ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 380/682/20
адміністративне провадження № К/990/25388/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 380/682/20
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року (суд у складі головуючого судді Кедик М.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Кушнерика М.П., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.) у справі № 380/682/20
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду (далі по тексту - відповідач) з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неподання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області пакету документів про призначення пенсії, за заявою від 21 серпня 2019 року;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно з вимогами Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30 січня 2007 року щодо розгляду питання призначення пенсії за вислугою років.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Порядку № 3-1 покладено лише обов`язок подання та оформлення документів для призначення пенсії, тоді як прийняття рішення щодо призначення пенсії здійснюється виключно відповідним органом Пенсійного фонду України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.
Суди дійшли висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за вислугою років, оскільки він не має встановленої пунктом "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарної вислуги років.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Як підстави касаційного оскарження зазначає, що оскаржувані рішення прийнята в результаті неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №750/9775/16-а, від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18, від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 липня 2024 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.
Верховний суд ухвалою від 23 грудня 2024 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в письмовому провадженні з 24 грудня 2024 року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Згідно з наказом командувача ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06 серпня 2019 № 311 майора ОСОБА_1, старшого інженера-дослідника НОМЕР_1 літаючої авіаційно-технічної лабораторії ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "ґ" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 21 серпня 2019 року про призначення пенсії за вислугу років.
Листом від 07 листопада 2019 року № 11412 відповідач, за результатами розгляду вказаної заяви, повідомив, що при оформленні подання про призначення пенсії до органів Пенсійного фонду України уповноважений орган повинен зазначити у цьому документі вислугу для призначення пенсії за вислугу років. Враховуючи вимоги статті 12 Закону № 2262 ІНФОРМАЦІЯ_1 не може оформити подання про призначення пенсії, оскільки не може вказати вислугу років для призначення пенсії. На час виключення зі списків військової частини, що вважається датою звільнення з військової служби, календарна вислуга років становила лише 17 років 1 місяць 4 дні, ОСОБА_1 не досягнув 45 років та займав посади льотного складу лише 14 років 01 місяць 18 дні.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС дійшла таких висновків.
Загальні умови і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі, визначені Законом України від 9 квітня 1992 pоку № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до пунктів "а", "г" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; г) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.
Згідно частини четвертої статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджено постанову Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".
Відповідно до абзацу 2 пункту "г" частини 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Вирішуючи справу №805/3923/18-а об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 березня 2021 року дійшла наступного висновку: "…основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…".
У постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 у справі № 480/4241/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України №1522 від 02 листопада 2006 року "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30 січня 2007 року (далі по тексту - Порядок №3-1).
Пунктом 1 Порядку №3-1 визначено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб.
Відповідно до положень Порядку №3-1 на уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
Пунктами 12 і 13 Порядку №3-1 визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку.
Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються безпосередньо заявниками до органів, що призначають пенсії, завіряються органами, що призначають пенсії.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що на відповідача, у випадку вирішення питання про призначення пенсії у відповідності до вище вказаного Закону, покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01 серпня 2023 року у справі № 761/19074/17 та від 08 червня 2021 року у справі №360/3326/18.
Враховуючи, що у даному випадку для призначення позивачу пенсії за вислугу років підлягає застосуванню Постанова № 393, тобто передбачена можливість пільгового зарахування окремих видів служби, колегія суддів КАС ВС вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у ОСОБА_1 достатньої вислуги років є передчасними.
Необґрунтованим є висновок судів про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Водночас, суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили факту наявності у позивача пільгового стажу, відповідно до приписів Постанови №393.
Вислуга років позивача в календарному та пільговому обчисленні визначається уповноваженим органом на підставі документів, зокрема трудової книжки, послужного списку, довідок про участь в антитерористичній операції (та ін.), які відповідно до вимог законодавства і мають бути враховані уповноваженим органом під час прийняття рішення про наявність чи відсутність у позивача права на пенсію за вислугу років.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що під час розгляду справи судами не встановлено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Встановлення вказаних обставин має вирішальне значення для правильного вирішення спору по суті.
В свою чергу з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -