ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
14 січня 2025 року
справа № 460/12527/23
адміністративне провадження № К/990/47414/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року (колегія у складі суддів: Кузьмич С.М., Гудим Л.Я., Качмар В.Я.)
у справі №460/12527/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач у справі, скаржник у справі) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 лютого 2023 року:
- №8321700240522, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 18484,80 гривень (з них: 14787,84 гривень - основний платіж та 3696,96 гривень - штрафні (фінансові) санкції);
- №8351700240522, згідно з яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 340,00 гривень;
- №8311700240522, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 221817,60 гривень (в т.ч. 177454,08 гривень - основний платіж та 44363,52 гривень штрафні (фінансові) санкції);
- №8341700240522, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "єдиний податок з фізичних осіб" на суму 173517,19 гривень (в т.ч. 138813,75 гривень - основний платіж та 34703,44 гривень - штрафні (фінансові) санкції).
На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності позивача в грудні 2022 року податковим органом проводилася документальна позапланова невиїзна перевірка такого платника податків, за результатами якої винесено ряд податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошових зобов`язань позивача та нарахування їй штрафних санкцій. ОСОБА_1 стверджує, що зазначені в акті перевірки порушення не відповідають дійсності та порушують її права та інтереси як фізичної особи-підприємця, яка здійснювала господарську діяльність в межах чинного законодавства. Вважає, що висновки податкового органу про допущені нею порушення не ґрунтуються на належних і допустимих доказах, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованим, протиправними і підлягають скасуванню, а тому просила позов задовольнити повністю.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 02 лютого 2023 року №8321700240522, №8351700240522, №8311700240522, №8341700240522.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі №460/12527/23, та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу з Рівненського окружного адміністративного суду та з Восьмого апеляційного адміністративного суду.
23 грудня 2024 року справа №460/12527/23 надійшла на адресу Верховного Суду.
Відзив від податкового органу на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 26 червня 2017 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець та з 01 липня 2017 року як платник єдиного податку 2 групи. Видами економічної діяльності були: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (Основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.
З 13 грудня 2019 року позивачем припинено підприємницьку діяльність, про що внесені відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З 22 грудня 2022 року по 28 грудня 2022 року посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області, на підставі наказу від 21 грудня 2022 року №2808-п, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2018 року по 13 грудня 2019 року, за результатами якої складено акт від 04 січня 2023 року №38Ж5/17-00-24-05-17/2352819264, яким зафіксовано порушення:
- підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.11 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: не подання до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік (ліквідаційна);
- пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, абзацу 6 пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, а саме: відсутність ведення обліку доходів і витрат;
- пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177, підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на 177454,08 гривень за 2019 рік;
- підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: заниження суми військового збору на 14787,84 гривень;
- частини другої підпункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми єдиного податку за 2018 рік на 138813,75 гривень.
Позивач 27 січня 2023 року не погоджуючись з висновками, які містяться в акті перевірки, подала заперечення на акт перевірки.
Листом податкового органу від 31 січня 2023 року №630/Ж12/17-00-24-05-24 такі заперечення залишені без розгляду у зв`язку із закінченням строків їх подання.
02 лютого 2023 року податковим органом на підставі висновків акта перевірки від 04 січня 2023 року прийнято податкові повідомлення:
- №8321700240522, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 18484,80 гривень (з них: 14787,84 гривень - основний платіж та 3696,96 гривень - штрафні (фінансові) санкції);
- №8351700240522, згідно з яким до ОСОБА_2 застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 340,00 гривень;
- №8311700240522, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 221817,60 гривень (в т.ч. 177454,08 гривень - основний платіж та 44363,52 гривень штрафні (фінансові) санкції);
- №8341700240522, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "єдиний податок з фізичних осіб" на суму 173517,19 гривень (в т.ч. 138813,75 гривень - основний платіж та 34703,44 гривень - штрафні (фінансові) санкції).
Позивач оскаржила зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак рішенням від 10 квітня 2023 року 8707/6/99-00-06-01-04-06 такі податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Не погодившись з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції наголосив на тому, що спірним питанням у цій справі, є, зокрема, те, чи були порушені позивачем умови перебування на спрощеній системі оподаткування і чи виник у нього обов`язок перейти на загальну систему оподаткування.
Суд звернув увагу на те, що підставою для переходу позивачем на загальну систему оподаткування, на думку податкового органу, слугувало те, що позивачем здійснювалася діяльність не зазначена у реєстрі платників єдиного податку, проте, як вказав Суд, жодних доказів на обґрунтування правових підстав вважати, що позивач здійснювала роздрібну торгівлю поза магазином згідно з КВЕД 47.99 (не зазначений у реєстрі платників податків) відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Також суд першої інстанції наголосив на тому, що твердження податкового органу, що позивач здійснювала роздрібну торгівлю та реалізовувала товар (торф`яний субстрат) кінцевим споживачам, не відповідає фактичним обставинам справи, а отже висновки, викладені в акті перевірки, про обов`язок позивача у зв`язку з цим перейти на загальну систему оподаткування, є необґрунтованими та безпідставними.
Також, суд наголосив на тому, що суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків податкових зобов`язань, та такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Водночас, зміст акту від 04 січня 2023 року свідчить, що податковим органом не наведено жодної господарської операції, при здійсненні якої позивач, в порушення норм Податкового кодексу України, не нарахувала податкові зобов`язання, не вказано первинні документи, на підставі яких відповідач дійшов висновку про такі порушення, та які містили б інформацію про реалізацію придбаного позивачем товару кінцевим споживачам поза магазинами.
В свою чергу, неповнота висновків акта перевірки та відсутність належних і допустимих первинних документів, виключає можливість стверджувати про отримання позивачем доходів за спірний період по виду діяльності, не зазначеної в реєстрі платників єдиного податку, та відповідно про невиконання позивачем обов`язку перейти на загальну систему оподаткування з січня 2019 року.
Відмовляючи в задоволені позову, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що в ході проведення перевірки встановлено здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій та отримання доходу за видом діяльності, не зазначеному у реєстрі платників єдиного податку, а саме роздрібна торгівля поза магазинами, що свідчить про правомірність в подальшому прийнятих спірних податкових-повідомлень рішень.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Також підставою касаційного оскарження позивач визначає пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в поєднані з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.
Позивач зазначила, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не зазначив доводів, за якими не погодився з висновками суду першої інстанції, а також не зазначив мотивів прийняття аргументів викладених в апеляційній скарзі та відхилення аргументів наведених у відзиві на апеляційну скаргу, в т.ч. неврахування наявності у власності позивача нерухомого майна, зокрема земельної ділянки, джерела надходження грошових коштів від підприємницької діяльності, суб`єктний склад контрагентів та наявність понесених витрат, пов`язаних із підприємницькою діяльністю тощо, - що є наслідком не дослідження зібраних у справі доказів, чим порушив норми процесуального законодавства, та відповідно є підставою для оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 460/12527/23.
ОСОБА_1 наголосила на тому, що судом апеляційної інстанції взагалі не розглядалися та не досліджувалися документи, подані позивачем як до контролюючого органу, так і до матеріалів справи, більше того, суд заперечує їх наявність або встановлює події і обставини, яких не було або були, але в інший період часу та, відповідно робить упереджені висновки.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Суд вважає за необхідне погодитися з висновками суду першої інстанції стосовно того, що спірним питанн