ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 243/5431/19
провадження № 61-1115св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., Халаджи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Фонду) про стягнення суми страхового відшкодування.
Свої вимоги аргументувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Горлівка Донецької області помер її дід ОСОБА_2, який отримував страхові виплати у зв`язку з втратою працездатності на виробництві у Костянтинівському міському відділенні Фонду. Для з`ясування розміру невиплаченої суми щомісячного страхового відшкодування ОСОБА_2 нотаріус звернулась до вказаного відділення з відповідним запитом. Відповідь на запит надало Краматорське міське відділення Фонду в якому вказано про те, що заборгованість відділення перед ОСОБА_2 на 25 грудня 2017 року (день його смерті) складає 7 993,75 грн. Листом № 1182 від 6 липня 2018 року Костянтинівське міське відділення Фонду повідомили позивача про те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 335 від 25 квітня 2018 року суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ; на 6 липня 2018 року такий порядок не прийнято. Таким чином, суму в розмірі 7 993,75 грн, яка менше тієї суми, що підлягала виплаті ОСОБА_2 у період з 1 березня 2015 року до 25 грудня 2017 року, позивачу не виплачують.
За її підрахунками відповідач заборгував ОСОБА_2 68 000 грн (2 000 грн х
34 місяці; 2 000 грн - сума щомісячного відшкодування; 34 - кількість місяців невиплати в період з 1 березня 2015 року до 25 грудня 2017 року).
За таких обставин просила визнати протиправними дії Фонду щодо припинення страхових виплат ОСОБА_2 у зв`язку із втратою працездатності на виробництві за період з 1 березня 2015 року до 25 грудня 2017 року та просила стягнути на її користь суми страхового відшкодування що обліковуються
за ОСОБА_2, і не були виплачені йому на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 68 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня
2019 року, прийнятою у складі судді Дюміної Н. О., провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду про визнання протиправними дій закрито.
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня
2019 року, ухваленим у складі судді Дюміної Н. О., позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з Фонду на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 62 310,12 грн за період з 1 березня 2015 року до 25 грудня 2017 року та 704,10 грн у відшкодування сплаченого судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що ОСОБА_1, як спадкоємець, підтвердила своє право на отримання страхового відшкодування, яке належало, ОСОБА_2 за період з березня 2015 року до грудня 2017 року, що не зазначено в свідоцтві про право на спадщину. Спадкодавець не втрачав право на виплату страхового відшкодування, які обліковуються в Краматорському міському відділенні Фонду за період з 1 березня 2015 року до 23 грудня 2017 року, в загальному розмірі 62 310,12 грн та ця сума є нарахованою і не виплаченою
ОСОБА_2 згідно з довідкою № 01-032/1501 від 12 червня 2019 року. Відсутність звернення спадкодавця до органів Бахмутського (Артемівського) відділення Фонду після зняття ОСОБА_2 за його заявою з обліку в Костянтинівському відділенні Фонду в зв`язку з переходом у відділення Фонду в місті Артемівську в лютому
2015 року, не призвело до припинення таких виплат, а обставини щодо необхідності продовження виплат суд першої інстанції пов`язував з обов`язком подання до органів Фонду ОСОБА_2 довідки про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, ненадання якої не має своїм правовим наслідком припинення виплат.
Постановою Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу Фонду задоволено.
Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня
2019 року скасовано в частині задоволених вимог про стягнення з Фонду на користь ОСОБА_1 невиплаченого ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 62 310,12 грн за період з 1 березня 2015 року до 25 грудня 2017 року та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у позові в цій частині позовних вимог.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи рішення місцевого суду в зазначеній частині та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 знято з обліку і припинено всі страхові виплати на підставі його заяви від 15 грудня 2015 року поданої в Костянтинівське відділення Фонду, з проханням припинити виплати з 1 грудня 2015 року в зв`язку з переходом у відділення Фонду в місті Артемівську. Проте ОСОБА_2 за життя не мав перешкод щодо звернення до відділення Фонду в місті Артемівську, яке він самостійно обрав, та до якого фактично не звертався і не скористався своїм правом на отримання призначених страхових виплат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року і залишити в силі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2019 року.
Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, вийшов за межі доводів апеляційної скарги, оскільки її доводами було незвернення ОСОБА_2 до Фонду за отриманням виплат, тому він не мав на такі виплати відповідних прав. При цьому апеляційна скарга Фонду не містила посилань про відсутність перешкод у останнього для звернення до відділення Фонду
у місті Артемівську. Обставини щодо проживання ОСОБА_2 в окупованому
місті Горлівка, свідчить про наявність у нього перешкод дістатися до міста Артемівська.
Довідка Краматорського відділення Фонду № 01-032/1501 від 12 червня 2019 року підтверджує перебування ОСОБА_2 на обліку в Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і загальний розмір облікованих сум страхових виплат за період з 1 березня 2015 року до 25 грудня 2017 року становив 62 310,12 грн, а також спростовує аргументи апеляційної скарги про те, що він не звертався до робочих органів Фонду із заявою про продовження страхових виплат.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не зазначив норми матеріального права, які дозволяють відповідачу не виплачувати позивачу вказані страхові виплати.
Відзив на касаційну скаргу на адресу Верховного Суду не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано з місцевого суду її матеріали.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 протягом березня 2014 року - лютого 2015 року одержував страхові виплати у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Україниу місті Костянтинівці (ФССННВ у місті Костянтинівці) в сумі за період березень-жовтень 2014 року по 126,30 грн щомісяця та за період з листопада 2014 року до лютого 2015 року - по 1 725,05 грн.
5 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернувся до ФССННВ у місті Костянтинівці та просив тимчасово продовжити раніше призначену страхову виплату за листопад 2014 року у зв`язку із нещасним випадком на виробництві.
З відповіді Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради № 01-20-7042-05 від 13 червня 2019 року суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 на підставі особистої заяви з 19 грудня 2014 року перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою:
АДРЕСА_1 ; з 21 липня 2015 року його знято з обліку в зв`язку з подвійною реєстрацією у місті Бахмут Донецької області.
Постановами ФССННВ у місті Костянтинівці від 5 лютого 2015 року призначено потерпілому ОСОБА_2 перераховану щомісячну страхову виплату з 1 березня 2014 року та прийнято рішення про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 1 листопада 2014 року безстроково, проведено перерахунок нарахованих йому виплат.
З відповіді Краматорського міського відділення Фонду № 01-03.2/1500 від 12 червня 2019 року суди встановили, що ОСОБА_2 з листопада 2014 року до лютого
2015 року отримував страхові виплати в Краматорському міському відділенні Фонду, не виплачена заборгованість за 2014 рік становить 7 993,75 грн (з 1 червня 2014 року до 25 грудня 2014 року).
У заяві від 15 грудня 2015 року Костянтинівському відділенню Фонду Губань М. К. просив припинити виплати з 1 грудня 2015 року в зв`язку з переходом у відділення Фонду в місті Артемівську.
З постанов ФССННВ у місті Костянтинівці від 15 грудня 2015 року
№ 0534/72944/42598/15 і № 0534/72944/14 суд апеляційної інстанції встановив, що страховий випадок "трудове каліцтво" № НОМЕР_1 та справу № 72944 щодо потерпілого ОСОБА_2 знято з обліку у зв`язку з передачею справи в межах області в Артемівське міське відділення з 28 лютого 2015 року та припинено всі страхові виплати у справі з 1 березня 2015 року.
Після зняття ОСОБА_2 з облікууКостянтинівськомувідділенні Фонду із заявою до Краматорського або Бахмутського (Артемівського) відділень Фонду про продовження страхових виплат він не звертався.
ОСОБА_1 є спадкоємцем заборгованості зі страхових виплат, яка зберігається в Краматорському міському відділенні Фонду і належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, в розмірі 7 993,75 грн.
З довідки Краматорського відділення Фонду № 01-032/1501 від 12 червня 2019 року судами попередніх інстанцій визначено, що ОСОБА_2 (помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував на обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, загальний розмір облікованих сум страхових виплат у цьому відділенні за період з 1 березня
2015 року до 25 грудня 2017 року становить 62 310,12 грн.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також поданий відзив, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу (стаття 1219 ЦК України).
Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).
Стаття 1227 ЦК України регулює питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, безумовно, припиняються. Таким чином, ця стаття стосується тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця.
При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідно до вимог цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату згідно зі статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 січня 2023 року
у справі № 641/1368/19 (провадження № 61-14967св21).
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 знято з обліку
у Костянтинівському відділенні Фонду і припинено всі страхові виплати на підставі його заяви від 15 грудня 2015 року в зв`язку з переходом у відділення Фонду
в місті Артемівську, і за життя він не звернувся до цього відділення для взяття його на облік, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 не скористався своїм правом на отримання призначених страхових виплат.
У зв`язку з такими обставинами позивач не має права на стягнення страхових виплат ОСОБА_2 у порядку статті 1227 ЦК України, оскільки вони не увійшли до складу спадщини, тому оскаржувана постанова апеляційного суду про відмову в задоволенні позову є законною та обґрунтованою.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (стаття 367 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, вийшов за межі доводів апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи з огляду на таке.
В апеляційній скарзі Фонду на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2019 року зазначено, що ОСОБА_2 за життя не скористався своїм правом на отримання належних йому страхових виплат та не звертався до робочих органів виконавчої дирекції Фонду із заявою про продовження страхових виплат як внутрішньо переміщена особа, тому відсутні кошти, які належали спадкодавцю та можуть бути включені до складу спадщини. Крім того апеляційна скарга містить посилання на те, що право спадкодавця
на страхові виплати не є абсолютним, воно може підлягати законним обмеженням, а саме щодо призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово
окупованої території України або району проведення антитерористичної
операції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня
2014 року № 509.
Також в апеляційній скарзі є посилання на те, що вираження волі ОСОБА_2 відбулося вчиненням певних дій (зняття його з обліку) у письмовому вигляді, а також подальшим нехтуванням вимог чинних правових норм, які стали підставою для припинення страхових виплат Фондом.
Отже суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, які стали підставою для скасування відповідного судового рішення.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Доводи заявника про те, що в апеляційні скарзі не зазначено про відсутність перешкод у ОСОБА_2 для звернення до відділення Фонду у місті Артемівську для взяття його на облік, колегія суддів відхиляє, оскільки апеляційний суд встановлював такі обставини, перевіряючи доводи апеляційної скарги Фонду про те, що ОСОБА_2 не скористався своїм правом на отримання призначених страхових виплат.
Касаційний суд, з огляду на те, що ОСОБА_2 не скористався своїм правом на отримання призначених страхових виплат, а саме не став на облік у відповідному відділенні Фонду, відхиляє аргументи касаційної скарги про підтвердження довідкою Краматорського відділення Фонду № 01-032/1501 від 12 червня 2019 року обставин щодо його звернення до робочих органів Фонду із заявою про продовження страхових виплат.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з оскаржуваною постановою апеляційного суду, трактування змісту апеляційної скарги та встановлених обставин на свою користь. Оскаржуване судове рішення відповідає критеріям законності та обґрунтованості судового рішення.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки цей суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.