ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 522/9421/22
провадження № 51-7668 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
осіб, кримінальне провадження
стосовно яких закрито
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_6, ОСОБА_7,
захисників (у режимі відеоконференції) ОСОБА_8, ОСОБА_9,
ОСОБА_10
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42021160000000585 від 29 листопада 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кодими Одеської області, мешканця АДРЕСА_1,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_11 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2023 року клопотання захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_10 задоволено, а кримінальне провадження№ 42021160000000585 від 29 листопада 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 368 КК та ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2023 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_11, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Так, доводи прокурора зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій про те, що строк між винесенням постанови про закриття кримінального провадження за підозрою особи у вчиненні злочину та скасуванням такої постанови входить до строку досудового розслідування.
Не погоджується прокурор і з твердженнями судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості постанов прокурора та слідчого про закриття кримінальних проваджень.
Крім того, прокурор звертає увагу на ту обставину, що в підготовчому судовому засіданні клопотання захисників про закриття кримінального провадження було залишено без розгляду (тобто, на його думку, прийнято рішення), однак у ході судового розгляду було задоволено, до того ж суд апеляційної інстанції не перевірив порядку та законності їх розгляду, а доводи прокурора в цій частині жодним чином не відображено.
З огляду на зазначене прокурор вважає, що висновки місцевого суду щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження є необґрунтованими, а суд апеляційної інстанції залишив поза увагою наведені порушення кримінального процесуального закону, ретельно не перевірив доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, при цьому свого рішення, в порушення ч. 2 ст. 419 КПК, належним чином не мотивував.
На зазначену касаційну скаргу захисник ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_6, подав заперечення, у яких, посилаючись на необґрунтованість доводів сторони обвинувачення та неможливість застосування в цьому провадженні висновків об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлених у справі № 759/7254/22, просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо заявленого в ході касаційного розгляду клопотання захисника ОСОБА_12 про передачу цього кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_11 та просив її задовольнити;
- захисник ОСОБА_8 підтримав своє клопотання та просив його задовольнити, заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення;
- захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також особи, кримінальне провадження стосовно яких закрито ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали клопотання захисника ОСОБА_8, заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання захисника ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, а касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Під час вирішення питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК.
За нормами ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За положеннями частин 1, 2 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Доводи касаційної скарги прокурора зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового, на його думку, висновку про те, що строк між винесенням постанови про закриття кримінального провадження за підозрою особи у вчиненні злочину та скасуванням такої постанови входить до строків досудового розслідування.
Як убачається з матеріалів провадження, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2023 року клопотання захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_10 задоволено, а кримінальне провадження№ 42021160000000585 від 29 листопада 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 368 КК та ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК.
Суд апеляційної інстанції ухвалою від 05 жовтня 2023 року вказане рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Так, суд апеляційної інстанції встановив, що:
- 11 січня 2022 року в рамках кримінального провадження № 42021160000000585, унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 29 листопада 2021 року, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК;
- 15 січня 2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК;
- 25 лютого 2022 року постановою першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_13 продовжено строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження до трьох місяців, тобто до 11 квітня 2022 року;
- 26 лютого 2022 року постановою процесуального керівника кримінальне провадження № 42021160000000585, унесене до ЄРДР 29 листопада 2021 року, стосовно підозрюваних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК;
- 27 лютого 2022 року постановою процесуального керівника вказане кримінальне провадження щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, закрито з тих же підстав;
- 27 лютого 2022 року першим заступником керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_13 було скасовано постанову процесуального керівника від 27 лютого 2022 року про закриття вказаного кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК;
- 27 лютого 2022 року постановою старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_14 кримінальне провадження № 42021160000000585, унесене до ЄРДР 29 листопада 2021 року, щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК;
- 15 березня 2022 року постанову слідчого від 27 лютого 2022 року про закриття вказаного кримінального провадження скасовано процесуальним керівником;
- 15 березня 2022 року постановою першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури було скасовано постанову процесуального керівника від 26 лютого 2022 року про закриття кримінального провадження стосовно підозрюваних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;
- 15 березня 2022 року прокурором винесено постанову про зупинення строку досудового розслідування вказаного кримінального провадження на підставі ст. 615 КПК;
- 27 квітня 2022 року постановою прокурора відновлено досудове розслідування в указаному кримінальному провадженні;
- 30 травня 2022 року стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та розпочато процедуру відкриття матеріалів досудового розслідування;
- 08 червня 2022 року стороною захисту підтверджено факт ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та того ж дня було складено слідчим, затверджено прокурором і доставлено нарочно до канцелярії суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021160000000585, унесеному до ЄРДР 29 листопада 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що питання у цій справі стосується підходу обчислення строків досудового розслідування у випадках, коли кримінальне провадження, у якому особі було повідомлено про підозру, було закрито, а згодом постанову про закриття було скасовано.
Зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в разі скасування Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, керівником окружної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками в межах строків, передбачених ст. 219 КПК, постанови прокурора про закриття кримінального провадження, у якому особі було повідомлено про підозру, час між винесенням постанови про закриття кримінального провадження до її скасування враховується у строки досудового розслідування, до того ж зазначив, що така позиція узгоджується з постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 квітня 2023 року у справі № 367/1335/21 (провадження № 51-2448 км 22).
Ураховуючи зазначені вище висновки, колегія суддів суду апеляційної інстанції констатувала, що в цьому випадку строк від закриття кримінального провадження до скасування цього рішення зараховується у строки досудового розслідування, отже, строк з 26 лютого 2022 року по 15 березня 2022 року включно, включається у строк досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42021160000000585, унесеному до ЄРДР 29 листопада 2021 року.
Тож, суд апеляційної інстанції зазначив, що:
- з огляду на положення ст. 219 КПК залишок строку досудового розслідування вказаного кримінального провадження на момент зупинення досудового розслідування, а саме 15 березня 2022 року, становив 27 днів;
- постановою процесуального керівника від 27 квітня 2022 року відновлено досудове розслідування в указаному кримінальному провадженні, тобто з 27 квітня 2022 року почав обчислюватися залишок строку досудового розслідування, який становив 27 днів, і останнім днем досудового розслідування стала дата 23 травня 2022 року.
Отже, суд апеляційної інстанції, у цілому погодившись із рішенням місцевого суду, дійшов висновку, що строк досудового розслідування кримінального провадження № 42021160000000585, унесеного до ЄРДР 29 листопада 2021 року, закінчився саме 23 травня 2022 року, а відповідно до ч. 5 ст. 294 КПК строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає, а тому складання, затвердження обвинувального акта й направлення його до суду на розгляд, були прийняті поза межами терміну, визначеного положеннями ч. 3 ст. 219 КПК, що, на думку цього суду, згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК є підставою для закриття кримінального провадження.
Водночас суд апеляційної інстанції вказав, що сторона обвинувачення не надала належних та допустимих доказів, які б давали підстави не включати до строків досудового розслідування кримінального провадження № 42021160000000585, унесеного до ЄРДР 29 листопада 2021 року, період з 26 лютого по 15 березня 2022 року.
Однак, на переконання колегії суддів, такі висновки судів попередніх інстанцій не є належним чином обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного в постанові від 01 квітня 2024 року (справа № 178/50/20, провадження № 51-2713 кмо 23), у разі скасування прокурором постанови слідчого, дізнавача чи прокурора про закриття кримінального провадження, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру, у зв`язку з її незаконністю та необґрунтованістю, період з моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження до моменту її скасування не включається до строку досудового розслідування.
У вказаній постанові об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду, серед іншого, зазначила таке.
Досудове розслідування ? це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК).
Закриття кримінального провадження ? це форма закінчення досудового розслідування, яка є заключним етапом розслідування, на якому прокурор, слідчий чи дізнавач підбивають підсумок провадженню, аналізують й оцінюють сукупність зібраних доказів і на цій основі формулюють у постанові висновок про неможливість подальшого провадження через наявність передбачених законом обставин.
Фактично із цього моменту припиняється кримінальне переслідування, оскільки унеможливлюється подальше проведення слідчих (розшукових) дій та збирання доказів, припиняються повноваження щодо постановлення процесуальних рішень і вчинення процесуальних дій суб`єктами досудового розслідування, закінчується функція судового контролю за дотриманням прав та інтересів осіб під час досудового розслідування.
Подальше розслідування після закриття кримінального провадження є неможливим до того часу, поки постанову про закриття кримінального провадження не буде скасовано.
Закриття кримінального провадження як одна із форм закінчення досудового розслідування зумовлює припинення перебігу строків досудового розслідування.
Закон надає право слідчому, дізнавачу закрити кримінальне провадження у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 4-1, 9, 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК, якщо жодній особі не повідомлялося про підозру. Право закрити кримінальне провадження надано слідчому, дізнавачу й у випадках, передбачених ч. 10 ст. 284 КПК.
Відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв`язку з незаконністю чи необґрунтованістю.
Згідно з ч. 6 ст. 36 КПК Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 цього Кодексу. Про скасування таких постанов повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування. Скасування незаконних та необґрунтованих постанов детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури може бути здійснено Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов`язки, чи керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Законність прийняття відповідним суб`єктом рішення про закриття кримінального провадження може бути перевірена шляхом його оскарження. Таким правом кримінальний процесуальний закон наділяє: заявника, потерпілого, його представника чи законного представника (п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК).
Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" законодавець поділив на дві складові загальний строк досудового розслідування, який обчислювався з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Одна з них, це строки досудового розслідування, які обчислювалися з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру і які, в редакції Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" становили дванадцять місяців у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину та вісімнадцять місяців у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Згідно з ч. 4 ст. 219 КПК строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 гл. 24 цього Кодексу.
Зазначені строки відповідно до ч. 1 ст. 294 КПК могли бути продовжені неодноразово слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, установлений пунктами 2 і 3 ч. 4 ст. 219 цього Кодексу, тобто у кримінальних провадженнях щодо нетяжкого злочину кожного разу на строк не більше шести місяців, а у кримінальних провадженнях щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину ? кожного разу на строк не більше дванадцяти місяців.
У ст. 2 КПК сформульовано завдання кримінального провадження, зокрема, такими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду констатувала, що врахування строків досудового розслідування в закритому кримінальному провадженні в той час, коли КПК не передбачає вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, суперечить вимогам ст. 2 КПК.
Водночас згідно із п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Частиною 2 ст. 113 КПК передбачено, що будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Положеннями ч. 5 ст. 294 КПК визначено, що строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного в постанові від 09 вересня 2024 року (справа № 759/7254/22, провадження № 51-532 кмо 24):
- прокурори вищого рівня (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники) наділені повноваженнями скасувати постанову прокурора нижчого рівня про закриття кримінального провадження, у якому особі було повідомлено про підозру, у межах строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 КПК;
- період з моменту прийняття прокурором постанови про закриття кримінального провадження, у якому особі було повідомлено про підозру, до моменту скасування такої постанови прокурором вищого рівня не зараховується до строку досудового розслідування.
Як убачається зі змісту судових рішень судів попередніх інстанцій, у цьому провадженні:
- 26 лютого 2022 року постановою процесуального керівника ? прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_11 кримінальне провадження № 42021160000000585 від 29 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 закрито у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанні можливості їх отримати у зв`язку із повномасштабною воєнною агресією рф;
- 27 лютого 2022 року постановою процесуального керівника ? прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_11 кримінальне провадження № 42021160000000585 від 29 листопада 2021 року (фактове) закрито з тих же підстав;
- 27 лютого 2022 року першим заступником керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_13 скасовано постанову прокурора Одеської обласної прокуратури від 27 лютого 2022 року про закриття фактового кримінального провадження № 42021160000000585 від 29 листопада 2021 року у зв`язку з її необґрунтованістю;
- 27 лютого 2022 року постановою слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, фактове кримінальне провадження № 42021160000000585 від 29 листопада 2021 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, тобто у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення;
- 15 березня 2022 року постановою прокурора Одеської обласної прокуратури скасовано постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, від 27 лютого 2022 року про закриття фактового кримінального провадження № 42021160000000585 від 29 листопада 2021 року;
- 15 березня 2022 року постановою першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури скасовано постанову прокурора Одеської обласної прокуратури від 26 лютого 2022 року про закриття кримінального провадження № 42021160000000585 від 29 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Проте місцевим судом, з огляду на вищезазначені положення кримінального процесуального закону, не було надано належної оцінки зазначеним обставинам, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції не відповідає положенням частин 1, 2 ст. 370 КПК.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, крім іншого, зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Проте суд апеляційної інстанції, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не врахував обставин цього кримінального провадження, належним чином не мотивував свого рішення в цій частині, що у свою чергу призвело до порушення приписів статей 370, 419 КПК.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій допустили істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили їм ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, що відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування таких судових рішень та призначення нового розгляду провадження в суді першої інстанції.
Разом з тим, з огляду на наявність указаних істотних порушень вимог процесуального закону, які і є підставою для скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, Верховний Суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам касаційної скарги прокурора в іншій частині.
З огляду на вказане касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого суд має врахувати наведене в цій постанові та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Водночас посилання сторони захисту в запереченнях на касаційну скаргу прокурора на неможливість застосування в цьому кримінальному провадженні висновків об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлених у постанові від 09 вересня 2024 року (справа № 759/7524/22, провадження № 51-532 кмо 24), не спростовують зазначених вище висновків суду касаційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Таким чином, перевіряючи обґрунтованість доводів касаційної скарги суд касаційної інстанції перевіряє обґрунтованість застосування норм КПК, які діяли на час вчинення зазначених процесуальних дій.
Згідно зі ч. 2 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
Отже, відступ від висновку щодо застосування норми права не свідчить про зміну процесуального закону, а є лише тлумаченням застосування закону (зміст якого не змінювався) у випадку, якщо колегія суддів чи палата вважає за необхідне відступити від іншого висновку щодо застосування цієї норми права.
Тож посилання сторони захисту на неможливість застосування правового висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 09 вересня 2024 року (справа № 759/7254/22, провадження № 51-532 кмо 24) до обставин кримінального провадження за період, що діяв до 01 січня 2024 року, не ґрунтується на зазначених вище положеннях КПК.
Водночас суд касаційної інстанції з огляду на:
- положення, передбачені ч. 1 ст. 5 КПК;
- приписи ч. 6 ст. 368 КПК та ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (стосовно врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду),
- позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в ухвалі від 11 жовтня 2023 року у справі № 607/1662/21 (провадження № 14-121 цс 23), згідно з якою, висновки, що містяться в рішеннях об`єднаної палати, мають перевагу над висновками палати чи колегії суддів,
перевіряючи правильність застосування кримінального процесуального закону на час прийняття відповідного процесуального рішення, яке є предметом перегляду, зобов`язаний застосовувати висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, які існують на час постановлення рішення судом касаційної інстанції.
Щодо клопотання захисника ОСОБА_8 про передачу цього провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Обґрунтовуючи своє клопотання, захисник ОСОБА_8 послався на те, що в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 міститься виключна правова проблема, яка, на його думку, у порядку ч. 5 ст. 434-1 КПК має бути вирішена Великою Палатою Верховного Суду.
Зокрема, захисник вважає, що виключна правова проблема в цьому кримінальному провадженні полягає в тому, що строк досудового розслідування з моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження до моменту її скасування прокурором відповідного рівня має включатися у строк досудового розслідування, оскільки, на його думку, зачіпаються конституційні та конвенційні права особи, пов`язані з тим, що така особа не може невизначений період часу бути в стані, який повністю залежить від сторони обвинувачення.
На думку захисника, кількісний показник виключної правової проблеми в цьому кримінальному провадженні, серед іншого, полягає в тому, що:
- існує численна кількість кримінальних проваджень, закритих у подібний спосіб на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, які Верховний Суд лише починає переглядати в касаційному порядку;
- після ухвалення об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду постанови від 09 вересня 2024 року у справі № 759/7524/22 деякі колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду застосовують позицію, яку висловлено в зазначеному рішенні;
- слід вести мову не тільки про рішення Верховного Суду, а й ті рішення, які ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки їх існує велика кількість.
Водночас, що стосується якісного показника виключної правової проблеми в цьому кримінальному провадженні, то на переконання захисника:
- відсутність правової можливості врегулювати питання збереження строків досудового розслідування, на що посилається прокурор у касаційній скарзі, не може впливати на конституційні та конвенційні права особи;
- існує відповідна норма кримінального процесуального закону, яка згідно зі ст. 9 КПК може застосовуватися по аналогії, а саме абз. 2 ч. 5 ст. 219 КПК, оскільки зупинення та закриття кримінального провадження в розрізі обчислення строків досудового розслідування є подібними;
- положення ст. 615 КПК не можуть застосовуватися в цьому кримінальному провадженні;
- касаційну скаргу прокурора мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій допустили істотне порушення норм процесуального права, при цьому питання матеріального права не постає.
Також захисник зазначив, що:
- у разі невизнання наведених ним обставин виключною правовою проблемою це призведе до того, що вказана позиція об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду утворюватиме основу для зловживання прокурорами всіх рівнів своїми процесуальними правами щодо закриття кримінального провадження;
- наявність довгострокових розходжень у відповідній судовій практиці національних судів враховується під час вирішення питання того, чи наявність конфліктуючих судових рішень суперечить принципу правової визначеності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак навіть Верховний Суд займає протилежні позиції застосування норми закону про обчислення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, у якому виносилася постанова про його закриття;
- крім направлення провадження на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, національне законодавство не передбачає механізму подолання зазначених вище розбіжностей.
До того ж захисник вважає, що зазначене питання (щодо строків досудового розслідування) нечітко врегульовано в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 вересня 2024 року (справа № 759/7524/22, провадження № 51-532 кмо 24).
Згідно зі ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Положеннями ч. 5 ст. 434-1 КПК регламентовано, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Положеннями ч. 4 ст. 434-2 КПК передбачено, що про передачу кримінального провадження на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу з викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному частинами 1-4 ст. 434-1 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених ч. 5 ст. 434-1 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях неодноразово наголошувала на тому, що, передаючи на розгляд Великої Палати, колегія суддів повинна належним сформулювати виключну правову проблему та обґрунтувати факт її наявності, тобто відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або/та неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів, у тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
Як раніше наголошувалося в рішеннях Великої Палати Верховного Суду (наприклад, ухвала від 22 травня 2024 року у справі № 161/8760/22, провадження № 13-17 кс 24), під час тлумачення поняття "виключна правова проблема" необхідно виходити з кількісних та якісних показників, які можуть її становити.
Зокрема, за кількісним показником виключна правова проблема зазвичай виникає не в одиничній правовій ситуації, а в невизначеній кількості кримінальних проваджень, крім того, така правова проблема може мати триваючий характер і виникати ще під час розгляду кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій.
Водночас якісні показники становлять змістовий та процедурний критерії визначення наявності виключної правової проблеми.
За змістовим критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи.
За процедурним критерієм виключна правова проблема може мати місце за відсутності, неефективності або вичерпаності національних процесуальних механізмів її вирішення іншим способом, крім як використання повноважень Великої Палати Верховного Суду.
Однак, на переконання колегії суддів, заявляючи клопотання про передачу цього провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, захисник ОСОБА_8 не наводить належних обґрунтувань про те, що за вказаних ним обставин має місце виключна правова проблема.
До того ж, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 вересня 2024 року (справа № 759/7524/22, провадження № 51-532 кмо 24) чітко визначено порядок застосування норми права в подібних правовідносинах і таке рішення об`єднаної палати є зрозумілим.
Ураховуючи зазначене вище, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про те, що це провадження містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Отже відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 та направлення цього кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду з зазначених вище підстав.
Керуючись статтями 412, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд