ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 січня 2025 року
м. Київ
справа № 463/3646/23
провадження № 51-4868км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 9 липня 2024 року в кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, раніше судимої,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини, встановлені за рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст судових рішень
Личаківський районний суд м. Львова вироком від 18 березня 2024 року визнав винуватою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, та призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням вироків Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2023 року та Сихівського районного суду м. Львова від 08 листопада 2023 року,ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці, зараховано до строку покарання строк частково відбутого покарання за попередніми вироками.
Ухвалено рахувати строк початку відбування покарання з 22 червня 2023 року.
Задоволено цивільні позови ПП "Мережа-Сервіс Львів № 43" та ТзОВ ТВК "Львівхолод".
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь:
ТзОВ ТВК "Львівхолод" у рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 1404,24 грн;
ПП "Мережа-Сервіс Львів № 43" у рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 291,50 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За обставин, детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_6 21 березня 2023 року близько 19:33, перебуваючи в приміщенні магазину "Рукавичка" ТзОВ ТВК "Львівхолод", розташованого за адресою: вул. Дж. Вашингтона, 5-А, м. Львів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи з корисливих мотивів, повторно, під час дії воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно викрала з торгового прилавка товари, чим спричинила потерпілому ТзОВ ТВК "Львівхолод" матеріальну шкоду на загальну суму 447,22 грн.
Крім того, ОСОБА_6 23 березня 2023 року близько 16:59, перебуваючи в приміщенні магазину "Рукавичка" ТзОВ ТВК "Львівхолод", розташованого за адресою: вул. Личаківська, 112, м. Львів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи з корисливих мотивів, повторно, під час дії воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно викрала з торгового прилавка товари, чим спричинила потерпілому ТзОВ ТВК "Львівхолод" матеріальну шкоду на загальну суму 525,02 грн.
Також ОСОБА_6 24 березня 2023 року близько 20:51, перебуваючи в приміщенні магазину "Рукавичка" ТзОВ ТВК "Львівхолод", розташованого за адресою: вул. Дж. Вашингтона, 5-А, м. Львів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи з корисливих мотивів, повторно, під час дії воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно викрала з торгового прилавка товари, чим спричинила потерпілому ТзОВ ТВК "Львівхолод" матеріальну шкоду на загальну суму 432 грн.
Крім того, ОСОБА_6 29 березня 2023 року близько 16:52, перебуваючи в приміщенні магазину "Близенько" ПП "Мережа-Сервіс Львів № 43", розташованого за адресою: вул. Пекарська, 14, м. Львів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи з корисливих мотивів, повторно, під час дії воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно викрала з торгового прилавка товари, чим спричинила потерпілому ПП "Мережа-Сервіс Львів № 43" матеріальну шкоду на загальну суму 291,50 грн.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 09 липня 2024 рокузміниввирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання, ухвалив уважати її засудженою до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням вироку Франківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2023 року,ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції, стосовно неї за ч. 4 ст. 185 КК, і призначити їй покарання з урахуванням положень статей 66, 69, 69-1 КК.
Авторка скарги, обгрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що кримінальне правопорушення вчинила у зв`язку зі збігом тяжких особистих обставин, викрадала їжу, бо не мала можливості працевлаштуватися.
Просить урахувати, що вона є особою молодого віку, щиро розкаялася, вину визнала, сприяла розкриттю кримінального правопорушення.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена підтримала касаційну скаргу.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженої ОСОБА_6 .
Інші учасники провадження в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені, заяв чи клопотань стосовно відкладення розгляду справи не подавали.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження й доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженої не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення
і особі засудженого.
За змістом ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Як видно з касаційної скарги засудженої, висновки суду про доведеність її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, не оспорюються.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на час ухвалення судових рішень, покарання ОСОБА_6 призначене судами згідно санкції статті (ч. 4 ст. 185 КК) та в нижній його межі, відповідно до вимог ст. 65, 66, 67 КК та не було очевидно не справедливим через суворість. Достатніх підстав, з урахуванням даних про особу засудженої і невідшкодування заподіяних збиитків, для застосування приписів статей 69, 69-1 КК суди обгрунтовано не знайшли.
Водночас у ході касаційного розгляду встановлено, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 433 КПК є достатні підстави для скасування судових рішень і закриття кримінального провадження.
Частиною 2 ст. 433 КПК передбачено, що Суд вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до
ст. 51 КУпАП, який є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання чинності цим Законом вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого
ст. 51 КУпАП (зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі).
Зі змісту ст. 51 КУпАП випливає, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір викраденого майна в максимальній його межі перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми (далі - НМ).
У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір НМ, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якої настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, у 2023 році становила 2684 грн.
ОСОБА_6 засуджена завчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, а саме викрадення майна на суму:
21 березня 2023 року - 447,22 грн;
23 березня 2023 року - 525,02 грн;
24 березня 2023 року -432 грн;
29 березня 2023 року - 291,50 грн.
Отже, вартість викраденого майна є меншою ніж 2 НМ, що застосовувався у 2023 році, і це діяння не підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 185 КК.
Як визначено ст. 440 КПК, суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом установлено вчинення ним діяння, кримінальну протиправність якого було встановлено законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ст. 284 КПК, у порядку п. 1-2 ч. 2 цього ж положення Кодексу.
Під час касаційного розгляду засуджена ОСОБА_6 висловила згоду на закриття кримінального провадження у зв`язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Прокурор висловила думку про необхідність розгляду питання про декриміналізацію дій ОСОБА_6 в порядку виконання судових рішень.
Суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, з огляду на приписи п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, підлягає закриттю судом, оскільки втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Наведене вище узгоджується із висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24).
Оскільки Суд дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6, яка на цей час відбуває покарання в Державній установі "Збаразька виправна колонія (№ 63)", остання підлягає звільненню з-під варти, однак лише в цьому кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд