ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 740/3008/20
провадження № 61-10692св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та внесення змін в актовий запис про народження дитини
за касаційною скаргою адвоката Тетарчук Інни Віталіївни як представника ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 березня 2024 року, додаткове рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 квітня 2024 рокуу складі судді Олійника В. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 червня 2024 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Онищенко О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести в актовий запис від 20 червня 2013 року № 357, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області, про народження ОСОБА_3, відомості про батьківство ОСОБА_2, уродженця м. Ніжина Чернігівської області, вказавши його батьком народженої в графі "батько".
Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що сторони з 2012 року проживали спільно однією сім`єю у фактичних шлюбних відносинах, мали взаємні права та обов`язки притаманні подружжю, мали намір одружитись у листопаді 2012 року. Проте відповідач за тиждень до весілля відмовився від реєстрації шлюбу,коли на той час позивач вже була вагітною. ІНФОРМАЦІЯ_2 в позивача народилася донька, ОСОБА_4, батьком якої є відповідач, який не виявив бажання визначити походження спільної дитини за заявами про визнання батьківства, у зв`язку з чим відомості про батька в актовому записі про народження дитини внесено в порядку статті 135 СК України, батьком зазначено - ОСОБА_3 .
Відповідач як батько дитини під надуманими приводами відмовляється від генетичної експертизи, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Між сторонами відсутні будь-які відносини, позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком. Вирішення спору необхідне для захисту інтересів дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області рішенням від 08 березня 2024 року позов задовольнив. Визнав ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ніжині Чернігівської області. Вніс зміни в актовий запис від 20 червня 2013 року № 357, виданий Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції, записавши в графі батько дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - " ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України". Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області додатковим рішенням від 03 квітня 2024 року стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16 302,00 грн витрат за проведення експертизи та 24 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю заявлених вимог. Задоволення позову спрямоване на захист інтересів малолітньої дитини, забезпечення стабільності умов її життя, запобіганням душевним потрясінням та унеможливлення ситуації, коли дитина не має батька.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Чернігівський апеляційний суд постановою від 26 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 березня 2024 року залишив без задоволення, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 березня 2024 року залишив без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 квітня 2024 року задовольнив частково. Додаткове рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 квітня 2024 року змінив, зменшив стягнуту із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму витрат на правничу допомогу з 24 000,00 грн до 12 000,00 грн.
В іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції від 08 березня 2024 року.
Зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу з 24 000, 00 грн до 12 000, 00 грн, апеляційний суд виходив із доведеності раніше заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн та ненадіслання відповідачу заяви та доказів про витрати на правничу допомогу у розмірі 24 000, 00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, Тетарчук І. В. як представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 березня 2024 року, додаткове рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 квітня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 червня 2024 року і справу направити на повторний розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21, від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, від 06 грудня 2023 року у справі № 523/8194/18, від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/220; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин. які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
ОСОБА_2 під час розгляду справи судами попередніх інстанцій перебував на військовій службі, у зв`язку з чим не міг повною мірою реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.
Суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, про призначення представника - професійного адвоката з числа адвокатів Центру надання безоплатної правової допомоги у м. Чернігів, про виклик в судове засідання експерта Юрченко М. В. для надання пояснень, про викликдля допиту в судове засідання свідків позивача, які вже були допитані судом за відсутності у судовому засіданні відповідача, про виклик та допит у судовому засіданні свідків відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про призначення повторної біологічної молекулярно-генетичної експертизи у ДНДЕКЦ МВС України з обов`язковим відібранням зразків крові та букального епітелію (слини). У скаржника наявні сумніви в правильності проведення судової генетичної експертизи та в достовірності її висновків. Вважає висновок експерта недопустимим доказом. Апеляційний суд не дослідив та не надав оцінки поданому відповідачем консультативному висновку спеціаліста.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
14 серпня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3, батьками якої в актовому записі про народження дитини зазначено: мати - ОСОБА_1, батько - ОСОБА_3 . Відомості про батька дитини записані за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Допитані в суді першої інстанції як свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 пояснили, що сторони у 2012 році проживали однією сім`єю та мали намір одружитись. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дочку, батьком якої є ОСОБА_3, дитина дуже схожа на відповідача.
Суд першої інстанції ухвалою від 17 травня 2023 року призначив судову молекулярно-генетичну експертизу.
У висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 103-128-2023, молекулярно-генетичного дослідження встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 становить величину не менш ніж 99,99 %. Таким чином, згідно Hummel K at all "Biostatistische Abstammugsbegutachung mit blutgruppen befunden" Stuttgart, 1971., біологічне батьківство ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 практично доведено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.