Постанова
Іменем України
10 січня 2025 року
м. Київ
справа № 554/11949/23
провадження № 61-15346св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Дундар І. О., Коротенко Є. В., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 травня 2024 року в складі судді: Турченко Т. В., та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року в складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування постанови № НОМЕР_3 від 09 серпня 2022 року про передачу майна стягувачу ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу.
Позов мотивований тим, що 29 листопада 2013 року Октябрським районним судом м. Полтави ухвалено рішення про стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 лютого 2016 року, у розмірі 1 500 грн, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вказаного рішення судом видано виконавчий лист № 554/11404/13-ц.
29 лютого 2016 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС Головного територіального управління Міністерства юстиції в Полтавській області Приймак О. В. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 21 425,19 грн на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 . 17 липня 2023 року головним державним виконавцем ВПВР ДВС ГТУ Міністерства юстиції в Полтавській області Ніколенком С. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3 та встановлено, що рішення суду виконано в повному обсязі та заборгованість по сплаті аліментів на момент досягнення дитиною повноліття відсутня.
09 серпня 2022 головним державним виконавцем ВПВР ДВС ГТУ Міністерства юстиції в Полтавській області Ніколенком С. В. винесено постанову про звільнення майна з під арешту та постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, відповідно до якої 1/3 частина двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, передано в рахунок погашення заборгованості по аліментах ОСОБА_2 .
Позивач вважав, що при винесенні вказаної постанови виконавцем грубо порушено всі можливі права ОСОБА_1 і основне з них - це право на житло. У свою чергу рішення суду про продаж або передачу майна у виді 1/3 частини двокімнатної квартири, загальною площею 41,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, будь-якій іншій особі не існує. Починаючи з 02 березня 2022 року позивач перебуває на військовій строковій службі в Збройних Силах України. 17 вересня 2022 року під час несення військової служби він отримав мінно-вибухову травму, струс головного мозку та акубаротравми. Внаслідок отриманих 17 вересня 2022 року травм його стан здоров`я стрімко погіршився, у зв`язку з чим 07 лютого 2023 року він отримав статус особи з інвалідністю 2 групи. Можливо саме у цей період у зв`язку з несенням військової служби він не мав змоги завжди своєчасно перераховувати грошові кошти по сплаті аліментів. Жодних постанов про відкриття виконавчого провадження з підстав несплати аліментів ОСОБА_2 та подальшого продажу квартири на електронних торгах з метою погашення боргу по аліментах ОСОБА_2 він не отримував. Відповідно до постанови ВП № НОМЕР_3 від 17 липня 2023 року він повністю погасив заборгованість по аліментах ОСОБА_2 та виконавче провадження було завершено з цих підстав. На теперішній час ОСОБА_2 не набула законного права власності на 1/3 частину квартири, загальною площею 41,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому.
Позивач вказував, що заборгованість по сплаті аліментів погашена у повному обсязі. Отже, постанова про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 09 серпня 2022 року, відповідно до якої 1/3 частина двокімнатної квартири, загальною площею 41,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, належить йому ОСОБА_1, передається в рахунок погашення заборгованості по аліментах, на теперішній час є неправомірною та підлягає скасуванню.
ОСОБА_1 просив:
скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 09 серпня 2022 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, відповідно до якої 1/3 частина квартири, загальною площею 41,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, передається ОСОБА_2 ;
закрити виконавче провадження № НОМЕР_3 на підставі фактичного погашення грошової заборгованості.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11 березня 2024 року:
клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи та витребування доказів задоволено
залучено по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 ;
витребувано з Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію виконавчого провадження № НОМЕР_3.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
судом встановлено, що ОСОБА_2 є колишньою дружиною ОСОБА_1 та стягувачем у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, тому до участі у справі необхідно залучити її як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
відповідно до статті 53 ЦПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06 травня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11.03.2024 року залучено по справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 та витребувано з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію виконавчого провадження № НОМЕР_3 (а. с. 35);
постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 09 серпня 2022 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 Ніколенко С. В. винесена з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження";
ОСОБА_1 аліменти сплачувалися нерегулярно і не в повному обсязі, про що свідчать розрахунки заборгованості зі сплати аліментів, які знаходяться в матеріалах виконавчого провадження та в матеріалах справи, тому, у державного виконавця були законні підстави винести постанову про опис та арешт майна, проведення вартісної оцінки такого майна та передачі в подальшому 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, стягувачу ОСОБА_2 в рахунок заборгованості, що утворилася;
при цьому, суд зазначив, що позивачу було відомо про постанову у ВП № НОМЕР_3 від 09 серпня 2022 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу і з даною передачею він погодився, оскільки ним був сплачений у грудні 2022 залишок заборгованості по аліментах в сумі 50 876,02 грн, про який йому відомо з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;
рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 травня 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстави для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні;
постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 09 серпня 2022 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 Ніколенко С. В. винесена з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження";
внаслідок не реалізації майна на третіх електронних торгах державним виконавцем відповідно до вимог статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" про це було повідомлено стягувачу і запропоновано йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, на що стягувач погодилась, подавши відповідну заяву. На підставі частини дев`ятої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з нереалізацією нерухомого майна боржника на третіх електронних торгах та бажанням стягувача залишити його за собою, нереалізоване майно: 1/3 частина двокімнатної квартири, загальною площею 41,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, що належать боржнику ОСОБА_1, було передано стягувачу ОСОБА_2 за ціною третіх електронних торгів 121 520,00 грн в рахунок погашення заборгованості по аліментах, про що державним виконавцем було винесено оскаржену постанову;
апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем не надсилалися на адресу ОСОБА_1 відповідні постанови в межах ВП НОМЕР_4, зокрема, про відкриття виконавчого провадження, опису та арешту майна, передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, як необґрунтовані, оскільки у випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні (постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у справі № 910/18480/20, від 19 січня 2024 року у справі № 911/1216/21). Виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду у справі № 554/1140/13 відкрито 09 грудня 2013 року і протягом усього періоду виконання до 17 липня 2023 року боржник ОСОБА_1 мав можливість дізнатися про стан своїх прав у даному виконавчому провадженні. Крім цього, як боржник, ОСОБА_1 повинен був мати код доступу до АСВП, що дозволяло йому слідкувати за перебігом виконавчих дій та прийнятих у виконавчому провадженні процесуальних документів. Так, згідно відкритих даних ЄДРСР, 15 листопада 2018 року ОСОБА_1 звертався до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Ніколенка С. В. від 01 листопада 2018 року у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 53 949,01 грн (50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла станом на 01 листопада 2018 року) (справа № 440/4038/18). Отже ОСОБА_1 був обізнаний про відкрите виконавче провадження № НОМЕР_3 та мав можливість дізнатися про стан своїх прав у даному виконавчому провадженні;
також апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо порушення державним виконавцем його права на житло, оскільки згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржнику ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 ;
відхилені судом апеляційної інстанції також і доводи апеляційної скарги про те, що державний виконавець, всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" не переконався у наявності доходу у ОСОБА_1 у зв`язку з перебуванням з 02 березня 2022 року на військовій службі в Збройних Силах України. Оскільки матеріалами справи підтверджується дотримання державним виконавцем черговості проведення виконавчих дій та вжиття усіх заходів згідно Закону задля примусового виконання судового рішення. Відповідно до частини другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Частиною п`ятої зазначеної статті передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. При цьому, у матеріалах справи відсутні відомості про наявність у боржника ОСОБА_1 майна, на яке мав би звернути стягнення державний виконавець, та яке майно чи предмети необхідно реалізувати в першу чергу. ОСОБА_1 не надано доказів того, що він повідомляв державного виконавця про проходження служби у Збройних Силах України та має офіційний заробіток, з якого може бути здійснено відрахування з метою погашення заборгованості зі сплати аліментів та відповідно виконання рішення суду. Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений права у добровільному порядку виконувати рішення суду, яке набрало законної сили.
Аргументи учасників справи
12 листопада 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 травня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року, в якій просив:
скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 зазначила, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 745/4038;
порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених ЗУ "Про виконавче провадження", до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
кінцевою метою протиправних дій держаного виконавця є фактичне позбавлення його житла. На указану обставину вказує занижена оцінка об`єкту нерухомого майна, а саме: спірної квартири АДРЕСА_3, ринкова вартість якої на даний час становить 1 225 786/,45 грн, відповідно 1/3 - 408 595,48 грн. Таким чином, у даному виконавчому провадженні свідомо занижено ринкову вартість спірної квартири, що призвело до незаконного вибуття з власності позивача її частини;
суди помилково зазначають, що позивачу було відомо про постанову від 09 серпня 2022 року про передачу майна стягувачу, так як ним було сплачено залишок заборгованості, оскільки ОСОБА_1 з 02 березня 2022 року перебуває з складу ЗСУ з зоні бойових дій, що передбачає значну кількість обмежень;
судами не урахована правова позиція, викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17, відповідно до якої звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності;
відповідно до статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Судами не ураховано, що оскільки ОСОБА_1 з 02 березня 2022 року перебуває у ЗСУ і має стабільний заробіток, тому державний виконавець повинен здійснювати грошові стягнення з офіційних доходів боржника, які в нього наявні з 02 березня 2022 року. Натомість державний виконавець позбавив ОСОБА_1 єдиного житла - 1/3 частки квартири.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
16 грудня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 29 листопада 2024 року вказано, що:
наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц; від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16; від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12; від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17; від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19; від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/15-ц; від 24 лютого 2021 року у справі № 756/1927/15-ц та постановах Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16; від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц; від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15; від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15; від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15; від 29 червня 2016 року у справі № 6-370цс16 та № 6-547цс16.