ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2025 року
м. Київ
справа № 362/643/21
провадження № 61-17810св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ),
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Борисової О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) про визнання неправомірним дій, бездіяльності з незарахування на квартирний облік та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05 лютого 2018 року на підставі пункту 2.10 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (далі - ЗС України) та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України (далі - МО України) від 30 листопада 2011 року № 737 (далі - Наказ № 737 та Інструкція, затверджена Наказом № 737), позивач звернувся до відповідача з рапортом про зарахування на квартирний облік його з сім`єю у складі 1 особи (дружини) і включення у списки на першочергове отримання жилого приміщення як учасника бойових дій. Цей первинний рапорт житлова комісія належно не розглянула через те, що 03 березня 2018 року позивача звільнили з військової служби.
06 лютого 2019 року на підставі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 825/1462/18 за наказом № 9-рс командира військової частини позивача поновили на військовій службі.
06 травня 2019 року позивач звернувся до житлової комісії з рапортом, у якому просив повторно розглянути його первинний рапорт від 05 лютого 2018 року.
20 травня 2019 року житлова комісія згідно з протоколом її засідання № 5 через те, що позивач не надав необхідні документи, відмовила йому у внесенні до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями.
09 серпня 2019 року на виконання рішення житлової комісії від 20 травня 2019 року № 5 позивач подав новий рапорт. Проте відповідач в усній формі повідомив, що спір слід вирішувати у судовому порядку.
Оскільки на час звернення із первинним рапортом від 5 лютого 2018 року діяла Інструкція, затверджена Наказом № 737, саме її приписи слід застосувати до спірних правовідносин.
Оскаржені дії (бездіяльність) відповідача порушили звичний спосіб життя позивача, зумовили необхідність докладання додаткових зусиль для його організації. Позивач зазнав психоемоційних переживань і душевних страждань, у нього погіршилися стосунки з навколишніми.
На підставі викладеного просив:
визнати неправомірними дії, бездіяльність відповідача в/ч НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії з незарахування позивача на квартирний облік окремо на підставі наданих у повному обсязі документів та згідно з рапортом від 05 лютого 2018 року, з урахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в адміністративній справі № 825/1462/18 про поновлення на військовій службі з 4 березня 2018 року;
зобов`язати відповідача в/ч НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії здійснити розгляд рапорту позивача від 05 лютого 2018 року про зарахування на квартирний облік окремо з урахуванням рішення від 11 грудня 2018 року в адміністративній справі № 825/1462/18 про поновлення на військовій службі з 04 березня 2018 року та наданих в повному обсязі документів;
стягнути з відповідача в/ч НОМЕР_1 на його користь відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 5000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанції
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2021 року, яка залишена без змінпостановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії в/ч НОМЕР_2 про визнання неправомірним дій, бездіяльності з не зарахування на квартирний облік та стягнення відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Суди виходили з того, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.Предметом позову у даній справі є визнання неправомірними дій, бездіяльності житлової комісії в\ч НОМЕР_2, що полягала у не зарахуванні ОСОБА_1 на квартирний облік та зобов`язання відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року про зарахування на квартирний облік. Вказані правовідносини стосуються права позивача на отримання житла на пільгових умовах, які він одержав внаслідок проходження публічної (військової) служби. Наведені норми законодавства та практика Верховного Суду вказують на те, що такі спори належать до компетенції адміністративних судів.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 7 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року скасовано, а справу направлено до Васильківського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду.
Суд касаційної інстанції зазначив, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів. Але з огляду на припис частини другої статті 239 КАС України за наявності чинної ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року про закриття провадження в адміністративній справі № 825/1347/18, яку залишив без змін Київський апеляційний адміністративний суд згідно з постановою від 04 червня 2018 року, закриття провадження у справі № 362/643/21 за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України поставило під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Тому вирішення цього спору слід продовжити за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції по суті спору
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2023 року в складі судді Кравченко Л. М., позов задоволено частково. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_2 ) в особі житлової комісії окремої в/ч НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року про зарахування на квартирний облік окремо від сім`ї батька (з урахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в адміністративній справі № 825/1462/18 про поновлення з 04 березня 2018 року на військовій службі та наданих в повному обсязі документів). В іншій частині вимог позову - відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що у спірних правовідносинах, як за Інструкцією, затвердженою Наказом № 737, так і за Інструкцією, затвердженою Наказом № 380, відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова. Але відповідач не надав жодних доказiв розгляду рапорту позивача від 05 лютого 2018 року, а докази, на які посилався відповідач, не спростовують обставин позову щодо неналежного розгляду рапорту позивача від 05 лютого 2018 року, а тому вимога позивача про зобов`язання відповідача в особі житлової комісії розглянути рапорт від 05 лютого 2018 року про зарахування на квартирний облік окремо від сім`ї батька (з урахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в адміністративній справі № 825/1462/18 про поновлення з 04 березня 2018 року на військовій службі та наданих в повному обсязі документів) підлягає задоволенню.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з огляду на обставини, вказані позивачем щодо спричинення йому відповідачем моральної шкоди та докази такої, суд вважав дану вимогу такою, що не підлягає до задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 рокуапеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) задоволено. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) про зобов`язання розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року про зарахування на квартирний облік окремо від сім`ї батька (з урахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в адміністративній справі № 825/1462/18 про поновлення з 04 березня 2018 року на військовій службі та наданих в повному обсязі документів) відмовлено. Понесені військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 362 грн компенсовано за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційний суд зазначив, що у червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати протокол засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_2 №5 від 20 травня 2019 року та зобов`язати відповідача згідно наданих документів зарахувати його окремо на квартирний облік у відповідності до пункту 2.10 Наказу № 737 та вимог базового житлового законодавства, на підставі яких ця норма виписана в наказі. Свої вимоги обґрунтовував тим, що має права на пільги учасника бойових дій, 05 лютого 2018 року він звернувся з рапортом щодо зарахування його на квартирний облік окремо згідно правової підстави пункту 2.10 наказу Міністра оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року, в подальшому він подавав нові рапорти від 23 квітня 2019 року та від 06 травня 2019 року, однак житлова комісія не вирішила питання щодо зарахування його на квартирний облік.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року, яке залишене без змінпостановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року, (справа №750/6370/19) у задоволенні вказаного позову ОСОБА_1 відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що рапорт ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року з урахуванням його рапортів від 23 квітня 2019 року та від 06 травня 2019 року було розглянуто, за наслідками чого прийнято обґрунтоване рішення про відмову у внесенні до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов. Крім того, суд підкреслив, що рапорти від 09 серпня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року фактично стосуються необхідності розгляду рапорту від 05 лютого 2018 року, щодо якого вже було прийнято рішення.
Судовими рішеннями у справі № 750/6370/19 встановлено преюдиційні обставини, зокрема факт розгляду відповідачем рапорту ОСОБА_1 від 05 лютого 2018 року щодо зарахування його на квартирний облік окремо від сім`ї батька, за наслідком якого було прийнято обґрунтоване рішення про відмову у внесенні до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про недоведеність доводів відповідача щодо вчинення ним дій з розгляду рапорту позивача від 05 лютого 2018 року, а також щодо відсутності доказів його належного розгляду.
Аргументи учасників справи
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення у цій справі, відповідно зі вчиненням на свій розсуд процесуальних дій згідно вказаних в касаційній скарзі правових норм статей 411, 413 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
у справі № 750/6370/19 Чернігівський окружний адміністративний суд протиправно застосував правовий висновок ЄСПЛ та не взяв до уваги висновок Верховного Суду у справі № 683/2199/18 від 18 грудня 2018 року, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, не дослідив витяги з протоколів засідань житлової комісії № 5 від 20 травня 2019 року;
суд першої інстанції витребував докази щодо розгляду такого рапорта від 05 лютого 2018 року та зробив законний і обґрунтований висновок щодо не розгляду його взагалі;
преюдицію створюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення, а такі дослідження і встановлені факти розгляду відповідачем рапорту від 05 лютого 2018 року в мотивувальних частинах судових рішень першої та апеляційної інстанції у справі № 750/6370/19 відсутні, тому посилання Київського апеляційного суду на частину четверту статті 82 ЦПК України є помилковим;
наразі відсутній правовий висновок щодо фактів зарахування на квартирний облік таких осіб, які перебувають у складі сімей військовослужбовців, що також перебувають на квартирному обліку.
У березні 2024 року Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника Кривоносюк М. А., в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
В обґрунтування відзиву зазначила, що:
неприпустимо ставити під сумнів судове рішення, яке набрало законної сили, а рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року встановлено, що рапорт позивача від 05 лютого 2018 року не відповідає вимогам законодавства України, тому відповідачем було правомірно відмовлено у внесенні позивача до списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов;
висновки Верховного Суду, на які позивач посилається в касаційній скарзі, не підлягають до застосування у спірних правовідносинах, оскільки зроблені за інших фактичних обставин.