ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 591/6525/18
провадження № 51-11км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, на вирок Зарічного районного суду
м. Суми від 31 жовтня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від
22 травня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018200440001906, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 342 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 342 КК, та призначено йому покарання:
? за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк
10 років;
? за ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
? за ч. 2 ст. 125 КК у виді арешту на строк 5 місяців;
? за ч. 2 ст. 342 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Задоволено цивільний позов прокурора та ухвалено стягнути з ОСОБА_6
на користь держави в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілих
42 931,63 грн.
Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 та ухвалено стягнути на її користь з ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди 200 000 грн. Закрито провадження в частині цивільного позову ОСОБА_8 щодо відшкодування майнової шкоди.
Вирішено питання щодо: початку строку відбування покарання; запобіжного заходу; відшкодування процесуальних витрат; речових доказів.
За обставин, детально викладених у вироку суду, ОСОБА_6 визнано винуватим
і засуджено за те, що він 10 червня 2018 року приблизно о 03:00 прибув до нічного розважального клубу "Луна" (вул. Інтернаціоналістів, буд. 21, м. Суми), у якому перебував до 05:18. У цей час між ОСОБА_6 та невстановленою особою виник конфлікт, унаслідок чого він залишив нічний клуб. Будучи обуреним конфліктом з невстановленою особою, ОСОБА_6 вирішив використати цей малозначний привід та спланував зірвати масовий захід у вигляді відпочинку певної кількості людей, який призведе до тимчасового припинення нормальної діяльності нічного клубу "Луна" і з метою завдання шкоди життю та здоров`ю багатьох осіб, у невстановленому місці перевдягнув верхній одяг, надівши чорну куртку замість білої, та вдягнув на голову заздалегідь заготовлену маску (балаклаву) чорного кольору, яка закривала обличчя, крім очей.
Крім того, ОСОБА_6, діючи умисно, взяв із собою предмети, заздалегідь підготовлені для завдання тілесних ушкоджень, а саме: ніж, який не є холодною зброєю, і поклав до кишені наступальну осколкову гранату РГД-5, яку, не маючи передбаченого законом дозволу, придбав за невстановлених обставин та зберігав у невстановленому місці. Після цього він попрямував до нічного клубу "Луна", приблизно о 05:48, тримаючи у правій руці ніж, маючи на меті зрив масового заходу та припинення нормальної діяльності клубу, а також з метою завдання шкоди життю та здоров`ю багатьох осіб, діючи умисно, з хуліганських спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння смерті багатьох осіб, зайшов до центрального входу цього клубу та піднявся на другий поверх.
Охоронець ОСОБА_9, який перебував на другому поверсі, побачивши особу в масці та з ножем у руках, заблокував прохід через металевий турнікет. У цей час ОСОБА_6, продовжуючи реалізацію своєї мети, умисно та з особливою зухвалістю, протиставляючи себе загальновизнаним нормам поведінки у суспільстві, тобто з хуліганських спонукань, обравши вчинення злочину у спосіб небезпечний для життя багатьох осіб, розуміючи та передбачаючи, що від вибуху можливе не лише припинення нормальної діяльності розважального закладу, а й настання смерті багатьох осіб, та бажаючи настання таких наслідків,дістав з кишені наступальну осколкову гранату РГД-5, привів її у бойову готовність і відразу кинув цю гранату в бік входу до приміщення згаданого нічного клубу, де перебували відвідувачі та працівники закладу.
У результаті вибуху гранати тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості отримали: ОСОБА_8 (легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя); ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12 (легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я); ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 (легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та середньої тяжкості тілесні ушкодження).
Після кидка гранати ОСОБА_6, розуміючи, що виконав усі необхідні дії для досягнення свого злочинного умислу, почав тікати з місця події. На першому поверсі його наздогнав і спробував зупинити ОСОБА_9 . Проте ОСОБА_6 умисно заподіяв ножем ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді порізу правої кисті між великим та вказівним пальцями (легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я).
Після цього ОСОБА_6 вибіг з приміщення нічного клубу "Луна". Цієї миті ОСОБА_9, незважаючи на отримане поранення, продовжував його переслідувати та почав кликати на допомогу. На ці заклики відреагували інспектор УПП в Сумській області ОСОБА_16 та заступник командира батальйону УПП в Сумській області ОСОБА_17, які почали наздоганяти ОСОБА_6 . Водночас правоохоронці декілька разів гучно повідомили останньому про те, що вони є поліцейськими, та висловили законну вимогу зупинитися. ОСОБА_6, розуміючи, що внаслідок вчиненого злочину його переслідують представники правоохоронного органу, почав чинити активний опір, а саме хаотично розмахувати ножем
перед поліцейськими, не підпускаючи їх до себе. У відповідь на такі дії поліцейські ОСОБА_16 та ОСОБА_17, зваливши ОСОБА_6 з ніг на землю, застосували фізичну силу та затримали його.
