ф
РІШЕННЯ
Іменем України
08 січня 2025 року
м. Київ
справа №990/356/24
адміністративне провадження № П/990/356/24
Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого (судді-доповідача) Хохуляка В.В.,
суддів: Дашутіна І.В., Гімона М.М., Юрченко В.П., Яковенка М.М.,
секретар судового засідання Змієвська А.С.,
за участю представника відповідача
розглянув як суд першої інстанції у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №990/356/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
І. ПОЗОВНІ ВИМОГИ
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя, у якому просить:
визнати протиправним рішення Вищої ради правосуддя від 10.10.2024 №2987/0/15-24 в мотивувальній частині в частині незарахування до стажу моєї роботи на посаді судді, що дає право на відставку, 0 років 9 місяців 29 днів стажу роботи на посаді старшого консультанта (відповідального секретаря президії Вищого арбітражного суду України) секретаріату Пленуму Вищого арбітражного суду України, та визначення загального стажу, що дає право на відставку;
зобов?язати Вищу раду правосуддя протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили ухвалити рішення про зміну мотивувальної частини рішення Вищої ради правосуддя від 10.10.2024 №2987/0/15-24 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Київської області у зв?язку з поданням заяви про відставку", включивши до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, 0 років 9 місяців 29 днів роботи на посаді старшого консультанта (відповідального секретаря президії Вищого арбітражного суду України) секретаріату Пленуму Вищого арбітражного суду України, що є посадою, безпосередньо пов?язаною з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Вищому арбітражному суді України, і визначення загального стажу роботи, що дає мені право на відставку і застосовується для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру, у 26 років 5 місяців 25 днів.
ІІ. ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
З адміністративного позову слідує, що рішенням Вищої ради правосуддя позивач звільнена з посади судді господарського суду Київської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. У мотивувальній частині свого рішення Вища рада правосуддя встановила, що загальний стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку, становить 25 років 7 місяців 26 днів. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до цього стажу не зараховано стаж роботи позивача 0 років 9 місяців 29 днів на посаді старшого консультанта (відповідального секретаря президії Вищого арбітражного суду України) секретаріату Пленуму Вищого арбітражного суду України, що є посадою, безпосередньо пов`язаною з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Вищому арбітражному судів України. Позивач указує, що визначення Вищою радою правосуддя у рішенні про звільнення позивача у відставку з посади судді загального стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, 25 років 7 місяців 26 днів замість 26 років 5 місяців 25 днів спричиняє зменшення розміру грошового довічного утримання позивача. Як вважає позивач, зазначене порушує її право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у належному розмірі, встановленому відповідно до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку (том 1 арк спр 1-5).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, вказує, що не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову. Як зазначає представник відповідача, відповідно до опрацьованих документів, які додані до заяви, Вищою радою правосуддя установлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 20 років 2 місяці 26 днів; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки; половина строку навчання в юридичному навчальному закладі за денною формою - 2 роки 5 місяців. Таким чином, Вища рада правосуддя встановила, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1, що дає їй право на відставку, станом на день прийняття рішення становить 25 років 7 місяців 26 днів. Отже, дослідивши надані до заяви документи Вища рада правосуддя дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону в редакції Закону України "Про Вищу раду правосуддя" (том 1 арк спр 83-85).
У додаткових письмових поясненнях представник відповідача зазначив, що з метою визначення наявності у ОСОБА_1 відповідного стажу для звільнення з посади судді у відставку, Вища рада правосуддя опрацювала додані суддею до заяви документи (копії актів про призначення та обрання на посаду судді, трудової книжки, диплому, копій паспорта). Документів, які би давали Вищій раді правосуддя правові підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 період роботи на посаді старшого консультанта (відповідального секретаря президії Вищого арбітражного суду України), суддею долучено не було (том 1 арк спр 134-135).
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
11.11.2024 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом, що надійшов на адресу суду 13.11.2024, до Вищої ради правосуддя, у якому позивач просила визнати протиправним рішення відповідача від 10.10.2024 №2987/05/15-24 в частині та зобов`язати відповідача ухвалити рішення про зміну мотивувальної частина оскаржуваного акту. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила про розгляд справи без її участі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями колегію суддів для розгляду цієї справи визначено у складі: головуючий (суддя-доповідач) Губська О.А., судді: Білак М.В., Загороднюк А.Г., Мацедонська В. Е., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2024 відкрито провадження у справі №990/356/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Судове засідання з повідомленням (викликом) сторін призначено на 16.12.2024.
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06.12.2024 суддю Губську О.А. обрано до Великої Палати Верховного Суду, що унеможливлює її участь у розгляді позовних заяв.
11.12.2024 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, відповідно до якого, колегію суддів для розгляду цієї справи визначено у складі: головуючий (суддя-доповідач) Хохуляк В.В., судді: Дашутін І.В., Гімон М.М., Юрченко В.П., Яковенко М.М.
Ухвалою суду від 12.12.2024 головуючим суддею справу №990/326/24 прийнято до провадження, заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні з розгляду справи в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою від 16.12.2024 у задоволенні заяви судді Гімона М.М. про самовідвід від розгляду справи №990/326/24 відмовлено. У судовому засіданні оголошено перерву до 08.01.2025.
У судовому засіданні представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обґрунтування, викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях.
Розгляд справи здійснювався за відсутності позивача, про що позивач просила в адміністративному позові.
Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
До Вищої ради правосуддя 10.09.2024 надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Господарського суду Київської області у відставку та додані до неї матеріали.
За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, установлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню:
стаж роботи на посаді судді - 20 років 2 місяці 26 днів;
стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки;
половина строку навчання в юридичному навчальному закладі за денною формою - 2 роки 5 місяців.
Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1, що дає їй право на відставку, станом на день прийняття рішення становить 25 років 7 місяців 26 днів.
Вища рада правосуддя, розглянувши заяву про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Київської області у відставку та додані до неї документи, вирішила звільнити ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Київської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, про що ухвалено рішення від 10.10.2024 №2987/0/15-24.
ОСОБА_1 з рішенням Вищої ради правосуддя частково не погодилась, просила визнати його протиправним в частині незарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, 0 років 9 місяців 29 днів стажу роботи на посаді старшого консультанта (відповідального секретаря президії Вищого арбітражного суду України) секретаріату Пленуму Вищого арбітражного суду України, та визначення загального стажу, що дає право на відставку та зобов`язати відповідача ухвалити рішення про зміну мотивувальної частини оскаржуваного акту.
V. ОЦІНКА СУДУ на підставі норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин
У справі, що розглядається, з доводів позивача слідує, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення Вищою радою правосуддя всупереч абзацу четвертому пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) до стажу не зараховано стаж роботи позивача 0 років 9 місяців 29 днів (з 03.04.2001 по 31.01.2002) на посаді старшого консультанта (відповідального секретаря президії Вищого арбітражного суду України) секретаріату Пленуму Вищого арбітражного суду України (записи в трудовій книжці №№20-23), що є посадою, безпосередньо пов`язаною з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Вищому арбітражному судів України.
Згідно з абзацом четвертим пункту 34 розділу XXII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, яким визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Як указує позивач, відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів" в редакції станом на 14.07.2004 (дата першого призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському та Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Позивач зауважує, що повноваження Пленуму Вищого арбітражного суду України в період роботи позивача на посаді старшого консультанта (відповідального секретаря президії Вищого арбітражного суду України) секретаріату Пленуму Вищого арбітражного суду України були визначені статтею 16 Закону України від 04.06.1991 №1142-ХІІ "Про арбітражний суд" (далі Закон №1142-XII y відповідній редакції), згідно якої Пленум Вищого арбітражного суду України, зокрема: вирішує найважливіші питання діяльності арбітражних судів України; заслуховує повідомлення голови арбітражного суду Автономної Республіки Крим, голів арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя про виконання покладених на них завдань і практику застосування законодавства; розглядає матеріали узагальнення арбітражної практики та статистики і дає керівні роз`яснення, що є обов`язковими для органів, які вирішують господарські спори, а також підприємств, організацій, державних та інших органів, посадових осіб; переглядає за протестом Голови Вищого арбітражного суду України, Генерального прокурора України постанови, прийняті президією Вищого арбітражного суду; обирає кваліфікаційну колегію, яка проводить атестацію суддів арбітражних судів; розглядає інші питання вдосконалення правового регулювання господарських відносин, які вносяться президією або членами пленуму Вищого арбітражного суду. Повноваження президії Вищого арбітражного суду України були визначені статтею 18 цього Закону, відповідно до якої президія Вищого арбітражного суду України, зокрема: вирішує питання організації та діяльності, підбору кадрів арбітражних судів України; заслуховує повідомлення голови арбітражного суду Автономної Республіки Крим, голів арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя, суддів арбітражних судів України та звіту керівників структурних підрозділів Вищого арбітражного суду; розглядає матеріали узагальнення практики і аналізу статистики, у період між засіданнями пленуму Вищого арбітражного суду дає роз`яснення щодо практики застосування законодавства України, яке регул
Таким чином, на думку позивача, посада старшого консультанта (відповідального секретаря президії Вищого арбітражного суду України) секретаріату Пленуму Вищого арбітражного суду України безпосередньо пов`язана з керівництвом та контролем за діяльністю арбітражів у Вищому арбітражному суді України.
Позивач зазначає, що стаж її трудової діяльності в галузі права після здобуття вищої юридичної освіти (з 01.09.1980 по 01.07.1985) на посадах юрисконсульта, провідного юрисконсульта, інспектора праці, помічника судді становить понад 18 років, що за виключенням з нього 9 місяців 29 днів (з 03.04.2001 по 31.01.2002) роботи на посаді старшого консультанта (відповідального секретаря президії Вищого арбітражного суду України) секретаріату Пленуму Вищого арбітражного суду України є достатнім для зарахування до стажу роботи на посаді судді 3 років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, і не є подвійним врахуванням стажу.
Ураховуючи наведене, позивач вважає, що до стажу її роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, підлягають зарахуванню:
стаж роботи на посаді судді - 20 років 2 місяці 26 днів;
стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки;
половина строку навчання в юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців;
стаж роботи на посаді, безпосередньо пов`язаний з керівництвом та контролем за діяльністю арбітражів у Вищому арбітражному судів України, - 0 років 9 місяців 29 днів.
Відтак, позивач констатує, що загальний стаж, що дає позивачу право на відставку та виходячи з якого має визначатись розмір довічного грошового утримання позивача, становить 26 років 5 місяців 25 днів. Вища рада правосуддя є єдиним конституційним органом, який при прийнятті рішення про звільнення судді у відставку обчислює необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого і має визначатись та виплачуватись відповідне грошове утримання.
Не погоджуючись з доводами і вимогами позивача, відповідач зазначає, що як встановлено в оскаржуваному рішенні, станом на 10.10.2024 стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді - 20 років 2 місяці 26 днів.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції від 08.07.2018) визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідач указує, що системний аналіз цієї норми в її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Як вбачається, законодавством, яке діяло на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Севастополя строком на п`ять років (14.07.2004), було встановлено мінімальний строк роботи в галузі права для зайняття посади судді районного (міського) суду - 3 роки.
З доводів відповідача слідує, що згідно із записами у трудовій книжці після здобуття вищої юридичної освіти ОСОБА_1 обіймала посади, частина стажу роботи на яких підлягає зарахуванню як стаж, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді.
Як з`ясовано відповідачем, ОСОБА_1 на день призначення на посаду судді мала стаж роботи в галузі права 3 роки, який зараховується до стажу роботи на посаді судді.
Вища рада правосуддя встановила, що відповідно до опрацьованих документів, які додані до заяви, установлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 20 років 2 місяці 26 днів; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки; половина строку навчання в юридичному навчальному закладі за денною формою - 2 роки 5 місяців.
Таким чином, рішення Вищої ради правосуддя від 10.10.2024 № 2987/0/15-24 ухвалене у відповідності до норм чинного законодавства України, рішення Вищої ради правосуддя про наявність у ОСОБА_1 стажу судді для звільнення її у відставку обґрунтоване, і в цій частині позивачем не оспорюється.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною другою цієї статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до статті 131 Конституції України рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя.
Статтею 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" установлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
ОСОБА_1 Указом Президента України від 14.07.2004 № 790/2004 призначена на посаду судді Господарського суду міста Севастополя строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 08.10.2009 № 1632-VI обрана на посаду судді Господарського суду міста Севастополя безстроково. Указом Президента України від 12.03.2012 № 194/2012 переведена з Господарського суду міста Севастополя на роботу на посаді судді Господарського суду Автономної Республіки Крим. Указом Президента України від 26.09.2015 № 564/2015 переведена з Господарського суду Автономної Республіки Крим на роботу на посаді судді Господарського суду Київської області.
Позивач звернулась до Вищої ради правосуддя з заявою про звільнення з посади судді Господарського суду Київської області у відставку.
За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: акта про призначення на посаду судді, копій паспорта, трудової книжки, диплома, установлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню:
стаж роботи на посаді судді - 20 років 2 місяці 26 днів;
стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки;
половина строку навчання в юридичному навчальному закладі за денною формою - 2 роки 5 місяців.
Вища рада правосуддя дійшла висновку, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1, що дає їй право на відставку, станом на день прийняття рішення становить 25 років 7 місяців 26 днів.
Згідно зі статтею 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України,
судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На день призначення ОСОБА_1 на посаду судді діяв Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 2862-XII (у редакції, чинній на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді) право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону мав громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Отже, законодавством, яке діяло на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду міста Севастополя строком на п`ять років (14.07.2004), було встановлено мінімальний строк роботи в галузі права для зайняття посади судді районного (міського) суду - 3 роки.
З доводів відповідача слідує, що згідно із записами у трудовій книжці після здобуття вищої юридичної освіти ОСОБА_1 обіймала наступні посади, зокрема, з 03.04.2001 до 01.02.2002 - посаду старшого консультанта (відповідального секретаря президії Вищого арбітражного суду України) секретаріату з розгляду звернень і підготовки протестів до президії і пленуму Вищого арбітражного суду України, а з 01.02.2002 до 20.09.2004 - посаду помічника судді Вищого господарського суду України, частина стажу роботи на яких підлягає зарахуванню як стаж, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді.
Отже, ОСОБА_1 на день призначення на посаду судді мала стаж роботи в галузі права 3 роки, який зараховується до стажу роботи на посаді судді.
Абзацом другим частини другої статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/1995 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до записів трудової книжки з 01.09.1980 до 01.07.1985 ОСОБА_1 навчалася за денною формою в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобула кваліфікацію юриста.
Ураховуючи, що ОСОБА_1 вперше призначена на посаду судді в липні 2004 року, тобто під час дії Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/1995 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", та перебувала на посаді судді під час дії постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", до стажу роботи, що дає їй право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.
Вища рада правосуддя встановила, що відповідно до опрацьованих документів, які додані до заяви, а саме: акта про призначення на посаду судді, копій паспорта, трудової книжки, диплома, установлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 20 років 2 місяці 26 днів; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки; половина строку навчання в юридичному навчальному закладі за денною формою - 2 роки 5 місяців. Таким чином, загальний стаж роботи судді ОСОБА_1, що дає їй право на відставку, станом на день прийняття рішення становить 25 років 7 місяців 26 днів.
Доводів щодо непогодження з визначенням Вищою радою правосуддя в оскаржуваному рішенні стажу роботи позивача на посаді судді, стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, половини строку навчання в юридичному навчальному закладі за денною формою - адміністративний позов не містить.
Як вважає позивач і зазначає в адміністративному позові, посада старшого консультанта (відповідального секретаря президії Вищого арбітражного суду України) секретаріату Пленуму Вищого арбітражного суду України безпосередньо пов`язана з керівництвом та контролем за діяльністю арбітражів у Вищому арбітражному суді України. Таким чином, на думку позивача, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, підлягає зарахуванню також стаж роботи на посаді, безпосередньо пов`язаний з керівництвом та контролем за діяльністю арбітражів у Вищому арбітражному судів України, - 0 років 9 місяців 29 днів.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідач доводить, що з метою визначення наявності у ОСОБА_1 відповідного стажу для звільнення з посади судді у відставку Вища рада правосуддя опрацювала додані суддею до заяви документи (копії актів про призначення та обрання на посаду судді, трудової книжки, диплому, копій паспорта).
Відповідач констатує, що документів, які би давали Вищій раді правосуддя правові підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 період роботи на посаді старшого консультанта (відповідального секретаря президії Вищого арбітражного суду України), суддею долучено не було.
У письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи, відповідач стверджує, що позивач не надала Вищій раді правосуддя інших письмових документів чи пояснень, які б свідчили про те, що до функціональних обов`язків ОСОБА_1 належали обов`язки, які безпосередньо пов`язані з керівництвом та контролем за діяльністю судів, щоб викликало у Вищої ради правосуддя необхідність дослідити ці обставини та надати їм оцінку.
Суд указує, що таких документів також не долучено до адміністративного позову. Копії паспорта, диплому, трудової книжки, Указів Президента України про призначення суддів, про переведення суддів, Постанови Верховної Ради про обрання суддів, які додані до позовної заяви, не підтверджують основний довод позивача про наявність правових підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді період роботи на посаді старшого консультанта (відповідального секретаря президії Вищого арбітражного суду України), як посада безпосередньо пов`язана з керівництвом та контролем за діяльністю арбітражів у Вищому арбітражному суді України.
Суд вважає необхідним зазначити, що Вищою радою правосуддя надано суду матеріали Про звільнення з посади судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 . Крім доданих до позовної заяви документів, такі матеріали також містять: заяву позивача про звільнення з посади судді, наказ про призначення судді ОСОБА_1, довідку керівника апарату Господарського суду Київської області, протокол автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя, звернення Вищої ради правосуддя до Служби безпеки України, висновок члена Вищої ради правосуддя за результатами вивчення заяви та доданих матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Київської області у відставку, рішення Вищої ради правосуддя про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Київської області, докази надіслання копії цього рішення ДСА, Господарському суду Київської області.
У межах підстав та предмету спору суд звертає увагу також на те, що у довідці Керівника апарату господарського суду Київської області зазначено: ОСОБА_1, стаж роботи на посаді судді - 23 роки 01 місяць; робота на посаді судді: 07.2004-04.2012 - суддя господарського суду м. Севастополя, 04.2012-10.2015 - суддя господарського суду Автономної Республіки Крим, 10.2015-до ц.ч. - суддя Господарського суду Київської області.
З огляду на встановлене, колегія суддів не може не погодитись з аргументом відповідача, що зазначена в трудовій книжці інформація щодо інших видів трудової діяльності, ніж трудова діяльність, визначена у статті 137 Закону № 1402-VIII, зокрема робота на посаді старшого консультанта (відповідального секретаря президії Вищого арбітражного суду України) секретаріату Пленуму Вищого арбітражного суду України, не давала Вищій раді правосуддя підстав вважати, що зазначена посада була безпосередньо пов`язана з керівництвом та контролем за діяльністю судів.
Крім того, суд ураховує, що в адміністративному позові не указано доводів, що відповідачем не повно з`ясовано обставини чи недосліджено подані ОСОБА_1 до заяви про звільнення у відставку документи.
Відповідно до статей 8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Правилами частини першої статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, Вища рада правосуддя діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним рішення відповідача в мотивувальній частині та зобов`язання відповідача ухвалити рішення про зміну мотивувальної частини, як похідної вимоги, відсутні.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору за подання цього позову, не відшкодовуються.
Керуючись статтями 2, 22, 245, 246, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд