ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/1/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Кібенко О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 (головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.)
у справі №910/1/21
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до 1. ОСОБА_3,
2. ОСОБА_4,
3. ОСОБА_5,
4. ОСОБА_6,
5. ОСОБА_1,
6. ОСОБА_2,
7. ОСОБА_7,
8. ОСОБА_8,
9. ОСОБА_9,
10. ОСОБА_10,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1. ОСОБА_11,
2. Національного банку України,
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестохіллс Веста",
4. ОСОБА_12,
про відшкодування шкоди 145 026 973,07 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст обставин справи та оскаржуваних судових рішень
1.1.Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі також Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13 про стягнення з них солідарно 145 026 973,07 грн.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідачів як пов`язаних осіб (голови банку, заступників голови правління банку, першого заступника голови правління банку, радника голови правління, начальника управління безпеки служби управління справами банку та як членів кредитного комітету), які полягали у невиправдано ризикових операціях з кредитування під забезпечення неліквідними цінними паперами, призвели до завдання збитків Публічному акціонерному товариству "БАНК КАМБІО" (далі також Банк) у загальній сумі 145 026 973,07 грн, у зв`язку з чим позивач просить стягнути вказану суму з відповідачів солідарно.
1.3.Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 11.01.2021 повернув Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позовну заяву.
1.4.Північний апеляційний господарський суд (постанова від 03.03.2021) скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.01.2021.
1.5.27.05.2021 Господарський суд містка Києва відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу у порядку загального позовного провадження.
1.6.Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 06.10.2022 залишив позовну заяву без розгляду.
1.7.Північний апеляційний господарський суд своєю постановою від 09.11.2023 скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 та додаткове рішення від 01.12.2022, передав справу для розгляду до Господарського суду міста Києва.
1.8.03.07.2024 Фонд подав до Господарського суду міста Києва заяву про вжиття заходів забезпечення позову (вх. 07-10/6602/24), в якій просив:
- накласти арешт на все майно (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у межах суми стягнення, а саме - 145 026 973,07 грн;
- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", (нотаріусам (приватним та державним); громадянам України, які мають вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідають кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав - виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації; державними та/або приватними виконавцями - у разі накладення таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону) вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ;
- заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації, в тому числі державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (нотаріусам (державним та приватним); особам, які перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації (Міністерство юстиції України та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації) вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо внесення змін до відомостей щодо корпоративних прав, належних ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, спрямовані на їх відчуження, зміну та/або припинення чи обтяження таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна;
- заборонити реєстраторам державного реєстру обтяжень рухомого майна, визначеним наказом Міністерства юстиції України №57/5 від 07.07.2006 "Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна" (державні, приватні нотаріуси та їх помічники, державні та приватні виконавці, податкові керуючі, а також адміністратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна (державне підприємство "Національні інформаційні системи") та його філії) вчиняти дії щодо внесення записів про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, яке належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 .
1.9.05.07.2024 Фонд подав окрему заяву про вжиття заходів забезпечення позову (вх. 07-10/6685/24), в якій просив:
- накласти арешт на належну відповідачу - ОСОБА_3, частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-агро" (код 38575616), що відповідає 99% номінальної вартості 495 000,00 грн з подальшою реєстрацією арешту частки у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;
- заборонити відповідачу - ОСОБА_3 відчужувати її частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-агро" (код 38575616), що відповідає 99% номінальної вартості 495 000,00 грн у будь-який спосіб, а також вчиняти будь-які дії щодо частки, у тому числі, але не виключно, передавати у заставу, приймати рішення про зменшення або збільшення статутного капіталу, виходити із складу учасників товариства;
- заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені проводити реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-агро" (код 38575616).
1.10.Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Фонд зазначив, що поведінка відповідачів є недобросовісною та такою, що в подальшому може унеможливити виконання рішення суду, а тому існує реальна та об`єктивна необхідність у вжитті заходів забезпечення позову. Така поведінка відповідачів, на думку позивача, проявляється в діях щодо активного відчуження після відкриття провадження у справі належного їм на праві власності нерухомого майна та корпоративних прав.
1.11.Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.07.2024 відмовив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у задоволенні заяв про забезпечення позову у цій справі.
1.12.Ухвала суду мотивована таким:
- оцінюючи наведені заявником доводи на відповідність критерію ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд зазначає, що заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову);
- суд вважає, що при застосуванні арешту всіх активів відповідачів та запровадженні заборони щодо них повинен бути забезпечений баланс інтересів останніх та заявника, і цей баланс є наслідком таких передумов як розумність та адекватність. У цьому випадку критерій розумності та адекватності є нерозривно пов`язаним з фактором імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Враховуючи те, що клопотання про вжиття заходів забезпечення позову подано більше як через три роки після відкриття провадження у справі, фактор утруднення або невиконання рішення необхідно визначати не тільки з можливості відповідачів розпорядитися майном, а й з їх поведінки після набуття ними процесуального статусу відповідачів. Сукупний розгляд цих обставини свідчитиме про співмірність заходів забезпечення позову (арешт майна та накладення заборон) заявленим позивачем вимогам. Такий підхід до вжиття заходів забезпечення позову легітимізований у частині четвертій статті 137 ГПК;
- аналіз подій і дій відповідачів не дають суду підстави вважати, що вони не були б вчинені за відсутності провадження у цій справі. Деякі з них (відчуження ОСОБА_10 майна) мали місце задовго до звернення позивача з позовом до суду (грудень 2019 року), або до відкриття провадження у справі (відчуження майна ОСОБА_8 у квітні 2021 року), решта хоч і були вчинені після відкриття провадження у справі, водночас активність їх вчинення, кількість (не носять масового характеру), хронологія (вчиняються протягом тривалого періоду, не одномоментні) дають підстави вважати, що метою цих дій є результат, який пов`язаний з людиною як носієм цивільних прав та обов`язків в процесі її фізичного існування;
- у своїй сукупності суд не знаходить негативних наслідків незастосування заходів забезпечення позову на відміну від їх вжиття, оскільки, за відсутності передумов, таке втручання зі сторони суду у право на мирне володіння майном не забезпечить "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. В цьому випадку відсутнє існування обґрунтованого пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагне досягти позивач;
- окремо суд вважає за необхідне акцентувати увагу та те, що адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. З огляду на це при вирішенні питання співмірності арешту нерухомого майна, щодо якого не існує спору, суд повинен виходити з обставин, що тільки такий захід забезпечення є адекватним. Наведення цих обставин покладається на позивача. Сама по собі належність нерухомого майна відповідачу не є свідченням цих обставин;
- розпорядження нерухомим майном, яке, як правило, є вільно переміщуваним у цивільному обороті, здійснюється з дотримання обов`язкових процедур, що потребують часових вимірів. Вказане свідчить про те, що право розпорядження майном хоч і є нічим не обмеженим, водночас така процедура є формалізованою. Забезпечення позову пов`язане з реалізацією судом повноважень, які мають дискреційний характер. Водночас, оскільки така дискреція має наслідком обмеження певних прав іншої особи, вона не може носити абсолютний характер, її підґрунтям повинні бути об`єктивні дані, а не наявність у відповідача статусу власника майна, щодо якого відсутній спір.
1.13.Північний апеляційний господарський суд постановою від 07.10.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі №910/1/21 скасував; заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про вжиття заходів забезпечення позову задовольнив, а саме:
- наклав арешт на все майно (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, у межах суми стягнення, а саме - 145 026 973,07 грн;
- заборонив державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", (нотаріусам (приватним та державним); громадянам України, які мають вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідають кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав - виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації; державними та/або приватними виконавцями - у разі накладення таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону) вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ;
- заборонив будь-яким суб`єктам державної реєстрації, в тому числі державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (нотаріусам (державним та приватним); особам, які перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації (Міністерство юстиції України та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації) вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо внесення змін до відомостей щодо корпоративних прав, належних ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, спрямовані на їх відчуження, зміну та/або припинення чи обтяження таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна;
- заборонив реєстраторам державного реєстру обтяжень рухомого майна, визначеним наказом Міністерства юстиції України №57/5 від 07.07.2006 "Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна" (державні, приватні нотаріуси та їх помічники, державні та приватні виконавці, податкові керуючі, а також адміністратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна (державне підприємство "Національні інформаційні системи") та його філії) вчиняти дії щодо внесення записів про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, яке належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 .
При цьому апеляційний суд зазначив, що оскільки заява позивача про забезпечення позову (від 03.07.2024) шляхом накладення арешту на майно відповідачів (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери та грошові кошти, що належать на праві власності відповідачам) в межах ціни позову в сумі 145 026 973,07 грн стосується усіх відповідачів та фактично включає вимогу і щодо корпоративних прав відповідача-1, колегія суддів не вбачає підстав для окремого задоволення заяви позивача від 05.07.2024.
1.14.Постанова апеляційного суду мотивована таким:
- за обставин звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач;
- колегія суддів, дослідивши документи, надані позивачем на підтвердження своїх доводів про вчинення відповідачами дії щодо відчуження належного їм майна, встановила, що відчуження об`єктів нерухомості, земельних ділянок, та іншого майна здійснювалось відповідачами шляхом укладення договорів дарування в переважних випадках на ближчих родичів, сина, доньку, матір. Про об`єктивну необхідність у відчуженні на безоплатній основі майна відповідачами суд не повідомлено, як і не наведено доводів щодо їх пов`язаності з людиною як носієм цивільних прав та обов`язків в процесі її фізичного існування, про що виснував місцевий господарський суд;
- суд попередньої інстанції, вказуючи на те, що деякі дії відповідачів були вчинені задовго до порушення провадження у цій справі та, відповідно, воно не зумовлювала їх вчинення, не звернув увагу на те, що вперше із вимогами про відшкодування шкоди (збитків) в порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд звернувся до відповідачів 03.07.2018 (про що зазначають самі відповідачі у своїх заявах до суду). Тобто відповідачі, будучи обізнані з наявністю відповідних вимог, в будь-який момент в т.ч. і в 2019 році, і у квітні 2021 року могли розпорядитися своїм майном, зокрема задля спроби уникнення відповідальності та утруднення виконання в майбутньому судового рішення про відшкодування шкоди;
- суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи позивача, покладені в основу заяви про забезпечення позову, приходить до висновку, що доведена належними засобами доказування сукупність дій відповідачів із фактичної зміни власника майна згідно державних реєстрів свідчить про недобросовісну поведінку відповідачів, яка полягає у приховуванні активів шляхом їх виведення з об`єктів власності останніх задля уникнення можливого звернення стягнення у разі задоволення позову про відшкодування шкоди. Протилежні висновки суду першої інстанції є помилковими, адже засновані на неповному дослідженні наданих позивачем доказів;
- відповідачами достатньо обґрунтованими доводами та доказами не доведено недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. При цьому зазначений процесуальний обов`язок, на чому наголошує колегія суддів апеляційної інстанції, покладається саме на відповідачів;
- заявник в обґрунтування своєї заяви зазначав, що єдиним заходом, який на даний час зможе запобігти настанню таким негативним наслідкам, як остаточне відчуження відповідачами належного їм майна та уникнення відповідальності, а також ускладнення або настання неможливості виконання в майбутньому постановленого судом рішення, може виступати виключно вжиття господарським судом відповідних заходів забезпечення заявленого позивачем позову в даній справі. Фонд зауважив, що сума позову становить 145 026 973,07 грн, і не зможе бути задоволена виключно за рахунок нерухомого майна відповідачів, зважаючи на наявність в державних реєстрах нерухомого майна відомостей про право власності цих осіб. Отже, заявник вважає за доцільне в якості забезпечення позову накласти арешт на все майно відповідачів (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери та грошові кошти, що належать на праві власності відповідачам). Відповідачами не спростовано наведені позивачем аргументи щодо вчинення вищевказаних дій та необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Будь-яких документів з визначенням вартості майна, на яке може бути накладено арешт задля забезпечення позову у названій сумі, та/або виключення тих чи інших об`єктів у зв`язку із достатністю коштів/майна для забезпечення, - суду не представлено;
- суд зазначає, що накладення арешту на майно відповідачів (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери та грошові кошти, що належать на праві власності відповідачам) в межах ціни позову в сумі 145 026 973,07 грн не суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Відповідачі не позбавлені права в майбутньому клопотати перед судом про часткове скасування заходів забезпечення у випадку документального підтвердження достатності забезпечувального майна.
2.Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги.
2.1. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою (зі змінами та доповненнями), в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі №910/1/21 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2024.
2.2. ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження зазначає порушенням апеляційним судом норм процесуального права, а саме статей 16, 42, 216 ГПК.
Скаржниця вказує, що:
- саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, а тому Фонд, звертаючись до суду з заявами про вжиття заходів забезпечення, повинен був обґрунтовано довести доцільність та необхідність вжиття заходів забезпечення позову, зазначивши при цьому обставини, які свідчили б про реальну можливість ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позовної заяви, чого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не було зроблено;
- дії відповідача-1, відповідача-3, відповідача-4, відповідача-5, відповідача-6, відповідача-8, відповідача-10, про які зазначав позивач у своїх заявах та апеляційній скарзі, щодо відчуження належного їм на праві власності нерухомого майна та вихід із складу учасників ТОВ, на які посилається сам позивач, відбувались у проміжку часу з 24.12.2019 року по 18.10.2023, що вказує на відсутність будь якого взаємозв`язку між такими діями та зверненням позивачем із листами-вимогами або до суду, оскільки метою цих дій був результат, який пов`язаний з людиною як носієм цивільних прав та обов`язків в процесі її фізичного існування;
- хронологія вчинення відповідачами окремих дій свідчить про відсутність будь-якого прямого взаємозв`язку із етапами розвитку спірних правовідносин, пред`явленням позову, відкриттям провадження у справі тощо. З огляду на це відсутніми є підстави вважати дії відповідачів такими, що спрямовані на унеможливлення виконання чи ускладнення виконання майбутнього судового рішення, якщо воно буде ухвалено на користь позивача;
- відповідач-1, відповідач-3, відповідач-4, відповідач-5, відповідач-6, відповідач-8, відповідач-10 у проміжку часу з 24.12.2019 по 18.10.2023 діяли в межах чинного законодавства, реалізовували своє законне право на продаж нерухомого майна, яке належало їм на праві власності, виходили зі складу учасників ТОВ. Будь-який взаємозв`язок між тривалістю спірних правовідносин, етапами розгляду даної справи був відсутнім та не був доведений ані позивачем, ані апеляційним судом;
- у заяві про забезпечення позову Фонд не доводить той факт, що дії відповідачів з продажу майна, вихід зі складу учасників ТОВ мали наслідком значне погіршення їх матеріального становища, та спрямовані на унеможливлення чи утруднення виконання майбутнього судового рішення, у разі задоволення позовної заяви;
- приймаючи оскаржувану постанову у справі №910/1/21, апеляційний суд суперечить власній же практиці розгляду подібних питань в інших справах;
- враховуючи положення чинного законодавства, відповідно до яких ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову після перегляду судом апеляційної інстанції (у випадку залишення без змін) не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звертає увагу Касаційного господарського суду міста Києва, що в оскаржуваній постанові, окрім неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, не врахована також усталена практика суду апеляційної інстанції;
- відповідачами належним чином було доведено відсутність необхідності задоволення заяв про забезпечення позову, а також обґрунтовано неспівмірність заходів, які просив застосувати позивач. Проте наведені відповідачами аргументи не були належним чином враховані та оцінені судом апеляційної інстанції, про що свідчить відсутність будь-якого мотивування щодо відхилення кожного з аргументів відповідачів;
- Фонд вказує, що поведінка відповідачів є такою, шо в подальшому може унеможливити виконання рішення суду, що створює уявлення, що абсолютно усі відповідачі у справі №910/1/21 цілеспрямовано вчиняли зазначені вище дії задля неможливості виконання рішення, при цьому жодним чином не зазначивши про "недобросовісну поведінку" відповідача-2, відповідача-7, відповідача-9;
- Фондом не доведено, що відповідачі, у разі задоволення позовних вимог, не зможуть виконати судове рішення, зокрема за рахунок грошових коштів, які наявні у них;
- Фонд просить стягнути солідарно кошти з відповідачів у загальному розмірі 145 026 973,07 грн, проте ніяким чином не зазначає про необхідність стягнути майно відповідачів;
- зазначені Фондом у заявах заходи забезпечення стосуються переважно не грошових коштів відповідачів, а майна відповідачів, що є недоцільним, необґрунтованим у рамках цієї справи, адже майно не є предметом спору;
- накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідачів, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору (145 026 973,07 грн) має наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами;
- ураховуючи те, що такий захід забезпечення позову як заборона державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо внесення змін до відомостей щодо корпоративних прав, належних відповідачам, пов`язаний з корпоративними правами відповідачів та інших учасників/акціонерів товариств, а предметом позовної заяви Фонду є стягнення шкоди, завданої нібито діями відповідачів, тому такі заходи забезпечення позову не можуть бути застосовані судом, враховуючи приписи частини десятої статті 137 ГПК;
- оскаржуваною постановою грубо порушуються права усіх без виключення відповідачів у справі, оскільки, не з`ясувавши належним чином наслідків вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції здійснив незаконне та непропорційне втручання у приватне життя фізичних осіб та поставив під загрозу можливість матеріального забезпечення власного існування в часи війни;
- з огляду на той факт, що відповідачі є фізичними особами, а суд апеляційної інстанції не досліджував дійсний майновий стан останніх, то накладення арешту на грошові кошти в межах суми стягнення - понад 145 млн гривень за своєю суттю є накладенням арешту не щодо частини коштів, а щодо всіх коштів відповідачів, які можуть їм належати, що прямо суперечить висновкам, зробленим Верховним Судом у постановах від 05.08.2024 у справі 910/13325/24 та від 21.01.2022 у справі №910/5079/21, а також становить грубе та надмірне втручання у права фізичних осіб та унеможливлює їхнє нормальне фізичне існування;
- апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення із матеріалами справи, чим порушив право відповідачки-5 на отримання правової допомоги, а також обмежив право на надання своїх пояснень та заперечень щодо обставин справи, які мали б значення для правильного вирішення справи.
2.3. ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі №910/1/21, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 залишити без змін.
2.4.Скаржниця підставою касаційного оскарження зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме статей 2, 11, 136, 137, 234, 236 ГПК.
Скаржниця вказує, що:
- вимоги позивача про вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все майно (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать на праві власності відповідачам, в межах суми стягнення, а саме - 145 026 973,07 грн - є неспівмірним, неадекватним, таким, що порушує баланс інтересів сторін у справі, та спрямованим на подвійне стягнення, та не підтверджені належними доказами, а також є тотожним задоволенню позовних вимог;
- застосування заходів забезпечення позову, таких як заборона державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що належить на праві власності всім відповідачам; заборона будь-яким суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань щодо внесення змін до відомостей щодо корпоративних прав, належних всім відповідачам, спрямовані на їх відчуження, зміну та/або припинення чи обтяження таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; заборона реєстраторам державного реєстру обтяжень рухомого майна вчиняти дії щодо внесення записів про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, яке належить всім відповідачам, не стосується предмету спору;
- як в заявах позивача про застосування заходів забезпечення позову так і в постанові апеляційної інстанції не наведено обґрунтування того, що у разі невжиття судом таких заходів є загроза невиконання рішення господарського суду. Позивачем не надано конкретного, чіткого переліку рухомого, нерухомого майна та корпоративних прав, які належить відповідачам, ні їх ринкову вартість, відносно яких просить здійснити заходи забезпечення позову;
- вказані заходи забезпечення є неспівмірними з предметом поданого позову, оскільки позивач просить застосувати заходи, що стосуються не шкоди, завданої відповідачами прийняттям протиправних та необґрунтованих рішень, спрямованих на виведення активів Банку, а стосуються реєстраційних дій, пов`язаних з усім обсягом майна, що належить відповідачам на праві власності, без визначення позивачем будь-яких меж вчинення реєстраційних дій із таким майном;
- ураховуючи те, що такий захід забезпечення позову як заборона державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо внесення змін до відомостей щодо корпоративних прав, належних відповідачам, пов`язаний з корпоративними правами відповідачів та інших учасників/акціонерів товариств, а предметом даного спору є стягнення шкоди, завданої діями відповідачів, тому такі заходи забезпечення позову не можуть бути застосовані судом у відповідності до частини десятої статті 137 ГПК;
- дії відповідачів щодо відчуження свого майна та корпоративних прав третім особам є реалізацією їх права на вільне розпорядження своєю власністю і жодним чином не можуть свідчити про те, що такі дії направлені на унеможливлення чи утруднення майбутнього судового рішення, у разі задоволення позовних вимог;
- забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача щодо кожного виду майна в межах повної суми позову, є безпідставним відповідно до правового висновку, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22;
- особа, яка подала заяву, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Однак, до заяв про забезпечення позову позивачем було надано не засвідчені належним чином документи: Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, зокрема на ОСОБА_2 - відповідача-6 та інших відповідачів отримано адвокатом Бельмас Андрієм Олеговичем на підставі Договору про надання послуг від 02.11.2021, який у цій справі не є представником позивача, до заяв про забезпечення позову не долучено договір про надання послуг з позивачем;
- апеляційний суд на підставі недопустимих доказів встановив обставини того, що відповідачами, але не всіма, вчиняються дії, спрямовані на умисне ухилення від виконання судового рішення у майбутньому у разі задоволення позову, що невжиття вказаних у заявах заходів може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову;
- апеляційний суд порушив вимоги статті 233 ГПК, оскільки вступну та резолютивну частини постанови було складено поза межами нарадчої кімнаті, а на момент складання оскаржуваної постанови суддям не було відомо ані про дату прийняття постанови, ані про склад учасників справи;
- суд мав заздалегідь підготовлену постанову і був нею обмежений. Суд вирішив справу до початку розгляду та закінчення розгляду справи, тобто ухвалив рішення не за наслідками розгляду справи, як того вимагає стаття 281 ГПК.
2.5. ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі №910/1/21, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 залишити без змін.
2.6.Скаржниця підставою касаційного оскарження зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме статті 137 ГПК.
Скаржниця вказує, що:
- позивач при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову не обґрунтував належними і допустимими доказами наявність підстав застосування заходів забезпечення позову, не навів обставини, які свідчили б про реальну можливість ускладнення виконання судового рішення чи зробити неможливим виконання судового рішення;
- до заяви про забезпечення позову долучено докази: Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо відповідачів, який було отримано адвокатом Бельмас Андрієм Олеговичем на підставі договору про надання послуг від 02.11.2021. Але адвокат Бельмас А.О. не є представником позивача у справі, копії договору про надання послуг, на підставі якого вказана особа отримувала довідку з реєстру - не долучено. Також до заяви про забезпечення позову позивачем долучено фотокопії документів, зокрема договорів, заяв та інших документів, які зберігаються в реєстраційних справах нерухомого майна, юридичних осіб, до яких має доступ тільки державний реєстратор. Законність отримання таких доказів позивачем нічим не підтверджена. У зв`язку з чим вважає, що надані докази є недопустимими і недостовірними;
- відповідачі діяли в межах чинного законодавства, реалізовували своє законне право на продаж нерухомого майна, яке належало їм на праві власності, виходили зі складу учасників товариств. Спірні правовідносини тривають з 2018 року, тобто більше 6 років, проте позивачем не доведено факт масового відчуження всього майна відповідачів протягом такого тривалого періоду часу;
- оскільки заходи забезпечення позову, про які просить позивач, пов`язані з корпоративними правами відповідачки-1 ОСОБА_3 та інших учасників товариства, а предметом даного спору є стягнення шкоди, завданої діями і інших відповідачів, то ці заходи забезпечення позову не можуть бути застосовані судом, оскільки підпадають під пряму заборону закону, а саме частини десятої статті 137 ГПК;
- унаслідок перебування в Єдиному реєстрі боржників ОСОБА_3 вже позбавлена можливості розпоряджатися нерухомим майном, позбавлена можливості розпоряджатись часткою в статутному капіталі товариства тому застосування вжитих судом апеляційної інстанції засобів забезпечення позову не є необхідним;
- накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідачів, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору (145 026 973,07 грн), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна);
- вжиття заходів забезпечення позову має наслідком безпідставне порушення права відповідачів володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю.
2.7.Фонд подав відзив на касаційні скарги, в якому зазначив про безпідставність викладених у скаргах доводів та просив залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.
Фонд зазначає, що:
- у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності;
- суд апеляційної інстанції правильно встановив наявність прямого зв`язку між запропонованими Фондом заходами забезпечення позову і предметом позову та існуванням реальної загрози відчуження відповідачами всіх активів, що матиме наслідком суттєве погіршення їх фінансового стану та платоспроможності, отже дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову;
- задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, колія суддів в оскаржуваній постанові зазначила, що арешт накладається на майно та кошти всіх відповідачів у межах суми позову. Тобто, загальна сума арештованих коштів та майна всіх відповідачів не може перевищувати суми 145 026 973,07 грн;
- відповідачі не спростували наведені позивачем аргументи щодо вчинення вищевказаних дій та необхідності вжиття заходів забезпечення позову;
- відповідачка-5 була належним чином повідомлена про відкриття апеляційного провадження у цій справі, а тому не була позбавлена можливості скористатись своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, однак своїм правом на вчинення таких дій не скористалась.
3.Позиція Верховного Суду
Щодо спільних доводів касаційних скарг про:
- відсутність обґрунтування позивачем належними і допустимими доказами наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову;
- подвійне забезпечення позову (і за рахунок коштів, і за рахунок майна);
- неможливість забезпечення позову про стягнення шкоди (збитків) шляхом накладення арешту на корпоративні права.
3.1.Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, тобто, це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
3.2.Відповідно до статті 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
3.3.Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).
3.4.Колегія суддів зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).
3.5.Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК.
3.6.Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
3.7.Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.
3.8.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
3.9.У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
3.10.При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 15.09.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 16.10.2019 у справі №911/1530/19, 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22).
3.11.Водночас 03.03.2023 у cправі №905/448/22 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду прийняв постанову, в якій не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, зазначивши:
"Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.