ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 404/7235/22
провадження № 61-1972сво24
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 січня 2024 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
1. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідач є її онуком, проте не надає їй матеріальної допомоги, якої вона потребує через втрату житла внаслідок військової агресії російської федерації, а також у зв`язку з відсутністю необхідних коштів на життя та необхідних медичних препаратів.
Посилаючись на наведене, просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на своє утримання у розмірі 1/8 частини заробітку щомісячно, починаючи з дня звернення з цим позовом і пожиттєво.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда 29 березня 2023 року у складі судді Павелко І. Л. позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь та на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу), починаючи стягнення з 14 грудня 2021 року щомісячно і пожиттєво.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07 квітня 2023 року виправлено описку в указаному судовому рішенні.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з норм статті 266 СК України, згідно з якою повнолітні внуки, правнуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст оскарженої ухвали апеляційного суду
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 24 січня 2024 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 березня 2023 року та ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07 квітня 2023 року.
Враховуючи, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося, апеляційний суд закрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
25 грудня 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Кузнєцова О. П. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий апеляційний розгляд.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .
Суд не врахував наявність судового рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 червня 2016 року у справі № 220/644/15-ц, яким на її користь із ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 .
Наявність оскаржуваного ОСОБА_3 рішення використовується відповідачем для зменшення розміру аліментів на їх спільну дитину, чим потенційно завдає шкоди.
Позивачка не надала суду доказів ані щодо потреби в матеріальній допомозі, ані щодо відсутності чоловіка, повнолітніх дочки, сина та того, що ці особи з поважних причин не можуть надавати їй належного утримання, ані того, що відповідач може надавати їй матеріальну допомогу.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
14 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року зазначену справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2024 року справу № 404/7235/22 прийнято до провадження та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Обʼєднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що ОСОБА_1, з огляду на тяжкий матеріальний стан, звернулась із позовом до онука ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання.
Кіровський районний суд міста Кіровограда рішенням від 29 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив та стягнув із ОСОБА_2 на її користь аліменти у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу), починаючи стягнення з 14 грудня 2021 року щомісячно і пожиттєво.
Обґрунтовуючи подання апеляційної скарги як особою, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 посилалася на те, що рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 березня 2023 року вирішено питання про права та інтереси її та її неповнолітньої доньки, оскільки це рішення створює у подальшому можливість вимагати зменшення розміру аліментів, стягнутих Великоновосілківським районним судом Донецької області від 10 червня 2016 року у справі № 220/644/15-ц на їх з ОСОБА_2 спільну доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 24 січня 2024 року Кропивницький апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, дійшовши висновку, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 681/2192/15-ц (провадження № 61-605св17), від 22 січня 2020 року у справі № 459/3289/18 (провадження № 61-13159св19), у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 639/4132/20 (провадження № 61-16450св21), та вирішення питання необхідності залучення іншої особи, на чию користь стягуються аліменти з цього ж платника, для врахування судом таких обставин при визначені розміру аліментів.
Так, у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 199/8290/20 (провадження № 61-9083св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що за змістом 352 ЦПК України право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції особи, яка не брала участі у справі, ґрунтується не на гіпотетичній зацікавленості, а на правовій зацікавленості, яка обумовлюються змістом норм матеріального права.
Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 681/2192/15-ц (провадження № 61-605св17), від 22 січня 2020 року у справі № 459/3289/18 (провадження № 61-13159св19), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 13 липня 2022 року у справі № 639/4132/20 (провадження № 61-16450св21) зробив протилежний висновок за подібних обставин. Верховний Суд, зокрема дійшов переконання, що у разі звернення особи з позовом про стягнення аліментів за одночасної наявності судового рішення про стягнення аліментів на користь інших осіб, яке перебуває на примусовому виконанні, останні мають право брати участь у справі про стягнення аліментів на користь заявника, оскільки мають у ній юридичну зацікавленість до вирішення спору, тобто є заінтересованими особами. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками боржника та особи, яка також звернулася з позовом про стягнення аліментів, проте після ухвалення рішення про стягнення аліментів на користь інших стягувачів (заінтересованих осіб) та перебування його на виконанні. Встановлення обставин з приводу стягнення аліментів на користь заявника та визначення їх розміру впливає на права та обов`язки інших стягувачів аліментів, оскільки може впливати на можливість сплачувати боржником аліменти в раніше визначеному розмірі та призвести до подальшого зменшення розміру аліментів, стягнутих на користь заінтересованих осіб.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Відповідно до статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або наступні обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов`язків, тобто судом вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.