ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
07 січня 2025 року
справа № 120/19027/23
адміністративне провадження № К/990/46501/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року (суддя - Комар П. А.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року (судді: Курко О. П., Боровицький О. А., Шидловський В. Б.)
у справі №120/19027/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7"
до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
В грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2023 року:
- №1880/ж10/31-00-07-05-02-24, яким до Товариства за порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на підставі статті 20 цього Закону застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 70 545 170 гривень 30 коп.;
- №1879/ж10/31-00-07-05-02-24, яким до Товариства за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України на підставі пункту 128-1.2 статті 128-1 цього кодексу застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 000 000 гривень;
- №1881/ж10/31-00-07-05-02-24, яким до Товариства за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України на підставі пункту 121.1. статті 121 цього кодексу застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 гривень.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 31 серпня 2023 року №1880/ж10/31-00-07-05-02-24, №1879/ж10/31-00-07-05-02-24, №1881/ж10/31-00-07-05-02-24. Стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 26840,00 грн.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року частково задоволено апеляційну скаргу податкового органу, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року змінено з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
03 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі №120/19027/23, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року, витребувано справу з суду першої інстанції.
Справа №120/19027/23 в електронному вигляді надійшла до Верховного Суду 11 грудня 2024 року, а в паперовому - 17 грудня 2024 року.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди попередніх інстанцій установили, що наказом начальника Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України "Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" (код ЄДРПОУ 42435174)" від 10 липня 2023 року №280/Ж1 з 11 липня 2023 року доручено провести працівникам ЦМУ ДПС з великими платниками податків провести фактичну перевірку тривалістю не більше 10 діб Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, обліку, зберігання, транспортування та обігу пального за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36 за період діяльності з 01 січня 2021 року по дату закінчення перевірки.
21 липня 2023 року за результатами такої перевірки, проведеної 11 липня 2022 року заступником начальника управління начальником відділу Олексієм Усенко та заступником начальника відділу Оксаною Барановою, складено акт фактичної перевірки від 21 липня 2023 року №1664/Ж5/31-00-07-05-02-19 ТОВ "Авантаж-7", а саме нафтобази за адресою Київська обл., Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення:
- пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами і доповненнями);
- Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (із змінами і доповненнями);
- Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (із змінами і доповненнями);
- підпункту 230.1.2 статті 230, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями) порушень не встановлено, до перевірки надані накази про призначення на посади Кодексу законів про працю України.
ТОВ "Авантаж-7" не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, вважаючи їх такими, що суперечать дійсним обставинам справи та чинному законодавству України, а також керуючись пунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17, пунктом 81.3 статті 81 та пунктом 86.7 статті 86 ПК України подало заперечення на даний акт перевірки (вих. №176 від 11 серпня 2023 року), повторно надавши всі необхідні первинні документи на спростування необґрунтованих висновків, наведених у акті перевірки, та підтвердження правомірності своїх дій.
За результатами розгляду заперечень на акт перевірки скаржник отримав лист від ЦМУ ДПС з великими платниками податків від 29 серпня 2023 року, відповідно до якого останній протиправно залишив висновки акта перевірки від 21 липня 2023 року №1664/Ж5/31- 00-07-05-02-19 без змін, а заперечення без задоволення.
31 серпня 2023 року податковий орган прийняв податкові повідомлення рішення:
- №1880/ж10/31-00-07-05-02-24, яким до Товариства за порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на підставі статті 20 цього Закону застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 70 545 170 гривень 30 коп.;
- №1879/ж10/31-00-07-05-02-24, яким до Товариства за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230 .1 статті 230 ПК України на підставі пункту 128-1.2 статті 128-1 цього кодексу застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 000 000 гривень;
- №1881/ж10/31-00-07-05-02-24, яким до Товариства за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України на підставі пункту 121.1. статті 121 цього кодексу застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 гривень.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
В касаційній скарзі податковий орган визначає підстави касаційного оскарження - пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції при вирішенні даного спору безпідставно врахував висновки Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №140/2233/19, від 08 вересня 2020 року у справі №140/2131/19, оскільки в даних постановах суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що при здійсненні оптового продажу палива шляхом укладання договорів поставок з покупцями-суб`єктами господарювання Закон №265/95-ВР не вимагає застосування реєстратора розрахункових операцій. Дані обставини є відмінні від справи №120/19027/23, оскільки у цій справі судом взагалі не досліджувались договори поставок ТОВ "Авантаж-7" з покупцями суб`єктами господарювання.
Скаржник вважає, що правовідносини у даних справах не є подібними, а станом на момент звернення з касаційною скаргою відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Податковий орган наголошує, що Закон №265/95 визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі". В свою чергу позивач здійснює розрахункові операції у безготівковій формі, отже дія Закону №265/95 розповсюджується на таку господарську одиницю, як нафтобаза, де зберігаються та реалізуються нафтопродукти, скраплений газ та інша підакцизна продукція. Порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 полягає у не веденні обліку товарів у встановленому законодавством порядку, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Відповідальність за таке порушення настає за сукупністю одночасно двох умов: не забезпечення обліку товарних запасів та реалізація таких товарів, що власне наявне у цій справі. Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 лютого 2024 року у справі № 803/296/18.
Відповідач стверджує, що суд апеляційної інстанції зробив необґрунтований висновок щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №1881/ж10/31-00-07-05-02-24, не застосувавши при цьому неодноразові висновки Верховного Суду щодо подібних правовідносин, висловлені у постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 802/880/18-а, від 06 вересня 2022 року у справі № 640/772/21, від 14 грудня 2022 року у справі № 640/637/19, від 07 лютого 2023 року у справі № 640/9880/19, де вказано, що надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів.
Скаржник вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо безпідставності вимог контролюючого органу стосовно надання актів форми 1-ГС, 3-ГС, журналів форми 2-ГС, книг форми 15-ГС та відсутності підстав для застосування вимог та положень Інструкції №332. За позицією податкового органу, діяльність ТОВ "Авантаж-7" підпадає під дію Інструкції №332, яка регулює порядок, приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Вимоги цієї інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання, що займаються закупівлею, транспортуванням, зберіганням і реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України. Вказана Інструкція встановлює обов`язок суб`єкта господарювання вести передбачені нею форми обліку скрапленого вуглеводного газу, регулює оперативний контроль підприємства за обігом газу.
Суд апеляційної інстанції, як доводить скаржник, не надав належної оцінки викладеним в акті перевірки доводам щодо обставин та належним чином не дослідив зібрані у справі докази у їх сукупності.
Відповідач просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року та рішення Вінницького
окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року та прийняти нове рішення яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, Сьомий апеляційний адміністративний суд врахував висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17, від 22 травня 2018 року і 04 жовтня 2022 року у справі № 810/1394/16, від 05 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 26 липня 2023 року у справі № 280/4696/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22, у питанні прийняття наказу на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яка передбачає дві самостійні фактичні підстави для проведення фактичної перевірки (отримання відповідної інформації та/або здійснення контролюючим органом відповідних функцій). З огляду на таку правову позицію Верховного Суду суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податковим органом дотримано форму та зміст наказу про призначення перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Крім того, щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки, суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 20 травня 2022 року у справі № 826/8284/17, з огляду на який спростував висновки суду першої інстанції у цій справі, наголосивши, що Податковий кодекс України не встановлює будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 Податкового кодексу України (не пізніше 1095 днів).
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, встановлені статтею 341 КАС України, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції в частині висновків щодо наявності підстав проведення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а також порядку її проведення, не є предметом касаційного перегляду.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в частині висновків про протиправність податкового повідомлення-рішення від 31 серпня 2023 року № 1880/ж10/31-00-07-05-02-24, колегія суддів Верховного Суду враховує наступне.
Зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом до Товариства за порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон - №265/95-ВР) на підставі статті 20 цього Закону застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 70 545 170 гривень 30 коп.
Податковий орган вважає, що на підприємство (суб`єкта господарювання) розповсюджуються вимоги Закону №265/95-ВР, вимоги Інструкції "Про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту" затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики України від 3 червня 2002 року №332 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 року за № 331/7652 (далі - Інструкція №332), вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, вимоги Податкового кодексу України.
Закон № 265/95-ВР згідно преамбули визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до пункту 12 статті Перейти до повного тексту