ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 499/268/23
провадження № 51- 2810 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі
відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Іванівського районного суду Одеської області від 13 вересня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року стосовно
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Іванівський районний суд Одеської області вироком від 13 вересня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року, засудив ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, 05 грудня 2022 року приблизно о 05:15, керуючи автомобілем "Audi А6", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись автодорогою М-05 сполученням "Київ - Одеса", порушив вимоги пунктів 1.5., 2.1. а), 2.3. б), 12.1., п. 1.1 Розділу 34 "Дорожня розмітка" Правил дорожнього руху та скоїв наїзд на нерухомий спеціалізований напівпричеп-цистерну "Trailor S 383EL3C", який перебував у складі автопоїзда з тягачем "Scania G420", реєстраційний номер НОМЕР_2, який стояв за межами проїзної частини - праворуч на острівці для поділу, розгалуження або злиття транспортних потоків з включеними габаритними вогнями та аварійною сигналізацією. В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажири автомобіля "Audi А6" отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_8 і ОСОБА_9 - тяжкі, від яких померли, ОСОБА_10 - тяжкі, зі стійкою втратою загальної працездатності не менш, ніж на одну третину (не менш 33%).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить їх змінити, призначити засудженому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що суди:
- не врахували того, що ОСОБА_6 раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні матір-пенсіонерку, вчинив необережний злочин, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, відшкодував матеріальну шкоду;
- проігнорували висновки судово-медичної експертизи № 285 від 17 квітня 2023 року, в яких підтверджено наявність у ОСОБА_6 тяжкого захворювання, зазначено про необхідність надання йому медичної допомоги тільки в умовах профільних стаціонарів Міністерства охорони здоров`я України, та не визнали це захворювання збігом тяжких обставин;
- не зважили на те, що:
а) дії водія автопоїзду не відповідали приписам Правил дорожнього руху;
б) загиблі мали захворювання, які сприяли їхній смерті, крім того, саме вони були ініціаторами ранкової поїздки;
- зробили висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 та просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_6 .
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи не є предметом касаційного перегляду в розумінні ст. 438 КПК.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Згідно зі ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Під час перегляду судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено. Ці висновки судів підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їхньої належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - достатності для прийняття рішення.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не виявлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість.
Судовий розгляд проведено з дотриманням вимог ст. 337 КПК, в межах пред`явленого обвинувачення, та діям обвинуваченого дано правильну юридичну оцінку. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання ОСОБА_6, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставин, що пом`якшують покарання - визнання вини, намагання частково відшкодувати потерпілій шкоду, а також дані про особу обвинуваченого, зокрема, те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, має тяжке захворювання, тобто дотримався вимог статей 50, 65-67 КК.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника, доводи якої за своїм змістом є аналогічними доводам її касаційної скарги, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК перевірив зазначені в ній вимоги, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Захисник ОСОБА_7 у касаційній скарзі покликається на невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі.
Проте ці доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів з огляду на таке.
Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість (ст. 414 КПК).
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Виходячи з указаної мети та принципів справедливості, співмірності й індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їхньої небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Як убачається з судових рішень, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з достатньою повнотою обґрунтували свої рішення щодо призначеного ОСОБА_6 покарання.
При цьому суди не знайшли підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК та дійшли висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 286 КК, врахувавши необережний характер та тяжкість вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які його обтяжують; слушно зауважили на відсутності належних доказів на підтвердження обставин, на які вказувала захисник в якості пом`якшуючих.
Також суди не знайшли підстав для звільнення ОСОБА_6 від покарання чи від подальшого його відбування за хворобою через те, що ні під час досудового розслідування, ні в ході судових розглядів не було отримано доказів того, що хвороба обвинуваченого може перешкоджати ОСОБА_6 відбувати покарання, що відбування ОСОБА_6 покарання загрожує його життю або може призвести до серйозного погіршення стану здоров`я чи інших тяжких наслідків.
Водночас, як зазначив суд апеляційної інстанції, сторона захисту не позбавлена можливості ініціювати питання звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою в порядку статей 537 - 539 КПК під час виконання вироку.
Колегія суддів касаційного суду також не погоджується з доводами захисника про звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, позаяк вона не навела тих нових обставин, які могли би вплинути на можливість застосування ст. 75 КК, і не були враховані судами.
Обрані ОСОБА_6 вид і розмір покарання, на думку колегії суддів, у повній мірі відповідають вчиненому злочину та підтвердженим даним про його особу.
Підстав для пом`якшення призначеного ОСОБА_6 покарання та застосування до нього положень ст. 75 КК колегія суддів не встановила.
За таких обставин Суд уважає доводи захисника безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального й процесуального права.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд