ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 300/396/23
адміністративне провадження № К/990/489/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №300/396/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року (головуючий суддя: Скільський І.І.)
і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2023 року (головуючий суддя: Кухтей Р.В., судді: Нос С.П., Шевчук С.М.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - "ГУ ДПС в Івано-Франківській області"), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС в Івано-Франківській області щодо ненарахування їй за період січень-грудень 2021 року, січень-грудень 2022 року заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу заступника начальника територіального органу, розрахованого відповідно до положень частини третьої статті 346-1 Податкового кодексу України (далі - "ПК України"), схеми посадових окладів державних службовців податкових органів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1346 від 28 грудня 2020 року (далі - "Постанова №1346");
- зобов`язати відповідача нарахувати їй заробітну плату, включаючи оплату часу відпусток, компенсації за невикористані відпустки, оплату часу простою, оплату лікарняних, оплату матеріальної допомоги, допомоги на оздоровлення, оплату вихідної допомоги за вищевказані періоди, виходячи з приведених норм законодавства, з урахуванням усіх установлених їй у цей період надбавок і премій, індексації заробітної плати та виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою та фактично отриманою сумою витрат за вказаний період.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідач протиправно за період січень-грудень 2021 року та січень-грудень 2022 року нарахував заробітну плату позивачці в меншому розмірі, зокрема, не виходячи з розміру посадового окладу заступника начальника територіального органу, розрахованого відповідно до положень частин четвертої, сьомої статті 43 Конституції України, частини третьої статті 346-1 Податкового кодексу України та Постанови №1346.
Як наслідок, на думку позивачки, ГУ ДПС в Івано-Франківській області протиправно і в меншому розмірі за спірні періоди нарахував надбавку за вислугу років; надбавку за ранг державного службовця; надбавку за інтенсивність праці; надбавку за виконання особливо важливої роботи; премію; індексацію заробітної плати; оплату часу відпусток; компенсацію за невикористані відпустки; оплату часу простою; оплату лікарняних; оплату матеріальної допомоги; оплату допомоги на оздоровлення; оплату вихідної допомоги.
Вважаючи свої трудові права порушеними, ОСОБА_1 звернулась до суду з метою їхнього захисту та відновлення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2023 року, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що частиною третьою статті 346-1 ПК України визначено, що схема посадових окладів державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій визначається Кабінетом Міністрів України та не включається до загальної схеми посадових окладів державних службовців.
Так, схема посадових окладів державних службовців податкових органів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 року №1346. Відповідно до вказаної Схеми, посадові оклади розраховуються з урахуванням коефіцієнта співвідношень до прожиткового мінімуму, зокрема, для заступника начальника територіального органу такий коефіцієнт 5,9.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, зокрема, для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня 2102 грн.
Водночас, статтею 26 вказаного Закону було передбачено, що у 2021 році для всіх категорій працівників державних органів застосовуються розміри та умови оплати праці, що діяли на 1 вересня 2020 року. Одночасно, станом на 1 вересня 2020 року посадовий оклад заступника керівника Головного управління ДПС в Івано-Франківської області (з урахуванням вимог постанови Кабінету міністрів України від 18 січня 2017 року №17 "Питання оплати праці працівників державних органів", якою затверджено схеми посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2020 році) становив 10 600 грн.
Отже, вказаними нормативно-правовими актами було чітко визначені законодавчі критерії щодо встановлення посадового окладу для державних службовців, в тому числі і посади, яку на той час обіймала позивачка.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата з усіма необхідними складовими у відповідності до розміру посадового окладу за її посадою: 10 600 грн, тобто у тому розмірі, який був визначений відповідно до норм чинного законодавства.
Поряд із цим, суди зазначили, що Законом України від 8 жовтня 2021 року №1807-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (який набрав чинності 21 жовтня 2021 року) статтю 26 цього Закону було виключено, у зв`язку із чим з починаючи з 21 жовтня 2021 року розмір посадового окладу, за посадою яку займала позивачка (заступника начальника ГУ ДПС в Івано Франківській області) відповідно до вимог Постанови №1346 (щодо коефіцієнта 5,9 для визначення посадового окладу заступника начальника територіального органу) та з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого Законом України "Про державний бюджет на 2021 рік" для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (2 102 грн) складав: 12 400,00 (2 102 грн х 5,9).
Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій констатували, що у період з січня до вересня 2021 року посадовий оклад заступника начальника ГУ ДПС в Івано Франківській області, тобто посади, яку займала позивачка, становив: 10 600,00 грн, а з жовтня до грудня 2021 року - 12 400,00 грн, тобто у відповідності до вимог чинного на час спірних правовідносин вимог законодавства.
До того ж, суди попередніх інстанцій не встановили порушень з боку роботодавця при використанні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами у розмірі: 2102 гривні, який для визначення посадового окладу позивачки.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на них.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У січні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року і постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2023 року, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржниця зазначила, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах. Зазначає, що під прожитковим мінімумом у схемі посадових окладів розуміється прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного року, а не будь-який інший прожитковий мінімум, яким керувався відповідач при обчисленні та нарахуванні позивачці заробітної плати.
Скаржниця зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 щодо незастосування судами положень нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Також, позивачка зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 4 квітня 2023 року у справі №120/5264/22, сформованих у подібних правовідносинах.
Насамкінець, позивачка зазначає про недотримання норм процесуального права, адже вказує, що судом апеляційної інстанції було розглянуто справу за її відсутності за умови неналежного повідомлення про день, час та місце апеляційного розгляду її справи, що є обов`язковою підставою для скасування судових рішень у цій справі з направленням її на новий розгляд.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Мартинюк Н.М.., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р.
Верховним Судом ухвалою від 24 січня 2024 року було відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами першої й апеляційної інстанцій із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду і призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У зв`язку з перебуванням судді Радишевської О.Р. у відпустці згідно з відповідним наказом від 10 грудня 2024 року № 950/0/52-24, яка перебувала у складі колегії суддів, з урахуванням вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами) та Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, проведено повторний автоматизований розподіл у справі № 300/396/23.
Так, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Мартинюк Н.М. (головуючий суддя), Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період 2021-2022 років, займала посаду заступника начальника Головного управління ДПС в Івано-Франківській області.
Відповідно до розрахункового листа ОСОБА_1 за 2021 рік позивачці нараховано за січень жовтень 2021 року оклад в розмірі: 10 600 грн, в місяць, а за листопад-грудень 2021 року оклад в розмірі: 12 400 грн на місяць.
Відповідно до розрахункового листа позивачки за 2022 рік ОСОБА_1 нараховано за січень-грудень 2022 року оклад в розмірі: 12 400 грн в місяць.
До того ж, суди попередніх інстанцій встановили, що наказом ГУ ДПС Івано-Франківській області від 29 січня 2021 року №190 введено в дію штатний розпис ГУ ДПС Івано-Франківській області на 2021 з визначенням посадового окладу, в тому числі і заступника начальника ГУ ДПС в Івано Франківській області (10 600 грн), тобто посади, яку займала ОСОБА_1 .
Цей наказ від 29 січня 2021 року №190 доведений до відома, в тому числі позивачці, про що свідчить її підпис на ньому, проставлений без жодних зауважень.
ОСОБА_1 у період з 20 жовтня 2021 року до 2 листопада 2021 року перебувала в щорічній відпустці.
Як встановлено судом, у зв`язку з перебуванням позивачки на посаді за попереднім штатним розписом та відсутністю пропозицій щодо встановлення надбавок, відповідачем не встановлено їй, як заступнику начальника ГУ ДПС в Івано-Франківській області, премію (у розмірі 20% від посадового окладу) за період з жовтня до грудня 2022 року.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Згідно із частинами першою, третьою статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24 березня 1995 року, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до статті 2 цього Закону структура заробітної плати включає :
- основну заробітну плату - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
- додаткову заробітну плату - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року.
Окремі особливості проходження державної служби в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх територіальних органах визначаються Митним кодексом України та ПК України (частина п`ята статті 3 Закону України "Про державну службу").
Статтею 7 цього Закону, серед іншого, визначено, що державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Згідно із частиною першою статті 50 вказаного Закону, держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Відповідно до частин другої-третьої статті 50 цього Закону, заробітна плата державного службовця складається з : 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення). До премій державного службовця належать: 1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; 2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
Відповідно до частини шостої статті 52 Закону України "Про державну службу", премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу. Типове положення про преміювання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).
Згідно із частиною сьомою статті 50 цього Закону, складові заробітної плати та особливості оплати праці державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх територіальних органів визначаються МК України та ПК України.
Згідно із частиною першою статті 346-1 ПК України, держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців та інших працівників центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій з метою створення матеріальних умов для незалежного і сумлінного виконання ними обов`язків.
Відповідно до частини другої статті 346-1 ПК України, заробітна плата державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій складається з : 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця або за спеціальне звання; 4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) надбавки за інтенсивність праці; 6) надбавки за виконання особливо важливої роботи; 7) надбавки за персональну кваліфікацію; 8) надбавки за виконання особистих ключових показників ефективності; 9) премії.
Частиною третьою статті 346-1 ПК України визначено, що схема посадових окладів державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій визначається Кабінетом Міністрів України та не включається до загальної схеми посадових окладів державних службовців.
Схема посадових окладів державних службовців податкових органів затверджена Постановою №1346, відповідно до якої, посадові оклади розраховуються з урахуванням коефіцієнта співвідношень до прожиткового мінімуму, зокрема для заступника начальника територіального органу такий коефіцієнт 5,9.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, зокрема, для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 грн.
Водночас, статтею 26 цього Закону було передбачено, що у 2021 році для всіх категорій працівників державних органів застосовуються розміри та умови оплати праці, що діяли станом на 1 вересня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України №1200 від 18 грудня 2018 року "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено, зокрема, Державну податкову службу України. Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (п.2постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18 грудня 2018 року).
Постановою Кабінету Міністрів України №537 від 19 червня 2019 року "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, відповідно до якого, утворено, зокрема, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.
Постановою Кабінету Міністрів України №893 від 30 вересня 2020 року "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, серед яких Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (пункт 1). Установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (пункт 2 Постанови №893).
Наказом Державної податкової служби України №556 від 8 жовтня 2020 року "Про ліквідацію територіальних органів ДПС" наказано, серед інших, ліквідувати як юридичну особу публічного права ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ГУ ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559) з 22 жовтня 2021 року припинено.
Наказом ДПС №529 від 30 вересня 2020 року "Про утворення територіальних органів ДПС" утворено ГУ ДПС в Івано-Франківській області як територіальний орган ДПС, утворений на правах відокремленого підрозділу.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 вересня 2020 року внесено запис в Єдиному державному реєстрі про державну реєстрацію ГУ ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084), як територіального органу, утвореного на правах відокремленого підрозділу.
Наказом ДПС України №643 від 12 листопада 2020 року затверджено Положення про ГУ ДПС в Івано-Франківській області, відповідно до пункту 1 якого, ГУ ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084) є правонаступником майна, прав та обов`язків ГУ ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559).
Наказом ДПС України №755 від 24 грудня 2020 року "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" наказано розпочати з 1 січня 2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30 вересня 2020 року №529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови №893.