ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
14 січня 2025 року
справа №580/9027/24
адміністративне провадження № К/990/49566/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Олендера І. Я., Хохуляка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд-2016"
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року (судді: Грибан І. О., Беспалов О. О., Парінов А. Б.)
у справі №580/9027/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд-2016"
про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом зупинення дії індивідуального акта Головного управління ДПС у Черкаській області, -
УСТАНОВИВ:
Рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайд-2016" (як особа, що в подальшому отримала статус позивача у справі №580/9310/24) звернулося із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просило суд забезпечити позов шляхом зупинення дії індивідуального акта - рішення Головного управління ДПС у Черкаській області про припинення з 10 вересня 2024 року дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №23010314201900266 терміном дії з 06 серпня 2019 року до 06 серпня 2024 року, виданої ТОВ "Прайд-2016" (код ЄДРПОУ 40606852), до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено. Забезпечено позов шляхом зупинення дії індивідуального акта рішення Головного управління ДПС у Черкаській області про припинення з 10 вересня 2024 року дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №23010314201900266 терміном дії з 06 серпня 2019 року до 06 серпня 2024 року, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Прайд-2016" (код ЄДРПОУ 40606852), до набрання судовим рішенням у справі законної сили за позовом ТОВ "Прайд-2016" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання дій (рішення) протиправними та зобов`язання утриматись від вчинення дій.
Задовольняючи вказану заяву суд першої інстанції дійшов до висновку, що наведені заявником обґрунтування свідчать про існування обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі №580/9027/24 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області задоволено, ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року про забезпечення позову скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства відмовлено.
23 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд-2016" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі №580/9027/24, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року, справу (або відокремлені матеріали) витребувано з суду першої та/або апеляційної інстанції.
Доступ до електронної справи наданий 30 грудня 2024 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд-2016", посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року по справі №580/9027/24, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року про забезпечення позову до подання позовної заяви - залишити в силі.
Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є оскарження зазначеного у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судового рішення, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
На обґрунтування касаційної скарги Товариство зазначає, що податковий орган з 10 вересня 2024 року вважає ліцензію нечинною, в зв`язку з чим відмовляє у реєстрації акцизних накладних, чим фактично позбавляє можливості провадити господарську діяльність. На думку заявника, така позиція є необґрунтованою, оскільки на момент спливу строку дії ліцензій (06 серпня 2024 року) діяв Закон №2120-ІХ, який автоматично продовжив їх дію на період воєнного стану; новий Закон №3817-ІХ від 27 липня 2024 року не може регулювати правовідносини, які виникли до його прийняття; застосування нового закону до вже продовжених ліцензій порушує конституційний принцип незворотності дії закону в часі.
Заявник акцентує увагу на тому, що відсутність у нього діючої ліцензії призводить до неможливості здійснення господарської діяльності, що має невідворотні наслідки, в тому числі, у вигляді збитків, простою обладнання, яке потребує постійного обслуговування, та необхідності вивільнення працівників, які його обслуговують, тобто невжиття заходів забезпечення в цій справі призводить для Товариства до невідворотних наслідків, внаслідок порушених прав позивача, поновлення яких значно ускладниться, а в частині взагалі буде унеможливлено.
Крім того, Товариство зазначає, що на сьогоднішній день має діючі зобов`язання перед своїми покупцями на поставку пального за відповідними договорами, при цьому товар по деяким з вищевказаним договірним відносинам вже оплачений.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував положення статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".
Податковий орган подав відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року - без змін.
Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій).
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтере