ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 січня 2025 року
м. Київ
справа № 826/4545/17
касаційне провадження № К/9901/6307/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 (суддя Аблов Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 (головуючий суддя - Губська О.А., судді - Парінов А.Б., Беспалов О.О.) у справі за позовом Офісу великих платників податків ДФС до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення податкового боргу,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2017 року Офіс великих платників податків ДФС (далі - позивач, Офіс, податковий орган) звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач, Товариство, платник), в якому просив стягнути податковий борг в сумі 2152035,32 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Офіс зазначив про наявність у платника податкового боргу зі сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства в загальній сумі 2152035,32 грн, який не сплачений платником, а вжиті позивачем заходи не призвели до погашення заборгованості, що є причиною звернення до суду з цим позовом.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25.09.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019, позов задовольнив: стягнув з Товариства податковий борг перед бюджетом по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 2152035,32 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з наявності у позивача непогашеного податкового боргу, а також дотримання контролюючим органом процедури стягнення податкового боргу, встановленого Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав до суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Зазначає, що судами не надано належну правову оцінку доводам відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження безперервності податкового боргу та неможливість застосування судами у даному випадку положень пункту 59.5 статті 59 ПК України. Зауважує, що судами не досліджувалось питання погашення платником заборгованості після направлення Товариству податкової вимоги від 31.10.2014 №296-25 до звернення податкового органу до суду з цим позовом про стягнення податкового боргу. Вважає, що судами не надано належну правову оцінку несвоєчасності подання податковим органом до суду інтегрованої картки платника. Вважає, що судами не досліджено дані інтегрованої картки платника, що унеможливлює стягнення з нього податкового боргу. Посилається на неможливість долучення судом апеляційної інстанції інтегрованої картки платника з підстав відсутності обґрунтованих поважних причин її ненадання під час розгляду цієї справи судом першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.03.2019 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Офіс у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.01.2025 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 08.01.2025.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23.01.2015 №0000024102 податковим органом нараховано Товариству пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 2152035,32 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2016 у справі №826/6575/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016, у задоволенні позову ПАТ "Укрнафта" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2015 №0000024102 було відмовлено.
Таким чином, грошові зобов`язання, визначені Товариству податковим повідомленням-рішенням від 23.01.2015 №0000024102, набули статусу узгоджених 24.02.2016, проте відповідачем не сплачено зазначену суму узгодженого податкового зобов`язання.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано податкову вимогу від 31.10.2014 № 296-25.
Оскільки Товариством не погашався податковий борг в повному обсязі і у відповідача безперервно була наявна податкова заборгованість, тому додатково вимога на податковий борг у сумі 2152035,32 грн не надсилалась.
При цьому, безпідставними є посилання скаржника на те, що податкова вимога від 31.10.2014 №296-25 стосувалася податкового боргу з податку на прибуток, а не пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки визначальним в даному випадку є лише факт наявності податкового боргу, в незалежності від природи його виникнення.
Крім того, Товариство звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просило визнати протиправними та скасувати: податкову вимогу від 31.10.2014 №296-25 та рішення від 31.10.2014 №19817/10128-10-25-17 про опис майна у податкову заставу.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 15.07.2015 у справі №826/17075/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України постановою від 24.02.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015 у справі №826/17075/14 скасував та прийняв нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення відмовив.
Отже, податкова вимога від 31.10.2014 №296-25 на час розгляду даної справи була чинною.
З метою з`ясування наявності або відсутності обставин безперервності податкового боргу у податковому обліку відповідача з часу направлення податкової вимоги, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 17.01.2019 було оголошено перерву та зобов`язано представника позивача надати суду відповідні докази, а саме документи, що можуть підтвердити безперервність податкового боргу відповідача.
На виконання вказаної вимоги суду апеляційної інстанції, 22.01.2019 представником позивача було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про залучення письмових пояснень та документів до матеріалів справи, до якого було додано витяг з Інтегрованої картки платника по авансовим внескам з податку на прибуток з 2014-2015 роки, витяг з Інтегрованої картки платника з податку на прибуток за 2015-2019 роки, витяг з Інтегрованої картки платника з податку на додану вартість за 2015-2019 роки.
Суд апеляційної інстанції встановив, що надані позивачем документи були належним чином оформлені, а саме прошиті, пронумеровані та скріплені печаткою та підписом уповноваженої особи та підтверджують безперервність податкового боргу Товариства.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових)