ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2025 року
м. Київ
справа № 495/5397/18
провадження № 61-2974св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Дундар І. О., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області
на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 26 травня 2020 року у складі судді Шевчук Ю. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Погорєлової С. О.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - відповідач) про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності,
прийняв постанову про таке:
I. Вступ
1. У червні 2018 року позивачка звернулась до відповідача з вимогою про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності.
2. Відповідач проти позовузаперечував.
3. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задовольнив позовні вимоги.
4. Відповідач оскаржив рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі. Також підставою касаційного оскарження зазначив порушення судами норм процесуального права.
5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
6. Позов обґрунтований такими обставинами:
- після смерті батька позивача ОСОБА_2 залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки;
- 25 червня 1996 року Білгород-Дністровською міською нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцями майна ОСОБА_2 в рівних частках є його дружина - ОСОБА_3 та його донька - ОСОБА_1
- спадкове майно складається з частини жилого будинку. Однак, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_1 не отримали свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, що за життя належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею;
- ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла;
- позивач, після смерті батька, так і після смерті матері фактично прийняла у спадщину вищевказану земельну ділянку, обробляє її, вирощує сільськогосподарську продукцію та користується і розпоряджається нею, однак 30 січня 2018 року нотаріус відмовив в оформленні спадщини в нотаріальному порядку через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та пропущений строк для прийняття спадщини.
7. З урахуванням викладеного, позивачка просила суд:
- встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1, що відкрилась після смерті її матері - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею - 5,0 га, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІII. Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
8. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1, що відкрилась після смерті її матері - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, площею - 5,0 га, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, залишено без розгляду.
9. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з таких підстав:
- позивачка відповідно до вимог статей 529, 549 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) прийняла спадщину у визначеному законом порядку, а саме шляхом вступу в управління, володіння та розпорядження спадковим майном;
- позивачка на власний розсуд скористалась своїми правами, звернувшись до суду із заявою про залишення позовних вимог про визнання права власності без розгляду, яка була правомірно задоволена судом.
ІV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
11. Касаційна скарга мотивована наступним:
- відповідач вважає, що виключно показання свідків не можуть підтверджувати факт прийняття спадщини, оскільки це суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду, перелік яких наведений у касаційній скарзі;
- судами не враховано, що на момент смерті спадкодавця свідки перебували у віці 12-13 року, а тому їх показання не можуть вважатися достатніми та безспірними доказами, які підтверджують факт вступу в управління та володіння спадковим майном;
- апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, оскільки постанова апеляційного суду прийнята судом, у складі якого брав участь суддя Заїкін А. П., якому був заявлений обґрунтований відвід;
- апеляційний суд, посилаючись в оскаржуваній постанові як на доказ вступу позивачем в управління спадковим майном на наявність правовстановлюючих документів на спадкове майно, в порушення норм процесуального права не дослідив та не зазначив, які саме правовстановлюючі документи свідчать про цей факт;
- судом апеляційної інстанції не було досліджено перелік спадкового майна, яке увійшло до складу спадщини після померлої ОСОБА_4 та фактично встановлено факт прийняття спадщини позивачем на невизначене майно.
V. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
12. 08 серпня 2023 року засобами поштового зв`язку представник позивача подав відзив, який з урахуванням положень статті 127 ЦПК прийнятий до розгляду.
13. У відзиві наведені такі аргументи для відмови у задоволенні касаційної скарги:
- поновлення відповідачу строку на касаційне оскарження та відкриття касаційного провадження у розглядуваній справі не відповідає вимогам ЦПК, оскільки після прийняття Верховним Судом ухвали про повернення відповідачу касаційної скарги тільки через 14 днів він повторно подав касаційну скаргу;
- питання відводу головуючому судді апеляційного суду вирішувалось у визначеному ЦПК порядку;
- позивач довела, що у встановлений статтею 554 ЦК УРСР строк вступила в управління спадковим майном.
VI. Рух справи у суді касаційної інстанції
14. У лютому 2023 року відповідач подав касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції.
15. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження.
16. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 25 квітня 2023 року.
17. Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду
від 04 жовтня 2024 року у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_5 на підставі службової записки секретаря Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Фаловської І. М., призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
18. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2024 року матеріали справи № 495/5397/18 передано судді-доповідачу ОСОБА_6, судді, які входять до складу колегії: Гудима Д. А., Краснощоков Є. В.
19. Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
VІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
20. Спадкодавець - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
21. ОСОБА_2 є батьком позивачки. ОСОБА_3 є матір`ю позивачки.
22. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 2-168 та виданого 21 січня 1991 року державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Титовою Т. С., спадкоємцями майна померлого ОСОБА_2 в рівних частинах є його дружина - ОСОБА_3 та його дочка - ОСОБА_1 .
23. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24. Згідно Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, виданого ОСОБА_2 на підставі Рішення районної ради народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області України
від 20 березня 1994 року за № 325, померлому належала земельна ділянка, площею - 5,00 га, в межах згідно з планом землеволодіння. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за № 117-ФХ.
25. Білгород-Дністровською районною державною нотаріальною конторою Одеської області ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину після померлого ОСОБА_2 .
26. Згідно з відповіддю Першої Одеської державної нотаріальної контори від 11 грудня 2021 року спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилась.
27. Згідно наданої Одеським державним нотаріальним архівом копії спадкової справи № 238/1996 відносно майна померлого ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємцями померлого є - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
28. Допитані в судовому засіданні апеляційного суду свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначили, що ОСОБА_1 є їх дальньою родичкою, та підтвердили доводи позову щодо фактичного управління останньою спадковим майном.