ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2025 року
м. Київ
справа № 160/10591/24
касаційне провадження № К/990/36983/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 (суддя Калугіна Н.Є.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 (головуючий суддя - Шлай А.В., судді - Круговий О.О., Баранник Н.П.) у справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
УСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач, Управління, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу до бюджету у розмірі 10257,32 грн.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.04.2024 позовну заяву в частині залишив без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом в частині та встановив позивачу 10 днів для надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом в частині стягнення податкового боргу за податковою декларацією від 02.11.2017 №32902 із наданням доказів поважності причин його пропуску.
Позивач 03.05.2024 надав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом у визначеній судом частині.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що строк давності зупинявся в такі періоди: з 18.03.2020 по 17.03.2022 - відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для всіх платників податків; з 07.03.2022 по 24.11.2022 - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України для всіх платників податків; у періоді з 07.03.2022 по 17.03.2022 - одночасно діяли пункт 522 і підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України для всіх платників податків; з 17.03.2022 по 01.08.2023 - відповідно до пункту 102.9 статті 102 ПК України (з 17.03.2022 по 27.05.2022 норма діяла без виключень, а з 27.05.2022 по 01.08.2023 - з виключеннями щодо випадків, передбачених ПК України); у періоді з 17.03.2022 по 24.11.2022 - одночасно діяли підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України і пункт 102.9 статті 102 ПК України; з 24.11.2022 по 01.08.2023 - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України для платників податків, які не мають можливості своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59 - 60, 87 - 101 ПК України, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 ПК України у періоді з 27.05.2022 по 01.08.2023 - пункт 102.9 статті 102 ПК України діяв із виключеннями, передбаченими підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України; з 01.08.2023 - для груп платників з податковим боргом, який виник до 24.02.2022, згідно з підпунктом 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Позивач наголосив, що для платників податків, які визначені підпунктом 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України і які мають податковий борг, що виник до 24.02.2022, перебіг строку давності не відновився. З урахуванням викладеного просив прийняти заяву про поновлення строку звернення до суду та відкрити провадження у справі.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.05.2024, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду 03.07.2024, позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення податкового боргу за податковою декларацією від 02.11.2017 №32902 повернув позивачеві.
Повертаючи позов у зазначеній судом частині, суди виходили з того, що контролюючим органом пропущено строк звернення до суду та не надано жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду з позовом в частині позовних вимог про стягнення податкового боргу за податковою декларацією від 02.11.2017 №32902. Суди дійшли висновку, що позивач, звернувшись до суду з позовом 23.04.2024, та з урахуванням зупинення перебігу строків, пропустив 1095-денний строк звернення до суду з позовом в частині стягнення податкового боргу за податковою декларацією від 02.11.2017 №32902 на 20 днів.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання перебігу строку позовної давності, встановленого статтею 102 ПК України з урахуванням положень абзацу з пункту 59.1 статті 59 ПК України.
У касаційній скарзі позивач доводить, що судами не враховано, що ним дотримано строк звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу за податковою декларацією від 02.11.2017 №32902 на суму 1450,00 грн, оскільки податковий борг по цій податковій декларації виник 19.02.2018, а не 19.11.2017 з тих підстав, що строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 ПК України для стягнення податкового боргу розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у платника податків борг, що перевищує зазначену суму виник лише 19.02.2018. На думку скаржника, строк у 1095 днів повинен обчислюватись з 19.02.2018, а не з 19.11.2017, як було визначено судами.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.10.2024 поновив Управлінню строк на касаційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду 08.05.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі №160/10591/24, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.01.2025 призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 08.01.2025.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у цій справі є стягнення контролюючим органом з платника податків податкового боргу в сумі 10257,32 грн, який виник внаслідок несплати платником податків у встановлені терміни сум грошових зобов`язань згідно з:
податковою декларацією від 02.11.2017 №32902, термін сплати 19.11.2017 на суму 1450,00 грн, враховуючи переплату у розмірі 754,31 грн, наявної до виникнення податкового боргу, сума заборгованості по цій податковій декларації склала 695,69 грн;
податковою декларацією від 16.02.2018 №10742, термін сплати 19.02.2018 на суму 2825,11 грн;
податковою декларацією від 16.05.2018 №16947, термін сплати 20.05.2018 на суму 2023,75 грн;
податковою декларацією від 06.07.2018 №19361, термін сплати 19.08.2018 на суму 4455,45 грн;
пеня по єдиному податку, нарахована відповідно до статті 129 ПК України на загальну суму 257,32 грн.
Надаючи оцінку правомірності повернення судами позову у даній справі за спірними правовідносинами, Верховний Суд виходить із такого.
Спірним питанням у цій справі є застосування строку позовної давності, встановленого статтею 102 ПК України у спорах про стягнення контролюючим органом з платника податків податкового боргу та можливості застосування положень абзацу з пункту 59.1 статті 59 ПК України під час обчислення строку давності для його стягнення.
За правилами частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Частиною четвертою статті 5 КАС України встановлено право на звернення до адміністративного суду суб`єктів владних повноважень виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Як визначено у підпункті 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та