Постанова
Іменем України
11 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 285/3273/23
Провадження № 61-2334св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
позивачка - ОСОБА_1 (далі - позивачка),
відповідач - Державний навчальний заклад "Новоград-Волинське вище професійне училище" (далі - відповідач),
про визнання незаконним і скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення
за касаційною скаргою позивачки на постанову Житомирського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю., Трояновської Г. С.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. З 2020 року позивачка працює викладачем і виконує обов`язки класного керівника у професійному училищі. Роботодавець стверджує, що вона всупереч посадовій інструкції класного керівника провела психологічні дослідження чинників тривожності неповнолітніх учнів, не проінформувавши адміністрацію навчального закладу та педагогічну раду та не дотримавши норм педагогічної етики. Після отримання від позивачки письмових пояснень з приводу вказаної ситуації роботодавець застосував до неї дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Позивачка вважає, що наказ про накладення на неї дисциплінарного стягнення є протиправним, бо дослідження провели зі згоди батьків кожного з учнів, а притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулося після спливу відповідного строку.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов. Вважав, що роботодавець не довів порушення позивачкою трудової дисципліни та пропустив строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Апеляційний суд виснував, що роботодавець у наказі про застосування до позивачки дисциплінарного стягнення вказав пункти посадової інструкції, які вона порушила, а строк притягнення до цього виду відповідальності не пропустив, бо вперше дізнався про проведення позивачкою психологічних досліджень після того, як вона передала їх результати директору та написала пояснювальну записку з цього приводу.
3. Позивачка з висновком апеляційного суду не погодилася. Подала касаційну скаргу на постанову апеляційного суду. Стверджувала, зокрема, що цей суд не надіслав їй ухвалу про відкриття апеляційного провадження, не ознайомив із апеляційною скаргою відповідача, не повідомив про призначення останнього судового засідання; відповідач знав про проведення дослідження, батьки учнів надали на це згоду; позивачка не вчиняла дисциплінарного проступку; відповідач порушив строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності й оголосив позивачці догану під час її тимчасової непрацездатності.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи є підстави кваліфікувати діяння позивачки як дисциплінарний проступок?Вирішив, що за обставин цієї справи наказ про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності не є правомірним, бо відсутні підстави кваліфікувати діяння позивачки як порушення посадової інструкції класного керівника.
(2) Зміст позовної заяви
5. 26 травня 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 28 квітня 2023 року № 103 про застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани (далі - наказ).Мотивувала так:
5.1. Вона працює у відповідача викладачем німецької мови та з 2020 року виконує обов`язки класного керівника.
5.2. Згідно із спірним наказом відповідач застосував до неї дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення вимог правового регулювання проведення психологічних досліджень неповнолітніх учнів групи № 3 у жовтні 2022 року.
5.3. Вона не погоджується з підставами, порядком і строками притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Вважає, що наказ суперечить статтям 147 і 149 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
5.4. Догана була оголошена під час перебування позивачки на лікарняному та після спливу 18 місяців з часу, коли відбувалися вказані події, що стали підставою для дисциплінарної відповідальності.
5.5. Порушень посадової інструкції та трудової дисципліни позивачка не допустила. Керівництво відповідача має до неї упереджене та неприязне ставлення. Вона ж завжди дотримується педагогічної етики, поважає гідність учнів, роботу класного керівника виконує якісно.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
6. 12 вересня 2023 року Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: визнав незаконним і скасував наказ відповідача від 28 квітня 2023 року № 103 про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності з оголошенням їй догани; стягнув із відповідача на користь позивачки 1 073,60 грн судового збору. Мотивував так:
6.1. У наказі немає чіткого та зрозумілого формулювання суті й обставин проступку позивачки, зокрема достатніх даних про конкретні її винні дії з порушення посадових обов`язків, які б могли бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності й оголошення догани. У наказі відсутні відомості про те, як позивачка порушила права дітей на їх життя, здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, свободу світогляду та віросповідання; якими діями вона як класний керівник порушила таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної або іншої кореспонденції будь-кого; які протиправні експерименти вона проводила над людьми, що могли б створити небезпеку для їхнього здоров`я та життя.
6.2. Відповідач не дотримав вимог трудового законодавства України, притягаючи позивачку до дисциплінарної відповідальності, бо не довів порушення нею трудової дисципліни. Крім того, видав наказ із порушенням строків, визначених статтею 148 КЗпП України.
(4) Зміст постанови апеляційного суду
7. 23 січня 2024 року Житомирський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову; стягнув із позивачки на користь відповідача 1 610,00 грн судового збору. Мотивував так:
7.1. У наказі є формулювання порушення, посилання на внутрішній документ, який регламентує обов`язки працівника, та вказівки на те, який конкретний пункт посадової інструкції порушила позивачка. Чинне законодавство не передбачає, що у наказі про накладення дисциплінарного стягнення мають бути детально викладені обставини порушень.
7.2. Висновки суду першої інстанції про порушення строків, визначених статтею 148 КЗпП України, є помилковими. У доказах, які є у матеріалах справи, немає конкретної дати проведених позивачкою психологічних досліджень. Сама позивачка цю дату ніде не вказує, обмежуючись формулюванням "у жовтні 2022 р.". Адміністрація навчального закладу вперше дізналась про проведення позивачкою певних досліджень лише 9 березня 2023 року, тобто після того, як вона передала їх результати директору. Після отримання від позивачки пояснювальної записки від 5 квітня 2023 року та з`ясування обставин, що підтверджують вчинення нею проступку, 28 квітня 2023 року відповідач наклав на неї дисциплінарне стягнення. Тобто зробив це вчасно - не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку та не пізніше шести місяців з дня його вчинення.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції
8. 14 лютого 2024 року позивачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 23 січня 2024 року та залишити в силі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 вересня 2023 року.
9. 8 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали.
10. 18 березня 2024 року позивачка поштою подала до Верховного Суду повідомлення про виконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху.
11. 20 березня 2024 року позивачка сформувала в системі "Електронний суд" (вх. № 9764/0/220-24 від 21 березня 2024 року) заяву про усунення недоліків, до якої додала таке саме повідомлення про виконання ухвали з додатками.
12. 30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивачки на підставах, визначених у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
13. 16 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Позивачка мотивувала касаційну скаргу так:
14.1. Суд першої інстанції встановив факти упередженого ставлення відповідача до позивачки, яке триває протягом двох років. Дисциплінарне стягнення було цілеспрямованим кроком із позбавлення позивачки виплати щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам відповідно до статті 57 Закону України "Про освіту" та помсти за неодноразові її звернення до різних інстанцій щодо мобінгу з боку адміністрації.
14.2. Суд апеляційної інстанції прийняв постанову з порушенням норм права, без урахування висновків щодо правильного застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18). У тій постанові Верховний Суд визначив, що таке дисциплінарний проступок, які його складові, умови, за яких дисциплінарне стягнення є правомірним. Вказав, що, розглядаючи справи про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни, суди мають з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержав власник або уповноважений ним орган передбачені статтями 147-149 Кодексу законів про працю України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи врахував обставини, за яких вчинений проступок.
14.3. Про проведення емпіричного дослідження за результатами застосування методик на визначення рівня тривожності й адаптації практичним психологом ОСОБА_2 відповідно до її посадових обов`язків у жовтні 2021 - 2022 навчального року відповідач знав. Дані про ці результати мали зберігатися у сейфі практичного психолога.
14.4. Позивачка у жовтні 2022 року провела лише "емпіричний опис (обробку)" результатів застосування вказаних методик. Такі дії не передбачали прямого психологічного впливу на учнів та не несли форму фізичного чи психічного насильства і неповаги до гідності учнів. До проведення дослідження позивачка не залучала новоприбулого практичного психолога, бо остання була новою людиною у колективі, тільки знайомилася з її посадовими обов`язками, не мала досвіду роботи на цій посаді та не отримала згоди від батьків учнів третьої групи на психологічно-педагогічний супровід дітей. Про результати проведеного дослідження позивачка повідомила батьків учнів на батьківських зборах.
14.5. Відповідач не довів під час проведення службового розслідування, що позивачці як класному керівникові було заборонено проводити емпіричне дослідження. Відповідачеві не надходили скарги та звернення від учнів і їхніх батьків щодо діяльності позивачки.
14.6. Виносячи догану, відповідач не навів конкретні пункти трудового договору, які порушила позивачка, не надав їй для ознайомлення трудовий і колективний договори.
14.7. Висновок апеляційного суду про те, що позивачка діяла виключно у власних інтересах, оскільки навчалася заочно у Поліському національному університеті, де захистила кваліфікаційну роботу на тему "Дослідження соціально-психологічних чинників шкільної тривожності учнів вищого професійного училища", є припущенням.
14.8. Апеляційний суд не звернув увагу на те, що спірний наказ виданий під час перебування позивачки на лікарняному; ознайомлення з ним відбулося з порушенням норм чинного законодавства.
14.9. Суд апеляційної інстанції дослідив докази у справі з порушенням норм процесуального права, взяв до уваги припущення відповідача та поставив під сумнів обґрунтування позивачки.
14.10. Апеляційний суд не надіслав позивачці ухвалу про відкриття апеляційного провадження та не ознайомив із апеляційною скаргою відповідача, чим позбавив її права на подання відзиву. Ці матеріали позивачка отримала 5 грудня 2023 року в коридорі суду за 15 хвилин до початку судового засідання. Засідання суду перенесли за клопотанням відповідача, яке він надіслав за 40 хвилин до початку, та запропонували на наступне судове засідання не з`являтися. Про те, що 23 січня 2024 року відбулося судове засідання у дистанційному форматі, позивачка дізналася випадково від сторонніх осіб. Апеляційний суд про це її не повідомив.
(2) Позиції інших учасників справи
15. 7 червня 2024 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити оскаржену постанову без змін. Мотивував так:
15.1. Згоди від батьків учнів на проведення досліджень із учнями датовані з 26 вересня 2022 року до 4 квітня 2023 року (а. с. 82-109), а відповідні пояснення ОСОБА_1 (а. с. 58) ставлять під сумнів погодження вказаних дій із батьками.
15.2. Дослідження позивачка використала в особистих цілях.
15.3. Посилання позивачки на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є безпідставним.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
16. 30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргоюпозивачки на підставах, визначених пунктами 1 і 4 частиною другою статті 389 ЦПК України.
17. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
18. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи є підстави кваліфікувати діяння позивачки як дисциплінарний проступок?
19. Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним і скасувати наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності через порушення посадової інструкції. Суд першої інстанції позов задовольнив, оскільки роботодавець порушив строки притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та не вказав достатні дані про конкретні винні дії з порушення посадових обов`язків. Апеляційний суд вважав, що роботодавець довів порушення позивачкою трудової дисципліни: її протиправна поведінка полягала у проведенні всупереч посадовій інструкції психологічного дослідження учнів без згоди адміністрації навчального закладу та батьків, недотриманні норм педагогічної етики та порушенні вимог поваги до гідності учня, захисту його від будь-яких форм психічного насильства. Позивачка у касаційній скарзі стверджувала, зокрема, що відповідач не довів у її діях дисциплінарного проступку, з порушенням статті 148 КЗпП України застосував дисциплінарне стягнення під час тимчасової непрацездатності позивачки та поза межами строку притягнення до дисциплінарної відповідальності. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає доводи касаційної скарги частково обґрунтованими. Звертає увагу на те, що роботодавець не може ставити у вину працівникові діяння, яке той не вчиняв, і притягати за це до дисциплінарної відповідальності.
20. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).
21. Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП України).
22. Обчислення місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення здійснюється з дня виявлення не лише факту (події) проступку. Його виявлення означає також визначення працівника, який порушив трудові обов`язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і цими наслідками, вини працівника. Як правило, місячний строк обчислюється з дня закінчення службового розслідування, проведення перевірки тощо. Роботодавець має право застосувати дисциплінарне стягнення до працівника не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 359/9014/19).
23. Роботодавець не має права застосувати дисциплінарне стягнення до працівника пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/816/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 202/2917/16-ц).
24. Стаття 148 КЗпП України визначає строки притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, які можуть перериватися на період звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Таким чином, законодавство не передбачає заборони застосувати до працівника дисциплінарне стягнення під час перебування на лікарняному (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 182/3440/20).
25. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
25.1. З 1 вересня 2008 року позивачка працює у відповідача викладачем німецької мови, а з 2020 року виконує обов`язки класного керівника групи № 3 професії "Верстатник деревообробних верстатів, столяр будівельний".
25.2. З учнями цієї групи вона відповідно до журналу теоретичного завдання та плану у жовтні 2022 року проводила виховну роботу, спостереження за їхньою соціально-психологічною адаптацією, самооцінкою психічних станів, емоційною стабільністю, визначала показники тривожності, діагностику на мотивацію до успіху. Останні робила, зокрема, у вигляді тестів, підібраних відповідно до рекомендацій МОН України, з метою визначення типу темпераменту дітей, встановлення у них наявності та ступеню депресивного стану, тривожності, фрустрації, агресивності, а також домінуючого каналу сприймання інформації. Відповідно до наказу директора відповідача № 82 від 12 квітня 2023 року про перевірку журналів класних керівників позивачка журнал вела акуратно, відповідно до вимог, з усіма зробленими вчасно записами, без будь-яких недоліків і зауважень.
25.3. Згідно з доданими до матеріалів справи двадцятьма датованими вереснем, жовтнем 2022 року та квітнем 2023 року заявами батьків учнів групи № 3, адресованими директору відповідача, вони надали дозволи на проведення позивачкою емпіричних досліджень чинників тривожності їхніх дітей. Ці дослідження полягають у спостереженні та вивченні конкретних явищ, експерименті, а також в узагальненні, класифікації й описі результатів, впровадженні їх у практичну діяльність людей. Метод педагогічного дослідження - це спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах; це пасивний метод дослідження, бо дослідник не втручається в поведінку або стан навчання учня, а лише спостерігає.
25.4. 30 березня 2023 року відповідач видав наказ № 70, в якому запропонував позивачці надати письмові пояснення щодо дослідження учнів групи № 3 (а. с. 19).
25.5. 5 квітня 2023 року позивачка подала відповідачу пояснювальну записку, у якій зазначила, що за результатами використаних у жовтні 2021 - 2022 навчального року практичним психологом ОСОБА_2 методик позивачка провела емпіричне дослідження (емпіричний опис) чинників тривожності учнів групи № 3, в якій вона є класним керівником, на що отримала двадцять одну письмову згоду від батьків учнів. Результати дослідження передала директору 9 березня 2023 року. Раніше про них не повідомила, бо спершу подала практичному психологу ОСОБА_2 для проведення корекційної роботи (а. с. 16-18).
25.6. 28 квітня 2023 року згідно з наказом № 103 відповідач застосував до позивачки дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Згідно з цим наказом підставою для оголошення догани стало порушення позивачкою вимог пунктів 2.3.3 і 2.3.4 посадової інструкції класного керівника, бо вона, провівши емпіричні (психологічні) дослідження неповнолітніх учнів, не поінформувала адміністрацію навчального закладу та педагогічну раду, не дотримала норм педагогічної етики, порушила обов`язок поважати гідність учня, захищати його від будь-яких форм психічного насильства.
25.7. Пункти 2.3.3 і 2.3.4 посадової інструкції класного керівника, затвердженої наказом директора відповідача № 119-ВК від 22 вересня 2022 року (а. с. 45-47, далі - посадова інструкція), передбачають обов`язки класного керівника інформувати про стан виховного процесу в групі та рівень успішності учнів педагогічну раду, адміністрацію навчального закладу, батьків; дотримувати норм педагогічної етики, поважати гідність учня, захищати його від будь-яких форм фізичного, психічного насильства, діяльністю стверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі.
26. Колегія суддів погоджується з доводами позивачки у касаційній скарзі про те, що для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, вчиненим без поважних причин умисно або з необережності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17).
27. Суди попередніх інстанцій встановили, що роботодавець стверджував про вчинення позивачкою проступку у жовтні 2022 року. Цей проступок полягав у тому, що вона не узгодила з директором, заступником директора та батьками проведення емпіричних (психологічних) досліджень неповнолітніх учнів, чим порушила їхні права всупереч пунктам 2.3.3 і 2.3.4 посадової інструкції.
28. Верховний Суд бере до уваги, що позивачка у позовній заяві вказала про те, що у жовтні 2021 року саме практичний психолог ОСОБА_2 провела емпіричні дослідження показників і чинників тривожності учнів. Апеляційний суд на підставі пояснювальної записки позивачки теж встановив, що методики визначення чинників тривожності учнів групи № 3 використала у жовтні 2021 - 2022 навчального року практичний психолог ОСОБА_2 . Щодо цих досліджень, як зазначив апеляційний суд, практичний психолог відмовилася надавати пояснення відповідачеві та була звільнена з посади з 1 серпня 2022 року за наказом № 97-ВК від 28 липня 2022 року за власним бажанням (а. с. 53). Позивачка ж, як вона стверджувала, у жовтні 2022 року зробила теоретичний аналіз, статистичне опрацювання даних, отриманих у результаті раніше проведених досліджень. Суд апеляційної інстанції на підставі пояснювальної записки встановив, що емпіричне дослідження позивачки було емпіричним описом чинників тривожності учнів групи №3, в якій вона є класним керівником. Такий опис, заснований на результатах психологічного дослідження, проведеного іншим фахівцем, не є окремим психологічним дослідженням учнів.
29. Як встановили суди попередніх інстанцій, позивачку притягнули до відповідальності за діяння, вчинене у жовтні 2022 року. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказав, що "наявні в матеріалах справи докази не містять конкретної дати проведення позивачем психологічних досліджень", тому "датою вчинення проступку слід вважати жовтень 2022 року". Проте обидві сторони вказали на те, що дослідження показників і чинників тривожності учнів проведені у жовтні 2021 - 2022 навчального року (див. пояснювальну записку позивачки від 5 квітня 2023 року (а. с. 16-18), акт співбесіди з психологом ОСОБА_2 від 13 квітня 2023 року (а. с. 58), відзив відповідача на касаційну скаргу від 6 червня 2024 року). У жовтні 2022 року позивачка здійснила опис чинників тривожності учнів групи № 3 як теоретичний аналіз отриманих раніше психологом статистичних показників. На це вказує і досліджений судами план організації та проведення виховної роботи з учнями на жовтень 2022 навчального року (у цьому плані у графі "зміст роботи" зазначена "обробка результатів методик по тривожності адаптації" (а. с. 112-113)). Така теоретична обробка позивачкою у жовтні 2022 року результатів чужого дослідження не означає, що воно проведене у тому ж місяці, коли були теоретично опрацьовані (описані) результати. Відповідно немає підстав пов`язувати дату вчинення дисциплінарного проступку з цим описом. Крім того, як встановили суди попередніх інстанцій, заступник директора відповідача з виховної роботи перевірила зазначений план (а. с. 114), і жодних зауважень з приводу змісту роботи позивачки не висловила. Немає таких зауважень і у дослідженому судом першої інстанції наказі директора відповідача "Про перевірку журналів теоретичного навчання" від 12 квітня 2023 року № 82 (а. с. 115).
30. Згідно з пунктами 2.2.4 і 2.2.5 посадової інструкції до обов`язків позивачки належить: проведення виховної роботи з урахуванням вікових та індивідуально-психологічних особливостей учнів, їх нахилів, інтересів, задатків, готовності до певних видів діяльності, а також рівня сформованості учнівського колективу; співпраця з викладачами, практичним психологом, батьками й іншими учасниками навчально-виховного процесу з виконання завдань навчання та виховання в учнівському колективі.
31. Позивачка згідно з її посадовими обов`язками як класний керівник співпрацювала із практичним психологом ОСОБА_2 з приводу індивідуально-психологічних особливостей учнів її класу та їхніх нахилів. На виконання цих обов`язків описала дані, отримані раніше в результаті дослідження психологом показників і чинників тривожності учнів її класу. Немає жодної скарги від батьків і жодного підтвердження порушення прав учнів, на чому наполягав відповідач. Тому колегія суддів вважає, що відповідач помилково вважав дії позивачки у жовтні 2022 року дисциплінарним проступком. Отже, наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності є неправомірним. Не впливає на висновок про відсутність дисциплінарного проступку те, що, за твердженням відповідача у відзиві на касаційну скаргу та клопотанні до суду першої інстанції про долучення до матеріалів справи листа ректора Поліського національного університету (а. с. 80-81, 132-135), позивачка використала у березні 2023 року дані проведеного на роботі дослідження у її магістерському проєкті на тему "Дослідження соціально-психологічних чинників шкільної тривожності учнів вищого професійного училища" й отримала диплом з відзнакою за спеціальністю "Психологія". Загальновідомо, що проєкти такого виду повинні мати практичне спрямування. Підставою для притягнення відповідачем позивачки до дисциплінарної відповідальності не було використання нею власного теоретичного опису результатів чужого психологічного дослідження під час навчання в університеті.
32. Колегія суддів вважає, що доводи позивачки про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права через ненадіслання їй ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі разом із апеляційною скаргою та неповідомлення про судове засідання 23 січня 2024 року не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.
32.1. 6 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд надіслав ухвалу про відкриття провадження та копію апеляційної скарги на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 177).
32.2. 7 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд надіслав судову повістку, яку 21 листопада 2023 року відділення поштового зв`язку повернуло, зазначивши причиною повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 179, 180, 181).
32.3. 29 листопада 2023 року позивачка отримала телефонограму, згідно з якою секретар судового засідання повідомив її про призначення розгляду справи на 5 грудня 2023 року (а. с. 184).
32.4. 29 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд надіслав повторно ухвалу про відкриття апеляційного провадження, копію апеляційної скарги та судову повістку на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 185).
32.5. 5 грудня 2023 року позивачка отримала особисто в апеляційному суді ухвалу про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги (а. с. 178).
32.6. Того ж дня позивачка згідно з протоколом була присутньою на судовому засіданні, в якому суд апеляційної інстанції відклав розгляд справи на 23 січня 2024 року (а. с. 198-199).
32.7. 23 січня 2024 року позивачка згідно з протоколом була присутньою на судовому засіданні (а. с. 213-215).
32.8. Вручивши позивачці особисто ухвалу про відкриття апеляційного провадження й апеляційну скаргу, апеляційний суд виправив допущене ним порушення норм процесуального права. Позивачка була присутньою на судовому засіданні 5 грудня 2023 року, коли апеляційний суд відклав розгляд справи на 23 січня 2024 року, а тому була обізнаною з датою наступного засідання. На це вказує, зокрема, її присутність на ньому 23 січня 2024 року. Тому твердження позивачки про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права колегія суддів відхиляє. За встановлених обставин ці аргументи не можуть бути підставами для скасування оскарженої постанови.