ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 921/299/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - Піун С.П.,
Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2024 (суддя Руденко О.В.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 (колегія суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "Нафтогаз України")
до Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" (далі - Управління)
про стягнення 22 129 530,63 грн заборгованості.
Суть спору
1. У 2020 році ТОВ "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
2. ТОВ "Нафтогаз України" з 01.01.2022 до 28.02.2022 поставило Управлінню природний газ, за який Управління не розрахувалося.
3. ТОВ "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом до Управління про стягнення заборгованості, а також нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
4. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив частково: стягнув суму заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат, пені (зменшивши її розмір на 50%).
5. ТОВ "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
6. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання обґрунтованості зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені на 50% (застосування ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України).
7. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
8. ТОВ "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 провадить діяльність із газопостачання на території України.
9. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
10. ТОВ "Нафтогаз України" як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
11. Відповідно до п.1 розд.VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених п.3 розд.VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
12. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.
13. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501. За умовами цього договору:
- постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п.2.1);
- об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п.4.2);
- постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п.4.3);
- споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4);
- у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.4.5).
14. У зв`язку з відсутністю постачання природного газу Управлінню іншими господарюючими суб`єктами, спожиті ним в період з 01.01.2022 до 28.02.2022 об`єми природного газу автоматично включені до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "Нафтогаз України", і відповідно використаний природний газ віднесено до об`ємів, поставлених останнім.
15. У відомостях з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (Управління) зазначено ЕІС-код - 56X430000000001І. У листі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 зазначено, що використаний Управлінням природний газ внесений в алокацію постачальника "останньої надії" ТОВ "Нафтогаз України" за періоди з 01.01.2022 до 31.01.2022, з 01.02.2022 до 28.02.2022.
16. Підтвердженням факту включення Управління до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого ним газу до портфеля постачальника "останньої надії" є лист оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X430000000001І; відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом.
17. ТОВ "Нафтогаз України" з 01.01.2022 до 31.01.2022 поставило Управлінню природний газ в об`ємі 6,30000 тис. куб. м на загальну суму 193 955,38 грн (з урахуванням вартості транспортування); з 01.02.2022 до 28.02.2022 - природний газ в об`ємі 353,25500 тис. куб. м на загальну суму 14 731 020,01 грн (з урахуванням вартості транспортування).
18. Спожиті об`єми природного газу з 01.01.2022 до 31.01.2022, з 01.02.2022 до 28.02.2022 були включені саме до Реєстру споживачів позивача. Факт споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника "останньої надії" був підтверджений Оператором ГРМ та не спростований відповідачем.
19. Управління заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 14 731 020,01 грн не сплатило. Здійснивши фактичне споживання газу з 01.01.2022 до 31.01.2022 та з 01.02.2022 до 28.02.2022 Управління, з урахуванням даних названої платформи, визнав дію договору з позивачем у цей проміжок часу.
Короткий зміст позовних вимог
20. ТОВ "Нафтогаз України" звернулось з позовом до Управління про стягнення 22 129 530,63 грн заборгованості.
21. Позовні вимоги з посиланням на ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 714, 530, 629, 610, 625, 231 ЦК обґрунтовані тим, що Управління не сплатило 14 731 020,01 грн за спожитий з 01.02.2022 до 28.02.2022 природний газ; це свідчить про невиконання Управлінням договірних умов в частині повної та своєчасної сплати коштів за постачання природного газу, що зумовило виникнення заборгованості, а також нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, сума яких заявлена до стягнення в судовому порядку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
22. Господарський суд Тернопільської області рішенням від 28.08.2024 позов задовольнив частково: стягнув з Управління на користь ТОВ "Нафтогаз України" основний борг у сумі 14 731 020,01 грн, пеню в сумі 1 466 092,98 грн (яку зменшено на 50%), 3% річних у сумі 847 658,47 грн, інфляційні втрати в сумі 3 618 666,19 грн, 265 554,37 грн судового збору.
23. Суд першої інстанції вказав, що здійснені позивачем обрахунки є арифметично правильними та ґрунтуються на приписах чинного законодавства; клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та розміру інфляційних втрат не підлягає задоволенню в частині зменшення розміру 3% річних, оскільки суд не встановив наявність відповідних обставин очевидної неспівмірності заявлених до стягнення сум річних; нарахований розмір відсотків відповідає розміру, встановленому законом (3%), і не може свідчити про надмірне збагачення кредитора.
24. Суд першої інстанції, беручи до уваги (1) ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними; (2) відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушень відповідачем строків оплати; (3) враховуючи віднесення відповідача до переліку підприємств ПЕК критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення на особливий період, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 50%.
25. Західний апеляційний господарський суд постановою від 06.11.2024 рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2024 залишив без змін.
26. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- відповідно до поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу за період 01.03.2022 до 29.02.2024 нараховані 2 930 185,96 грн пені, 3% річних в сумі 847 658,47 грн, а з 01.04.2022 до 29.02.2024 - 3 618 666,19 грн інфляційних втрат; відповідач ці розрахунки не заперечував;
- суд першої інстанції при вирішення питання про зменшення пені взяв до уваги складне фінансове становище відповідача та вид його діяльності;
- Управління проводить діяльність з розподілу природного газу на території міста Кременця та 38 населених пунктів Кременецького району Тернопільської області; Управління віднесено до переліку підприємств ПЕК критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення на особливий період; як зазначає відповідач, загальний обсяг кредиторської заборгованості перед кредиторами становить 58 797 тис. грн станом на 31.12.2023, що відображено у примітках до річної фінансової звітності підприємства за 2023 рік;
- як правильно встановив суд першої інстанції, компенсаційний характер невиконання відповідачем зобов`язань за договором позивачем забезпечено додатково (крім пені) вимогами про стягнення з відповідача 847 658,47 грн 3% річних та 3 618 666,19 грн втрат від інфляції;
- не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання (постанова Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №902/89/24);
- беручи до уваги ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними; колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 50%, що є справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
27. 28.11.2024 ТОВ "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 1 466 092,98 грн та ухвалити нове - про задоволення позову в цій частині.
28. ТОВ "Нафтогаз України" посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (ст.551 ЦК, ст.233 ГК), оскільки не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 04.02.2020 у справі №918/116/19 (щодо зменшення розміру пені).
29. Скаржник також зазначає:
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, зокрема, вказано, що розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК;
- у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань;
- висновок суду про відсутність доказів спричинення збитків позивачу суперечить вищевикладеній позиції Верховного Суду, зокрема, через відсутність, обов`язку у кредитора (постраждалої сторони) доводити розмір його втрат; при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмуються і компенсується за рахунок неустойки;
- суд при вирішенні питання про зменшення пені не взяв до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки, що протирічить усталеній судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19) і саме такий принцип був закладений у Договорі (співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки);
- право на зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі ст.74 ГПК, ст.233 ГК обставини того, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів; вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.06.2020 у справі №916/187/17;
- в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про неплатоспроможність відповідача, погіршення його фінансового стану та господарської діяльності; суди попередніх інстанцій не врахували того, що неналежне планування своєї діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки; ризики від власної діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.
30. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
31. Верховний Суд ухвалою від 05.12.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Нафтогаз України", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 08.01.2025.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
32. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК).
33. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач своєчасно не виконав свій обов`язок щодо оплати вартості газу, поставленого йому позивачем .
34. Згідно із статтями 610, 611 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
35. За наслідком несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань позивач нарахував пеню у розмірі 2 930 185,96 грн.
36. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК).
37. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК).
38. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої суми пені, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановив, що він є правильним. Разом з тим, відповідач заявив клопотання про зменшення, зокрема, пені на 90%.
39. Відповідно до ст.233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
40. За змістом цієї норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №909/321/24).
41. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК).
42. Застосоване у ст.551 ЦК та ст.233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).
43. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається скаржник).
44. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
45. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
46. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.
47. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
48. Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування ст.551 ЦК та ст.233 ГК є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
49. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні питання про зменшення пені не взяли до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки, що, на його думку, протирічить судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19). Вказує, що саме такий принцип (співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки) був закладений у Договорі.
50. Втім, вирішуючи питання зменшення пені у цій справі, суди попередніх інстанцій, оцінивши ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними, дійшли висновку про можливість її зменшення до 50% від заявленої суми і при цьому виходили з того, що:
- Управління проводить діяльність з розподілу природного газу на території міста Кременця та 38 населених пунктів Кременецького району Тернопільської області; воно віднесено до переліку підприємств ПЕК критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення на особливий період; загальний обсяг кредиторської заборгованості перед кредиторами становить 58 797 тис. грн станом на 31.12.2023, що відображено у примітках до річної фінансової звітності підприємства за 2023 рік;
- компенсаційний характер невиконання відповідачем зобов`язань за договором забезпечено для позивача додатково (крім пені) вимогами про стягнення з відповідача 847 658,47 грн 3% річних та 3 618 666,19 грн втрат від інфляції, які задоволені в повному обсязі.
51. Отже, суди попередніх інстанцій врахували співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені, а суд першої інстанції у тексті оскаржуваного рішення послався, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, які зазначав скаржник у касаційній скарзі.
52. Крім того, Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, на яку посилається скаржник, підтвердив правильність зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені на 50%, наголосивши, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
53. Скаржник вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про неплатоспроможність відповідача, погіршення його фінансового стану та господарської діяльності; суди попередніх інстанцій не врахували того, що неналежне планування своєї діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки; ризики від власної діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості; посилається на постанови Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 03.06.2020 у справі №916/187/17 щодо доведення обставин.
54. В іншій постанові (від 04.05.2018 у справі №908/1453/14), на яку посилається скаржник, Верховний Суд вказав, що суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Верховний Суд у справі №908/1453/14 погодився із судами попередніх інстанцій, які відмовили у зменшенні розміру пені до 90%, зокрема, з огляду на те, що позивач мав заборгованість по заробітній платі та податковий борг.
55. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК).
56. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання можливості зменшення розміру пені, врахували складне фінансове становище відповідача та вид його діяльності, а саме, встановили, що Управління 1) здійснює розподіл природного газу на території майже 40 населених пунктів Тернопільської області; 2) віднесено до переліку підприємств, критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення на особливий період; 3) має кредиторську заборгованість, яка відображена у його річній фінансової звітності за 2023 рік.
57. Водночас ТОВ "Нафтогаз України" під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не надало доказів, які б свідчили, зокрема, про його неплатоспроможність, погіршення фінансового стану та ускладнення провадження господарської діяльності. Ані зміст касаційної скарги, ані оскаржувані судові рішення не свідчать про протилежне.
58. З огляду на це, доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій при зменшенні розміру пені не врахували інтереси обох сторін, в тому числі і ТОВ "Нафтогаз України", є необґрунтованими.
59. Як вже було зазначено, наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки залежить від фактичних обставин, які встановлені судами у справі.
60. Суди попередніх інстанцій, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази, з урахуванням розумного балансу інтересів сторін, визнали підстави для зменшення пені на 50% достатніми.
61. Отже, суди попередніх інстанцій у цій справі реалізували свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК та ст.233 ГК, та, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини і докази у справі, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення пені на 50%.
62. Аналіз висновків, зроблених судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі щодо зменшення неустойки, не свідчить про їх невідповідність висновкам щодо застосування ст.551 ЦК та ст.233 ГК, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки ці висновки (щодо наявності/відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених у кожній конкретній справі.
63. З огляду на це, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій мають бути залишені без змін.