Сумський апеляційний суд ухвалою від 22 травня 2024 рокувирок районного суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення судів обох інстанцій у частині засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК і закрити провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу цих кримінальних правопорушень. А в частині засудження за ч. 2 ст. 125 та ч. 2 ст. 342 КК - змінити оскаржувані судові рішення, звільнивши ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 цього Кодексу. Цивільні позови залишити без розгляду.
Свої доводи обґрунтовує тим, що суд, визнаючи ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 пунктами 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК неправильно встановив мотив та мету його скоєння, а також не зазначив ставлення суб`єкта до наслідків у вигляді смерті потерпілих, що істотно вплинуло на законність та справедливість ухваленого рішення. Захисник зазначає, що суд не встановив наявності у ОСОБА_6 прямого умислу на позбавлення життя потерпілих. Наголошує на відсутності в діях ОСОБА_6 ознак закінченого замаху на умисне вбивство, оскільки не встановлено обставин, які перешкодили б виконати всі дії для доведення злочину до кінця в разі наявності умислу на позбавлення життя потерпілих. Стверджує, що ОСОБА_6 раніше не був знайомий з потерпілими, між ними не виникало будь-яких конфліктних ситуацій. У ту ніч у нього виник конфлікт у нічному клубі з невстановленою особою (хтось із охоронців), під час якого до нього була застосована фізична сила. А тому ОСОБА_6, будучи впевненим у тому, що використовує димову шашку, а не гранату, вирішив застосувати її з хуліганських мотивів - помсти за некоректне ставлення до нього з боку охоронців нічного клубу.
Звертає увагу на необізнаність засудженого щодо факту придбання ним вибухового пристрою - гранати. До нічного клубу "Луна" ОСОБА_6 прибув з єдиною метою - перешкодити його роботі та налякати. Засуджений не допускав, що граната справжня, не передбачав і не міг передбачити наслідків, які настали. Про справжні наслідки він дізнався від працівників поліції. Висновки суду про те, що підзахисний повинен був знати, що отриманий ним від незнайомих осіб предмет є вибухонебезпечною осколковою гранатою, ґрунтуються на припущеннях. Отже, на переконання захисника, у ОСОБА_6 не було умислу та мотиву на позбавлення життя людей та спричинення їм тілесних ушкоджень, а тому суд під час кваліфікації його дій неправильно застосував норми ч. 2 ст. 15, пунктів 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК.
Крім того, стверджує про неправильне застосування приписів ч. 1 ст. 263 КК, оскільки не доведено прямого умислу на вчинення ОСОБА_6 цього злочину.
Також зазначає щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ч. 2 ст. 342 та ч. 2 ст. 125 КК, адже суд не звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6, надавши відповідні пояснення, підтримали касаційну скаргу захисника в повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_5 висловила позицію щодо необхідності часткового задоволення касаційної скарги, а саме лише в частині доводів про звільнення засудженого від кримінальної відповідальності у звʼязку з закінченням строків давності. Стосовно інших доводів скарги прокурор навела заперечення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Касаційний суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах поданих касаційних скарг.
У касаційній скарзі захисник не заперечує доведеності винуватості ОСОБА_6 за
ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 125 КК та кваліфікації його дій за цими епізодами, а лише стверджує, що суди, усупереч приписам ст. 49 КК, не звільнили засудженого від кримінальної відповідальності за цими нормами закону України про кримінальну відповідальність.
Водночас касатор стверджує про недоведеність вчинення засудженим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, та про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК, зокрема, вказує на відсутність у нього умислу на позбавлення життя потерпілих, а також на неправильне встановлення мотиву та мети скоєння цього кримінального правопорушення. Із цими доводами колегія суддів погодитися не може.
Як видно зі змісту судових рішень, під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевіряли всі доводи, на які посилалася сторона захисту при розгляді кримінального провадження та які є аналогічними тим, що викладені в касаційній скарзі захисника. Зазначені в цих рішеннях мотиви про визнання вказаних доводів безпідставними колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у суді доказам.
Зокрема, свій висновок у вироку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115,
ч. 1 ст. 263 КК, суд першої інстанції зробив на підставі наданих сторонами доказів, які були перевірені в судовому засіданні, визнані судом належними та допустимими і яким цей суд надав відповідну правову оцінку.
Такого висновку цей суд дійшов на підставі наданих у судовому засіданні показань самого засудженого ОСОБА_6, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_16, свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 й експерта ОСОБА_22 .
Також цей висновок базується на підставі досліджених у суді письмових доказів, зокрема: протоколу огляду місця події від 10 червня 2018 року; висновків судово-медичних експертів № 478 (яким підтверджено наявність у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, визначено їх характер, ступінь тяжкості та локалізацію, а також те, що вони могли бути заподіяні внаслідок удару ножем), № 96, 97, 98, 473, 475, 477, 503 (якими підтверджено завдання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14,
ОСОБА_15, визначено їх характер, ступінь тяжкості та локалізацію, а також те, що вони могли утворитися внаслідок вибуху гранати); висновку експерта вибухотехніка, згідно з яким у наданих на дослідження уламках з приміщення нічного клубу виявлені сліди тротилу - вибухової речовини бризантної дії, а надані уламки та частини пристрою, які є уламками наступальної осколкової ручної гранати РГД-5, що належить до категорії боєприпасів військового призначення та застосовується для знищення живої сили противника; висновку судової експертизи зброї, відповідно до якого ніж, вилучений на місці події, не є холодною зброєю; висновків судово-імунологічних експертиз № 606, 607 та 609, згідно з якими на одязі та взутті ОСОБА_6 виявлені сліди крові, походження яких від потерпілого ОСОБА_9 не виключено; протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю ОСОБА_9, на підставі якого судово-медичним експертом установлено, що наведені вище тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок вибуху гранати, а рана кисті - від удару ножем; відеозапису з камер спостереження клубу "Луна", де зафіксовано прибуття до закладу ОСОБА_6 у темному одязі, масці, з ножем у руці та приведення ним у бойову готовність гранати, її прицільне кидання в напрямку неповністю відчинених дверей до зали клубу.
Крім того, предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій були доводи про відсутність у ОСОБА_6 прямого умислу на заподіяння смерті потерпілим, які обґрунтовано визнані безпідставними.
Так, за змістом ст. 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну й вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.
Питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Замах на вбивство може бути вчинений лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.
Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату, тобто наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла й вчинити замаху на їх досягнення.
Водночас, якщо винна особа відмовилася від убивства потерпілого вже після вчинення дій, які вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння необхідно кваліфікувати відповідно до ч. 2 ст. 15 КК як закінчений замах на умисне вбивство.
Спростовуючи доводи сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_6 прямого умислу на вбивство двох і більше осіб, суд першої інстанції, дослідивши докази, у своєму рішенні вказав, що ними підтверджено факт перебування в нічному клубі "Луна" ОСОБА_6 у наведений в обвинуваченні час, котрий, будучи одягнутим в кофту світлого кольору, вийшов з клубу, надалі змінив її на темну, одягнув маску, чого сам не заперечував у своїх показаннях, тобто ретельно, усвідомлено та заплановано вжив заходи для унеможливлення його ідентифікації.Водночас засуджений узяв із собою два предмети - гранату та ніж, які мають значні вражаючі (травмуючі) властивості, здатні заподіяти смерть, а застосована ним граната призначена саме для знищення живої сили противника. Заразом місцевий суд зауважив, що переконався в обізнаності ОСОБА_6 щодо характеру вибухового пристрою, який він мав при собі, та його властивостей. Надалі, як установлено районним судом з відеозапису, засуджений спокійним кроком піднявся на другий поверх клубу, де біля роздягальні стояла група людей, яких неможливо було не помітити, а в залі продовжували відпочивати інші люди. З декількох спроб ОСОБА_6 привів гранату в бойову готовність та намагався прицільно кинути її у відчинені двері до приміщення зали, навіть нахилившись через турнікет для полегшення досягнення своєї мети, але граната відрекошетила від одвірку дверей і впала біля людей, що перебували поряд з роздягальнею. Зважаючи на вказане вище, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 усвідомлено, будучи обізнаним про травмуючі властивості гранати, застосував її, кинувши в натовп людей, і те, що граната не потрапила до танцювальної зали, це багатьох врятувало. Тобто засуджений діяв з бажанням саме заподіяти їм смерть з супутньою метою зашкодити діяльності закладу.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із указаними вище висновками місцевого суду, зазначив, що ОСОБА_6 себе контролював і мав час для усвідомлення наслідків, а всі його дії були спрямовані на досягнення поставленої мети - закінченого замаху на умисне вбивство двох та більше осіб, тобто замаху на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілим способом, небезпечним для життя багатьох осіб, а саме шляхом підриву гранати РГД-5, які перебувають у причинному зв`язку з наслідками, що настали. Зокрема, потерпіла ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, які
є небезпечними для життя, потерпілі ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, потерпілі ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12 - легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано зазначила, що характер, послідовність, динамічність дій ОСОБА_6, його поведінка до, під час і після вчинення злочину способом, небезпечним для життя багатьох осіб із застосуванням наступальної осколкової гранати РГД-5, тяжкість отриманих потерпілими тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, установлені судом першої інстанції, свідчать про те, що засуджений мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілих і вчинив для цього всі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що спричинять смерть потерпілих, однак злочинний результат не настав лише в силу обставин, які не залежали від його волі. Суд першої інстанції врахував конкретну ситуацію вчинення злочину: обстановку, місце, час, знаряддя й засоби його вчинення, зміст умислу винного, зокрема, те, що засуджений застосував вибуховий пристрій - гранату
РГД-5, яка є наступальною осколковою гранатою та належить до категорії боєприпасів, є придатною до здійснення вибуху, має значну уражаючу й руйнівну силу.
Верховний Суд погоджується з указаними вище висновками судів першої та апеляційної інстанцій і зауважує, що граната РГД-5 - це протипіхотна уламкова ручна граната дистанційної дії, наступального типу. Основне призначення гранати РГД-5
- ураження особового складу супротивника уламками корпусу. Водночас ефект від дії РГД-5 зростає в закритих/обмежених приміщеннях: ураження супротивника в окопах, дзотах, під час боїв у житлових будинках, спорудах тощо.
Ураховуючи зазначене, суди дійшли правильного висновку, що характер дій
ОСОБА_6 у сукупності свідчить про те, що він у цьому випадкудіяв з хуліганських спонукань, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, із прямим умислом на позбавлення життя двох та більше осіб та вчинив для цього всі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що спричинять смерть потерпілих, однак смертельний наслідок не настав лише через обставини, які не залежали від його волі, оскільки уламки гранати влучили в них таким чином, що за своєчасно наданої медичної допомоги призвели до заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, що жодним чином не залежало від волі засудженого. На підтвердження цього Верховний Суд бере до уваги, зокрема показання експерта ОСОБА_22, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, яка зазначила, що в потерпілої ОСОБА_8 була пошкоджена велика артерія, що спричинило сильну кровотечу й могло спровокувати смерть останньої.
Також колегія суддів апеляційного суду надала обґрунтовану відповідь на твердження сторони захисту про необізнаність ОСОБА_6 у бойових та уражаючих властивостях предмета (гранати РГД-5), який він отримав від незнайомих осіб та вважав, що тримав у руках димову шашку, визнавши їх неспроможними, зважаючи на дії засудженого, який цілеспрямовано взяв гранату, привів її в дію та кинув у намічену ціль, а також на його поведінку після вчиненого, коли він одразу почав тікати, залишаючи місце події. Водночас на спростування доводів захисника колегія суддів зазначила про те, що відсутність навиків користування засудженим наступальною осколковою гранатою РГД-5 не може свідчити про необізнаність використання ним бойового припасу. Крім того, указала, що засуджений є осудною, дорослою та освіченою особою чоловічої статі, вивчав у школі навчальну дисципліну, пов`язану з військовою підготовкою, тому є малоймовірним те, що дорослий чоловік не ознайомлений із зовнішнім виглядом бойової гранати та не міг відрізнити осколкову гранату РГД-5 від димової шашки.
Отже, місцевий суд, з висновками якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, правильно встановив наявність у діянні засудженого прямого умислу на вбивство двох і більше осіб, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з хуліганських мотивів та кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК.
Також колегією суддів апеляційного суду обґрунтовано відхилено твердження сторони захисту про відсутність у ОСОБА_6 умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
У цьому аспекті апеляційний суд зауважив, що із суб`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст. 263 КК, може бути вчинено лише з прямим умислом. Водночас цілі та мотиви його вчинення можуть бути різними. Так, цей суд констатував, що ОСОБА_6 незаконно придбав, носив та зберігав бойовий припас з метою подальшого його застосування в приміщенні нічного закладу "Луна".
До того ж колегія суддів звернула увагу на те, що об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, утворює носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Ураховуючи викладене, кваліфікація судом дій ОСОБА_6, які виразилися в незаконному придбанні, зберіганні й носінні бойового припасу, за ч. 1 ст. 263 КК є правильною.
Обґрунтовано визнано неспроможними доводи сторони захисту про незазначення мети та мотивів учинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК, що спростовуються мотивувальною частиною оскаржуваного вироку, який відповідно до вимог
ст. 374 КПК, містить повне формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини та мотивів їх вчинення.
З огляду на наведене суд касаційної інстанції вважає, що висновки місцевого суду,
з якими погодився суд апеляційної інстанції, щодо кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 та ч. 1 ст. 263 КК повністю відповідають установленим судом обставинам справи, ґрунтуються на ретельно досліджених та всебічно оцінених доказах у їх сукупності відповідно до вимог ст. 94 КПК.