Постанова
Іменем України
24 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 205/8471/22
провадження № 61-7181св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Голдзіцької Ольги Казимирівни на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2023 року в складі судді Бізяєвої Н. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року в складі колегії суддів Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просив визнати за ним право власності на частину кв. АДРЕСА_1 ; право власності на частину гаража АДРЕСА_2 ; право власності на 4 500 акцій Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Металургійний комбінат "Азовсталь" загальною вартістю 1 125,00 грн; право власності на грошові кошти за вкладами в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") за договорами SAMDN25000716346829 (рахунок № НОМЕР_2 ) та НОМЕР_3 (рахунок № НОМЕР_4 ) у загальному розмірі 6 115,38 дол. США в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказував, що він є спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої увійшли: частина кв. АДРЕСА_1 ; частина гаража АДРЕСА_2 ; 4 500 акцій ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" загальною вартістю 1 125,00 грн; грошові кошти за вкладами в АТ КБ "ПриватБанк" за договорами SAMDN25000716346829 (рахунок № НОМЕР_2 ) та НОМЕР_3 (рахунок № НОМЕР_4 ) у загальному розмірі 6 115,38 дол. США.
Він перебував у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_2 . Майно, яке належало ОСОБА_2 на праві приватної власності, набуте в шлюбі та, відповідно, є спільним майном подружжя.
25 грудня 2013 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області в справі № 2/265/129/13 було визнано за ним право власності на частину кв. АДРЕСА_1 ; право власності на частину гаража № НОМЕР_1 на АДРЕСА_2 ; право власності на 4 500 акцій ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" загальною вартістю 1 125,00 грн; право власності на грошові кошти за вкладами в АТ КБ "ПриватБанк" за договорами SAMDN25000716346829 (рахунок № НОМЕР_2 ) та НОМЕР_3 (рахунок № НОМЕР_4 ) у загальному розмірі 6 115,38 дол. США. На підставі рішення суду за ним було зареєстровано право власності на частину квартири та на частку гаража. За його заявою після смерті ОСОБА_2 08 червня 2012 року Четвертою Маріупольською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу.
01 травня 2012 року до Четвертої Маріупольської державної нотаріальної контори крім нього із заявою під час прийняття спадщини звернулася тітка померлої - ОСОБА_3 як спадкоємиця третьої черги спадкування.
Станом на 29 червня 2016 року інші спадкоємці третьої черги спадкування своїх родинних відносин із спадкодавцем не підтвердили, а, отже, пропустили визначений Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) шеститимісячний строк для прийняття спадщини.
У листі від 14 вересня 2022 року Східне міжрегіональне управління юстиції (м. Харків) зазначило, що документи, напрацьовані в Четвертій Маріупольській державній нотаріальній конторі, не були вивезені з адреси розташування контори у зв`язку із веденням активних бойових дій на території м. Маріуполя Донецької обл. За наявною інформацією приміщення Четвертої Маріупольської державної нотаріальної контори зруйновано внаслідок пожежі. Отже, у зв`язку із втратою (знищенням) документів про право власності ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_1, а також у зв`язку із знищенням нотаріальних (архівних) документів, заведених Четвертою Маріупольською державною нотаріальною конторою позивач позбавлений можливості в позасудовому порядку реалізувати своє право на завершення процедури прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної інстанцій
28 листопада 2023 року рішенням Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
17 квітня 2024 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада
2023 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовано тим, що позивач може скористатися своїм правом на оскарження постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, однак в матеріалах справи відмова нотаріуса про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом відсутня. За відсутності відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа не може звертатися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, з огляду на відсутність спору про право. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_2, як і не надано жодних доказів того, що ОСОБА_4 (спадкоємець третьої черги) не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 чи відмовилася від її прийняття. На підставі поданих позивачем доказів неможливо встановити коло спадкоємців ОСОБА_2, суд позбавлений змоги визначити, чи дійсно позов пред`явлено до належного відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Голдзіцька О. К. через систему "Електронний суд" подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада
2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування судами статті 11-1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VII) та статті 13-1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат" (далі - Закон № 3425-XII) під час вирішення вимоги про визнання права власності на спадкове майно у незакінчених спадкових справах, які були зареєстровані в Спадковому реєстрі до початку тимчасової окупації, та які були заведені на територіях, які не включені до переліку територій, затвердженого Указом Президента України № 32/2019.
Вчинення нотаріальних дій щодо спадкових справ, які були зареєстровані у Спадковому реєстрі до початку тимчасової окупації, але не закінчені, здійснюється будь-яким нотаріусом на підконтрольній Уряду України території за умов, що тимчасово окуповані території включені до переліку, затвердженого Указом Президента України № 32/2019. У цій справі спадкову справу заведено в м. Маріуполі Донецької обл., який не входить до наведеного переліку.
Інших спадкоємців у ОСОБА_2 немає, ОСОБА_3 померла орієнтовно в 2017 році в рф.
Доводи інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
Рішенням Орджонікідзевського районного суду від 25 грудня 2013 року в справі № 0538/8184/2012 встановлено, що:
- ОСОБА_2 є власником кв. АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва на право власності, виданого Маріупольською міською радою 04 жовтня 2003 року;
- ОСОБА_2 є власником гаража АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Маріупольською міською радою 04 травня 2007 року;
- ОСОБА_2 є власником цінних паперів ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", що складається з 9000 акцій номінальною вартістю 0,25 грн на загальну суму 2250 грн;
- ОСОБА_2 відкриті вклади 10 травня 2011 року: за договором SAMDN25000716346829 (рахунок № НОМЕР_2 ) та за договором SAMDN27000716347053 (рахунок № НОМЕР_4 ). Поточна сума зберігань за вказаними договорами становить: за договором SAMDN25000716346829 - 11 892,48 доларів США, за договором SAMDN27000716347053 - 338,47 доларів США, а всього на загальну суму 12 230,75 доларів США;
- ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю з 1995 року до дня смерті ОСОБА_2, тобто перебували у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
На підставі вказаного рішення суду ОСОБА_1 зареєстрував право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 та на частину гаража за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до листа завідуючої Четвертою Маріупольською державною нотаріальною конторою від 18 січня 2016 року після смерті ОСОБА_2 відкрита спадкова справа. Із заявами про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 як спадкоємець четвертої черги. Інші спадкоємці, які подали заяви про прийняття спадщини, родинних стосунків зі спадкодавцем не підтвердили.
Відповідно до листа від 14 вересня 2022 року № 10699/25848/17/22/06.3 Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) вбачається, що документи, напрацьовані в Четвертій Маріупольській державній нотаріальній конторі, не були вивезені з адреси розташування контори у зв`язку із веденням активних бойових дій на території м. Маріуполя Донецької області. За наявною інформацією приміщення Четвертої Маріупольської державної нотаріальної контори (Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, 13) зруйновано внаслідок пожежі. Надати інформацію стосовно місцезнаходження архіву Четвертої Маріупольської державної нотаріальної контори не є можливим.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно з частиною третьою статті 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
У цій справі спір виник щодо оформлення спадщини, яка була прийнята спадкоємцем на тимчасово окупованій території та оформлення якої не було завершено.
На момент звернення позивача до суду стаття 11-1 Закону 1207-VII діяла в редакції, відповідно до частини п`ятої якої вчинення нотаріальних дій щодо спадкових справ, які були зареєстровані у Спадковому реєстрі до початку тимчасової окупації, але не закінчені, здійснюється будь-яким нотаріусом на підконтрольній Уряду України території за зверненням спадкоємця.
Згідно з частиною першою статті 11-1 Закону 1207-VII у вказаній редакції положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону 1207-VII у вказаній редакції для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими Кабінетом Міністрів України.
Згідно із абзацом першим підпункту 2.8 пункту 2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок, в редакції, чинній на момент розгляду касаційної скарги), якщо спадщина була відкрита на окремих територіях України до початку їх тимчасової окупації, введення воєнного стану та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, внаслідок знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання у зв`язку з тимчасовою окупацією чи веденням бойових дій, будь-який (будь-яка) приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), до якого (якої) звернувся спадкоємець для завершення спадкування, продовжує провадження такої спадкової справи на підставі відповідної заяви спадкоємця.
Абзац перший підпункту 2.8 пункту 2 глави 10 розділу II Порядку доповнений наведеними змінами згідно з наказом Міністерства юстиції від 18 вересня 2023 року № 2985/5 та остаточно унормовує процедуру оформлення спадщини, яка була прийнята спадкоємцем на тимчасово окупованій території та оформлення якої не було завершено.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, вся територія Маріупольського району (за винятком с. Заїченко, с. Пікузи) є тимчасово окупованою територією з 05 березня 2022 року, тому положення статті 11-1 Закону 1207-VII застосовуються до спадщини, відкритої та прийнятої, але не оформленої на території м. Маріуполядо початку тимчасової окупації.
Отже, спадкоємець може звернутися із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину для завершення спадкування щодо спадщини, яка була відкрита на тимчасово окупованій території до початку тимчасової окупації та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, в будь-якому місті на території України (вільній від окупації), до державного або приватного нотаріуса.
Такий висновок щодо застосування статті 11-1 Закону 1207-VII сформульований Верховним Судом у постановах від 28 червня 2023 року в справі № 524/1413/22 (провадження № 61-4877св23), від 13 листопада 2023 року в справі № 638/7337/21 (провадження № 61-10629св23), що спростовує доводи касаційної скарги про відсутність відповідного спірним правовідносинам висновку Верховного Суду про застосування статті 11-1 Закону 1207-VII.
Тобто, позивач має можливість оформити спадкові права після смерті ОСОБА_2 шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом у нотаріальній конторі, а звернення до суду є передчасним.
Стосовно доводів касаційної скарги про необхідність формування висновку Верховного Суду про застосування частин третьої-четвертої статті 13-1 Закону № 3425-XII, варто зазначити таке.
Пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України спрямований на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.
Умовами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень з наведеної підстави є: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин; відсутність такого висновку саме у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій під час застосування відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).
Частину четверту статті 13-1 Закону № 3425-XII виключено на підставі Закону України від 08 листопада 2023 року № 3449-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини", у зв`язку з чим неможливо сформулювати правовий висновок щодо застосування норми, яка не існує.
Частина третя статті 13-1 Закону № 3425-XII з урахуванням внесених змін діє в редакції, відповідно до якої нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, крім заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.
Заявник у касаційній скарзі не обґрунтував, яким чином висновок Верховного Суду щодо застосування наведеної норми впливає на захист його спадкових прав, та як правильно мала бути застосована судами частина третя статті 13-1 Закону № 3425-XII під час вирішення спору.
Доводи касаційної скарги про те, що інших спадкоємців у ОСОБА_2 немає, ОСОБА_3 померла орієнтовно в 2017 році в рф, мають характер припущень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Колегія суддів таких порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій не вбачає.
Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.