ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 505/1346/21
провадження № 51-2168км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 серпня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у кримінальному провадженні № 12020160180000878 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вознесенська Миколаївської області та мешканця м. Подільська Одеської області,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 серпня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року, ОСОБА_7 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Місцевий суд установив, що ОСОБА_7 02 вересня 2020 року близько 20:00 керуючи автомобілем "VOLKSWAGEN LT 46" д. н. з. НОМЕР_1 та рухаючись по проспекту Перемоги у м. Подільську Одеської області в напрямку вул. Льва Толстого, в порушення вимог п. 1.5. та підпунктів "б" і "д" п. 2.3., п. 12.3 Правил дорожнього руху України проявив неуважність до дорожніх обставин, при виникненні небезпеки для руху не вжив заходів щодо зупинки транспортного засобу та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8, що рухався за межами нерегульованого пішохідного переходу, внаслідок чого останньому було заподіяно середньої тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров`я.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі прокурор просить змінити судові рішення через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишився той факт, що на день розгляду провадження цим судом 01.02.2024 з дня вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 минуло понад три роки, а отже передбачений ст. 49 КК строк давності притягнення до кримінальної відповідальності сплинув.
З огляду на це прокурор вважає, що оскаржувані судові рішення слід змінити на підставі статей 436 та 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні прокурор підтримала вимоги касаційної скарги.
Інші учасники були належним чином повідомлені про день і час розгляду справи в суді касаційної інстанції, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1 та 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо на час судового чи апеляційного розгляду справи сплинули строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, то відповідно суд першої чи апеляційної інстанції має роз`яснити обвинуваченому його право на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК.
Якщо суди першої чи апеляційної інстанцій усупереч положенням ст. 285 КПК не роз`яснили обвинуваченому такого права, вказане є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковим для суду в разі настання обставин, передбачених пунктами 1- 4 ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди такої особи на її звільнення в зв`язку зі спливом строку давності. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 49 КК визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо після вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років минуло 3 роки.
Відповідно до ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Санкція ч. 1 ст. 286 КК передбачає за вчинення цього кримінального правопорушення покарання у виді штрафу до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 2 років, або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 3 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років.
Згідно з положеннями ст. 12 КК вказане кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних проступків, оскільки передбачає покарання не пов`язане з позбавленням волі. З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 не переховувався від слідства або суду, передбачений ст. 49 КК строк давності у кримінальному провадженні не переривався.
Кримінальне провадження було розглянуто в суді першої інстанції за правилами ч. 3 ст. 349 КПК. У судовому засіданні ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК визнав повністю і в апеляційній скарзі просив не застосовувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Як убачається зі змісту вироку, вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_7 вчинив 02 вересня 2020 року, а томуна час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції 01 лютого 2024 року сплинув передбачений ст. 49 КК строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинене діяння.
Зазначене залишилось поза увагою цього суду. Також не заявляли клопотань про застосування положень ст. 49 КК в суді апеляційної інстанції ані прокурор, ані сторона захисту.
Зважаючи на те, що на час апеляційного розгляду справи передбачений кримінальним законом строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності сплинув, апеляційний суд повинен був з`ясувати думку засудженого і при його згоді з урахуванням положень ст. 417 КПК скасувати вирок місцевого суду та звільнити останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, а кримінальне провадження закрити відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, проте цих вимог закону не виконав.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК порушення є істотним, якщо за наявності підстав для закриття кримінального провадження його не було закрито судом. У такому разі судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню.
Таким чином, під час апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував положення ст. 49 КК.
За правилами ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного в постанові від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21), у випадку якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку з закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
За правилами ст. 440 КПК при перегляді судових рішень суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_7 в суді свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та не заперечував фактичних обставин справи, він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а не від покарання.
Тому колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинений кримінальний проступок, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд