ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2025 року
м. Київ
справа № 404/1319/23
провадження № 51-2192 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22022120000000300 від 17 листопада 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сокулук Киргизької Республіки, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2024 року стосовно нього.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 червня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 436-2 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з установленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
За обставин, детально викладених у вироку, яким ОСОБА_6 було визнано винуватим і в якому наведено положення Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів щодо устрою держави України, процесів, які відбувалися в державі і подальшого введення воєнного стану, засуджений своїми умисними діями, що виразилися в поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 436-2 КК.
А саме у вироку встановлено, що з квітня 2022 року громадянин України ОСОБА_6, перебуваючи за фактичним місцем свого проживання, з власного акаунту " ОСОБА_7" у соціально орієнтованому ресурсі інтернету "Одноклассники", який є відкритий і до якого мають доступ усі користувачі зазначеного ресурсу, поширив матеріали, у яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 на власному акаунті " ОСОБА_7" у соціально орієнтованому ресурсі інтернету "Одноклассники" поставив відмітку " ОСОБА_7 считает Классным", чим автоматично поширив серед "Друзів" (усього 251 особа) та "Підписників" (усього 28 осіб) свого акаунту, а також усіх відвідувачів його сторінки, публікацію акаунту " ОСОБА_8", а саме відеозапис з назвою " ІНФОРМАЦІЯ_3", де згідно з висновком експерта судової лінгвістичної експертизи від 16 січня 2023 року № 28 містяться висловлювання, спрямовані на виправдання збройної агресії Poсiї проти України.
Продовжуючи свої злочинні дії, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 на власному акаунті " ОСОБА_7" в соціально орієнтованому ресурсі інтернету "Одноклассники" поставив відмітку "Емоція Грущу", чим автоматично поширив серед "Друзів" (усього 251 особа) та "Підписників" (усього 28 осіб) свого акаунту, а також усіх відвідувачів його сторінки публікацію акаунта " ОСОБА_9" ? зображення з текстом, який починається словами: " ІНФОРМАЦІЯ_5". У тексті публікації за висновком експерта судової лінгвістичної експертизи від 16 січня 2023 року № 28, міститься глорифiкацiя учасника збройної агресiї Росiйської Федерацiї проти України.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 на власному акаунті " ОСОБА_7" у соціально орієнтованому ресурсі інтернету "Одноклассники" поставив відмітку "Емоція Грущу", чим автоматично поширив серед "Друзів" (усього 251 особа) і "Підписників" (усього 28 осіб) свого акаунту, а також усіх відвідувачів його сторінки публікацію акаунта " ОСОБА_10", а саме зображення з текстом, який починається словами: "Православная вера", де відповідно до висновку експерта судової лінгвістичної експертизи від 16 січня 2023 року № 28, міститься глорифiкацiя учасника збройної агресiї Росiйської Федерацiї проти України.
Продовжуючи свої злочинні дії, ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 на власному акаунті " ОСОБА_7" у соціально орієнтованому ресурсі мережі інтернету "Одноклассники" поставив відмітку "Емоція Грущу", чим автоматично поширив серед "Друзів" (усього 251 особа) та "Підписників" (усього 28 осіб) свого акаунту, а також усіх відвідувачів його сторінки публікацію акаунта " ОСОБА_10" у вигляді зображення з текстом, який починається словами: " ІНФОРМАЦІЯ_8", де згідно з висновком експерта судової лінгвістичної експертизи від 16 січня 2023 року № 28, міститься заперечення збройної агресiї Росiйської Федерацiї проти України.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 22 січня 2024 року вирок місцевого суду залишив без зміни.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на порушення приписів кримінального процесуального закону, передбачених статтями 412, 413 КПК, просить скасувати ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2024 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції:
- не зважаючи на прийняте рішення про повне дослідження всіх доказів у справі, порушив ст. 23 КПК в частині безпосереднього дослідження доказів у повному обсязі, оскільки в ході судового розгляду прокурор лише частково оголосив протокол огляду електронної сторінки від 05 грудня 2022 року;
- не дотримуючись статей 23, 84, 358, 374 КПК, послався у вироку на докази, які не були об`єктом дослідження в судовому засіданні, зокрема безпосередньо не дослідив та належним чином не оцінив висновку спеціаліста й акта огляду електронної сторінки зі скриншотами, стенограмою та диском до нього;
- не прийняв рішення стосовно оголошеного в ході судових дебатів і долученого до матеріалів провадження клопотання про визнання неналежними та недопустимими деяких доказів.
Також засуджений указує, що суд апеляційної інстанції:
- дійшов помилкового висновку, що в суді першої інстанції не було заявлено клопотання про визнання неналежними та недопустимими доказів;
- безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів і визнання їх недопустимими;
- не навів в ухвалі обґрунтування та не прийняв рішення щодо наведених у апеляційній скарзі заперечень на ухвалу місцевого суду, якою відмовлено в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта;
- порушив норми матеріального і процесуального права, проігнорував правову позицію, викладену в апеляційній скарзі, та не навів мотивів на її спростування.
Також засуджений посилається на те, що:
- інтернет-провайдерам заборонено надавати громадянам України послуги з`єднання із соціальною мережею "Одноклассники", у зв`язку з чим твердження в мотивувальній частині ухвали про те, що доступ до вказаного ресурсу мають користувачі, які мешкають на території України, не відповідає дійсності;
- ресурс/сервіс та домен компанії "Однокласники" розміщений у м. Москві, у зв`язку із чим дії ОСОБА_6 в цій соціальній мережі проводилися на території Російської Федерації, водночас сторона обвинувачення не надала належних та допустимих доказів того, що сервер указаної компанії перебуває на території України, а також того, що кожен громадянин України може вільно здійснити вхід до зазначеного ресурсу в законний спосіб;
- з урахуванням вимог ст. 6 КК, об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК, яка, як видно з ухвали, виразилася в автоматичному поширенні матеріалів та запереченні збройної агресії, на території держави України ? не відбувалося;
- об`єктивна сторона складу цього злочину не передбачає відповідальності особи за проставлення відміток, які відображають емоції та думки людини, до того ж відповідно до положень римського права ніхто не несе відповідальності за думки, відповідно до ст. 19 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення, а згідно зі ст. 10 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на свободу вираження поглядів;
- не робив жодного допису, коментаря чи тексту у вказаній соціальній мережі, не здогадувався про автоматичне поширення ресурсом публікацій інших авторів, оскільки це не відображалося на мобільному телефоні, а сторона обвинувачення не надала належних доказів того, що він був обізнаний про такі автоматичні дії ресурсу, як і не надала жодних правил між ресурсом та користувачами, до того ж суд апеляційної інстанції не встановив та не описав в ухвалі, яким чином відбулося автоматичне поширення чотирьох публікацій, і не зазначив, що він умисно їх поширив;
- посилання в ухвалі на такі поняття, як "друзі", "підписники", а також на всіх відвідувачів сторінки є некоректним обвинуваченням, чим порушено ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК);
- матеріали провадження не містять жодного роз`яснення спеціаліста щодо використання VPN співробітником УСБУ;
- протокол огляду мобільного телефону від 29 листопада 2022 року не містить посилання на номер лазерного диска, а на конверті до цього протоколу зазначено дату 29 листопада 2023 року;
- усупереч ст. 237 КПК, яка передбачає проведення огляду акаунту соціальної мережі, працівник УСБУ фактично здійснив тимчасовий доступ до речей і документів, який повинен був відбуватися на підставі ухвали слідчого судді, до того ж арешт тимчасово вилученого майна в порядку статей 167 ? 171 КПК не проводився;
- супровідний лист про направлення постанови для проведення експертизи підписаний начальником УСБУ за чотири дні до винесення самої постанови, а завірений працівником УСБУ ?за дев`ять днів. До того ж експерт ОСОБА_11 послалася у висновку на постанову про призначення експертизи від 06 грудня 2022 року, що спростовується наявною в матеріалах провадження постановою від 17 грудня 2022 року, однак суд апеляційної інстанції не надав оцінки фальсифікації цих документів;
- з урахуванням примітки № 1 висновку експерта, протокол огляду електронної сторінки не був досліджений експертом, оскільки в ньому стоїть відбиток іншого штампа та відповідно відсутні підписи експерта, у зв`язку з чим вважає, що вказаний протокол був об`єктом іншої експертиз, проведеної іншим експертом.
Разом з цим засуджений з підстав, детально викладених у касаційній скарзі, посилається на те, що під час складання протоколів обшуку, а також огляду електронної сторінки та мобільного телефону було порушено положення статей 71, 104, 105 КПК.
Крім того, не погоджуючись із висновком від 16 січня 2023 року № 28, засуджений зазначає, що експерт ОСОБА_11 :
- неправильно виклала диспозицію ст. 384 КК, чим порушила ст. 70 КПК, що, на його думку, фактично виключає її попередження про відповідальність під час проведення експертизи та оформлення висновку експерта;
- з огляду на обставини, зазначені у скарзі, не досліджувала диска з відеозаписом, а в самому висновку не зазначила, яким чином та звідки взяла текст стенограми відеозапису та скриншоти;
- не вказала, що є лінгвістом саме російської мови, має вищу освіту викладача "Російської мови та літератури" і кваліфікацію перекладача з російської українською мовою;
- в описовій частині висновку стосовно першого питання допустила дві орфографічні помилки в написанні назви країни;
- не пояснюючи правил правопису, фактично підмінила сенс викладених речень;
- усупереч п. 2.1.2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень провела дослідження зображення, що не входить до компетенції експерта за спеціальністю 1.4 "Семантико-текстуальне дослідження писемного та усного мовлення", до того ж не послалася та не зазначила джерела походження вказаного зображення з текстом.
Також у цій частині засуджений вважає, що вказаний висновок експерта суперечить:
- статтям 3, 12 Закону України "Про судову експертизу", оскільки ґрунтується на припущеннях;
- ст. 69, пунктам 5 ? 7 частин 1, 2 ст. 102 КПК, а також вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, є суперечливим і не дає відповіді на поставлені питання.
Отже, як вважає засуджений, з урахуванням того, що протокол огляду електронної сторінки від 05 грудня 2022 року є неналежним та недопустимим доказом, висновок експерта від 16 січня 2023 року № 28 відповідно до приписів статей 84, 87 КПК не може бути визнаний доказом у справі.
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого, просила оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПКпідставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у цьому пункті підстав суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК.
Скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачено.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, Верховний Суд під час розгляду кримінального провадження позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам, перевіряти правильність такої оцінки та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.
З огляду на зазначене вище доводи касаційної скарги засудженого про те, що посилання в ухвалі суду апеляційної інстанції на такі поняття, як "друзі", "підписники", на відвідувачів сторінки є некоректним обвинуваченням, чим, на його думку, порушено ст. 91 КПК, а також доводи щодо незгоди з оцінкою висновку експертизи від 16 січня 2023 року № 28 не є предметом перегляду в касаційному провадженні.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення місцевого суду з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Зі змісту положень, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК, убачається, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, крім іншого, зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Ухвала суду апеляційної інстанції - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
Тобто суд апеляційної інстанції має перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.
Однак, на переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону не дотримався.
Як убачається з вироку, ОСОБА_6 суд першої інстанції визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК, а саме в поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році.
Не погоджуючись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.
Як убачається з матеріалів провадження, в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 наводив доводи, які в цілому є аналогічними до наведених вище доводів його касаційної скарги.
Проте суд апеляційної інстанції, зазначивши в ухвалі лише частину доводів апеляційної скарги, не вказав підстав, з яких визнав апеляційну скаргу ОСОБА_6 в іншій частині необґрунтованою.
Усупереч ч. 2 ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції також не зазначив, з яких підстав визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги, зміст яких було наведено в ухвалі, а саме про те, що: мотивувальна частина вироку, згідно з якою соціально орієнтований ресурс інтернет "Одноклассники" є відкритий і до нього мають доступ усі користувачі зазначеного ресурсу, навіть ті, які мешкають на території України, не відповідає дійсності; об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК, не передбачає відповідальності особи за проставлення відміток, які відображають емоції та думки людини; суд першої інстанції у вироку не встановив та не описав, яким чином відбулося автоматичне поширення чотирьох публікацій; сторона обвинувачення не надала суду жодного належного доказу, що саме внаслідок умисних дій обвинуваченого були поширені чотири публікації інших авторів; в протоколі відсутні посилання та відображення на підписників та відвідувачів; місцевий суд, порушуючи вимоги ст. 23 КПК, не дослідив 19 аркушів протоколу огляду електронної сторінки від 05 грудня 2022 року; суд першої інстанції проігнорував клопотання сторони захисту та не надав йому оцінки.
Крім того, колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 наголошує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів та визнання їх недопустимими.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, викладеної в постановах від 21 жовтня 2021 року у справі № 310/590/18 (провадження № 51-3866 км 21), від 22 вересня 2022 року у справі № 642/7357/16-к (провадження № 51-5288 км 21), від 18 квітня 2023 року у справі № 761/14205/13-к (провадження № 51-3343 км 22), від 08 лютого 2024 року у справі № 759/309/21 (провадження № 51-3768 км 23), від 04 квітня 2024 року у справі № 759/8531/21 (провадження № 51-5528 км 23), суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження та оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд.
Виходячи з визначених у ст. 2 КПК завдань кримінального провадження, апеляційний суд, виконуючи обов`язок щодо ретельної перевірки аргументів апелянта, повинен використати всі процесуальні можливості, в тому числі дослідити обставини в необхідному обсязі за правилами ст. 404 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Однак указаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції також не дотримався, про що свідчить таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у прохальній частині апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 в порядку ч. 3 ст. 404 КПК (у зв`язку з тим, що суд першої інстанції усупереч статтям 23, 84, 87, 89, 104, 105, 237, 350, 357, 358, 370, 374 КПК наведені обставини дослідив не повністю, з порушенням норм процесуального права), просив повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження (детальний перелік яких наведено в апеляційній скарзі ОСОБА_6 ).
Зі змісту технічних записів судових засідань від 12 грудня 2023 року та 22 січня 2024 року вбачається, що колегія суддів суду апеляційної інстанції, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_12, який діяв в інтересах ОСОБА_6, щодо заявленого клопотання та з`ясувавши думку учасників судового розгляду, порадившись на місці, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про повторне дослідження доказів.
Обґрунтовуючи свої висновки в цій частині, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що фактів неповного дослідження судом першої інстанції обставин кримінального провадження або їх дослідження цим судом з порушеннями у клопотанні не наведено, а доводи клопотання фактично зводяться до незгоди з висновками місцевого суду першої інстанції, викладеними у вироку, щодо доведеності вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК.
Однак, на переконання колегії суддів, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ту обставину, що, заявляючи клопотання про повторне дослідження доказів, а саме протоколів обшуку, огляду мобільного телефону та електронної сторінки, обвинувачений ОСОБА_6 стверджував, що додатки до вказаних доказів, тобто СД-диски, не відтворювалися, при цьому, заявляючи вимогу про повторне дослідження акта огляду електронної сторінки та протоколу огляду електронної сторінки, він указув про їх часткове оголошення.
Як убачається зі змісту положень, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК, законодавець чітко визначив, у яких випадках суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, та в яких випадках цей суд може дослідити докази.
Проте суд апеляційної інстанції не вказав, якими положеннями КПК він керувався, зазначаючи в ухвалі про те, що (з підстав, зазначених у клопотанні щодо неповного дослідження доказів та з порушенням) повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду.
Також колегія суддів вважає за необхідне наголосити на такому.
Як убачається з матеріалів провадження, у підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_12, який діє в інтересах ОСОБА_6, заявив клопотання про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 22022120000000300 від 17 листопада 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК, у зв`язку з невідповідністю обвинувального актавимогам КПК.
Пунктами 3, 5 ч. 3 ст. 314 КПК визначено, що в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КПК, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1 ? 4 ч. 3 ст. 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КПК після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2023 року, серед іншого, відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_12 про повернення обвинувального акта та призначено у відкритому судовому засіданні судовий розгляд указаного обвинувального акта.
До того ж у вказаному судовому рішенні зазначено, що ухвала оскарженню окремо від судового рішення, передбаченого ч. 1 ст. 392 КПК, не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.
Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 червня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 436-2 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з установленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
За правилами ч. 2 ст. 392 КПК ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 цієї статті.
Не погоджуючись із вказаним вироком, обвинувачений ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.
Разом з тим, звертаючись з апеляційною скаргою, обвинувачений ОСОБА_6 також наводив заперечення на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2023 року, якою, зокрема, відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_12 про повернення обвинувального акта.
Однак суд апеляційної інстанції, постановляючи рішення за результатами судового розгляду в порядку апеляційної процедури, усупереч положенням, передбаченим ст. 392, п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 419 КПК, такі доводи належним чином не перевірив та не спростував.
Отже, колегія суддів вважає наведені вище порушення істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412 КПК), що могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною, обґрунтованою та вмотивованою. У зв`язку з цим відповідно до положень, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, ця ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК), оскільки, з огляду на вказане вище, допущені порушення можливо усунути на стадії апеляційного перегляду.
Разом з тим, цитуючи в касаційній скарзі зміст ст. 413 КПК, ОСОБА_6 не зазначає, які саме пункти ч. 1 цієї статті були порушені судами попередніх інстанцій та в чому полягають такі порушення.
Через наявність указаних істотних порушень вимог процесуального закону, які і є підставою для скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, Верховний Суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам касаційної скарги засудженого в іншій частині, оскільки оцінку цим доводам можливо буде надати після усунення наведених вище істотних порушень КПК.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд апеляційної інстанції має врахувати наведене вище, надати належну оцінку всім доводам апеляційної скарги та постановити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 412, 419, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд