ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2025 року
м. Київ
справа № 260/304/24
касаційне провадження № К/990/38351/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трансгейт" на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 (суддя Маєцька Н.Д.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024 (головуючий суддя - Ніколін В.В., судді: Гінда О.М., Качмар В.Я.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трансгейт" до Головного управління ДПС України у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-Трансгейт" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС України у Закарпатській області (далі - відповідач, Управління, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.12.2022 №00044620902, №00044630902, №00044640902.
Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 11.04.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 27.08.2024, позов залишив без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суди виходили з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі позивач посилається на неврахування судами, що спірні податкові повідомлення-рішення не були отримані платником, на чому наполягає податковий орган, оскільки на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення, яким, начеб-то були вручені оспорюванні податкові повідомлення-рішення, стоїть підпис невідомої особи, яка не є працівником Товариства. Скаржник доводить неврахування судами, що про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень він дізнався лише у суді під час ознайомлення зі справою №260/5657/23 про стягнення податкового боргу, а саме - 18.12.2023. Скаржник зауважує, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано, не надано оцінку, не перевірено і не враховано доводи позивача, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не направлялись на адресу позивача, фактична перевірка Товариства проводилась за іншою адресою, яка не співпадає з адресою, на яку податковий орган відправив оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Також позивач посилається на ненадання оцінки і неврахування судами наявності форс-мажорних обставин, засвідчених Торгово-промисловою палатою України, які, на думку скаржника, є підставою для зупинення строків оскарження прийнятих податковим органом рішень. Заважує, що судами не враховані положення підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України, відповідно до якого платники податків звільняються від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), засвідчених Торгово-промисловою палатою України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.10.2024 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Вважає, що судами правомірно залишено позов без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.01.2025 призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 08.01.2025.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки направлені відповідачем податкові повідомлення рішення від 28.12.2022 №00044620902, №00044630902, №00044640902 були отримані Товариством 20.02.2023, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Надаючи оцінку правомірності залишення судами позову без розгляду, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац 1 частини 2 статті 122 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Предметом оскарження у цій справі є податкові повідомлення-рішення від 28.12.2022 №00044620902, №00044630902, №00044640902.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України, якою передбачено, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56