ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2025 року
м. Київ
справа № 280/7690/23
адміністративне провадження № К/990/43290/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 280/7690/23
за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Національної поліції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2023 (ухвалене судом у складі головуючого судді Новікової І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Божко Л.А., суддів: Олефіренко Н.А., Суховаров А.В.),
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (далі-відповідач, Нацполіція), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просив:
визнати протиправними дії сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України щодо відмови у підготовці та поданні до органів, які призначають пенсії, документів, необхідних для призначення позивачу пенсії за вислугу років із зарахуванням до стажу, який дає право на пенсію, вислугу років на пільгових умовах 5 років 04 місяців 27 днів;
зобов`язати сектор з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України підготувати всі необхідні документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років, зарахувавши позивачу до вислуги років, яка дає право на пенсію, пільговий стаж 5 років 04 місяці 27 днів та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 27.07.2018 його звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). Відповідно до наказу про звільнення стаж служби в поліції складає 20 років 03 місяці 28 днів, вислуга років на пільгових умовах 05 років 04 місяці 27 днів, усього вислуга років 25 років 08 місяців 25 днів. У серпні 2023 року позивач звернувся до відповідача з питання призначення пенсії за вислугу років у зв`язку з наявністю стажу вислуги років, включаючи стаж у пільговому обрахуванні, що надає право на отримання пенсії за вислугою років 25 років 08 місяців 25 днів. Відповідач відмовив у підготовці документів для призначення пенсії, оскільки на переконання Нацполіції вислуга років позивача для призначення пенсії складає 20 років 03 місяців 28 днів. Позивач покликається на те, що під час вирішення питання про призначення пенсії має зараховуватись пільговий стаж до вислуги років.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2023, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024, позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що зарахування періодів служби позивача в органах внутрішніх справ та Національної поліції в пільговому обчисленні не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
На підставі наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393, отже, позивач має право на призначення такої пенсії.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзиву на касаційні скарги
Не погодившись з цими судовими рішеннями, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій заявник просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статті 12 Закону № 2262-XII та Порядку № 393 (який, на думку відповідача мав бути застосований в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393" (далі - постанова №119), чинній на момент звернення позивача із заявою про оформлення документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років), оскільки не врахували висновок Верховного Суду стосовно застосування зазначених норм права, викладений в постанові від 14.11.2023 у справі №600/3836/22-а, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку, що наявна в позивача вислуга років в пільговому обчисленні надає йому право на призначення пенсії за вислугу років.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2024 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документу на підтвердження сплати судового збору.
В межах встановленого Судом строку заявник касаційної скарги усунув її недоліки.
Верховний Суд ухвалою від 11.12.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Національної поліції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 18.07.2018 №170 о/с звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" майора поліції ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу від 18.07.2018 №170 о/с станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції складає 20 років 03 місяці 28 днів, вислуга років на пільгових умовах - 05 років 04 місяці 27 днів.
02.08.2023 позивач звернувся до Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України з заявою, в якій просив підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документи необхідні для призначення йому пенсії за вислугу років, зарахувавши до вислуги років, яка дає право на пенсію, пільговий стаж 05 років 04 місяці 27 днів.
Листом Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України від 01.09.2023 позивачу відмовлено у задоволенні його заяви та зазначено, що відповідно до наказу Департаменту захисту економіки НПУ №170 о/с від 18.07.2018 вислуга років позивача у календарному обчисленні на день звільнення становить - 20 років 03 місяці 28 днів, у зв`язку з цим для оформлення та подачі документів до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років не має законних підстав.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ та поліції, визначає Закон № 2262-ХІІ.
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом "б" статті 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Стаття 2 Закону №2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно із пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 01.10.2015 по 30.09.2016 і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Частиною другою статті 17 Закону №2262-XII передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.1992 №393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.
Суд, на підставі аналізу чинного законодавства, вказує на існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються колишніх поліцейських:
- вислуга років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ;
- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ.
На час звільнення позивача зі служби (27.07.2018) діяла редакція пункту 3 Порядку №393, яка визначала види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським, на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач був звільнений зі служби з органів Національної поліції з 12.01.2016 і на час звільнення стаж його служби в календарному обчисленні складав 20 років 03 місяці 28 днів, вислуга років на пільгових умовах - 05 років 04 місяці 27 днів.
Разом з тим, постановою №119, яка набрала чинності 19.02.2022, до Порядку №393 внесено зміни, відповідно до яких Порядок №393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: "Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови."
Пункт 3 Порядку №393 (в редакції постанови №119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Отже, пункт 3 Порядку №393 (в редакції постанови №119) визначає види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон №2262-ХІІ, так і Порядок №393 (в редакції постанови №119) виникнення, зокрема, в колишнього поліцейського права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.
Постанову №119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Так, виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393" усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.
Отже, умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності постанови №119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач після звільнення зі служби у 2018 році не реалізував своє право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки не звернувся до ГУ Нацполіції з метою оформлення необхідних документів та їх направлення до пенсійного органу з метою призначення пенсії. Тобто, за обставинами цієї справи, не настав юридичний факт, з яким закон пов`язував би виникнення, зміну чи припинення правовідносин щодо призначення пенсії за вислугу років.
Суд наголошує, що наявність в особи певного права не означає його автоматичної реалізації. У позивача в 2018 році, при звільненні з поліції, було право на призначення пенсії (на підставі чинного тоді законодавства), натомість він його не реалізував шляхом вчинення визначених законодавством дій. Він вирішив реалізувати своє право на призначення пенсії через більш ніж 5 років з моменту виникнення такого права шляхом звернення до відповідача із заявою про оформлення та направлення документів для призначення пенсії за вислугу років. На цей час законодавство зазнало певних змін і вже по-іншому врегульовувало питання обрахунку вислуги років.
Оспорювані дії відповідача щодо відмови позивачу в оформленні та направленні документів до ГУ ПФУ, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, обумовлені саме відсутністю достатньої вислуги років у календарному обчисленні, як того вимагає чинне на момент вирішення цього питання законодавство.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що на момент винесення відповідачем відмови в оформленні та направленні документів до ГУ ПФУ, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, ГУ Нацполіції діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом № 2262-XII та Порядком № 393, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
У постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23 сформульовано такий правовий висновок: "призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII особам, які звільнені зі служби в поліції і звернулись до ГУ Нацполіції для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19 лютого 2022 року (набрання чинності Постановою № 119, якою внесені зміни до Порядку № 393), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років".
Судами встановлено, що вислуга років позивача складає: в календарному обчисленні 20 років 03 місяці 28 днів, вислуга років на пільгових умовах - 05 років 04 місяці 27 днів.
Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, які виникли у справі, що переглядається, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 22 календарних років 06 місяців, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років та направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Враховуючи вищенаведені висновки, Суд не знаходить підстав для закриття касаційного провадження і, з огляду на неправильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність скасування цих судових рішень та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, суд,