ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 січня 2025 року
м. Київ
справа № 755/10941/22
провадження № 51-1551км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022105040002078 від 28 вересня 2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 01 червня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Відповідно до обставин, детально викладених у вироку, 27 вересня 2022 року близько 13:00 ОСОБА_7, перебуваючи у парку "Аврора", що розташований неподалік ТЦ "Квадрат" за адресою: бул. Перова, 36, м. Київ, знайшов наркотичний засіб "метадон", який знаходився у паперовому згортку, тим самим незаконно його придбав і став незаконно зберігати при собі, для власного вживання, без мети збуту.
Надалі, 27 вересня 2022 року в період часу з 14:32 до 14:35 в ході проведення огляду місця події ОСОБА_7 добровільно надав для вилучення паперовий згорток, всередині якого знаходилась кристалічна речовина білого кольору, що містить наркотичний засіб - метадон, масою 0,145 г, яку він незаконно придбав та зберігав при собі для подальшого особистого вживання, без мети збуту.
Київський апеляційний суд ухвалою від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 01 червня 2023 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· дії ОСОБА_7 безпідставно перекваліфіковано на ч. 1 ст. 309 КК України;
· на час повідомлення ОСОБА_7 про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та затвердження прокурором обвинувального акта вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року в іншому провадженні стосовно останнього ніким не оскаржувався та "набув чинності", отже ОСОБА_7 вчинив протягом року після засудження за ст. 309 КК України нове кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 309 КК України;
· апеляційний суд формально перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Заперечення на касаційну скаргу до Суду не надходили.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор касаційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
На адресу Суду від захисника надійшло клопотання про здійснення касаційного розгляду за відсутності сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, аналогічні доводам його апеляційної скарги, яким апеляційний суд дав належну оцінку під час апеляційного розгляду.
Так, за матеріалами кримінального провадження орган досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфікував за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинені протягом року після засудження за цією статтею.
Втім суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Як убачається з оскаржуваного судового рішення, судами встановлено, що за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року в іншому провадженні ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді арешту на строк 2 місяці, водночас кримінальне правопорушення, за яким ОСОБА_7 обвинувачується в рамках цього кримінального провадження він вчинив 27 вересня 2022 року, тобто в день ухвалення вказаного вироку.
У той же час, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні доречно звернув увагу на те, що сторона обвинувачення не встановила час ухвалення вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року по відношенню до кримінального правопорушення, яке було вчинено ОСОБА_7 цього ж дня в період з 13:00 по 13:10, а тому неможливо з впевненістю стверджувати, що кримінальне правопорушення було вчинено після ухвалення вказаного вироку.
У зв`язку з цим, суди дійшли слушного висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_7, пов`язані з незаконним придбанням та зберіганням наркотичного засобу без мети збуту, не містять кваліфікуючої ознаки "ті самі дії, вчинені протягом року після засудження за цією статтею", передбачених ч. 2 ст. 309 КК України та обґрунтовано перекваліфікували його дії із ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК України, отже доводи прокурора у цій частині є безпідставними.
Не заслуговують на увагу й аргументи прокурора про те, що на час повідомлення ОСОБА_7 про підозру та затвердження прокурором обвинувального акта вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року стосовно останнього ніким не оскаржувався та "набув чинності", оскільки диспозиція ч. 2 ст. 309 КК України пов`язує кримінальну відповідальність саме з діями, вчиненими особою, зокрема протягом року після засудження її за цією статтею, а не з повідомленням їй про підозру чи затвердження прокурором обвинувального акта.
Отже, ураховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни оскарженого судового рішення, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд