ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 608/1678/17
провадження № 61-17154св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк Форум", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", в інтересах якого діє адвокат Остапченко Олена Василівна, на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2017 року, ухвалене у складі судді Парфенюка В. І., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 1 вересня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Банк Форум"
в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Шевченка О. В. звернулося з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Мрія Центр", про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову вказувало, що 5 листопада 2008 року Акціонерний комерційний банк (далі - АКБ) "Форум", правонаступником якого є ПАТ "Банк Форум", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 340/08/26 Nv, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 70 000 доларів США
зі сплатою 16% річних за його користування на строк до 4 листопада 2033 року.
Належне виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором забезпечено порукою Селянського фермерського науково-виробничого господарства "Мрія", правонаступником якого є ТОВ "Мрія Центр", на підставі укладеного ним та банком договору поруки № 209/26/03.
Пунктом 2.3 кредитного договору сторони домовились, що позичальник здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в сумі не менше 234 доларів США на відкритий їй рахунок № НОМЕР_1 в АКБ "Форум".
Проценти за користування кредитними коштами відповідно до пункту 2.7 договору позичальник сплачує самостійно на вказаний рахунок щомісячно
не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами.
ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору сплачувала грошові кошти в рахунок повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами. 21 травня 2014 року вона припинила сплачувати платежі за кредитом, тому
на 1 вересня 2017 року виникла заборгованість, яка складається з:
- простроченої заборгованості за кредитом в сумі 9 496,75 доларів США,
що еквівалентно 251 515, 04 грн;
- поточної заборгованості за кредитом в сумі 45 430 доларів США, що еквівалентно 1 203 183,02 грн;
- простроченої заборгованості за процентами в сумі 29 004, 32 доларів США,
що еквівалентно 768 159 грн;
- поточної заборгованості за процентами в сумі 756,77 доларів США, що еквівалентно 20 042,54 грн;
- пені за простроченим кредитом та процентами в сумі 23 655,46 доларів США,
що еквівалентно 626 498,96 грн;
- штрафу за порушення пункту 3.3.7 кредитного договору № 340/08/26 Nv
від 5 листопада 2008 року в сумі 5 000 грн.
За таких обставин просило стягнути з відповідача вказану заборгованість.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 22 грудня
2017 року позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованість за кредитним договором № 340/08/26 Nv від 5 листопада 2008 року, яка складається з:
- простроченої заборгованості за кредитом в сумі 9 496,75 доларів США,
що еквівалентно 251 515, 04 грн;
- поточної заборгованості за кредитом в сумі 45 430 доларів США, що еквівалентно 1 203 183,02 грн;
- простроченої заборгованості за процентами в сумі 29 004,32 доларів США,
що еквівалентно 768 159 грн;
- поточної заборгованості за процентами в сумі 756,77 доларів США, що еквівалентно 20 042,54 грн;
- пені за простроченим кредитом та процентами в сумі 23 655,46 доларів США,
що еквівалентно 626 498,96 грн;
- штрафу за порушення пункту 3.3.7 кредитного договору № 340/08/26 Nv
від 5 листопада 2008 року в сумі 5 000 грн.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" 43 473,32 грн у відшкодування судового збору.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведення позовних вимог належними і допустимими доказами.
Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 січня
2021 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду
від 1 вересня 2021 року, замінено стягувача ПАТ "Банк Форум" на його правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
Оскаржуваною постановою Тернопільського апеляційного суду від 1 вересня
2021 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 22 грудня 2017 року і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про сплив позовної давності, про застосування наслідків якої заявив відповідач.
Апеляційний суд зазначив, що відповідач сплатила останній платіж за кредитом
21 травня 2014 року, тому з наступного дня розпочався перебіг позовної давності за вимогами банку про стягнення заборгованості, який закінчився 21 травня
2017 року. Звернувшись з позовом 20 жовтня 2017 року, позивач пропустив позовну давність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2021 року представник ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" - адвокат Остапченко О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 22 грудня
2017 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 1 вересня 2021 року і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 340/08/26 Nv
від 5 листопада 2008 року, яка складається із:
- простроченої заборгованості за кредитом в сумі 8 560,75 доларів США,
що еквівалентно 219 959,54 грн;
- поточної заборгованості за кредитом в сумі 45 430 доларів США, що еквівалентно
1 167 276,47 грн;
- простроченої заборгованості за процентами в сумі 17 112,77 доларів США,
що еквівалентно 439 694,77 грн;
- пені за простроченим кредитом та процентами в сумі 8 590,02 доларів США,
що еквівалентно 220 711,60 грн;
- штрафу за порушення пункту 3.3.7 кредитного договору № 340/08/26 Nv
від 5 листопада 2008 року в сумі 5 000 грн.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові
від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), про те, що "початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу".
Також заявник вказує про неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 1 березня 2019 року у справі № 490/3240/16-ц (провадження № 61-40807св18), згідно з яким, "якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу".
Позиція інших учасників справи
У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Захарчук Ю. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який не підлягає врахуванню під час касаційного перегляду справи, оскільки в порушення пункту 2 частини п`ятої
статті 178 ЦПК України до нього не додано документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року
у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), у постанові Верховного Суду від 1 березня 2019 року у справі № 490/3240/16-ц (провадження № 61-40807св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 5 листопада 2008 року
АКБ "Форум", правонаступником якого є ПАТ "Банк Форум", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 340/08/26 Nv, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 70 000 доларів США зі сплатою 16% річних за його користування на строк до 4 листопада 2033 року.
У пункті 2.3 кредитного договору сторони погодили, що позичальник здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в сумі не менше 234 долари США на відкритий їй рахунок № НОМЕР_1 в АКБ "Форум".
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором
5 листопада 2008 року банком та Селянським фермерським науково-виробничим господарством "Мрія", правонаступником якого є ТОВ "Мрія Центр", укладено договір поруки № 209/26/03.
Суди встановили, що з 21 травня 2014 року ОСОБА_1 припинила сплачувати платежі за кредитним договором, чим допустила порушення виконання зобов`язання.
Пунктом 3.3.8 кредитного договору встановлено обов`язок позичальника достроково повернути кредит та сплатити проценти за ним на письмову вимогу банку у випадках, передбачених кредитним договором; пунктом 2.5 кредитного договору визначено, що несплата позичальником процентів в терміни, встановлені пунктом 2.7 договору, є підставою для вимоги про дострокове повернення кредитних коштів та стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Зі змісту пункту 4.1 кредитного договору суди встановили, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів.
За кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов`язань позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 5 000 грн (пункт 4.4 кредитного договору).
30 серпня 2016 року ПАТ "Банк Форум" надіслав ОСОБА_1 та Селянському фермерському науково-виробничому господарству "Мрія" вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором. Вказану вимогу позичальник та поручитель отримали 9 вересня 2016 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень з штрихкодовим ідентифікаторами 4641100001535 та 4825700109317.
З поданого банком розрахунку заборгованості суди встановили, що на 1 вересня
2017 року ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним кредитним договором, яка складається з:
- простроченої заборгованості за кредитом в сумі 9 496,75 доларів США,
що еквівалентно 244 009,09 грн;
- поточної заборгованості за кредитом в сумі 45 430 доларів США, що еквівалентно 1 167 276,47 грн;
- простроченої заборгованості за процентами в сумі 29 004,32 доларів США,
що еквівалентно 745 235,75 грн;
- поточної заборгованості за процентами в сумі 756,77 доларів США, що еквівалентно 19 444,42 грн;
- пені за простроченим кредитом та процентами в сумі 23 655,46 доларів США,
що еквівалентно 607 802,45 грн;
- штрафу за порушення пункту 3.3.7 кредитного договору № 340/08/26 Nv
від 5 листопада 2008 року в сумі 5 000 грн.
7 березня 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали шлюб, після чого остання змінила прізвище на ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
У справі, яка переглядається, умовами кредитного договору № 340/08/26 Nv
від 5 листопада 2008 року встановлено як строк дії договору (до 4 листопада
2033 року), так і строки виконання позичальником зобов`язань із щомісячним внесенням платежів (не менше 234 долари США щомісячно).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року
у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) викладено висновок про те, що загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентами) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).
Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Такий підхід відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах
від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року
у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16,
від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року
у справі № 6-2462цс16".
Отже, оскільки за умовами договору відповідач мала виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 20 числа кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. Тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд апеляційної інстанції у справі, яка переглядається.
За таких обставин касаційна скарга є обґрунтованою, наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої
статті 389 ЦПК України, щодо застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку постанові Великої Палати Верховного
Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12
(провадження № 14-10цс18) підтверджена під час касаційного провадження.
У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що з цим позовом
ПАТ "Форум Банк" звернулося 20 жовтня 2017 року, тому банк пропустив загальну позовну давність за вимогами про стягнення чергових платежів, які підлягали внесенню до 20 жовтня 2014 року, про стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих до вказаної дати.
При цьому, вимоги про стягнення чергових платежів за період з 20 жовтня
2014 року до 20 жовтня 2017 року у розмірі 8 560,75 доларів США, процентів, нарахованих за вказаний період у розмірі 17 112,77 доларів США, пред`явлені банком в межах загальної позовної давності.
Крім того, спливла спеціальна позовна давність за вимогами про стягнення пені, яка нарахована до 20 жовтня 2016 року, тому на користь позивача підлягає стягненню: пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нарахована за період
з 21 жовтня 2016 року до 1 серпня 2017 року, яка згідно з поданим банком розрахунком складає 780 доларів США (142,27+128,23+111,85+99,22+86,11+70,67+ 70,67+56,16+43,06+28,08+14,51) та пеня за несвоєчасне повернення процентів, нарахована за період з 21 жовтня 2016 року до 1 серпня 2017 року, яка згідно з поданим банком розрахунком 2 184,53 доларів США (428,33+372,04+334,49+ 290,60+224,20+201,30+147,94+108,97+61,52+15,14). При цьому колегія суддів зазначає, що банк не нараховував пеню за період з 1 вересня до 20 жовтня
2017 року, тому вказана складова боргу підлягає стягненню в межах позовних вимог та позовної давності.
Поданий банком розрахунок відповідач не спростувала і свого розрахунку на його спростування не надала.
ОСОБА_1, реалізовуючи свої процесуальні права на власний розсуд, не оскаржила в касаційному порядку постанову апеляційного суду, в якій викладено висновок про обґрунтованість вимог банку за усіма складовими боргу.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" заборгованості за кредитним договором № 340/08/26 Nv від 5 листопада 2008 року, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 8 560,75 доларів США, поточної заборгованості за кредитом в сумі 45 430 доларів США, простроченої заборгованості за процентами в сумі 17 112,77 доларів США, пені за простроченим кредитом та процентами в сумі 2 964,53 доларів США та штрафу
у розмірі 5 000 грн.
Такого висновку касаційний суд дійшов з додержанням принципу диспозитивності цивільного процесу, врахувавши вимоги клопотання касаційної скарги та відсутність заперечень відповідача проти розміру заборгованості.
При цьому колегія суддів враховує, що стягнення штрафу передбачено за порушення вимог кредитного договору в частині обов`язку позичальника застрахувати заставне майно (пункти 3.3.7 та 4.4 кредитного договору), а пеня - стягується за несвоєчасне повернення кредитних коштів (пункт 4.1 кредитного договору), тобто порушення строків погашення кредитної заборгованості. Тому,
в цьому випадку штраф і пеня не є подвійною відповідальністю одного виду за одне і те саме правопорушення.
Крім того, Верховний Суд не вбачає підстав для визначення еквіваленту стягнених коштів в національній валюті, оскільки у постанові Великої Палати
Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц
(провадження № 14-360цс19), зазначено про те, що "у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Водночас з огляду на приписи частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Зазначення судом у рішенні двох грошових сум, які потрібно стягнути з боржника, внесло двозначність у розумінні суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривнях стягувачеві має бути перерахована зазначена у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривнях".
Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, касаційний суд скасовує постанову Тернопільського апеляційного суду від 1 вересня 2021 року і ухвалює нове рішення про часткове задоволення позову.
Касаційна скарга не містить вимог про скасування оскаржуваної постанови в частині вирішення позову за вимогами, за якими спливла позовна давність, тому постанова апеляційного суду у вказаній частині в касаційному порядку не переглядається.