ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 134/1173/22
провадження № 51-3120км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022025190000120, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_7 та стягнуто на її користь із ОСОБА_6 2000 гривень моральної шкоди та 5000 гривень витрат на правову допомогу.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою у тому, що вона 27 липня 2022 року, близько 16:00, перебуваючи поряд з будинком по АДРЕСА_2, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, під час словесної суперечки, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, кинула дерев`яний брусок у ОСОБА_7, чим завдала їй удару по нозі від якого у потерпілої утворилися легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Аргументуючи свою позицію, стверджує, що апеляційний суд не звернув уваги на порушення, допущені місцевим судом, залишив без уваги доводи апеляційних скарг сторони захисту, внаслідок чого постановив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України.
Зокрема, на думку засудженої, без уваги залишись доводи про порушення її права на захист, неправильну оцінку доказів з точки зору їх допустимості та належності, проведення дізнання неуповноваженими особами та недоведення поза розумним сумнівом її вини у скоєному.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_8 вважала касаційну скаргу сторони захисту необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
В силу вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як убачається з матеріалів провадження, усупереч твердженням засудженої ОСОБА_6 ухвала апеляційного суду про залишення без зміни обвинувального вироку місцевого суду щодо неї вказаним вимогам закону відповідає з огляду на таке.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалася у заподіянні потерпілій ОСОБА_7 умисного легкого тілесного ушкодження.
Під час здійснення кримінального провадження ОСОБА_6 свою винуватість в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні не визнала і пояснила, що дійсно 27 липня 2022 року між нею та потерпілою відбувся конфлікт, після якого ОСОБА_7 сама, через власну необережність, впала на землю і забила ногу.
З метою спростування цих показань прокурор надав такі докази: показання потерпілої ОСОБА_7, яка розповіла як під час конфлікту, що мав місце 27 липня 2022 року,ОСОБА_6 кинула у неї дерев`яний брусок, який попав їй у ногу; показання експерта ОСОБА_9, який ствердив що садна і синці на нозі ОСОБА_7 могли утворитись при обставинах на які вказувала потерпіла, а конкретно - синець на зовнішній поверхні лівої гомілки та верхній третині лівої гомілки нижче від колінного суглоба, враховуючи його розташування, міг утворитися від удару поліна, у тому числі - з рикошетом від землі; показання свідка ОСОБА_10, яка підтвердила факт конфлікту 27 липня 2022 року і тривалі неприязні стосунки між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Крім наведеного, сторона обвинувачення надала письмові докази, зокрема: заяву про вчинення кримінального проступку від 27 липня 2022 року, в якій потерпіла ОСОБА_7 повідомила про заподіяння їй тілесних ушкоджень ОСОБА_6 ; дані протоколу проведення слідчого експерименту від 28 липня 2022 року за участю потерпілої ОСОБА_7, яка продемонструвала як обвинувачена кинула у неї дерев`яним бруском; дані висновку судово-медичної експертизи за № 045 від 28 липня 2022 року щодо виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень; дані протоколу огляду місця події від 16 серпня 2022 року, в ході якого зафіксовано обстановку у місці події і вилучено предмет, який ОСОБА_6 кинула у ОСОБА_7 ; дані протоколу проведення слідчого експерименту від 17 серпня 2022 року за участю обвинуваченої ОСОБА_6, яка показала за яких обставин і як кинула у ОСОБА_7 дерев`яним бруском.
Суд першої інстанції, виконуючи приписи ст. 94 КПК України, ретельно перевірив зібрані під час дізнання та надані прокурором фактичні дані, на підставі яких ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.
При цьому, місцевий суд обґрунтовано відхилив доводи сторони захисту про недопустимість пред`явлених прокурором доказів.
Так, суд визнав безпідставними доводи про початок досудового розслідування у формі приватного обвинувачення із порушенням вимог статей 214 і 478 КПК України, оскільки в матеріалах справи наявна заява потерпілої ОСОБА_7 про скоєне щодо неї кримінальне правопорушення.
Крім цього, посилаючись на постанову про призначення групи дізнавачів у кримінальному провадженні та доручення про проведення досудового розслідування начальника сектору дізнання Відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області від 28 липня 2022 року, місцевий суд спростував доводи сторони захисту про здійснення дізнання неуповноваженими особами.
Поміж зазначеного, місцевий суд надав оцінку аргументам сторони захисту про те, що проведені у даному кримінальному провадженні слідчі експерименти не містять ознак відтворення, зводилися до закріплення показань і були проведені не на місці події, що не узгоджується з положеннями ст. 240 КПК України.
Як убачається з відповідних протоколів та відеозаписів, долучених до них, ОСОБА_7 і ОСОБА_6, окрім пояснень стосовно обставин кримінального правопорушення, показували, де вони знаходились і яким чином обвинувачена завдавала потерпілій тілесних ушкоджень.
Підстав вважати, що мав місце повторний допит учасників кримінального провадження у суду не було. Що більше, положення ст. 240 КПК України не вимагають від слідчого проводити слідчий експеримент виключно на місці події злочину. Відповідні слідчі дії у цього кримінальному провадженні були проведені з метою відтворення механізму, характеру та способу спричинення тілесних ушкоджень, що можливо відтворити не прив`язуючись саме до місця скоєння кримінального правопорушення.
Також предметом перевірки місцевого суду були доводи щодо недопустимості протоколу огляду місця події від 16 серпня 2022 року, за результатами якої суд вказав, що слідча дія проведена відповідно до вимог процесуального закону, а її результати оформлено із дотриманням вимог ст. 104, 105 КПК України.
Не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду й доводи про відсутність даних щодо механізму нанесення потерпілій ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, які суд спростував з огляду на показання експерта та висновок судово-медичної експертизи за № 045 від 28 липня 2022 року. Підстав для призначення додаткової експертизи у даному кримінальному провадженні не було, а сторона захисту від поданого клопотання про проведення іншого дослідження з цих питань відмовилася з власної ініціативи.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, який також був предметом детальної перевірки апеляційного суду, відповідає доказам, які зібрані у встановленому законом порядку, досліджені у судовому засіданні та належно оцінені.
У ході касаційного перегляду колегія суддів Верховного Суду встановила, що суд апеляційної інстанції переглянув оскаржуване судове рішення відповідно до вимог ст. 404 КПК України, перевірив усі аргументи апеляційних скарг обвинуваченої та її захисника й навів переконливі мотиви для їх спростування та підстави, з яких залишив скарги без задоволення, а тому оскаржувана ухвала узгоджується із вимогами статей 370, 419 КПК України.
Наведені в касаційній скарзі мотиви щодо незгоди з судовими рішеннями не спростовують правильності висновків судів і не містять переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти висновку, що рішення були постановлені з істотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів їх законність.
Що стосується доводів засудженої ОСОБА_6 про порушення її права на захист під час проведення досудового розслідування, то такі також є неспроможними виходячи з наступного.
Аргументуючи свою позицію, ОСОБА_6 наголошує на тому, що в один день (16 серпня 2022 року) їй було оголошено про підозру, проведено допит та слідчий експеримент. Ці обставини, на її переконання, свідчать про штучне створення умов, за яких вона не могла підготуватися для свого захисту та реалізувати інші права.
Разом з цим, із аналізу положень КПК України вбачається, що чи не єдиним обмеженням на проведення слідчих дій одразу після вручення особі повідомлення про підозру, є факт набуття цією особу статусу підозрюваної і висловлення нею бажання мати захисника. Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_6 була обізнана про своє право на залучення захисника, свідомо ним не скористалась і не заперечувала про проведення слідчих дій у той же самий день.
Даних, які б свідчили про створення умов для обмеження засудженої у реалізації її прав, зокрема права на захист, не встановлено, а тому відповідні твердження, що зазначені у касаційній скарзі є безпідставними.
Оскільки матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, то підстав для задоволення касаційної скарги сторони захисту немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд