ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 758/1021/20
провадження № 61-14982св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сташкова Анастасія Григорівна,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Никифоров Дмитро Олександрович, на постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року у складі колегії суддів Голуб С. А., Слюсар Т. А., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Зиль С. М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Сташкова А. Г.
Заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, у зв`язку з чим відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 15 березня 2006 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення.
Із жовтня 1988 року заявник проживав із ОСОБА_3 у вказаній вище квартирі однією сім`єю без шлюбу.
ОСОБА_1 має намір прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3 .
Зазначав, що на момент смерті ОСОБА_3 він проживав разом із нею у спадковій квартирі, яка з 07 грудня 2013 року є його зареєстрованим місцем проживання.
Заявник опікувався ОСОБА_3, надавав їй допомогу у побуті, купував ліки, після її смерті самостійно і за власний рахунок займався організацією поховання, тому вважає, що вони спільно проживали однією сім`єю як чоловік і дружина.
Син померлої - ОСОБА_2 постійно з ними не проживав, оскільки у певні періоди знаходився під слідством, у слідчому ізоляторі або відбував покарання у місцях позбавлення волі.
На момент смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 не проживав у спадковій квартирі, а знаходився у слідчому ізоляторі. Спору про право на спадщину між заявником та ОСОБА_2 немає.
Встановлення факту проживання однією сім`єю з померлою як чоловіка та дружини без шлюбу не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини необхідно заявнику для оформлення спадкових прав у приватного нотаріуса Сташкової А. Г. за місцем відкриття спадкової справи.
З урахуванням заяви про уточнення вимог просив встановити факт його проживання однією сім`єю без шлюбу із ОСОБА_3 із 01 січня 2004 року до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Подільський районний суд міста Києва рішенням від 28 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 задовольнив.
Встановив факт проживання з 01 січня 2004 року до 23 березня 2019 року однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1 .
Задовольнивши позов, суд керувався тим, що дослідженими у справі доказами підтверджено що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з 1988 року і до дня смерті останньої проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки як подружжя.
20 червня 2024 року ОСОБА_2 оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення суду, про існування якого йому не було відомо та яке йому не направлялось, є необґрунтованим та незаконним.
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 дізнався про те, що його єдине житло - спадкова квартира за адресою: АДРЕСА_2, у якій він з 1989 року проживав з матір`ю, відчужена третім особам, а він став безхатьком.
Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги доводи ОСОБА_1 щодо його спільного проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю з огляду на відсутність належних та достатніх доказів у матеріалах справи.
Зазначає, що ОСОБА_1 не проживав однією сім`єю з померлою ОСОБА_3 жодного дня, у будь-яких стосунках з нею не перебував, окрім того, що вони були знайомі. У 2013 році ОСОБА_1 попросив зареєструвати його за адресою проживання ОСОБА_3 задля можливості отримувати пенсію, оскільки проживав в іншому регіоні.
ОСОБА_2 на момент смерті матері ОСОБА_3 перебував під вартою, тому не мав можливості здійснювати заходи щодо підготовки та поховання матері, водночас усі заходи щодо лікування ОСОБА_3, організації її поховання здійснила племінниця померлої - ОСОБА_4, а також саме вона отримала допомогу на поховання після смерті ОСОБА_3, що підтверджується довідкою управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25 квітня 2024 року № 2600-0202-8/85496.
Суд не допитав жодного свідка, який би проживав за адресою померлої та міг підтвердити чи спростувати факти її спільного проживання із ОСОБА_1 .
Показання свідка ОСОБА_5, що проживає за адресою: АДРЕСА_3, який працював разом із ОСОБА_1 у 1980-х роках, є неповними та такими, що не можуть братися до уваги як доказ, що підтверджує факт проживання однією родиною заявника та померлої ОСОБА_3 .
Із семи фото, наданих ОСОБА_1 на підтвердження вимог його заяви, лише одне містить спільне зображення заявника та ОСОБА_3, з якого неможливо встановити у яких стосунках вони перебували. Інші фото містять зображення, що не стосуються розгляду справи.
У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 758/4260/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння. Захист майнових прав ОСОБА_2 на спадкове майно здійснює адвокат безоплатної правової допомоги.
Посилається на те, що встановлення факту проживання заявника та померлої ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу впливає на права й обов`язки інших спадкоємців, а саме спадкоємця першої черги спадкування за законом - ОСОБА_2, тому такий спір може вирішуватися лише в порядку позовного провадження (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17).
З огляду на вказане ОСОБА_2 зазначав, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, має бути залишена без розгляду, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 липня 2022 року у справі № 755/9100/18.
Під час подання апеляційної скарги ОСОБА_2 також заявив клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, мотивуючи його тим, що суд першої інстанції не встановив, чи є інші, окрім заявника, особи, заінтересовані у вирішенні цієї справи, та не перевірив, чи впливатиме встановлений факт на спадкові права та обов`язки цих осіб. Такою особою є єдиний син померлої - ОСОБА_2, якого не було повідомлено про судовий розгляд заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю з його померлою матір`ю.
ОСОБА_2 жодного разу не отримував судової повістки про виклик до суду, не знав про існування судового провадження та ухвалення рішення у справі.
Судові повістки про виклик до суду, направлені на ім`я ОСОБА_2, поверталися до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", а матеріали справи не містять доказів його належного інформування щодо судових засідань.
Згідно із технічним записом судового засідання від 08 червня 2022 року (18 хвилина 15 секунда) наприкінці судового засідання адвокат заявника - Никифоров Д. О. просив суд вручити йому повістку на ім`я ОСОБА_2 для направлення йому особисто, а суд уповноважив представника направити судові повістки заінтересованим особам.
Після цього на наявних у матеріалах справи судових повістках від 02 листопада 2022 року з`явилась відмітка з підписом від імені ОСОБА_2 про отримання повістки 27 березня 2023 року безпосередньо в суді (т. 1, а. с. 95), від 14 вересня 2022 року - про отримання повістки цього ж дня (т. 1, а. с. 90). Водночас вказані підписи ОСОБА_2 не належать та виконані іншою особою, що можна перевірити порівнянням почерку підписувача та ОСОБА_2 .
Київський апеляційний суд ухвалою від 02 липня 2024 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнив та поновив цей строк.
Поновивши строк на апеляційне оскарження, суд керувався тим, що ОСОБА_2 надав докази отримання повного тексту рішення лише 17 травня 2024 року.
Київський апеляційний суд постановою від 09 жовтня 2024 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року скасував. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу залишив без розгляду.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що ОСОБА_2 як єдиний син спадкодавця має свій інтерес щодо спадкового майна, тому факт, про встановлення якого просив заявник, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право на спадкування, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження за належною позовною вимогою, зокрема, про визнання права на отримання спадщини.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У касаційній скарзі заявник через адвоката Никифорова Д. О. просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), викладеного у постановах Верховного Суду:
- від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17, від 24 травня 2023 року у справі № 759/4290/17, від 23 липня 2023 року у справі № 753/4792/17, від 27 жовтня 2023 року у справі № 757/25574/19-ц, від 24 квітня 2024 року у справі № 755/19216/18, від 16 вересня 2024 року у справі № 761/41237/20, щодо пропущення річного строку на апеляційне оскарження судового рішення;
- від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц, від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19, щодо того, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційна скарга подана зі спливом присічного строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України ОСОБА_2 вважається таким, що 03 червня 2021 року повідомлений про розгляд справи, оскільки на поштовому повідомленні наявна відмітка "адресат відсутній за вказаною адресою".
Представник ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами справи у листопаді 2023 року.
Доводи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу до Верховного Судумотивований тим, що адвокат Никифоров Д. О. не має підстав для представництва інтересів ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції, оскільки у матеріалах справи є його заява про припинення представництва інтересів ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 4).
ОСОБА_2 не був повідомлений про розгляд справи, не отримував судових повісток, тому на нього не поширюється присічний строк на подання апеляційної скарги.
Крім того, справу розглянуто за відсутності учасників справи, у тексті рішення відсутня інформація про дату складення його повного тексту, водночас рішення надіслано для оприлюднення до Єдиного державного реєстру судових рішень 23 червня 2023 року, а оприлюднено - 27 червня 2023 року.
Отже, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду у межах річного строку, передбаченого статтею 358 ЦПК України.
ОСОБА_2 звернувся до Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги за безоплатною правничою допомогою.
Дорученням від 05 грудня 2023 року адвокатці Вожакіній Т. В. доручено представляти інтереси ОСОБА_2 в іншій пов`язаній справі № 758/4260/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання недійсними правовстановлюючих документів, визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування квартири АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння.
Під час узгодження правових питань між ОСОБА_2 і адвокаткою Вожакіною Т. В. щодо справи № 758/4260/24 ОСОБА_2 порекомендовано ознайомитись з матеріалами справи № 758/1021/20, отримати судове рішення та звернутися до центру надання безоплатної правової допомоги з питання підготовки та подання апеляційної скарги.
17 травня 2024 року ОСОБА_2 отримав копію рішення суду першої інстанції у цій справі.
Юристи Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правової допомоги надали вторинну правову допомогу ОСОБА_2 щодо складення та подання апеляційної скарги.
Дорученням від 18 липня 2024 року адвокатці Вожакіній Т. В. доручено представляти інтереси ОСОБА_2 у цій справі.
Отже, з урахуванням вказаного апеляційний суд правомірно та обґрунтовано поновив строк ОСОБА_2 на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Никифоров Д. О., на постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Никифоров Д. О., про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
У грудні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 8).
Згідно з матеріалами спадкової справи 10 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Сташкової А. Г. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 56, 57).
23 вересня 2019 року ОСОБА_2 подав нотаріусу заяву про відмову від спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 62).
Відповідно до постанови приватного нотаріуса Сташкової А. Г. від 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у виданні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що відсутні докази спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на день її смерті (т. 1, а. с. 64).
З 07 грудня 2013 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 58, 59).
Свідок ОСОБА_5, допитаний у судовому засіданні 08 червня 2022 року, перебуває у дружніх стосунках із заявником. Свідок вказав на те, що він працював разом із заявником та познайомив його із ОСОБА_3 . ОСОБА_1 і ОСОБА_3 стали проживати однією сім`єю у гуртожитку. У подальшому ОСОБА_3 отримала квартиру і вони з ОСОБА_1 переїхали туди, проживали разом як сім`я, мали спільний побут.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.