовольнив повністю.
Верховний Суд зазначені судові рішення скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав неналежного дослідження судами обставин і дійсних підстав звернення позивача із цим позовом та ненадання належної правової оцінки доводам відповідача щодо обраного позивачем способу захисту. Суд касаційної інстанції зауважив, що формально зазначивши про належність обраного способу захисту, суди попередніх інстанцій не дослідили, зокрема, повний обсяг прав і обов`язків учасників балансуючої групи, а також зв`язок правовідносин, з яких цей спір виник/заявлених у цій справі вимог із правовідносинами/вимогами у справі № 910/11456/21, що може суперечити викладеному у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/11456/21.
При новому розгляді справи судами попередніх інстанцій установлено, що в період з 01.07.2021 по 10.07.2021 відповідачем надавалися диспетчерські команди позивачу.
Наявними в матеріалах справи витягом з журналу диспетчерських команд, витягом з журналу реєстрації команд, отриманих через ПЗ "Генератор" та висновком експерта за результатами проведення комплексної інженерно-технічної експертизи обладнання енергоблоків та експертизи менеджменту від 18.10.2021 № 018-АНО/21 підтверджується, що відповідач не виконав покладених на нього обов`язків щодо балансування системи.
За результатами вказаного експертного дослідження здійснений висновок щодо питання "Чи мало обладнання енергоблоків Відокремленого підрозділу "Ладижинська теплова електрична станція" АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" у період з 01.07.2021 по 12.07.2021 включно технічну можливість виконати диспетчерські команди ПрАТ "НЕК "Укренерго", як оператора системи передачі, та повернутись до диспетчерського графіку за відсутності команд?
При проведенні експертизи було виконано аналіз наданих документів, оцінку маневрених характеристик енергоблоків "ДТЕК Добротвірська ТЕС" та "ДТЕК Ладижинська ТЕС" АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" та надано висновки про технічну можливість/неможливість виконувати окремі команди диспетчерів НЕК "Укренерго".
Відповідно до висновку експерта № 018-АНО/21 від 18.10.2021 за результатами проведення комплексної інженерно-технічної експертизи обладнання енергоблоків та експертизи менеджменту зроблено висновок щодо технічної можливості виконати подані команди при аналізованих подіях по ДТЕК "Добротвірська ТЕС":
у період 02.07.2021 з 06:00 до 13:00: виходячи з перебігу поданих команд, команда на навантаження ТЕС в 16:00 могла бути виконана тільки за умови періоду між пуском ТА-6 і ТА-5 в 1 годину при заявленій нормі 2 год. 40 хв., відповідно, виконати команди на навантаження в 16:00 і 17:00 не було технічної можливості. Орієнтовно в 19:45 станція вийшла на максимальну потужність 450-460 МВт. Обмеження максимальної потужності викликане технічним станом обладнання і погодними умовами (високою температурою навколишнього середовища). Зниження потужності станції на 35-40 МВт після 22:00 викликане аварійним відключенням котла К-8;
у період 04.07.2021 з 10:00 до 11:30: начальник зміни станції діяв згідно вказівок ЧД РДЦ. Виконати команду щодо навантаження в 10:00, яка надійшла через ПЗ "Generator", було технічно неможливо;
у період з 18:00 04.07.2021 до 00:30 05.07.2021: виходячи з перебігу поданих команд, команда на навантаження ТЕС в 18:00 могла бути виконана тільки в об`ємі наявного резерву потужності ТА-7, 8, що і було проведено. Виконати пуск ТА-5, 6 за відсутності завчасно поданої команди на пуск було технічно неможливо. Пуск ТА-6 відбувався з випередженням термінів, встановлених формами 4 та 9. Команди на пуск ТА-5 не поступало;
у період 05.07.2021 з 6:00 до 23:30: виходячи з перебігу поданих команд, команда на навантаження ТЕС в 6:00 могла бути виконана тільки в об`ємі наявного резерву потужності блоку Б-8, що і було проведено. Взяти навантаження згідно команд ПЗ "Generator" було технічно неможливо оскільки: ТА-7 - по вказівці ЧД РДЦ переведено на енергосистему Польщі, команди на пуск ТА-5 не поступало - пуск ТА-5 виконано згідно вказівок ЧД РДЦ о 16:31, виконати пуск ТА-6 за відсутності завчасного попередження про пуск було технічно неможливо;
у період 06.07.2021 з 6:30 до 6:45: виходячи з перебігу поданих команд, виконання команди на навантаження ТЕС в 6:30 на 90 МВт, що потребує пуску додаткового ТА, з розвантаженням на 90 МВт в 6:45 (через 15 хв після навантаження) є технічно неможливим;
у період 06.07.2021 з 16:30 до 24:00: виходячи з перебігу поданих команд, виконання команди на навантаження ТЕС в 16:30 на 190 МВт було технічно неможливим у зв`язку з відсутністю наявних резервів потужності. Виконання даної команди потребувало пуску додаткового ТА 100 МВт і переведення на ОЕСУ блоку Б-7. Додатковий ТА-5 або ТА-6 не був пущений у зв`язку з відсутністю завчасно поданої команди на пуск, ТА-7 залишився в роботі на ПЛ-Замость. Пуск і навантаження ТА-5, 6 проведено в максимально стислі терміни із значним випередженням графіку. О 20:00 досягнуте максимальне навантаження станції на ОЕСУ, виходячи зі складу наявного обладнання за наявних погодних умов;
у період 09.07.2021 з 17:00 до 20:20: виходячи з перебігу поданих команд, виконання команди на навантаження ТЕС о 17:00 на 175 МВт могло бути виконано тільки в об`ємі наявного резерву потужності блоку Б-8 у 85 МВт (при цьому за умовами надійної роботи обладнання навантаження повинно виконуватись зі швидкістю не вище 1,5 МВт/хв.), що і було виконано. Виконати пуск і навантаження до максимуму турбоагрегату ТА-5 за період 17:00-17:15 було технічно неможливо. Пуск і навантаження ТА-5 були проведені у терміни, які відповідають заявленим у формі 4 для пуску після простою 10-20 год;
у період 10.07.2021 з 16:30 до 19:30: виходячи з перебігу поданих команд, виконання команди на навантаження ТЕС о 16:30 на 249 МВт було технічно неможливим з причини відсутності завчасно поданої команди на пуск, відсутності можливості одночасного пуску двох турбоагрегатів, неможливості здійснити стрибкоподібне навантаження ТА від "нуля" до максимуму, резервів потужності на 16:30 не було;
у період 11.07.2021 з 14:45 до 17:15: виходячи з перебігу поданих команд, виконання команди на навантаження ТЕС о 14:45 було технічно неможливим з причини відсутності завчасно поданої команди на пуск, відсутності можливості одночасного пуску двох турбоагрегатів, неможливості здійснити стрибкоподібне навантаження ТА від "нуля" до навантаження, близького до максимуму, резервів потужності на 16:30 не було, оскільки всі турбоагрегати знаходились у резерві. В подальшому блок Б-8 і турбоагрегат ТА-5 були включені і навантажені в максимально стислі терміни.
Щодо технічної можливості виконати подані команди за аналізованих подій по "ДТЕК Ладижинська ТЕС" АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" зроблено наступні висновки:
у період 03.07.2021 з 15:45 до 22:30: виходячи з перебігу поданих команд, виконання команди на навантаження ТЕС о 15:45 потребувало пуску і навантаження додаткових двох енергоблоків, що технічно неможливо з причини відсутності вчасно поданої команди на пуск, відсутності можливості одночасного пуску двох енергоблоків, неможливості здійснити стрибкоподібне навантаження блока. Навантаження станції було можливим тільки в межах наявного резерву потужності блоку Б-3, що і було зроблено. Виконання подальших команд на +81 МВт з 16:00 до 17:00, +43 з 17:00 до 18:00 було неможливо виконати у зв`язку з відсутністю резерву потужності. Пуск і навантаження блоку Б-1 було виконано у відповідності з заявленим графіком виконання пусків, пуск блоку Б-4 відбувся з відставанням від графіку пуску на 1 год. 30 хв., навантаження блоку Б-4 проведено за графіком;
у період 04.07.2021 з 9:45 до 11:30: виходячи з перебігу поданих команд, виконання команди на навантаження ТЕС о 9:45 потребувало пуску і навантаження додаткових двох енергоблоків, що технічно неможливо з причини відсутності завчасно поданої команди на пуск, відсутності можливості одночасного пуску двох енергоблоків, неможливості здійснити стрибкоподібне навантаження блока. Навантаження станції було можливим тільки в межах наявного резерву потужності блоку Б-3, що і було зроблено. За період перебігу події здійснити пуск додаткового блоку з його навантаженням без порушення технології пуску було технічно неможливо;
У період з 17:45 04.07.2021 до 00:30 05.07.2021: виходячи з перебігу поданих команд, виконання команди на навантаження ТЕС о 17:45 потребувало пуску і навантаження додаткових двох енергоблоків, що технічно неможливо з причини відсутності завчасно поданої команди на пуск, відсутності можливості одночасного пуску двох енергоблоків, неможливості здійснити стрибкоподібне навантаження блоків. Навантаження станції було можливим тільки в межах наявного резерву потужності блоків Б-1, 3, що і було зроблено. Пуск блоків Б-2, 4 не виконувався по команді ЧД РДЦ;
у період 05.07.2021 з 06:00 до 14:00: виходячи з перебігу поданих команд, виконання команди на навантаження ТЕС о 06:00 потребувало пуску і навантаження додаткових двох енергоблоків, що технічно неможливо з причини відсутності завчасно поданої команди на пуск, відсутності можливості одночасного пуску двох енергоблоків, неможливості здійснити стрибкоподібне навантаження блока. Навантаження станції було можливим тільки в межах наявного резерву потужності блоку Б-3, що і було зроблено. Пуск блоків Б-1, 2 виконано в максимально стислі терміни;
у період 06.07.2021 з 06:00 до 14:00: виходячи з перебігу поданих команд, виконання команди на навантаження ТЕС о 06:30 потребувало пуску і навантаження додаткового енергоблоку, що технічно неможливо з причини відсутності завчасно поданої команди на пуск, неможливості здійснити стрибкоподібне навантаження блока. Навантаження станції було можливим тільки в межах наявного резерву потужності блоків Б-1, 3, що і було зроблено. Пуск блока Б-2 виконано в максимально стислі терміни;
у період 06.07.2021 з 16:30 до 19:00: виходячи з перебігу поданих команд, виконання команди на навантаження ТЕС о 16:30 потребувало пуску і навантаження додаткового енергоблоку, що технічно неможливо з причини відсутності вчасно поданої команди на пуск, неможливості здійснити стрибкоподібне навантаження блока. Навантаження станції було можливим тільки в межах наявного резерву потужності блоків Б-1, 3, що і було зроблено. Пуск і навантаження блока Б-4 виконано в максимально стислі терміни;
у період 11.07.2021 з 14:45 до 24:00: виходячи з перебігу поданих команд, виконання команди на навантаження ТЕС о 14:45 потребувало пуску і навантаження додаткового енергоблоку, що технічно неможливо з причини відсутності завчасно поданої команди на пуск, неможливості здійснити стрибкоподібне навантаження блока. Навантаження станції було можливим тільки в межах наявного резерву потужності блока Б-3, що і було зроблено. Пуск і навантаження блока Б-2 виконано в максимально стислі терміни. Окремо слід відмітити, що з 15:00 по 24:00 через ПЗ "Generator" приходять команди на підтримання навантаження на рівні 475 МВт, що перевищує наявну сумарну максимальну потужність блоків Б-2 і Б-3;
у період 12.07.2021 з 05:00 до 14:00: виходячи з перебігу поданих команд, команда на навантаження в 5:00 не могла бути виконана у зв`язку з відсутністю резерву потужності, виконання команди на навантаження ТЕС о 6:30 потребувало пуску і навантаження додаткового енергоблоку, що технічно неможливо з причини відсутності блоків, готових до пуску (блоки Б-2, Б-4 находились в аварійному ремонті, блок Б-1 перебував у поточному ремонті).
Експерт також дослідив питання: "Чи відповідають управлінські рішення співробітників АТ "НЕК "Укренерго" щодо надання/ненадання з 01.07.2021 по 12.07.2021 включно диспетчерських команд, зазначених у наданих на дослідження документах, на виконання ТЕС АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" алгоритму прийняття управлінських рішень співробітниками АТ "НЕК "Укренерго", який встановлений для надання таких команд?
За результатами дослідження зроблено висновок, що прийняття управлінських рішень співробітниками АТ "НЕК "Укренерго" щодо надання з 01.07.2021 по 12.07.2021 диспетчерських команд, зазначених у наданих на дослідження документах, на виконання ТЕС АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" не відповідає алгоритму прийняття управлінських рішень, який встановлений для надання таких команд. Зокрема, всупереч положенням п. 3.1.6 договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, за яким ПрАТ "НЕК "Укренерго" як виконавець зобов`язаний "попереджувати та сприяти ліквідації технологічних порушень роботи об`єктів електроенергетики у складі ОЕС України": співробітники АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" при прийнятті управлінських рішень щодо виконання з 01.07.2021 по 12.07.2021 диспетчерських команд АТ "НЕК "Укренерго" діяли ефективно для забезпечення балансу в реалізації диспетчерських функцій, в межах власних повноважень та відповідно до встановленого алгоритму прийняття таких рішень.
Як установлено судами попередніх інстанцій, внаслідок непослідовних дій відповідача учасники балансуючої групи повинні були виконувати команди, які технічно виконати неможливо, в результаті чого виникли обсяги негативних небалансів електричної енергії у спірний період, що у тому числі підтверджено висновком експерта № 018-АНО/21 від 18.10.2021.
За результатами нового розгляду справи суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов задовольнив та мотивував таке рішення доведенням позивачем у встановленому процесуальним законом порядку наявність порушеного права позивача, яке підлягає захисту в обраний ним спосіб, який суд визнав належним для захисту такого права.
У поданій касаційній скарзі ПрАТ "НЕК "Укренерго" в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зазначило, зокрема, таке:
- судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення статті 16 ЦК і не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17;
- заявлена позивачем вимога за своєю правовою природою є вимогою про встановлення певних юридичних фактів, що виходить за межі повноважень господарських судів. Натомість ініціювання розгляду такої справи має на меті встановлення преюдиціальних обставин (фактів). Такий спосіб захисту права не є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не може забезпечити поновлення прав позивача внаслідок його невідповідності змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин;
- станом на час подачі даної касаційної скарги існують правові позиції Касаційного господарського суду, викладені у постановах від 11.04.2023 у справі № 910/12405/21 та від 30.04.2024 у справі № 910/12404/21. Залишаючи без задоволення касаційну скаргу НЕК "Укренерго" у справі № 910/12405/21, Касаційний господарський суд послався на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, у якій Верховним Судом розглядалося питання вирішення виключної правової проблеми визначення належних способів захисту прав та інтересів у спорах щодо правової визначеності при виконанні договірних зобов`язань. Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає змісту порушеного права сторони, відповідальної за небаланс, забезпечує ефективне поновлення прав такої особи, що також відповідає висновку, викладеному у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, щодо способів захисту порушених прав у подібних правовідносинах;
- скаржник вважає, що є необхідність для відступу від зазначеної правової позиції у правовідносинах, що склались між учасниками справи № 910/12411/21; обґрунтовуючи таку необхідність обставинами того, що диспетчерська команда є складовою розрахунків небалансів електричної енергії. Відтак у разі необхідності здійснювати розрахунок (чи перерахунок) небалансів електричної енергії необхідно змінювати і безпосередньо їх складову - диспетчерську команду одиниці постачання послуг з балансування. Водночас, позовні вимоги ТОВ "Д.Трейдінг" у справі № 910/12832/21 такої вимоги не містять, а позовні вимоги АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" у справі № 910/12411/21 взагалі не стосуються будь-якого корегування визнаних незаконними дій по видачі/невидачі/скасуванню диспетчерських команд відокремленим підрозділам позивач. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/12832/21 виходив із ефективності заявленого способу захисту порушеного права на підставі наявних між сторонами (НЕК "Укренерго" та ТОВ "Д.Трейдінг") фінансових відносин, які були наслідком виконання умов укладеного між ними договору про врегулювання небалансів електричної енергії. У свою чергу, АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" свою фінансову відповідальність за придбані внаслідок своєї діяльності небаланси електричної енергії не несе, так як таку відповідальність несе безпосередньо ТОВ "Д.Трейдінг", тому такий спосіб захисту як визнання незаконними дій щодо розрахунку небалансів за спірні періоди не є ефективним та не може бути застосовним до спірних правовідносин у справі № 910/12411/21;
- відповідно до частини 6 статті 44 Закону України "Про ринок електричної енергії" усі оперативні команди і розпорядження оператора системи передачі підлягають беззаперечному виконанню всіма суб`єктами господарювання, об`єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України. Втручання в диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України з боку державних органів, політичних партій, рухів та громадських організацій забороняється. Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління базується на принципах об`єктивності, прозорості та недискримінаційності і має забезпечувати належне функціонування ринку електричної енергії (частина 2 статті 44 Закону про ринок). Так, приписами вищезазначеної статті чітко встановлено заборону органам державної влади, до яких відносяться і органи судової влади, втручатися в диспетчерське управління ОЕС України. Необхідність правового висновку Верховного Суду щодо застосування вищезазначених норм права вкрай необхідний, так як суди попередніх інстанцій встановили, що НЕК "Укренерго" видавав команди на завантаження/розвантаження без урахування технічних можливостей енергоблоків теплових станцій, відтак створили прецедент, який фактично заборонить у майбутньому реалізовувати повноваження ОСП, що встановлені Правилами ринку внаслідок невиконання учасниками ринку електричної енергії своїх зобов`язань перед НЕК "Укренерго", що є безпосереднім втручанням в господарську діяльність останнього та прямо заборонено статтею 19 Господарського кодексу України (далі - ГК);
- суди порушили норми процесуального права (статті 86, 236, 238, 282 ГПК) та безпідставно мотивували рішення висновком експертів №018-АНО/21 від 18.10.2021 за результатами проведення комплексної інженерно-технічної експертизи обладнання енергоблоків та експертизи менеджменту;
- статтею 6 ГК передбачено принцип свободи підприємницької діяльності. При цьому принцип свободи підприємницької діяльності кореспондується з принципом розумності (ст. 3 ЦК). З огляду на зазначене, відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску. Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 04.06.2020 у справі № 910/17775/19.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, та доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
У статті 4 ГПК передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК).
За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Так само підставою для відмови у позові є відсутність у позивача того права чи законного інтересу, про який він стверджує.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
Таким чином, з огляду на положення процесуального закону (зокрема статті 236, 237, 267, 270, 282, 301, 315 ГПК) суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
За змістом положень статей 14, 269 ГПК передбачено обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Так, предметом позову у процесуальному сенсі є звернення позивача до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій на виконання вказівок, наведених у постанові Верховного Суду від 15.03.2023, установлено, що позивач обрав такий спосіб захисту порушеного права, як визнання незаконними дій та бездіяльності відповідача стосовно надання/скасування/ненадання диспетчерських команд, визнання незаконними дій щодо розрахунків небалансів електричної енергії позивачу, здійснених за відповідні розрахункові періоди.
Таким чином, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, спірні правовідносини виникли з підстав правомірності надання/ненадання відповідачем позивачу диспетчерських команд щодо збільшення (зменшення) навантаження останнього, внаслідок чого, за твердженням позивача, виникли небаланси учасників балансуючої групи і заявлені позовні вимоги здатні забезпечити досягнення кінцевої мети позивача - уникнення в майбутньому обов`язку з оплати нарахованих небалансів.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, у спорі учасників ринку електричної енергії щодо перерахунку небалансів електричної енергії такими, що відповідають змісту порушеного права сторони, відповідальної за небаланс, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення та забезпечує ефективний захист її прав, інтересів з урахуванням положень статті 16 ЦК, статті 20 ГК, статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії", є способи захисту порушених прав та інтересів у вигляді: - визнання відсутності в особи, відповідальної за небаланс, обов`язку з оплати спірних обсягів небалансів або визнання відсутності в ОСП права вимагати такої оплати в особи, відповідальної за небаланс; - зобов`язання ОСП вчинити дії з "анулювання" власних попередніх односторонніх дій, які протиправно створюють фактичні (неправові - адже дії ОСП як носія секундарного права є протиправними) наслідки у вигляді безпідставних майнових втрат.
У першому випадку визначений спосіб захисту порушених прав сторони, відповідальної за небаланс, є фактично формою такого універсального способу захисту як визнання права - у його "негативній" формі визнання відсутності права (пункт 1 частини 2 статті 16 ЦК, абзац 2 частини 2 статті 20 ГК). Застосування наведеного способу захисту забезпечить перерахунок небалансів електричної енергії шляхом виключення відповідного обсягу негативних балансів за певні періоди та дозволить запобігти пред`явленню ОСП необґрунтованих вимог до сторони, відповідальної за баланс. Відтак відповідний спосіб захисту за наслідком його застосування у конкретних правовідносинах дозволить забезпечити формування правової визначеності щодо наявності небалансів електричної енергії у спірні періоди та гарантує ефективний захист (відновлення) порушених прав сторони стосовно відповідальності за небаланс.
Те ж саме стосується застосування вимоги про "анулювання" ОСП власних попередніх односторонніх дій, що є формою перерахунку небалансів електричної енергії шляхом виключення негативних небалансів у певному обсязі за певні періоди, який відповідає універсальному способу захисту у вигляді припинення дії, яка порушує право (пункт 3 частини 2 статті 16 ЦК, абзац 5 частини 2 статті 20 ГК). У разі застосування такого способу захисту, сторона, відповідальна за небаланс, матиме позитивний ефект у захисті своїх прав незалежно від того, погодиться ОСП фактично здійснити перерахунок чи ні, адже саме в залежності від цих дій сторона, відповідальна за небаланс, згодом купує відповідні обсяги небалансів електричної енергії.
До того ж, захист прав сторони відповідальної за небаланс електричної енергії із застосуванням зазначених способів унеможливлює набуття нею як учасником ринку статусу "Переддефолтний" та "Дефолтний", набуття яких є прямим наслідком дій ОСП з розрахунку небалансу та виставлення відповідного рахунку з наступним оформленням акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, неоплата якої, з урахуванням положень пункті 1.7.1-1.7.5 Правил ринку, у строк понад 30 календарних днів з дати отримання акта приймання-передачі має наслідком набуття стороною, відповідальною за небаланс, як учасником ринку статусу "Переддефолтний" та, у подальшому, у разі непогашення цієї заборгованості, - статусу "Дефолтний", що накладає на сторону, відповідальну за небаланс, (учасника ринку) обмеження у здійсненні нею діяльності на ринку електричної енергії, а отже впливає на її права.
У такому разі відсутність у небалансів електричної енергії грошового виразу жодним чином не може свідчити про відсутність впливу на права та інтереси сторони, відповідальної за небаланс, оскільки саме наявні обсяги негативних балансів у певні періоди є підставою для розрахунку вартості небалансів електричної енергії та виникнення у такої сторони обов`язку купівлі електричної енергії (оплати вартості електроенергії) з метою врегулювання небалансів.
Визначені вище способи захисту є такими, що відповідають змісту порушеного права сторони, відповідальної за небаланс, забезпечують ефективне поновлення прав такої особи, оскільки за своїм змістом спрямовані на відвернення передбачуваної загрози порушення права сторони, відповідальної за небаланс, а тому не можуть бути кваліфікованим як вимога про встановлення факту, якою могла б вважатися лише вимога про визнання певного обсягу негативного балансу у певний період.
Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21 відступив від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.09.2022 у справі № 910/11456/21, про те, що вимога про зобов`язання ОСП здійснити перерахунок небалансів електричної енергії шляхом виключення за своєю правовою природою є вимогою про встановлення певних обставин та надання їм правової оцінки на предмет правомірності надання/ненадання ОСП диспетчерських команд щодо збільшення (зменшення) навантаження на електроустановки балансуючої групи позивача з врахуванням вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу Системи передачі, Правил ринку.
Відповідно до частини 2 статті 315 ГПК у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
За наведених обставин, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є таким, що відповідає змісту порушеного права сторони відповідальної за небаланс, забезпечує ефективне поновлення прав такої особи та відповідає сформованому Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21 висновку щодо способів захисту порушених прав у таких подібних правовідносинах.
Суд касаційної інстанції вважає, що наразі під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі врахуванню підлягає остання правова позиція Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду щодо способу захисту у подібних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги стосовно того, що судами попередніх інстанції при вирішенні спору неправильно застосовано положення статті 16 ЦК і не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки у цих постановах Верховний Суд висловив правову позицію щодо способу захисту порушеного права у спорах з огляду на предмет позову, який є відмінним від предмета позову у справі, яка розглядається.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на загальні правові висновки Верховного Суду у наведених справах за відсутності посилання на обставини, які є подібними до обставин справи, що розглядається, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, а зміст зазначених скаржником постанов не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.
За таких обставин у справі, що розглядається, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
За змістом пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Як зазначалося вище, скаржник, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК, послався, зокрема на необхідність направити справу № 910/12411/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, постановах Касаційного господарського суду від 11.04.2023 у справі № 910/12405/21 та від 30.04.2024 у справі № 910/12404/21. При цьому касаційна скарга в цій частині обґрунтована виключно незгодою скаржника з обраним позивачем способом захисту порушеного права.
У частині 2 статті 302 ГПК передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Отже умовами (підставами) для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду, як і підставою для здійснення розгляду справи об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, є: (1) наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати; (2) такий висновок має бути зроблений у подібних правовідносинах.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 287, пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК касаційна скарга (у разі посилання як на підставу касаційного оскарження судових рішень на пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК), окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
З огляду на зміст постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, підставою для передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати зазначено наявність неоднакового застосування Касаційним господарським судом у складі різних судових палат положень статті 16 ЦК, статті 20 ГК в питанні обрання позивачем належного та ефективного способу захисту цивільного права у подібних правовідносинах, і такий висновок було наведено у цій постанові, обґрунтування якого наведено вище.
Натомість у касаційній скарзі ПрАТ "НЕК "Укренерго" не наведено змістовного обґрунтування мотивів, що відповідно до зазначених норм права є необхідною підставою для відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21.
Оскільки доводи ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо передачі справи на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду є необґрунтованими, а суд касаційної інстанції відповідно до частини 2 статті 302 ГПК не вбачає підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати, то клопотання залишається без задоволення.
Крім того, за змістом касаційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго", підставою оскарження судових рішень у справі, що розглядається, є також приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Як свідчить зміст зазначеної норми, вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору положень частини 6 статті 44 Закону України "Про ринок електричної енергії", щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Проте Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК з огляду на таке.
Балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований ОСП електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в ОЕС України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії (пункт 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів (пункт 12 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку (пункт 46 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до пункту 55 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" ОСП - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Згідно з пунктом 89 частини 1 зазначеного Закону сторона, відповідальна за баланс, - учасник ринку, зобов`язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед ОСП за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).
У частині 6 статті 44 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що усі оперативні команди і розпорядження ОСП підлягають беззаперечному виконанню всіма суб`єктами господарювання, об`єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України. Втручання в диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України з боку державних органів, політичних партій, рухів та громадських організацій забороняється.
Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління базується на принципах об`єктивності, прозорості та недискримінаційності і має забезпечувати належне функціонування ринку електричної енергії (частина 2 статті 44 зазначеного Закону).
Частиною 5 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що ОСП з метою балансування обсягів виробництва та споживання електричної енергії та/або врегулювання системних перевантажень надає постачальникам послуг з балансування команди на збільшення (зменшення) їхнього навантаження, здійснюючи на ринкових засадах відбір відповідних пропозицій (заявок) постачальників послуг з балансування у порядку, визначеному правилами ринку.
Відповідно до пункту 5.1 розділу 7 Кодексу системи передачі (КСП), затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (далі - Кодекс системи передачі, КСП), ОСП зобов`язаний постійно підтримувати в ОЕС України баланс між сумарним споживанням електричної енергії і її виробництвом (з урахуванням експорту та імпорту) у кожний момент часу з дотриманням показників якості електричної енергії.
Згідно п. 4.3.1 глави 4 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, у частині балансуючого ринку ОСП зобов`язаний: збирати телевимірювання в реальному часі відпуску/відбору потужності ППБ; здійснювати короткостроковий прогноз загального навантаження (для кожної ОРЧ); здійснювати короткостроковий прогноз відпуску (для кожної ОРЧ) для всіх генеруючих одиниць ВДЕ, що не є ППБ; здійснювати управління внутрішніми обмеженнями системи шляхом видачі диспетчерських команд ППБ; керувати балансуючим ринком та досягати результатів диспетчеризації в реальному часі через ППБ; формувати та видавати ППБ відповідні диспетчерські команди; відслідковувати виконання ППБ диспетчерських команд; управляти та використовувати диспетчерську інформаційно-адміністративну систему; публікувати статистику та інформацію щодо результатів балансуючого ринку та відповідних диспетчерських команд; пропонувати необхідні заходи для підвищення ефективності диспетчерських процедур; здійснювати всі інші дії, що вимагаються цими Правилами.
Відповідно до пункту 1.4 розділу 1 КСП балансування енергосистеми - це процес постійного підтримання, із заданою точністю, відповідності між сумарним споживанням електричної енергії, яке враховує втрати на її виробництво і передачу, а також експортом електричної енергії, з одного боку, та обсягом виробництва електричної енергії на електростанціях ОЕС України та її імпорту - з другого.
Пунктом 1.1.2 глави 1 Правил ринку передбачено, що диспетчерська команда - команда в режимі реального часу оператора системи передачі постачальнику послуг балансування по кожній одиниці постачання послуг з балансування збільшити або зменшити електричне навантаження або постачальнику послуги із зменшення навантаження ВДЕ з підтримкою зменшити електричне навантаження.
Відповідно до пункту 1.9.4 глави 1 Правил ринку ОСП відповідає за прогнозування загального електроспоживання по областях регулювання (торгових зонах) для виконання обов`язків з балансування.
За приписами пункту 4.16 глави 4 Правил ринку результати балансуючого ринку складаються з: прийнятих пропозицій на балансуючу електричну енергію на завантаження та на розвантаження ППБ по ОРЧ з метою забезпечення балансу системи.
Згідно з підпунктом 4.18.2 п. 4.18 Правил ринку ОСП може видати учасникам ринку в будь-який час диспетчерські команди та інші розпорядження з метою забезпечення надійної роботи системи, особливо щодо частоти системи, напруги і струму у критичних вузлах та елементах системи передачі відповідно до Кодексу системи передачі.
Диспетчерська команда на активацію видається ОСП відповідно до результатів алгоритму розрахунку балансуючого ринку у вигляді акцепту відповідної пропозиції на балансуючу електричну енергію на розвантаження або завантаження. Диспетчерська команда на деактивацію видається ОСП у зворотному до попередньої активації порядку у вигляді припинення відповідного акцепту пропозиції на балансуючу електричну енергію для активації на розвантаження або завантаження. Активація пропозиції на балансуючу електричну енергію може бути двох типів: 1) пряма активація (direct activation); 2) запланована активація (scheduled activation) (пп. 4.18.3 п. 4.18 Правил ринку).
Відповідно до пункту 1.5 розділу 1 КСП усі оперативні команди і розпорядження ОСП, які надаються ним при виконанні функцій з диспетчерського управління, підлягають беззаперечному виконанню користувачами системи передачі/розподілу, за винятком випадків, передбачених пунктом 4.11 глави 4 цього розділу.
Згідно з пунктом 5.5 розділу 6 КСП ОСП несе відповідальність за точне та своєчасне складання прогнозного балансу електричної енергії в енергосистемі України на основі наданих користувачами прогнозів споживання та виробництва електричної енергії з урахуванням технологічних витрат електричної енергії в електричних мережах та на власні потреби електростанцій та використовує результати цього прогнозу для оперативного планування. Користувачі мають забезпечити точне прогнозування споживання/виробництва електричної енергії та своєчасне надання даних ОСП.
Відповідно до пункту 5.1 розділу 6 КСП оперативне прогнозування споживання та виробництва електричної енергії в ОЕС України здійснюється ОСП з метою планування забезпечення балансової надійності енергосистеми та забезпечення планового виведення з роботи (введення в роботу) обладнання.
Судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у справі, що розглядається, установлено такі фактичні обставини:
- на ПрАТ НЕК "Укренерго", як ОСП, законодавством покладено обов`язок щодо балансування системи, зокрема, щодо здійснення прогнозу загального навантаження на основі аналізу балансу енергосистеми та видачі диспетчерських команд на завантаження та розвантаження з метою підтримки попиту та пропозиції в енергосистемі;
- спірні правовідносини виникли з підстав правомірності надання/ненадання відповідачем позивачу диспетчерських команд щодо збільшення (зменшення) навантаження останнього, внаслідок чого, за твердженням позивача, виникли небаланси учасників балансуючої групи;
- в період з 01.07.2021 по 10.07.2021 відповідачем надавалися диспетчерські команди позивачу;
- наявними в матеріалах справи витягом з журналу диспетчерських команд, витягом з журналу реєстрації команд, отриманих через ПЗ "Генератор" та висновком експерта за результатами проведення комплексної інженерно-технічної експертизи обладнання енергоблоків та експертизи менеджменту від 18.10.2021 № 018-АНО/21 підтверджується, що відповідач не виконав покладених на нього обов`язків щодо балансування системи;
- відповідно до висновку експерта № 018-АНО/21 від 18.10.2021, який судом визнано належним і допустимим доказом, підтверджено технічну неможливість виконання команд відповідача у спірний період, зокрема неможливість виконання команд відповідача зумовлена технічними характеристиками всіх енергоблоків "ДТЕК Добротвірська ТЕС" та "ДТЕК Ладижинська ТЕС" АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО"; при цьому судами було враховано ті обставини, що Верховний Суд за результатами касаційного перегляду цієї справи не було надано вказівок про необхідність дослідження судом питання щодо дотримання позивачем вимог статті 80 ГПК при поданні до суду висновку експерта, в той час як відхилення зазначеного доказу на стадії нового розгляду справи, на переконання суду апеляційної інстанції, призведе до невиконання вказівок, зазначених у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у цій справі. Водночас зазначений висновок оцінено судами у сукупності з іншими поданими сторонами доказами на підтвердження своїх вимог і заперечень;
- в матеріалах справи наявна копія запиту НЕК "Укренерго" № 01/8267 від 04.03.2021 про надання інформації для ведення режимів ТЕС у весняно-літній період 2021 року та лист-відповідь АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" № 40/361 від 25.03.2021 про ведення режимів ТЕС в період включно з квітня по вересень 2021 року, зокрема у Формі 4, яка є додатком до зазначеної відповіді на запит відповідача, що містить інформацію щодо часу пуску енергоблоків ТЕС з різних теплових станів, отже, надана позивачем інформація на запит відповідача мала враховуватись останнім під час виконання обов`язків з балансування, а також видачі диспетчерських команд на розвантаження або завантаження енергоблоків. При цьому необхідність врахування відповідної інформації у диспетчерському управлінні визначена як нормативними актами (КСП тощо), так і договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0424-03013 від 04.05.2019;
- внаслідок непослідовних дій відповідача учасники балансуючої групи повинні були виконувати команди, які технічно виконати неможливо, в результаті чого виникли обсяги негативних небалансів електричної енергії;
- судами попередніх інстанцій установлено, а позивачем належними і допустимими доказами доведено наявність порушеного права позивача внаслідок відповідних дій відповідача, що підлягає захисту в обраний ним спосіб, оскільки за результатами диспетчерського управління з боку відповідача, були створені негативні наслідки у вигляді негативних небалансів для позивача, який є обов`язковим учасником на балансуючому ринку одночасно як виробник електричної енергії та постачальник послуг з балансування, чого відповідачем спростовано не було; спірні небаланси обліковуються у системі управління ринком (програмний комплекс Market Management System MMS) саме за позивачем як учасником ринку.
З огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, виконавши вказівки, наведені у постанові Верховного Суду від 15.03.2023, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність надання/ненадання відповідачем диспетчерських команд щодо збільшення (зменшення) навантаження позивача, внаслідок чого виникли негативні небаланси, чим порушено права позивача як учасника балансуючого ринку, що стало підставою для задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідач не доводить належним обґрунтуванням невиконання учасниками балансуючої групи диспетчерських команд у спірні періоди чи втручання в спірні періоди в диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України з боку державних органів, організацій тощо, при цьому задоволення позову в обраний позивачем спосіб забезпечить виключення відповідного обсягу небалансів за певні періоди та дозволить позивачеві запобігти пред`явленню оператором системи передачі необґрунтованих вимог до сторони відповідальної за баланс, що не свідчить про втручанням в диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України.
Водночас у цьому випадку позивач, звертаючись до суду за захистом порушених прав та законних інтересів, не позбавлений можливості доводити в судовому порядку протиправність дій ОСП, які призвели до небалансів.
Доводи позивача стосовно доведеності наявності його порушених прав, а також аргументи відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог були оцінені судами попередніх інстанцій з урахуванням дослідження тих доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що касаційна скарга загалом не містить відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування наведених скаржником норм права у подібних правовідносинах, а лише зводиться до викладення такого висновку у тому формулюванні, як це необхідно відповідачу в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суди попередніх інстанцій установили фактичні обставини справи, що стали підставою для задоволення позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК.
Отже, зважаючи на викладене, підстав для формування правового висновку щодо застосування наведених скаржником норм права у контексті спірних правовідносин немає.
За таких обставин підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.
Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.
Такими підставами касаційна скарга не обґрунтована.
За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Проте касаційна скарга не обґрунтована і підставами для скасування судових рішень, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.
Щодо доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права стосовно дослідження судами висновків експертизи та інших доказів, Суд зазначає таке.
Доводи касаційної скарги відповідача у цій частині Верховний Суд вважає виключно намаганням спрямувати касаційний суд втрутитися у фактичну складову оскаржуваних судових рішень та надати власну оцінку зазначеним скаржником доказам, однак в силу положень частини 2 статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального закону щодо надання оцінки поданим сторонами доказам Верховний Суд вважає формальними, адже в оскаржуваних судових рішеннях позивачу було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.
Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави оскарження судових рішень з посиланням на пункти 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованими, про що зазначено вище.
Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд